Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Батьківська субота або день поминання предків

Цього року батьківська субота припала на 1 листопада. Цей день називався Дмитрівською або Дмитровою суботою. В “родинну” або “дідову” суботу, як в народі називали Дмитрівську суботу, померлих родичів поминали в церкві панахидою-парастасом, а вдома обідом. 

В етнологічних матеріалах Михайла Грушевського читаємо про поминальний обід в Рівненському повіті:

“Хозяйка наготує якнайбільше страв, які люблять діди. Обід буває пізніше, ніж звичайно, після полудня, або над вечір. За обідом з кожної страви по ложці одкладають в окрему посудину, яку з ложками ставлять на ніч на покуття. Тут ще в посудині ставлять воду і вішають рушник, щоб уночі “душечки померлих помилися й пообідали”.

Поминальний обід мав розпочатися перед заходом сонця і закінчитися увечорі, бо саме в цей час за народною уявою праведні душі відвідують оселі. На поминальний обід запрошували сусідів, літніх і вбогих людей, часто випадкових мандрівників “з вулиці”. Перед тим, як розпочати трапезу, годилося всім помолитися за покійників.

Як пише в своїй книжці “Русалії” Василь Скуратівський, часто після панахиди біля церкви влаштовували обід і запрошували всіх пом’янути небіжчиків – “бо в цей день до церкви приходять небіжчики-духи і на спільній трапезі сідають поруч сущих”. Розпочинали і закінчували трапезу коливом.

Шість разів на рік, а на Поліссі і Волині навіть вісім разів, українці відзначають поминальні обряди, які є проявом прадавнього арійського культу предків.

Одним з найбільших поминальних днів є Дмитрівська або Дмитрова субота (припадає на суботу напередодні свята Дмитра).

Раніше жінки в цей день несли до церкви і роздавали калачі бідним людям, аби вони молилися за померлих родичів. До церкви несли також три хлібини та їжу, яка смакувала небіжчикам.

За народною уявою, перша хлібина призначалася давно померлим пращурам, друга – дідам та бабам найближчого роду, а третя – тим, хто помер наглою смертю – на війні, у воді чи вогні. В цей день по церквах і тепер служать заупокійну і моляться за душі померлих.

Цікаво, що Римська Церква 1 листопада відзначала день всіх святих. Спочатку це було свято мучеників, яке поступово прийняло характер спомину всіх спочилих.

У світовій практиці, а особливо у Мексиці та деяких іспаномовних країнах, а також у деяких країнах Азії день 1 та 2 листопада відзначається як День Мертвих. При цьому, 1 листопада визначене для вшанування душ померлих дітей та немовлят, а 2 листопада – для вшанування душ померлих дорослих.

Дохристиянські звичаї цих народів показують їхнє ставлення до смерті та душ спочилих родичів. Могили прикрашають фігурками черепів, квітами, солодощами та різними напоями. На могилах дорослих переважають алкогольні напої. Використовуються яскраві квіти, переважно оранжеві чорнобривці, які мають назву «Квіти мертвих». Люди приносять «жертву» душам померлих, вважаючи, що померлі можуть відвідувати свої домівки. Мексиканці бажають якось «задобрити» померлих. Між іншим, до початку іспанської колонізації мексиканські індіанці тримали справжні черепи у себе вдома та вважали за необхідне приносити їх на різні свята. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Анатолій Висота.
0
Ще не підтримано

Дякую, Оленко!

Коментарі

Зображення користувача Анатолій Висота.
0
Ще не підтримано

Дякую, Оленко!