Ця пісня набрала 42% голосів. Усього в голосуванні взяли участь 15 тис. осіб.

«Тінь Сонця» існує вже 16 років та грає в стилі «козацький рок» (хеві-фолк-метал). Пісня «Їхали козаки» відома також тим, що під неї виходить на ринг інтерконтинентальний чемпіон за версією Всесвітньої боксерської організації (WBO) боксер Олександр Усик.

Про історію композиції говоримо з фронтменом гурту «Тінь Сонця» Сергієм Василюком.

— Сергію, як з’явилася пісня «Їхали козаки»?

— Пісня виникла дуже давно, точно навіть не скажу коли. Її створили батько і син — Валентин Момот (слова) та Кирило Момот (музика). Кирило Момот свого часу у Дніпродзержинську створив гурт «Другий подих», у виконанні якого й лунала ця пісня. Колись мені передали касету гурту «Другий подих» із пропозицією зробити з ними спільний концерт. Ми запросили їх до Києва, кілька разів виступили разом. Згодом так сталося, що цей гурт перестав існувати, а Кирило Момот перейшов у «Тінь Сонця». Саме тоді й виникла ідея виконувати пісню «Їхали козаки». Ми зробили власне аранжування, завдяки якому вона почала звучати, як на мене, потужніше. Зрештою, ця композиція стала однією з візитних карток гурту «Тінь Сонця». Виконуємо її вже майже десять років. 2007 року пісня «Їхали козаки» увійшла до альбому «Полум’яна рута». 2013-го — ми відкривали нею матч «Динамо» — «Шахтар». Запросили нас туди завдяки футбольним вболівальникам, яким пісня припала до душі. Вони ж посприяли тому, щоб вона потрапила до відбору конкурсу, адже спершу ця композиція не була представлена серед варіантів голосування. Футбольні вболівальники є частиною нашої аудиторії. Свого часу ми зняли кліп на підтримку родини Павліченків, яких незаконно звинуватили в убивстві судді. Доводилося брати участь і у відповідних вуличних акціях.

Сам я — давній вболівальник національної збірної та київського «Динамо», тому, можливо, до кінця навіть не усвідомив, що відбулося. Переконаний — це велика честь для групи. Сподіваюсь, тепер з’явиться можливість познайомитися з футболістами, які вже впродовж багатьох років своєю грою дарують мені величезну радість. Хотілося б поспілкуватися з ними на якісь інші, необов’язково футбольні чи музичні теми. Мрію, щоб нам дали можливість виступити на стадіоні наживо. Ми б написали сценарій, підготували б спеціальне шоу за участю представників українських бойових мистецтв. Думаю, такий виступ вразив би європейську публіку.

— Знаю, що ви нині часто виступаєте на Донбасі, реалізуєте різні проекти на підтримку українських військових, зокрема й спільно з «Днем».

— Нещодавно завдяки меценату, заступнику директора київської компанії «Аквасервіс» Олександру Юркову було створено «Музичний батальйон» — волонтерську мистецьку організацію, до якої долучаються ініціативні люди — музиканти, журналісти. Газета «День» є партнером цієї ініціативи. Два тижні тому ми були в Краматорську, Артемівську та у Сєверодонецьку, а трохи згодом — у Миколаєві. Журналісти газети «День» їздили разом із нами. Ми багато спілкувалися, було дуже цікаво. Завжди приємно обмінюватись думками з небайдужими людьми. Чудово, що в Україні є журналісти з власною позицією. Загалом же поїздки в зону бойових дій — це щось особливе. По-перше, вони дають відчуття того, що ти робиш якийсь свій внесок в перемогу, у майбутній мир. Приємно під часу виступу відчувати віддачу від бійців. До речі, у добровольчих батальйонах зараз служить чимало давніх шанувальників гурту «Тінь Сонця». Нас знову й знову запрошують на схід, зокрема плануємо бути там на новорічні свята. Такі «гастролі» дуже надихають. Часом за день вдається зіграти одразу три концерти. Мабуть, в Києві ми б так не змогли.

— Впродовж останніх двох років в Україні майже немає гастролей російських виконавців. Чи можна сказати, що українським музикантам вдалося заповнити цю нішу?

— Нині й справді спостерігаємо певний сплеск інтересу аудиторії до української музики та культури загалом. Але я не думаю, що це пов’язано з відсутністю російських виконавців. Просто більше людей стали цікавитись Україною в музиці. До речі, деякі музиканти з Росії продовжують їздити до нас, навіть на західній Україні їм вдається збирати величезні зали. Немає суттєвих змін і на радіостанціях. Хотілося б, щоб українські виконавці, які грають змістовну музику, отримували більше ротацій, щоб у ефірі звучала серйозна українська поезія. Адже такі прекрасні українські гурти, як «Сестри Тельнюк», пісні яких створені на слова українських класиків, сьогодні досі фактично знаходяться в андеграунді. Водночас чимало цікавих колективів взагалі припинили своє існування, не дочекавшись інтересу з боку публіки. Сьогодні й справді виникла певна мода на українську музику, на зразок тієї, яку граємо ми. Це добре, але хотілося б, щоб ішлося не про моду, а про певні зрушення у свідомості людей. Власне, саме в цьому гурт «Тінь Сонця» й бачить мету своєї творчості.