Україна поволі втягується у тривалий і різноформатний переговорний процес з невизначеними перспективами, у чому зацікавлений саме Кремль. За попередніми оцінками результатів зустрічі Україна-Німеччина-Франція-Росія («Нормандський формат»), що відбулася в рамках форуму «Азія-Європа» в Мілані, «Майдан закордонних справ» хотів би зазначити таке.
Україна поволі втягується у тривалий і різноформатний переговорний процес з невизначеними перспективами, у чому зацікавлений саме Кремль. Адже видимість діалогу з Україною не дає обвалитися російському рублю і фондовому ринку і, як сподіваються в Москві, сприятиме у перспективі скасуванню санкцій з боку ЄС.
На тлі продовження порушень російською стороною так званих Мінських домовленостей, незрозумілою виглядає позиція офіційного Києва щодо готовності до обговорення газової проблематики та інших питань. Не проглядається й бажання Банкової повернути до активної частини українсько-російського порядку денного питання Криму. Відвертим знущанням над Києвом виглядає ситуація навколо української льотчиці Надії Савченко.
На жаль, аналіз наявної інформації може наштовхувати лише на досить песимістичні прогнози. Зокрема, можна передбачити, що обраний офіційним Києвом курс на умиротворення агресора може призвести до досить небезпечних наслідків.
Так, отримання Росією начебто легітимних важелів впливу на внутрішньополітичну ситуацію в Україні може призвести до закріплення на довгий час за нами принизливого статусу політично слабкої держави, а у перспективі - напівпротекторату Москви.
Це, поруч з відсутністю реформ у різних сферах, явно неможливих за наявності впливу агентів Кремля, участі яких у політичному житті України настійливо домагається РФ, вчергове маргіналізує Україну в Європі і призведе до втрати реальних європейських перспектив.
Опосередковано, це може сприяти поширенню на Заході тези про те, що вступ України до НАТО і ЄС не відповідає його стратегічним інтересам, насамперед економічним, які спрямовані на РФ.
Не можна також виключати зміцнення позицій тих промосковських західних кіл, які вважають, що Україна не має дратувати Росію вступом до НАТО і ЄС, і нам краще стати так званою «нейтральною» державою, що насправді означатиме безпосередній або непрямий патронат з боку Москви.
Оптимізм вселяє лише те, що після Революції Гідності українське суспільство вже перейшло на інший щабель розвитку і не дозволить поставити Україну в стійло московського сателіта.
«Майдан закордонних справ» вважає, що безумовною передумовою будь-яких контактів з Москвою має бути реальне припинення дестабілізуючої діяльності Кремля на Сході України, а єдиним шляхом реалізації наших прагнень побудови демократичної і заможної України є швидке і послідовне здійснення (а не профанація) проєвропейських реформ та рішуча боротьба з корупцією і агентами Москви, про що, до речі, нам не втомлюються говорити наші друзі і союзники на Заході.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Котлети по-міланськи під нормандським соусом
Світ:
Україна поволі втягується у тривалий і різноформатний переговорний процес з невизначеними перспективами, у чому зацікавлений саме Кремль. За попередніми оцінками результатів зустрічі Україна-Німеччина-Франція-Росія («Нормандський формат»), що відбулася в рамках форуму «Азія-Європа» в Мілані, «Майдан закордонних справ» хотів би зазначити таке.
14092601r.jpg
Україна поволі втягується у тривалий і різноформатний переговорний процес з невизначеними перспективами, у чому зацікавлений саме Кремль. Адже видимість діалогу з Україною не дає обвалитися російському рублю і фондовому ринку і, як сподіваються в Москві, сприятиме у перспективі скасуванню санкцій з боку ЄС.
На тлі продовження порушень російською стороною так званих Мінських домовленостей, незрозумілою виглядає позиція офіційного Києва щодо готовності до обговорення газової проблематики та інших питань. Не проглядається й бажання Банкової повернути до активної частини українсько-російського порядку денного питання Криму. Відвертим знущанням над Києвом виглядає ситуація навколо української льотчиці Надії Савченко.
На жаль, аналіз наявної інформації може наштовхувати лише на досить песимістичні прогнози. Зокрема, можна передбачити, що обраний офіційним Києвом курс на умиротворення агресора може призвести до досить небезпечних наслідків.
Так, отримання Росією начебто легітимних важелів впливу на внутрішньополітичну ситуацію в Україні може призвести до закріплення на довгий час за нами принизливого статусу політично слабкої держави, а у перспективі - напівпротекторату Москви.
Це, поруч з відсутністю реформ у різних сферах, явно неможливих за наявності впливу агентів Кремля, участі яких у політичному житті України настійливо домагається РФ, вчергове маргіналізує Україну в Європі і призведе до втрати реальних європейських перспектив.
Опосередковано, це може сприяти поширенню на Заході тези про те, що вступ України до НАТО і ЄС не відповідає його стратегічним інтересам, насамперед економічним, які спрямовані на РФ.
Не можна також виключати зміцнення позицій тих промосковських західних кіл, які вважають, що Україна не має дратувати Росію вступом до НАТО і ЄС, і нам краще стати так званою «нейтральною» державою, що насправді означатиме безпосередній або непрямий патронат з боку Москви.
Оптимізм вселяє лише те, що після Революції Гідності українське суспільство вже перейшло на інший щабель розвитку і не дозволить поставити Україну в стійло московського сателіта.
«Майдан закордонних справ» вважає, що безумовною передумовою будь-яких контактів з Москвою має бути реальне припинення дестабілізуючої діяльності Кремля на Сході України, а єдиним шляхом реалізації наших прагнень побудови демократичної і заможної України є швидке і послідовне здійснення (а не профанація) проєвропейських реформ та рішуча боротьба з корупцією і агентами Москви, про що, до речі, нам не втомлюються говорити наші друзі і союзники на Заході.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта