Жодні міжнародні та українські спостерігачі не здатні проконтролювати законність процедури виборів, тим більше що однією з найголовніших умов бойовиків є участь у виборах тільки тих, хто підтвердив свою відданість ідеям Новоросії. Приплюсуйте до цього ступінь заляканості місцевого населення, якого навіть і купувати не потрібно, воно з готовністю проголосує за вчорашнього відморозка, яке топтав і рвав український прапор.

Проведення виборів таким чином - це цілковитий абсурд, оскільки Україна цим актом з одного боку визнає свою повну капітуляцію перед терористами, а з іншого жорстко гвалтує самосвідомість народу, готового битися до повної Перемоги, але штучно і незаслужено поставленого правлячою верхівкою в позу сопливого терпіли.

Я родом з шахтарського міста Свердловська, який сьогодні перебуває під окупацією. Колишній мер цього міста А. Шмальц (фаворит Єфремова) і його поплічники привели до нас війну, вони досі співпрацюють з ФСБ, вони створюють сприятливі умови для бойовиків. У квітні 14-го організовували антиукраїнські акції, здавали патріотів-активістів. Завтра всі вони стануть кандидатами у депутати місцевих рад, а післязавтра законною владою ... і що буде далі?

А далі буде наступне: у своє рідне місто приїду я, той який зараз зі зброєю в руках захищає Україну від цих виродків. Відгадайте з трьох разів, що я зроблю з цими шмальцами та іншими гнидами, котрі вкрали у мене не тільки Батьківщину, а й повагу до самого себе. Правильно...

Але ж я не один, тисячі хлопців з Донбасу сьогодні знаходяться на передовій в окопах і думають точно так само, як і я. Вони теж повернуться в свої міста і побачать своїх шмальців і інших негідників, які будуть їм вказувати на місце в цьому житті. Що зроблять вони? Правильно...

Ми це зробимо не від того, що ми організована структура, такою ми станемо пізніше, але в цій ситуації кожен з нас вчинятиме жорстко і радикально, тому що у нас не буде вибору. Бути ізгоєм в країні, за яку воював, - на це ми не згодні!

Ви думаєте, що в решті регіонів буде по іншому? Якщо так, то помиляєтеся. Туди теж повернуться бійці з окопів і зіткнуться з тим, що в їхньому житті так само нічого не змінилося.

У повітрі повиснуть питання, на які не буде відповідей: що ми робили на Майдані?; за що воювали? і взагалі нащо це все було потрібно, якщо нічого так і не змінилося? Що зроблять вони, вчорашні укропи і кіборги? Без всякого сумніву - вони підтримають нас.

Ось тоді все і почнеться!

Горе буде вам, гниди, що довели нас і нашу країну до такого стану, ніякі аргументи на користь збереження цієї потворної держави не матимуть дії.

Нам не потрібна ваша державаа, де ви людей перетворюєте в скотів! Або нова, справедлива, чесна і здорова Україна або - гори все синім полум'ям. У цій війні ми, напевно, помремо, але разом з нами помрете і ви зі своїми нащадками і привілеями, а разом з вами і ваша страшна держава.

     Слава Україні!

Переклад з російської мій, О.К. В останньому абзаці я свідомо використала слово "держава", хоча в авторському тексті - слово "страна". Країна і держава - це різні речі. Виходячи з контексту, певнена, що автор мав на увазі саме цю державу, а не країну.