Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича.
Споруджена резиденція на місці старого єпископського палацу у 1864-1882 рр. проект архітектурного ансамблю виконав відомий чеський учений, архітектор, академік Йосиф Главка.
Заснування в Чернівцях університету, одного з найстаріших в Україні дало сильний поштовх розвиткові освіти та культури в краї. Тут навчались і працювали Р.Ф.Кайндль, Й.Полек, І.Франко, С.Смаль-Стоцький та ряд інших учених педагогів, бібліографів тощо.
Ансамбль резиденції Буковинських митрополитів – пам’ятка архітектури національного значення.
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича входить до переліку об'єктів Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Чернівецький обласний державний музей народної архітектури та побуту
Чернівецький обласний державний музей народної архітектури та побуту - етнографічний музей просто неба. Вперше ідею створення на Буковині музею такого типу було висунуто 1906 р. на засіданні наукового товариства у Зальцбурзі (Австрія). А 1934 р. з ініціативи та зусиллями директора Українського музею народовідання В. Залозецького у передмісті Чернівців на горі Цецин було відтворено буковинську селянську садибу, яка, однак, згоріла під час Другої світової війни. Створення нового музею-сакансена почалося лише в 1977 р.
Музей є архітектурно-ландшафтним комплексом пам'яток народного будівництва кінця XVIII - першої половини XXст, який містить близько 35 будівель, зокрема 4 селянські садиби соціальних прошарків населення Прут-Дністровського межиріччя, кузню, корчму, сільську управу. Цікавою є дерев'яна Миколаївська церква (1810) так званого хатнього типу з дзвіницею. Окрасою експозиції є млини-вітряки поч. XX ст.
Музей має понад 8 тис. етнографічних експонатів, з яких понад 1,5 тисячі представлені в експозиції - землеробська техніка, знаряддя праці, побутові речі.
Багатими є зібрання святкового та буденного народного одягу, тканих виробів, серед яких налавники, обрядові рушники, весільні хустини, святкові торбини (тайстри); оригінальністю композиційного вирішення вирізняються килими Кіцманщини 30-40-х років XX ст.
В колекції шкіряних виробів - орнаментовані кептарі та кожухи, декоровані широкі гуцульські пояси (череси), мисливські сумки.
Дерев'яні вироби презентують різьблені, ковані й мальовані скрині, речі домашнього вжитку, посуд, прикрашені різьбою та інкрустацією. У зібранні фондів - великі колекції глиняного зокрема чорноплощеної кераміки, а також виробів з металу, народних музичних інструментів, народного малярства, предметів культу, старих друкованих видань, документів, карт, фотографій. Тут також зберігаються знахідки археологічних розкопок, які проводились на Буковині.
Адреса: 58000,
м.Чернівці, вул. Світловодська, 2
Замовлення екскурсій за тел: (03722) 6-29-70
Обласний художній музей
Заснований 1988 р. Його першу експозицію було відкрито у недіючому на той час Святодухівському соборі. Свою адресу музей змінив 1991 року. Нині він розташований на другому та третьому поверхах унікальної пам'ятки архітектури республіканського значення, спорудженої у стилі віденського модерну за проектом архітектора Губерта Гесснера в 1901—1910 рр. для Буковинського ощадного банку.
Адреса: м. Чернівці,
Центральна площа, 10,
тел. 52-60-71.
Український музично-драматичний театр ім. О.Кобилянської
Ключова споруда в забудові Площі Єлизавети (раніше Рибна, нині Театральна) став театр. У 1903 році остаточно вирішилось питання про будівництво цього приміщення. Вибрали фірму Фельнера і Гельмера з Відня для підготовки проекту і ведення будівництва. Вибір був не випадковим. Ця фірма була відома в Європі спорудженням 43 театрів. Куратором будівництва був Фельнер, який виконав основну роботу над проектом. Різні автори по-різному визначають архітектурний стиль будинку. Ми визначаємо його як віденський проект з переважанням елементів стилю ренесанс у зовнішньому оформленні та оформлення інтер’єру в стилі бароко з поєднанням білих і золотих тонів, що надає йому елегантності. Фасад споруди прикрашений скульптурною групою за мотивами грецької міфології. В тимпанах розташовані мармурові бюсти видатних діячів світової культури. Будувався театр у 1904-1905 рр. Уросте його відкриття відбулося 3 жовтня 1905 року. Згодом, 10 листопада 1907 року, перед театром було встановлено пам’ятник Ф.Шіллеру. скульптуру для якої послужив італійський мармур, замовили віденському майстрові Георгу Ляйзеку.
1954 році театру присвоєно ім’я О.Ю.Кобилянської. В 1980 році перед входом встановлена бронзова постать письменниці.
Театр є пам’яткою архітектури національного значення.
Місце розташування: Театральна площа.
Органний зал (колишня вірменська церква)
Вірменська католицька церква Святих Петра і Павла споруджена в Чернівцях у 1869-1875 рр. Автор проекту – Йосип Главка.
Споруда виконана на в історичному стилі архітектури. Їй притаманні риси візантійсько-готичних сакральних споруд. В опорядженні будівлі вдало поєднане цегляне мурування з білокам’яною різьбою. Головний фасад акцентований двома високими вежами. Центральний об’єм має шатрове завершення. Вівтарна апсида зорієнтована на захід. Вежі та арочні стрілчаті вікна декоровані керамічним орнаментом. Інтер’єр прикрашений мармуровими вівтарями та поліхромним розписом.
На початку 70-х рр. ХІХ ст. католицька вірменська громада Буковини порушила питання про будівництво капітальної божниці. Був створений громадський комітет. На зібрані кошти був замолений проект архітектору Йосипу Главці.
В 1940 р. вірменська громада покинула Буковину, і церква була закрита. Після Другої світової війни будівля використовувалася в господарських цілях. Тільки наприкінці 80-х рр. минулого століття церква була відреставрована, і 1992 року тут відкрився зал органної та камерної музики обласної філармонії. Орган був збудований чехословацькою фірмою „Riger-Kloss” у Празі спеціально для цього залу.
Вірменська церква Святих Петра і Павла – пам’ятник архітектури національного значення.
Місце знаходження об’єкту: м. Чернівці, на розі вулиць Української та Вірменської.
Ратуша
Важливою подією в історії забудови Центральної площі, та й міста в цілому, було спорудження ратуші. Споруда зводилась ґрунтовно, на віки. Так, котлован під вежею викопали завглибшки 6,3 м. Споруда вирішена в традиційному для міських ратуш поєднанні двох об’ємів – горизонтального (самої споруди) та вертикального (високої стрункої вежі). Стриманість та простоти надають будинку строгі класичні форми.
Над усією спорудою височить 50-метрова двоярусна вежа з балконами, яку увінчує шпиль та годинник (колись це були куранти). Над вежею містяться мідна позолочена куля діаметром близько одного метра. Шпиль у другій половині XIX на початку XX ст. увінчував двоголовий габсбурзький орел у коронах та з державною і скіпетром у кігтях, виготовлений із золоченої міді. Розміри орла були три метри по висоті при ширині 2,2 метра. Під час ремонтних робіт у 1903 року в кулю під орлом було закладено 20 монет різної вартості та лист до нащадків. Про подальшу долю цих реліквій, на жаль нічого не відомо.
Будинок-корабель
На перехресті вулиць Головної та Шолом Алейхема збудований будинок у вигляді корабля. Треба сказати, що вулиця Шолом-Алейхема одна з найстаріших у старому єврейському кварталі.
Ідея будівництва житлового будинку у вигляді корабля виникла у двох австрійських капітанів. На другому поверсі будівлі були два капітанські містки і два штурвали. В носовій частині будинку є голова лева, грифони, що символізують зіркість, а також дельфіни, водорості. Фонтанчик з головою лева був єдиним місцем, де за часів Румунії можна було напитися води безкоштовно. Цей будинок не належить ні до якого архітектурного стилю, це еклектика. Ця споруда у народі отримала назву «будинок – корабель» або «шіфа» ( від німецького Schiff).
Миколаївська церква (1748 р.)
Дерев’яна православна церква Святого Миколая – одного з покровителів Буковини – збудована старостою Чернівців боярином Строєску. Дерев’яна церква – найстаріша будівля міста – культова споруда хатнього типу. Має один об’єм, покритий високим гонтовим дахом. У плані церква складається з трьох зрубів різного розміру та конфігурацій, які встановлені на кам’яний фундамент. Церква належить до храмів „хатнього” типу. Саме такі церкви характерні для дерев’яного будівництва Буковини ХVІ –ХVІІІ ст. Цей тип церкви з’явився ще в давньоруський період і є продовженням тогочасних традицій.
Будівля неодноразово реставрувалася, а після пожежі 1992 р. повністю відновлена. Миколаївська церква – пам’ятка дерев’яної архітектури національного значення.
Місце знаходження об’єкту: м. Чернівці, вул. Сагайдачного, 87а.
Кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці (1821 р.)
Греко-католицька церква Успіня Пресвятої Богородиці збудована 1821 р. У 30-ті роки минулого століття перебудована за ескізом В.Залозецького. У 1814 році боярин Тадей Туркул заповів усе своє рухоме і нерухоме майно греко-католицькій громаді. За виручені від продажу спадщини гроші була побудована парафіяльна церква, яка носила ім’я Св. Апостола Тадея. Первісна невелика церква мала риси класицистичної архітектури. Зберігся головний портал, оздоблений іонійськими пілястрами з маленькою дзвіницею над входом.
Справжньою окрасою храму був іконостас із бічними вівтарями.
Не раз відвідував храм Андрій Щептицький: вперше - у 1891р., коли він був ієромонахом василіянського монастиря в Добромилі. Звідси він від'їхав до Білої Криниці, де хотів ознайомитися з липованами. Наступний візит до церкви майбутній митрополит здійснив у 1895р. на запрошення пароха Келестина Костецького. Наступного разу - а було це у 1897-му - Шептицький приїхав проповідувати вже як ігумен одного з львівських монастирів. Вчетверте він відвідав місто вже як станіславівський єпископ.
Місце знаходження об’єкту: м. Чернівці, вул. Руська,28.
Церква Святого Миколая (1939 р.)
Архітектура культової споруди відтворює національний румунський стиль неороминеск, який панував у Румунії напередодні Другої світової війни. В плані будівля має тринефну хрутово-купольну конструкцію. Прототипом оригінального вирішення скручених бокових бань храму стала архітектура церкви в Куртя-де Арджеш – місці останнього спочинку румунських королів.
У радянські часи були переписані розписи інтер’єру храму, зразком для яких стало оздоблення Володимирського собору в Києві. Після отримання Україною незалежності відтворено унікальний різьблений іконостас.
Місце знаходження об’єкту: м. Чернівці, вул. Руська, 35.
Жіночий православний монастир (1993 р.)
Поблизу містечка Вашківці, в долині Черемошу, височить гора, яку називають Аниною. Жіночий православний монастир, що знаходиться на тій горі, має назву - Святої Праведної Анни. Монастир засновано у 1993 р. на горі, названої на честь легендарної дівчини Анни, яку врятувала від турків гора в своїх надрах. За переказами тут в давнину існувала жіноча обитель. З писемних джерел відомо, що на горі стояла церква, яка згоріла на початку ХХ ст. На території монастиря знаходяться собор Святої Праведної Анни з нижнім храмом Святих великомучеників Маккавеїв (1995р.), житловий корпус для сестер, літній корпус для паломників, господарські приміщення та ін. Біля собору стоїть старовинний кам’яний хрест. В соборі у нижньому храмі Святих Маккавеїв зберігається кіот з частинками святих мощей Хозевітських мучеників та інших святих.
Місце знаходження об’єкту: с. Вашківці Вижницького р-ну
Успенський собор старообрядників
Головний храм Білокриницької старообрядницької митрополії - Успенський собор - побудований у с. Біла Криниця Глибоцького району в 1908 р. за проектом архітектора В.І. Кліка.
П'ятикупольний храм споруджено на кошти московських купців - подружжя Гліба та Ольги Овсяннікових. Керували будівництвом московські інженери Кузнєцов та підрядник Тряпкін.
На початку ХХІ століття Біля Криниця стала місцем паломництва для православних Старої Віри та всіх, хто бажає побувати у цій місцевості, побачити унікальні пам’ятки релігійної культури.
З 2001 р. собор передано в користування відновленому Білокриницькому монастирю.
Постановою Ради Міністрів України в 1978 р. Успенський собор визнано пам’яткою архітектури та взято під охорону держави.
Місце знаходження об’єкту: с. Біла Криниця Глибоцького р-ну Чернівецької області.
Площа філармонії ( поч. ХІХ ст.)
Одна з найстарших міських площ почала формуватися на початку ХІХ ст. Головною спорудою при будівництві площі стало приміщення Музичного товариства – тобто філармонії (1877-1878 рр.). Наприкінці ХІХ ст. філармонія була центром мистецького життя не тільки Чернівців, але й Буковини. Музичне товаристо активно пропагувало музику серед городян, влаштовувало концерти як аматорів, так і відомих виконавців того часу. На сцені виступали всесвітньо відомі співаки та музиканти:Е.Карузо, С. Крушельницька, М.Лисенко, Е.Зауер та ін.
З чернівецькою філармонією пов’язана сценічна діяльність заслуженої артистки УРСР Сіді Таль, тут розпочали професійну діяльність народні артисти УРСР С. Ротару, Н.Яремчук, Л.Дутковський, В.Зінкевич. та ін.
Центральна площа
Центральна площа сформувалась в середині ХІХ ст.
Початок її створення припадає на до австрійський період забудови Чернівців. Саме в той час ця територія була зайнята переважно дерев’яними торговими будинками, між якими розташувався ринок. За традицією площа називалася Рінгпляц (Кругла).
Завершило формування площі початку XX ст. зведення будівлі «Дирекції ощадних кас» у 1901 році, що було початком відліку нової «сецесійної» епохи у чернівецькій архітектурі. Це був той рівень, що дозволяє говорити про зацікавленість цим зразком архітектури з точки зору загальноєвропейської спадщини модерну. І недаремно, адже автором проекту був талановитий учень Отто Вагнера віденський архітектор Губерт Гесснер. Будівля «Дирекції ощадних кас» може вважатися класичним зразком віденського модерну. Тут є все: чітка симетрія об’ємів фасаду і наявність вільного, неакадемічного закомпонованого декору. Центральний ризаліт заповнений керамічним поліхромним панно. Краї парапету акцентують скульптори. Синтез монументального мистецтва з архітектурою, залучення при формуванні архітектурного твору кераміки, скульптури, художньої ковки, віражного мистецтва – все це риси і прийоми повного прояву стилю модерн.
Характерне для цього стилю і гармонійне поєднання екстер’єру та вирішення інтер’єру з підпорядкуванням одній художній ідеї, що притаманно цій будівлі. У внутрішньому оформленні будинку особливо виділяється плафон чудової художньої роботи. Автор розпису – відомий Буковинський художник Микола Івасюк.
Залізничний вокзал (1908 р.)
Коли в 1866 р. було відкрито залізничну лінію Львів-Чернівці, то вокзальне приміщення було збудовано на вулиці Старовокзальній (тепер вул.Нікітіна). Та з часом жвавий рух людей і товарів на залізниці вимагали більшої будівлі. Тому в 1908 р. завершено будівництво нового вокзалу. Збудовано вокзал у стилі «модерн». Будинок стоїть на бетонних опорах, тому що раніше на цьому місці було болото.
Трамвайна лінія, проведена в 1897 р. утворила велику привокзальну площу на своїй кінцевій зупинці. Тут в очікуванні пасажирів стояли й візники. На привокзальній площі чернівчани урочисто зустрічали Лесю Українку, яка в 1901 і 1903 роках відвідала наше місто. В 1903-1904 роках любителі музики зустрічали тут відомого композитора М.В.Лисенка, а 6 травня 1913 року – Івана Франка.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Буковина туристична
Світ:
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича.
Ансамбль резиденції Буковинських митрополитів – пам’ятка архітектури національного значення.
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича входить до переліку об'єктів Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.
Чернівецький обласний державний музей народної архітектури та побуту
Музей є архітектурно-ландшафтним комплексом пам'яток народного будівництва кінця XVIII - першої половини XXст, який містить близько 35 будівель, зокрема 4 селянські садиби соціальних прошарків населення Прут-Дністровського межиріччя, кузню, корчму, сільську управу. Цікавою є дерев'яна Миколаївська церква (1810) так званого хатнього типу з дзвіницею. Окрасою експозиції є млини-вітряки поч. XX ст.
Музей має понад 8 тис. етнографічних експонатів, з яких понад 1,5 тисячі представлені в експозиції - землеробська техніка, знаряддя праці, побутові речі.
Багатими є зібрання святкового та буденного народного одягу, тканих виробів, серед яких налавники, обрядові рушники, весільні хустини, святкові торбини (тайстри); оригінальністю композиційного вирішення вирізняються килими Кіцманщини 30-40-х років XX ст.
Дерев'яні вироби презентують різьблені, ковані й мальовані скрині, речі домашнього вжитку, посуд, прикрашені різьбою та інкрустацією. У зібранні фондів - великі колекції глиняного зокрема чорноплощеної кераміки, а також виробів з металу, народних музичних інструментів, народного малярства, предметів культу, старих друкованих видань, документів, карт, фотографій. Тут також зберігаються знахідки археологічних розкопок, які проводились на Буковині.
Адреса: 58000,
м.Чернівці, вул. Світловодська, 2
Замовлення екскурсій за тел: (03722) 6-29-70
Обласний художній музей
Адреса: м. Чернівці,
Центральна площа, 10,
тел. 52-60-71.
1954 році театру присвоєно ім’я О.Ю.Кобилянської. В 1980 році перед входом встановлена бронзова постать письменниці.
Театр є пам’яткою архітектури національного значення.
Місце розташування: Театральна площа.
Споруда виконана на в історичному стилі архітектури. Їй притаманні риси візантійсько-готичних сакральних споруд. В опорядженні будівлі вдало поєднане цегляне мурування з білокам’яною різьбою. Головний фасад акцентований двома високими вежами. Центральний об’єм має шатрове завершення. Вівтарна апсида зорієнтована на захід. Вежі та арочні стрілчаті вікна декоровані керамічним орнаментом. Інтер’єр прикрашений мармуровими вівтарями та поліхромним розписом.
На початку 70-х рр. ХІХ ст. католицька вірменська громада Буковини порушила питання про будівництво капітальної божниці. Був створений громадський комітет. На зібрані кошти був замолений проект архітектору Йосипу Главці.
В 1940 р. вірменська громада покинула Буковину, і церква була закрита. Після Другої світової війни будівля використовувалася в господарських цілях. Тільки наприкінці 80-х рр. минулого століття церква була відреставрована, і 1992 року тут відкрився зал органної та камерної музики обласної філармонії. Орган був збудований чехословацькою фірмою „Riger-Kloss” у Празі спеціально для цього залу.
Вірменська церква Святих Петра і Павла – пам’ятник архітектури національного значення.
Місце знаходження об’єкту: м. Чернівці, на розі вулиць Української та Вірменської.
Над усією спорудою височить 50-метрова двоярусна вежа з балконами, яку увінчує шпиль та годинник (колись це були куранти). Над вежею містяться мідна позолочена куля діаметром близько одного метра. Шпиль у другій половині XIX на початку XX ст. увінчував двоголовий габсбурзький орел у коронах та з державною і скіпетром у кігтях, виготовлений із золоченої міді. Розміри орла були три метри по висоті при ширині 2,2 метра. Під час ремонтних робіт у 1903 року в кулю під орлом було закладено 20 монет різної вартості та лист до нащадків. Про подальшу долю цих реліквій, на жаль нічого не відомо.
Будівля неодноразово реставрувалася, а після пожежі 1992 р. повністю відновлена. Миколаївська церква – пам’ятка дерев’яної архітектури національного значення.
Місце знаходження об’єкту: м. Чернівці, вул. Сагайдачного, 87а.
Справжньою окрасою храму був іконостас із бічними вівтарями.
Не раз відвідував храм Андрій Щептицький: вперше - у 1891р., коли він був ієромонахом василіянського монастиря в Добромилі. Звідси він від'їхав до Білої Криниці, де хотів ознайомитися з липованами. Наступний візит до церкви майбутній митрополит здійснив у 1895р. на запрошення пароха Келестина Костецького. Наступного разу - а було це у 1897-му - Шептицький приїхав проповідувати вже як ігумен одного з львівських монастирів. Вчетверте він відвідав місто вже як станіславівський єпископ.
Місце знаходження об’єкту: м. Чернівці, вул. Руська,28.
У радянські часи були переписані розписи інтер’єру храму, зразком для яких стало оздоблення Володимирського собору в Києві. Після отримання Україною незалежності відтворено унікальний різьблений іконостас.
Місце знаходження об’єкту: м. Чернівці, вул. Руська, 35.
Місце знаходження об’єкту: с. Вашківці Вижницького р-ну
П'ятикупольний храм споруджено на кошти московських купців - подружжя Гліба та Ольги Овсяннікових. Керували будівництвом московські інженери Кузнєцов та підрядник Тряпкін.
На початку ХХІ століття Біля Криниця стала місцем паломництва для православних Старої Віри та всіх, хто бажає побувати у цій місцевості, побачити унікальні пам’ятки релігійної культури.
З 2001 р. собор передано в користування відновленому Білокриницькому монастирю.
Постановою Ради Міністрів України в 1978 р. Успенський собор визнано пам’яткою архітектури та взято під охорону держави.
Місце знаходження об’єкту: с. Біла Криниця Глибоцького р-ну Чернівецької області.
З чернівецькою філармонією пов’язана сценічна діяльність заслуженої артистки УРСР Сіді Таль, тут розпочали професійну діяльність народні артисти УРСР С. Ротару, Н.Яремчук, Л.Дутковський, В.Зінкевич. та ін.
Центральна площа сформувалась в середині ХІХ ст.
Завершило формування площі початку XX ст. зведення будівлі «Дирекції ощадних кас» у 1901 році, що було початком відліку нової «сецесійної» епохи у чернівецькій архітектурі. Це був той рівень, що дозволяє говорити про зацікавленість цим зразком архітектури з точки зору загальноєвропейської спадщини модерну. І недаремно, адже автором проекту був талановитий учень Отто Вагнера віденський архітектор Губерт Гесснер. Будівля «Дирекції ощадних кас» може вважатися класичним зразком віденського модерну. Тут є все: чітка симетрія об’ємів фасаду і наявність вільного, неакадемічного закомпонованого декору. Центральний ризаліт заповнений керамічним поліхромним панно. Краї парапету акцентують скульптори. Синтез монументального мистецтва з архітектурою, залучення при формуванні архітектурного твору кераміки, скульптури, художньої ковки, віражного мистецтва – все це риси і прийоми повного прояву стилю модерн.
Залізничний вокзал (1908 р.)
Місце знаходження: м. Чернівці, вул. Нікітіна
В тему:
Місто куди не повернутись неможливо: 12 причин відвідати Чернівці
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта