Чи скасує Росія «хрущовську» передачу Криму Україні?

Свою позицію з приводу передачі Кримської області Українській РСР Генпрокуратура Росії виклала у відповіді на запит лідера партії «Справедлива Росія» Сергія Миронова. У цьому документі сказано, що рішення президій Верховних рад РРФСР і СРСР про входження півострова до складу УРСР 1954 року не відповідало радянській конституції.

Генпрокуратура вважає, що президія Верховної Ради Української РСР не була наділена повноваженнями щодо розгляду питань про передачу територій, які входять до складу РРФСР, іншим союзним республікам. Як наголошується в документі, відповідно до конституції СРСР, це питання входило до компетенції вищих органів влади й державного управління країни.

А Севастополь, на думку російської Генпрокуратури, зовсім залишався в юрисдикції РРФСР, навіть не зважаючи на передачу Кримської області до складу Української РСР в 1954 році. У документі стверджується, що російський федеральний статус міста Севастополь в адміністративно-територіальних межах на грудень 1991 року був підтверджений постановою Верховної Ради Російської Федерації.

Подорожі в часі

Заява Генпрокуратури – це вже не перша спроба Російської влади оскаржити законність передачі Кримської області до складу УРСР. Зокрема, депутати Ради Федерацій на зустрічі з президентом Володимиром Путіним у грудні 2014 року повідомили про намір ухвалити закон, в якому буде закріплено, що півострів перейшов до України неправомірно.

«Ми не приймаємо заяв про нібито анексію Криму і почали підготовку законопроекту, яким передача Криму Україні в 1954 році визнається незаконною», – повідомила тоді голова Ради Федерацій Валентина Матвієнко.

Член міжнародного комітету Ради Федерації Ігор Морозов підтримав позицію своєї колеги і сказав, що рішення Верховної Ради СРСР про передачу Криму було ухвалене без референдуму, який передбачала Конституція Радянського Союзу.

«Вся формальна послідовність дій була порушена, і тепер потрібно повернутися до цього часу, привести ситуацію у відповідність до міжнародного права і відновити історичну справедливість», – процитували Морозова «Ведомости».

А українські депутати різко критикують спроби Росії оскаржити законність передачі Криму до складу Української РСР.

Так, голова Меджлісу кримськотатарського народу і нардеп Рефат Чубаров, коментуючи заяву російської Генпрокуратури, назвав її представників «безмозкими». За його словами, якщо слідувати логіці, яку вони пропонують, тоді потрібно визнати незаконним приєднання до РРФСР Калінінградській області, півдня Сахаліну і Курильських островів.

«Можна уявити собі, наскільки незворотними будуть наслідки цього дійства Генпрокуратури РФ для самої Росії, якщо інші держави слідуватимуть логіці безмозких російських прокурорів», – написав Чубаров на своїй сторінці в Facebook.

Як Крим ставав українським

Співробітник Українського інституту національної пам'яті Сергій Громенко нагадав, що процес передачі Кримської області до складу УРСР був запущений 5 лютого 1954 року, коли відповідне рішення ухвалила Верховна Рада РРФСР. Потім на підставі вже цієї постанови був ухвалений указ Верховної Ради СРСР.

«До речі, з цим указом не все так просто. Згідно з конституцією, що діяла на той момент в УРСР, президія Верховної Ради не мала права розпоряджатися землями СРСР так, як вважала за потрібне. Це була прерогатива всього парламенту в цілому. Тому з відомою часткою правдоподібності можна стверджувати, що указ від 19 лютого про передачу Криму нелегітимний. Тому для того, щоб дотриматися навіть радянської законності, 26 квітня був ухвалений закон, який вже був відповідним чином затверджений всім парламентом, про передачу Кримської області до складу УРСР», – зазначив Громенко.

За словами історика, точка в процесі передачі Криму до складу УРСР була поставлена у 1978 році, коли були внесені зміни до конституції союзних республік, згідно з якими півострів перебував у списку адміністративно-територіальних одиниць Української РСР.

Як розповів Громенко, більш складно проходив процес входження Севастополя до складу української союзної республіки.

«У 1948 році Севастополь був виведений зі складу Кримської області і перетворений на місто республіканського підпорядкування. І жодного конкретного окремого документа, в якому б воно передавалося зі складу РРФСР до складу УРСР, немає. Але, згідно з усе тими ж змінами до чинної конституції, а також новими конституціями 1978 року, Севастополь є частиною України. Конституція є основним законом, тому ми можемо говорити, що нехай навіть у 1978 році остаточно, але питання було вирішене на користь України», – зазначив він.

На думку Громенка, нинішня заява Генпрокурури Росії суперечить здоровому глузду. Він підкреслив, що рішення про протизаконність передачі Криму могли ухвалити тільки органи влади СРСР, але ніяк не сучасної Росії.

«Вони б ще скасували закони Хаммурапі!»

Урядовий уповноважений України у справах Європейського суду з прав людини Борис Бабін також зазначив, що заява російської Генпрокуратури не витримує жодної критики з точки зору норм міжнародного права. За його словами, що в 1992-1993 роках Російська Федерація вже ухвалювала схожі акти на рівні Держдуми, намагаючись чинити тиск на Україну. Однак тоді офіційний Київ звернувся до Організації Об'єднаних Націй, і Генасамблея ООН ухвалила резолюцію про неприпустимість територіальних претензій до України.

«На цьому все заглохло. Росія фактично припинила свої пропагандистські заяви, після чого в 1997 році був ухвалений великий договір. І саме в 97-му році питання було остаточно закрите, тому що обидві сторони підписали документ, в якому визнали територіальну цілісність один одного», – сказав Бабін.

Він також звернув увагу на те, що в законодавчому полі Радянського Союзу не було принципу конституційності, і значна частина ухвалених в СРСР законів не відповідала конституції. За його словами, в радянській державі до кінця 80-х років навіть не було Конституційного суду.

«Зараз що завгодно можна говорити про недостовірність якихось документів або про те, що вони були неякісними. Але є факт – вони були ухвалені, і скасувати їх сьогоднішня влада Російської Федерації не може, фізично не може – це історичні документи! Вони можуть ще спробувати скасувати закони царя Хаммурапі або ще що-небудь такого ж рівня», – зазначив урядовий уповноважений.

Бабін підкреслив, що територіальна цілісність сучасної України не заснована на документах 50-х років – вона базується на тих договорах, які були ухвалені між союзними республіками після розпаду СРСР. І Росія, як вважає представник Кабміну, не може в односторонньому порядку розірвати ці договори.

На думку голови фонду «Майдан закордонних справ» Богдана Яременка, Росія за допомогою цієї заяви Генпрокуратури намагається створити видимість того, що анексія Криму відбувалася законно.

«Це все розраховано насамперед на внутрішнього російського споживача. Це не матиме жодного значення для міжнародного сприймання незаконності анексії Криму, і ніяким чином не вплине на розв'язання ситуації з анексією», – зазначив експерт.

Він підкреслив, що приналежність Криму до України – це факт, встановлений більшістю країн світу й ООН, і Генпрокуратура Росії жодним своїм рішенням не в змозі цей факт заперечити.