У ХІХ-ХХ ст. українська драматургія починає відживати і опановувати різні жанрові форми, стилі, втілення всіх актуальних на той час типів художнього мислення. Організатори театрального репертуару сягають не лише до кращих взірців вітчизняних творів, але також користають із зарубіжних.
Серед численних творців театру появився актор, який своїм талантом виріс понад епоху –Лесь Курбас. Підготовані ним п’єси справді були колосальною мистецькою подією не лише в житті українського народу, від нього вчилися театральні митці сусідних народів.
Народився Лесь Курбас 25 лютого 1887 року у Самборі на Львівщині в родині галицьких акторів. Справжне ім`я - Олександр-Зенон Степанович Курбас. Від першого дня народження Лесь Курбас мандрував з театром батьків.
Просто з дитячих років вдихнув він і пізнав дух театру з усіма його подробицями. Закінчив Тернопільську гімназію, а згодом студіював у Віденському та Львівському університетах. А далі і на все життя стисло зв’язався з театром.
Його професійне театральне мистецтво розпочалось з Гуцульського театру Гната Хоткевича. Тут Лесь прагнув здійснити великий переворот в українському театрі, тобто хотів поставити український театр на міру європейського, а фактично на загальносвітовий рівень.
В Києві 1916 року Лесь зорганізував і провадив «Молодий театр», який в 1917-1922 рр. працював в єдності з Державним Драматичним Театром, який діяв під керівництвом О. Загарова і В. Крилецького та Державним Народним Театром під керівництвом Панаса Саксаганського. Ця трійця прекрасно здійснювала і забезпечувала театральними потреби місцевого населення.
Після перемоги більшовиків, театральне життя підупало, але продовжувало існувати у важких умовах. У 1922 році в Києві Курбас заснував модерне експериментально-мистецьке об’єднання театральне "Березіль". Воно було наскрізь соборним і аж ніяк не вміщалося в рамки новопосталої більшовицько-комуністиєної системи. Курбас передусім цінив в праці театру індивідуальні, самобутні, неповторні духовні цінності, насичені багатими думками театральних талантів.
Сповідувана Курбасом воля й свобода, пошук вищих духовних цінностей увійшли у конфлікт з вимогою «людини-гвинтика», позбавленого національності, якого почала ліпити сталінська епоха т. зв. «совєтського інтернаціоналіста», фактично - безбатченка. У зв’язку з тим, що столиця совєтської України була тоді в Харкові, тодішня влада рішила в 1926 р. перенести театр з Києва до Харкова. Але і у Харкові Курбас був послідовний у своїй роботі і не хотів піддаватися наказам тих, які поняття не мали про працю в театрі.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Лесь Курбас
Світ:
20120416080827.jpg
Народився Лесь Курбас 25 лютого 1887 року у Самборі на Львівщині в родині галицьких акторів. Справжне ім`я - Олександр-Зенон Степанович Курбас. Від першого дня народження Лесь Курбас мандрував з театром батьків.
Просто з дитячих років вдихнув він і пізнав дух театру з усіма його подробицями. Закінчив Тернопільську гімназію, а згодом студіював у Віденському та Львівському університетах. А далі і на все життя стисло зв’язався з театром.
Його професійне театральне мистецтво розпочалось з Гуцульського театру Гната Хоткевича. Тут Лесь прагнув здійснити великий переворот в українському театрі, тобто хотів поставити український театр на міру європейського, а фактично на загальносвітовий рівень.
В Києві 1916 року Лесь зорганізував і провадив «Молодий театр», який в 1917-1922 рр. працював в єдності з Державним Драматичним Театром, який діяв під керівництвом О. Загарова і В. Крилецького та Державним Народним Театром під керівництвом Панаса Саксаганського. Ця трійця прекрасно здійснювала і забезпечувала театральними потреби місцевого населення.
Після перемоги більшовиків, театральне життя підупало, але продовжувало існувати у важких умовах. У 1922 році в Києві Курбас заснував модерне експериментально-мистецьке об’єднання театральне "Березіль". Воно було наскрізь соборним і аж ніяк не вміщалося в рамки новопосталої більшовицько-комуністиєної системи. Курбас передусім цінив в праці театру індивідуальні, самобутні, неповторні духовні цінності, насичені багатими думками театральних талантів.
Сповідувана Курбасом воля й свобода, пошук вищих духовних цінностей увійшли у конфлікт з вимогою «людини-гвинтика», позбавленого національності, якого почала ліпити сталінська епоха т. зв. «совєтського інтернаціоналіста», фактично - безбатченка. У зв’язку з тим, що столиця совєтської України була тоді в Харкові, тодішня влада рішила в 1926 р. перенести театр з Києва до Харкова. Але і у Харкові Курбас був послідовний у своїй роботі і не хотів піддаватися наказам тих, які поняття не мали про працю в театрі.
Читати повністю ТУТ
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта