Українського футуролога Ӏгоря Каганця запитує Зірка Вітошинська, чи бачить він якийсь проблиск світлішого майбутнього… Передрук з паризького місячника "Українське слово" (ч.3020, лютий 2012).
З нашим співрозмовником – українським футурологом Ігорем Каганцем – познайомила мене поява його книги, яку досі називають «бомбою» за її оригінальність: «Пшениця без куколю» (Київ, 2006 р.). Він – і автор книжок «Нація золотих комірців» (1994), «Психологічні аспекти в менеджменті…» (1997), та «Арійський стандарт» (2004), а також численних праць і статей, головний редактор друкованих і електронних журналу нової еліти «Перехід-IV» та часопису «Народний оглядач».
Своєю працею він обріс не тільки читачами, а й численними друзями: цей директор Інституту метафізичних досліджень Перехід-IV, і дуже український науковець, працює – за золотим правилом – не лише головою, а й серцем. Виходячи з вищенаведеного, цікаво довідатися від Ігора Каганця, чи бачить він якийсь проблиск світлішого майбутнього…
Сучасні французькі автори – побожні чи атеїстичні –, такі як еколог Жан-Марі Пельт (Jean-Marie Pelt), або філософ П’єр Лянс (Pierre Lance) передбачають нову цивілізацію, покликану врятувати людство. Ніхто з них не може описати, як вона народиться. Хоча П’єр Лянс, у своїй книзі «Син Заратустри» («Le Fils de Zarathoustra ») припускає, що нова цивілізація вже народжується, i наводить – важливе для цього явища – поняття перевтілення людського існування як основну філософську доктрину «давнього народу, який сформував першу Европу». Як прокоментуєш цю думку, Ігоре?
Справді, уявлення про реінкарнацію було центральним у духовному житті традиційних суспільств. Завдяки йому життя людини набуває сенсу. Адже тоді людина сприймається як безсмертна духовна сутність, яка шляхом багаторазових утілень вдосконалюється сама і вдосконалює довкілля. Людина отримує потужні стимули творити добро, адже знає, що початкові умови наступного втілення безпосередньо пов’язані з якістю попереднього життя. Людина мислить екологічно і стратегічно, бо знає, що наступного разу прийде у такий світ, який залишила після себе. Якщо залишить після себе здорових дітей – то народиться у здоровому тілі. Якщо залишить чисту природу – то народиться в земному раю. Якщо залишить культуру – то народиться у світлі і з самого початку знатиме, хто вона, звідки прийшла і куди йде.
Через фундаментальність поняття реінкарнації, воно зустрічається в усіх традиційних суспільствах. Воно підтверджене в Євангелії, де для позначення реінкарнації вживається геленський (давньогрецький) термін «палінгенезія»: «Істинно кажу вам: ви, що пішли за мною, в палінгенезії стократно одержите і життя вічне успадкуєте» (Матвій 19.28–29). Зауважу, що термін «палінгенезія» використовували гелленські філософи, зокрема Платон і Піфагор (Пітагор), для позначення сáме реінкарнації.
В українській народній традиції це уявлення збереглося донині в структурі поховальної обрядовості. Щоби допомогти духові померлої людини правильно покинути цей фізичний світ, родичі і близькі люди відзначають третини, дев’ятини, сороковини смерті. Вважається, що після 40-го дня дух повністю звільняється і готовий піти на нове втілення. Повернення на Землю померлого родича відбувається у вигляді немовляти у своїй родині. Тому новонародженим зазвичай дають імена померлих родичів, бо вірять, що це вони повернулися до своїх.
Уявлення про реінкарнацію-палінгенезію дає народові велику додаткову силу, адже позбавляє його страху, дає мотивацію до праведного життя, формує екологічне мислення в масштабах століть і тисячоліть.
Поняття «політична нація» не спрацювало – це визнали навіть керівники найдавніших держав-членів Евросоюзу…
Сам термін «політична нація» є штучною химерою штибу «гарячий сніг» чи «мокрий вогонь». У ньому змішано принцип громадянства і принцип етнічности. Нацією завжди називали людей, що належать до того ж самого роду, тобто мають спільних предків. Українською мовою терміном «національність» позначається не громадянство, а етнічна приналежність. Українські політологи, зокрема Ольгерд Бочковський, терміном «нація» позначали розвинений, структурований етнос з волею мати свою державність. Джерелом державного ладу і політичної культури завжди є державотворчий етнос, натомість «політична нація» по суті заперечує його існування.
Лідери Німеччини, Франції та Великобританії вже відверто заявили, що ідея «політичної нації» і основана на ній політика мультикультуралізму поставили під загрозу саме існування цих держав. Не краща ситуація в Україні, Конституція якої починається з абсурдного твердження, що Український народ – це громадяни України всіх національностей.
Нинішня політика мультикультуралізму в Україні – це неявна форма закріплення поневоленого статусу Української нації. Звідси витіснення української мови і українського етносу з інформаційного простору, з державно-політичного і економічного життя. Зміни на краще почнуться тільки тоді, коли українці самі почнуть творити свою, рідну, Українську державу.
А поки що стільки здорових сил Україну покидає…
Україна переживає період великого перетворення – подібно як з лялечки виповзає метелик. Україна в муках скидає змертвілу колоніальну оболонку і вирощує крила. Так, чимало покидає Україну в пошуках кращої долі. Але багато хто, сповнений набутого досвіду і бажання працювати, повертається додому. Вони кажуть, щоби полюбити Україну, треба хоч трохи пожити на чужині.
Як також завідувач Лабораторії психоінформатики центру з інформаційних проблем територій НАН України, Ігоре, Ти передбачив, між іншим, рік наперед, народній спалах в Україні 2004 року («Перехід-IV» ч. 12). Чи бачиш, у майбутньому, вихід і для «вигнаних» українців?
Українці за кордоном – це потужна сила, яка допомагає Україні пройти трансформацію. За деякими оцінками, українські заробітчани щороку передають в Україну понад 20 мільярдів євро. Як тільки на Батьківщині почнеться Велика гра, вони масово стануть повертатися або ще активніше допомагатимуть грошима, зв’язками, інформацією.
Що таке - «Велика гра»?
Це – справжній Український проект. Скоріше всього, Велика гра почнеться у формі Конституційних зборів і перезаснування держави. Українці цілого світу повинні об’єднатися в єдину глобальну Українську етнічну духовно-економічну державу-громаду.
Для цього треба буде активно долучитися до Конституційного процесу і підтримати саме такий – глобальний – проект Конституції. Щоб етнічні українці, де б вони не жили на планеті, і яким би громадянством не користувалися, могли бути частинкою України, політично впливати на її розвиток і отримувати від неї підтримку.
Це подібно до того, як акціонери інвестують у глобальні корпорації. Вони беруть участь в їх керівництві й отримують свої дивіденди, а тому – зацікавлені в їхньому розквіті. Глобальні держави-корпорації – це передова форма національної самоорганізації у глобальному світі XXI-го століття.
Проте не забуваймо, що оновлену Україну побудують тільки оновлені Українці. Тому кожному треба починати з себе: оздоровлюватися, займатися роботою, що приносить радість, об’єднуватися з іншими світлими українцями.
Тоді, які цивілізаційні тенденції варто враховувати, щоби прискорити перезаснування держави?
У світі набувають дедалі більшої популярності ігрові підходи, причому не тільки в індустрії розваг, а й у сферах наукового пошуку та соціальної організації. В основі будь-якої гри покладено змагальність і азарт, адже кожний гравець має шанс перемогти.
Тому Конституційний процес треба робити як змагальність моделей держави і основаних на них проектів Конституції. Чим більше прихильників знайде та чи інша політична модель - тим більша кількість делегатів представлятиме її на Конституційних зборах. Саме там і повинна відбутися фінальна частина Гри, а саме - обрання найсильнішого проекту Конституції.
Для забезпечення прозорості процесу, і широкого обговорення, групи підтримки можуть скористатися відкритими соціальними інтернет-мережами на зразок Facebook чи Google+. Завершенням Конституційного процесу стане підтримка запропонованої Зборами Конституції на загально національному референдумі.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Починається «Велика гра»
Світ:
Спецтема:
Українського футуролога Ӏгоря Каганця запитує Зірка Вітошинська, чи бачить він якийсь проблиск світлішого майбутнього… Передрук з паризького місячника "Українське слово" (ч.3020, лютий 2012).
12022103e.jpg
З нашим співрозмовником – українським футурологом Ігорем Каганцем – познайомила мене поява його книги, яку досі називають «бомбою» за її оригінальність: «Пшениця без куколю» (Київ, 2006 р.). Він – і автор книжок «Нація золотих комірців» (1994), «Психологічні аспекти в менеджменті…» (1997), та «Арійський стандарт» (2004), а також численних праць і статей, головний редактор друкованих і електронних журналу нової еліти «Перехід-IV» та часопису «Народний оглядач».
Своєю працею він обріс не тільки читачами, а й численними друзями: цей директор Інституту метафізичних досліджень Перехід-IV, і дуже український науковець, працює – за золотим правилом – не лише головою, а й серцем. Виходячи з вищенаведеного, цікаво довідатися від Ігора Каганця, чи бачить він якийсь проблиск світлішого майбутнього…
Сучасні французькі автори – побожні чи атеїстичні –, такі як еколог Жан-Марі Пельт (Jean-Marie Pelt), або філософ П’єр Лянс (Pierre Lance) передбачають нову цивілізацію, покликану врятувати людство. Ніхто з них не може описати, як вона народиться. Хоча П’єр Лянс, у своїй книзі «Син Заратустри» («Le Fils de Zarathoustra ») припускає, що нова цивілізація вже народжується, i наводить – важливе для цього явища – поняття перевтілення людського існування як основну філософську доктрину «давнього народу, який сформував першу Европу». Як прокоментуєш цю думку, Ігоре?
Справді, уявлення про реінкарнацію було центральним у духовному житті традиційних суспільств. Завдяки йому життя людини набуває сенсу. Адже тоді людина сприймається як безсмертна духовна сутність, яка шляхом багаторазових утілень вдосконалюється сама і вдосконалює довкілля. Людина отримує потужні стимули творити добро, адже знає, що початкові умови наступного втілення безпосередньо пов’язані з якістю попереднього життя. Людина мислить екологічно і стратегічно, бо знає, що наступного разу прийде у такий світ, який залишила після себе. Якщо залишить після себе здорових дітей – то народиться у здоровому тілі. Якщо залишить чисту природу – то народиться в земному раю. Якщо залишить культуру – то народиться у світлі і з самого початку знатиме, хто вона, звідки прийшла і куди йде.
Через фундаментальність поняття реінкарнації, воно зустрічається в усіх традиційних суспільствах. Воно підтверджене в Євангелії, де для позначення реінкарнації вживається геленський (давньогрецький) термін «палінгенезія»: «Істинно кажу вам: ви, що пішли за мною, в палінгенезії стократно одержите і життя вічне успадкуєте» (Матвій 19.28–29). Зауважу, що термін «палінгенезія» використовували гелленські філософи, зокрема Платон і Піфагор (Пітагор), для позначення сáме реінкарнації.
В українській народній традиції це уявлення збереглося донині в структурі поховальної обрядовості. Щоби допомогти духові померлої людини правильно покинути цей фізичний світ, родичі і близькі люди відзначають третини, дев’ятини, сороковини смерті. Вважається, що після 40-го дня дух повністю звільняється і готовий піти на нове втілення. Повернення на Землю померлого родича відбувається у вигляді немовляти у своїй родині. Тому новонародженим зазвичай дають імена померлих родичів, бо вірять, що це вони повернулися до своїх.
Уявлення про реінкарнацію-палінгенезію дає народові велику додаткову силу, адже позбавляє його страху, дає мотивацію до праведного життя, формує екологічне мислення в масштабах століть і тисячоліть.
Поняття «політична нація» не спрацювало – це визнали навіть керівники найдавніших держав-членів Евросоюзу…
Сам термін «політична нація» є штучною химерою штибу «гарячий сніг» чи «мокрий вогонь». У ньому змішано принцип громадянства і принцип етнічности. Нацією завжди називали людей, що належать до того ж самого роду, тобто мають спільних предків. Українською мовою терміном «національність» позначається не громадянство, а етнічна приналежність. Українські політологи, зокрема Ольгерд Бочковський, терміном «нація» позначали розвинений, структурований етнос з волею мати свою державність. Джерелом державного ладу і політичної культури завжди є державотворчий етнос, натомість «політична нація» по суті заперечує його існування.
Лідери Німеччини, Франції та Великобританії вже відверто заявили, що ідея «політичної нації» і основана на ній політика мультикультуралізму поставили під загрозу саме існування цих держав. Не краща ситуація в Україні, Конституція якої починається з абсурдного твердження, що Український народ – це громадяни України всіх національностей.
Нинішня політика мультикультуралізму в Україні – це неявна форма закріплення поневоленого статусу Української нації. Звідси витіснення української мови і українського етносу з інформаційного простору, з державно-політичного і економічного життя. Зміни на краще почнуться тільки тоді, коли українці самі почнуть творити свою, рідну, Українську державу.
А поки що стільки здорових сил Україну покидає…
Україна переживає період великого перетворення – подібно як з лялечки виповзає метелик. Україна в муках скидає змертвілу колоніальну оболонку і вирощує крила. Так, чимало покидає Україну в пошуках кращої долі. Але багато хто, сповнений набутого досвіду і бажання працювати, повертається додому. Вони кажуть, щоби полюбити Україну, треба хоч трохи пожити на чужині.
Як також завідувач Лабораторії психоінформатики центру з інформаційних проблем територій НАН України, Ігоре, Ти передбачив, між іншим, рік наперед, народній спалах в Україні 2004 року («Перехід-IV» ч. 12). Чи бачиш, у майбутньому, вихід і для «вигнаних» українців?
Українці за кордоном – це потужна сила, яка допомагає Україні пройти трансформацію. За деякими оцінками, українські заробітчани щороку передають в Україну понад 20 мільярдів євро. Як тільки на Батьківщині почнеться Велика гра, вони масово стануть повертатися або ще активніше допомагатимуть грошима, зв’язками, інформацією.
Що таке - «Велика гра»?
Це – справжній Український проект. Скоріше всього, Велика гра почнеться у формі Конституційних зборів і перезаснування держави. Українці цілого світу повинні об’єднатися в єдину глобальну Українську етнічну духовно-економічну державу-громаду.
Для цього треба буде активно долучитися до Конституційного процесу і підтримати саме такий – глобальний – проект Конституції. Щоб етнічні українці, де б вони не жили на планеті, і яким би громадянством не користувалися, могли бути частинкою України, політично впливати на її розвиток і отримувати від неї підтримку.
Це подібно до того, як акціонери інвестують у глобальні корпорації. Вони беруть участь в їх керівництві й отримують свої дивіденди, а тому – зацікавлені в їхньому розквіті. Глобальні держави-корпорації – це передова форма національної самоорганізації у глобальному світі XXI-го століття.
Проте не забуваймо, що оновлену Україну побудують тільки оновлені Українці. Тому кожному треба починати з себе: оздоровлюватися, займатися роботою, що приносить радість, об’єднуватися з іншими світлими українцями.
Тоді, які цивілізаційні тенденції варто враховувати, щоби прискорити перезаснування держави?
У світі набувають дедалі більшої популярності ігрові підходи, причому не тільки в індустрії розваг, а й у сферах наукового пошуку та соціальної організації. В основі будь-якої гри покладено змагальність і азарт, адже кожний гравець має шанс перемогти.
Тому Конституційний процес треба робити як змагальність моделей держави і основаних на них проектів Конституції. Чим більше прихильників знайде та чи інша політична модель - тим більша кількість делегатів представлятиме її на Конституційних зборах. Саме там і повинна відбутися фінальна частина Гри, а саме - обрання найсильнішого проекту Конституції.
Для забезпечення прозорості процесу, і широкого обговорення, групи підтримки можуть скористатися відкритими соціальними інтернет-мережами на зразок Facebook чи Google+. Завершенням Конституційного процесу стане підтримка запропонованої Зборами Конституції на загально національному референдумі.
З Ӏгорем Каганцем розмовляла Зірка Вітошинська
В тему:
Схема порятунку мурашника
Три поверхи Великого Переходу: соціальний, національний, магічний
Книга «Пшениця без куколю»
Трипільська релігія
Жид у вертепі
Зоряний мандрівник (Згадай себе!)
Реінкарнація і принцип економії енергії
Суперкорпорація Україна
До всесвітньої української держави-громади
Розмови з Ігорем Каганцем (аудіо, відео)
Оптимізм Золотої доби і чесноти доби Заліза (аудіо)
Розмова про Живе Слово на Радіо Культура (аудіо)
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта