В День Святого Валентина (14 лютого) кожен добропорядний американець вітає головну жінку в його житті (дружину, кохану, подругу), запрошуючи її на вечерю (або готуючи вечерю для неї), а також дарує листівку, шоколад (часто у формі серця) і квіти (зазвичай червоні троянди на знак щирого кохання). Також на День матері (друга неділя травня) американці вшановують своїх матерів – теж запрошують на обід чи вечерю – або, ще краще, пригощають власноруч приготованими стравами. Але, враховуючи, що багато чоловіків не вміють готувати, День Святого Валентина та День матері стають тими двома днями у році, коли практично неможливо знайти вільний столик у пристойному ресторані.

Усі свята звідкись починаються. День матері є порівняно недавнім винаходом американки Енн Джарвіс, яка запропонувала свято на честь матерів після смерті власної матері, громадської активістки, у 1905 році. Джарвіс – у якої не було власних дітей – вперше запропоновала свято у 1912 році, а до 1914 року президент США Вудро Вільсон перетворив його у національне святкування. Вже до 1920-х років День матері відзначався по всій країні.

День Святого Валентина має більш давню історію і сягає корінням до язичницьких свят у стародавніх Греції й Римі на честь богині Гери (Юнони), родючості та її шлюбу з Зевсом (Юпітером). Зі смертю християнського мученика Валентина Римського (вбитий у 269 році н.е. і похований 14 лютого) свято перетворилося на християнське святкування. Але в народній уяві День Святого Валентина став асоціюватися з романтичним коханням і любовними листами лише після того, як англійський поет Джеффрі Чосер, натхнений італійським Відродженням, написав вірш «Пташиний парламент» (1382). Свято, однак, стало нагадувати щось схоже на теперішні святкування лише у 1847 році, коли інша американська жінка – Естер Гауленд – почала робити листівки до Дня Святого Валентина для магазина свого батька в Вустері, штат Массачусетс. Решта, як то кажуть, вже історія.

А розуміти історію важливо: я майже завжди бачу здивовану реакцію, коли кажу, що саме завдяки американським жінкам в Україні святкують Міжнародний Жіночий День. На відміну від Джарвіс і Гауленд, чиї імена відомі, міжнародний день жінок почався із низки страйків, які проводили 8 березня, чи близько цієї дати, в Нью-Йорку ще в 1857 році невідомі жінки, протестуючи проти низької заробітної плати і поганих умов праці. До 1908 року щорічні демонстрації стали настільки масштабними, що це спонукало Соціалістичну партію Америки оголосити 28 лютого 1909 першим Міжнародним днем жінок.

Свято швидко поширилося в Європі, коли Соціалістичний Інтернаціонал (всесвітня спілка соціалістичних та соціал-демократичних партій та організацій) ухвалив свято (без фіксованої дати) в Копенгагені в 1910 році. Наступного року більш одного мільйона чоловіків і жінок по всій Європі взяли участь у мітінгах з нагоди Міжнародного дня жінок. У 1913 і 1914 роках, мільйони жінок по всій Європі, Російській імперії і Північній Америці вийшли 8 березня з протестами проти насування Першої світової війни.

У 1917 році жінки в Петрограді та інших містах Російської імперії вийшли на демонстрації в неділю, 8 березня (за старим стилем), закликаючи до «хліба і миру». За тиждень цар Микола зрікся престолу, а Тимчасовий уряд незабаром надав жінкам право голосу.

Далі – то вже радянська історія: Олександра Коллонтай переконала Леніна зробити Міжнародний жіночий день офіційним радянським святом. У 1965 році Президія Верховної Ради оголосила Міжнародний день жінок (який зараз міцно утвердився 8 березня за новим стилем) офіційним вихідним. І таким він залишається й сьогодні – принаймні в Україні, Росії та низці інших країн колишнього Радянського Союзу.

На початку 1930-х років Міжнародний день жінок вже не був насправді міжнародним. США – де він був започаткований – стали однією з перших країн, які від нього відмовитися, тому що День матері та День Святого Валентина набирали обертів. Більшість країн Західної Європи наслідували цей приклад.

Хоча свято є офіційно визнаним Організацією Об’єднаних Націй, лише близько десятка країн за межами Східної Європи визнають цей день офіційним вихідним. До них відносяться Алжир, Бразилія, Буркіна-Фасо, Камерун, Китай, Куба, Італія, Ізраїль, Лаос, Монголія, В’єтнам і Замбія.

Але навіть у США ми не зовсім забули про цю дату. У 1981 році Конгрес США призначив тиждень навколо 8 березня Тижнем історії жінок. У 1987 році Конгрес США розширив подію, оголосивши увесь березень Місячником жіночої історії. Протягом місяця державні установи, школи, бібліотеки та інші організації зосереджують свої суспільні програми на жінок і їхні численні досягнення.

В Україні День жінок нагадує поєднання Дня Святого Валентина та Дня матері, оскільки необхідність вшановувати «видатні заслуги жінок в комуністичному будівництві», ухвалену колись Верховною Радою, вже забули.