Зображення користувача Петро Олар.
Петро Олар
  • Відвідувань: 1
  • Переглядів: 1

Децентралізація змінює мислення людей - міський голова Йонас Гудаускас

Спецтема:

Всі ми повинні зрозуміти, що господар – це конкретний житель цього місця і краю. І якщо ми не будемо намагатися жити так, щоб було краще у конкретній родині, селі, місті і в нашій країні Литві, то ніяка децентралізація нам не допоможе.

mersilale.jpg

Мер Литовського міста Шилале - Йонас Гудаускас
Мер Литовського міста Шилале - Йонас Гудаускас

У невелике литовське містечко Шилале (літ. Šilalė), яке розташоване на заході Литви ми приїхали рано вранці. Перше, на що звернули увагу: акуратними, чистими вулицями йшли радісні люди. Відразу виникла думка – йдуть господарі свого міста не просто на роботу, а йдуть зробити своє життя кращим, а край багатшим. Але метою нашої поїздки було не оповідання про туристичні, історичних та інши цікави місця цього краю.

Саме місто Шилале старовинне, і перша згадка про поселення датована тисяча п'ятсот двадцять другим роком, про це розповімо іншим разом.

Сьогодні ми вирішили провести діалог з мером Литовського міста Шилале - Йонасом Гудаускасом і попросили його розповісти про децентралізацію і інши аспекти громадянського суспільства.

У вас процес децентралізації після набуття Литвою незалежності проходив довго, які результати ви отримали?

– Знаєте, якщо децентралізацію розуміти як процес передачі функцій центральної влади органам місцевого самоврядування – це лише маленька частина складного механізму. Все визначається готовністю місцевої громади і керівництва, у тому числі, взяти на себе відповідальність за свою долю і майбутнє своїх дітей, онуків і землі, де народився і живеш.

Для того щоб ці первинні ланки самоврядування були успішні, вони повинні налічувати 6-20 тисяч громадян. Головна рушійна сила їх розвитку – фінансова децентралізація. Суспільство має розуміти, що воно має повноваження і фінансову базу, тоді воно буде розвиватися.

А як тоді бути з тим фактом, що при передачі фінансів передається і велика відповідальність вже перед громадянами Вашого міста або навіть цілого району за ефективне використання цих коштів, справедливий їх розподіл. З чого Ви починали?

– Я згадую перше, з чого ми почали: справедливий розподіл соціальних виплат, допомог та інших платежів, які здійснює самоврядування. Ми в багатьох площинах почали працювати індивідуально. Якщо люди не мають роботи – всяке буває у житті – то потрібна підтримка і допомога. Але бувають і такі, що за виплатами приїжджають на «Мерседесі», тоді ми вирішуємо, що виплати необґрунтовані. Це все друзі і сусіди знають, і разом ми вирішуємо, звідки це брати, якщо ми хочемо дороги, дитячі садки, школи, лікарні...

Ти працюєш, і з загального податку створюються всі ці блага, а якщо ти працюєш в Лондоні, приїжджаєш на три місяці, і для тебе є соціальні виплати, як це розуміти? Ми в один день сіли і раз і назавжди вирішили це питання. Тоді у нас на соціальні виплати йшло 10 мільйонів літів (3 мільйони євро), через рік ми перейшли на чотири мільйони літів.

Я, на жаль, не знаю, як у вас працює система соціальних виплат і дотацій, але, думаю, є теж великі резерви. Іноді простіше дати людям заробити ці кошти, яких бракує, ніж дотувати.

Мені здається, що проведена децентралізація змінила ставлення людей, їх розуміння, що ми повинні самі створювати для себе блага, як Вам це вдалося?

– Децентралізація змінює мислення людей. Вона, на мій погляд, починається з перебудови мислення, розуміння своєї причетності і важливості участі у цьому процесі. Розумієте, відбуваються такі переміни: якщо говорить мер або навіть президент, це сприймається як якийсь наказ, чиясь воля ззовні. А ми вирішуємо разом з нашим суспільством, друзями, сусідами, що нам потрібна дорога і це разом робимо – ось результат децентралізації.

Нам потрібно, ми на це заробили кошти, і за нас ніхто нічого не зобов'язаний робити. Це справедливо, коли ми разом, а не так, що всі чекають, що повинен робити або платити хтось інший.

Як Ви сприймаєте ініціативи знизу, особливо нові проекти, які пропонує молодь, і як швидко їх реалізуєте? ..

– Є багато ідей, що внесли нам жителі району і міста, але цікаві проекти молодих ми розглядаємо у першу чергу. У нас є така практика: діти приходять до нас в самоврядування на день і кажуть: «Сьогодні я буду мером». І тоді діти в формі дорослої гри, але без підпису і відповідальності за прийняте рішення, дають і нам уроки, дивляться наші проекти і дають нам можливість подивитися з боку на їх рішення. Вони при нас діляться своїми поглядами, ідеями.

Коли в кожному кабінеті є молодий дублер-учень, то розумієш, що треба працювати краще – гідна заміна зростає. Після робочого дня ми разом обговорюємо те, що вони побачили, їх рішення, і тоді буває як мінімум два-три проекти на які, скориставшись порадами дітей, дивимося по-іншому. Адже це робимо на перспективу, для їх майбутнього життя в нашому краї. І дітям тоді радісно, ​​що їх допомога теж знадобилася у спільній справі.

У вас район сільський і велика проблема молодь у селі. Закриваються школи, йде зворотний процес децентралізації: так звана централізація освіти, медицини та інших сфер життєдіяльності?

– У нас теж є проблеми, як і в усьому світі. Еміграція... Стало непопулярним мати багато дітей. Наприклад, я сам з великої родини, у нас було 9 дітей. І ми всі живі-здорові, батька, на жаль, вже немає, але ми пам'ятаємо, як жили тоді, про що говорили, які проблеми вирішували.

Сьогодні інше життя, і світ став іншим. Зараз багато проблем в селах доводиться вирішувати в залежності від цін на молоко і м'ясо. У нас є фермери, які працюють краще, ніж цілі колгоспи. До слова сказати, ми перші у Литві сказали «ні» радянським колгоспам. Наші великі фермери обробляють по тисячі гектарів землі. Багато проблем вирішуємо на місці спільними зусиллями – це ж наша земля. Зараз проблема не виростити і переробити, а головне – куди продати продукцію.

Багато сьогодні говорять про інвестиції, як залучити і де шукати? Ми в нашому самоврядування вирішили знайти інвестицію для розвитку спорту в одній з міських гімназій в самому ж навчальному закладі. Перше, що запитали дітей: «Чиї батьки  палять?» – Нарахували понад 400 осіб, і ще в гімназії зізналося 100 старшокласників, що теж палять.

Ми попросили їх порахувати: якщо кожен курець викурить в місяць менше або відмовиться взагалі, то легко буде заощадити на місяць тисячу і більше пачок сигарет за мінімальною вартістю 2,50 євро. Неважко порахувати, що в рік це не менше 30 тисяч євро. Знаєте, спрацювала внутрішня інвестиція. Допомогла організувати спортивну роботу гімназії на вищому рівні. Виграли всі. Це маленька деталь, як можна спільно вирішувати будь-які проблеми нашого спільного життя.

І якщо ми не будемо намагатися жити так, щоб було краще в конкретнім селі, місті і в нашій країні Литві, то ніяка децентралізація нам не допоможе. Всі ми повинні зрозуміти, що господар тут – конкретний житель цього місця і краю. У нас не буває дистанційної любові до землі.

Як Ви вважаєте: ті зв'язки Литви і України, закладені ще за часів Великого князівства Литовського, і мають сьогодні продовження в проекті «Міжмор'я» це новий розвиток наших країн в сучасних геополітичних реаліях?

– Зараз європейські проблеми з біженцями не зможуть підірвати ідею Європейського Союзу, він буде, і Литва зі своїми традиціями, мовою буде його складовою частиною. Не треба ділити кордони, будувати бар'єри. Я хочу сказати про це словами литовської прислів'я: “Великий камінь можна об'їхати, але маленький може зламати колесо ...” І не треба говорити: я приїхав з великої країни, а ти з маленької. У мене теж дві руки і два ока. Є багато прикладів, коли з нашого Шилале їдуть в Америку або інші країни Європи і там виявляють себе, зміцнюються і живуть нарівні з усіма.

Головне те, що кожна нація, народ повинні розвивати культуру, підтримувати традиції і цим самим збагачувати сусідів, бути рівними серед інших країн у всіх аспектах.

Що б Ви могли розповісти українцям з литовського досвіду, щоб не повторити помилок децентралізації та набуття відповідальності за своє село, місто, район і країну?

– Про наш досвід перехідного періоду, коли в кожному селі були депутати, а в кінцевому результаті відповідати було нікому. Депутатів вже немає. Зараз у нас старости, громади, тобто суспільство громадян, яке працює як єдине ціле, як велика сім'я, де всі мають право і обов'язок робити життя громади краще. Всі працюють для себе, щоб в цьому селі чи місті краще було жити. Це стало нормою і кожен розуміє: якщо ми не будемо намагатися, то ніхто з іншої країни або столиці не змусить нас жити краще.

Ми тут живемо, це наш будинок, і я господар поряд з сусідами всього того, що є і буде. Якщо я хочу, щоб моя сім'я, мої діти жили і навчалися, займалися спортом, я розмовляю з сім'єю, що ми зробили добре, а що не доробили. Так і в громаді, це вже сім'я людей побільше, які живуть поруч. Якщо так розуміти і так відноситись, то і місто, район, країна – це твоя сім'я, тільки інших розмірів.

Я думаю, треба робити, щоб в сім'ї було добре, тоді точно і в країні буде добре. Адже з малого велике виходить перевірене, красиве, а, головне, потрібне. Сім'я, громада - це фундамент держави, і це головний центр тяжіння для децентралізації, яка мала успіх в Литві, і плоди її приносять нам радість і гідне життя.

Діалог з мером Литовського міста Шилале Йонасом Гудаускасом вів журналіст Київського прес-клубу Петро Олар

Наші інтереси: 

Розповідаємо про Литву

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи