Попередження

Зареєструйтеся, будь ласка, для набуття можливості користуватися енергією у операціях з матеріалами сайту.
Простір
пригод

Українська нація і український народ. Перший Суспільний Договір

11.04.2012 - 10:42

Перед загрозою внутрішніх і зовнішніх викликів держава зможе встояти і зберегти незалежність лише спираючись в першу чергу на націоналізм української нації і на патріотизм усього українського народу. Невиконання гуманітарного паритету до українців будь-де розглядається нами як безумовна гуманітарна агресія щодо українства.

Націоналізм і національне питання в сучасній Україні. Це питання є непростим і за часи незалежності до нього ніхто серйозно так і не поставився, а також не було серйозної дискусії, щодо цього.

Мабуть хтось вважає, що такого питання як національне не існує, або не повинне існувати чи можна якось обійтись без тлумачення і обговорення. На це я скажу, що з цього питання починається народ і будь яка держава, і цим питанням все закінчується.

Перед загрозою внутрішніх і зовнішніх викликів держава зможе встояти і зберегти незалежність лише спираючись в першу чергу на націоналізм української нації і на патріотизм усього українського народу.

Іншого не може бути. Як приклад наведу таке.

Коли постало питання життя і смерті Радянського Союзу напередодні війни з Німеччиною, то кровожер, комуніст і диктатор Сталін, відкинувши в сторону запліснявілий інтернаціоналізм, чомусь згадав і звернувся саме до національних почуттів росіян і українців, затвердивши ордени Суворова, Кутузова, Олександра Невського і Богдана Хмельницького. Створив низку суто націоналістичних кінофільмів: Коліївщина – (1933 р.) «Петро Перший» (1937р.), «Олександр Невський» (1938р.), «Мінін і Пожарський» (1939р.), «Суворов» (1940р.), Богдан Хмельницький(1941р.) які один за одним виходили на екрани держави.

Почуття національної гідності, поваги і любові до національного пантеону героїв є первісними і підсвідомими почуттями, неповагу до яких будь яка нація в світі не пробачає.

Тому, нагадаю третій пункт преамбули Української конституції - «спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення» і далі за текстом.

Отже, державотворчою нацією в Україні є українська. І українська нація є відповідальною за хід своєї історії. Також українська нація несе національну відповідальність за співіснування різних націй на теренах її держави. І іншого не може бути.

ТАК Є.

Тому ми повинні бути виваженими у кроках і словах щодо національних почуттів інших націй і народностей, які становлять весь український народ.

При цьому ми повинні розуміти, що в основі будь-якої національної культури лежить перш за все чотири складових, а саме: Мова, Релігія, Традиція, Кров.

Саме так ми і повинні розглядати наше ставлення до українського гуманітарного націоналізму.

Водночас, за нашою позицією, український націоналізм не спирається абсолютно на ознаку крові, але пропагує її.

До української нації, до українського націоналіста може належати будь-яка людина за походженням, яка визначає себе як українця і патріота.

З іншого боку, якщо Бог на цій землі створив нашу націю, яка належить до білої автохтонної раси з українською мовою, то це є нашою головною рисою і автентичністю, що відрізняє нас від усіх у світі!

І цю нашу українську автентичність, заповідану Богом і збережену нашими предками у нелюдському напруженні і боротьбі протягом тисячоліть, ми їх нащадки повинні зберегти на майбутнє.

Це наш головний гуманітарний обов’язок на планеті Земля!

Тому ми проголошуємо в Україні рух гуманітарного націоналізму, головною метою якого є запровадження і підтримання такого стану речей, у якому українська нація збереже свою неповторну автентичність на віки.

Український націоналізм не сприймає і ніколи не сприйме гасла про створення мультикультурної політичної нації в Україні як такого, що не відповідає інтересам української нації, не може спиратись на історичні факти, не відповідає етнічній структурі держави і є загрозою українській автентичності.

А спроби зменшити частку корінного етносу українців щодо інших етносів в Україні будуть розглядатись як гуманітарна агресія і матимуть найжорсткішу відповідь з боку українців і їх держави.

І це головне тому, що створення нашої сучасної держави, яке відбувалось протягом усієї багатотисячної історії, було рухом саме української нації і її героїчної долі. І боротьба за незалежність супроти сусідніх держав-загарбників українських етнічних територій велась саме українською нацією.

Відомо, що для України її етнічні кордони є ширшими за політичні, а саме:

Польща - Північна Лемківщина, Надсяння, Підляшшя, Холмщина

Словаччина – Південна Лемківщина, Пряшівщина

Росія – Стародубщина в південно-західній частині Брянської області, північна частина Слобідської України, яка включала південну частину нинішньої Білгородської, Воронезької, північну частину Ростовської (Острогожський полк) областей, Ставропольський і Краснодарський (Кубань) краї

Білорусь – Берестейщина, Гомельщина, частина Гродненської області

Румунія - Мармарощина, Південна Буковина

Молдавія - Придністров’я

Тобто за межами сучасної України знаходяться етнічні території українців, які за площею дорівнюють нинішній.

Це історичні втрати наших етнічних територій.

Території ,на яких до сих пір живуть українці, до яких проводилась, а подекуди і зараз проводиться політика переселення, насильницької асиміляції, культурної дискримінації.

І це не зазіхання на існуючий стан речей, це не заява чи спроба штучним чином змінити сучасні кордони – це констатація ІСТОРИЧНОГО ФАКТУ існування етнічних територій українців за межами сучасної української держави.

Так зараз є.

Виходячи з цього ми як українська нація повинні ясно і недвозначно заявити всім, що будь-які зазіхання на сучасну українську державу, українську землю, український народ, українські національні почуття, українську мову, пантеон українських героїв буде мати для тих, хто це спробує здійснити, непередбачувані наслідки.

Ті, що мають це на меті, повсякчас повинні пам’ятати про реакцію українського народу за часів Хмельниччини і Коліївщини, Бандерівщини і Великої Вітчизняної війн.

Прояви не любові і не патріотизму до України розглядається нами як зрада українській нації і українського народу.

Ми повинні завжди пам’ятати, що в 1991 році не тільки ми українська нація висловилась за незалежність нашої держави. Незалежність підтримали всі етноси, які проживають в Україні - росіяни і євреї, грузини і білоруси, кримські татари, поляки та інші.

Нашу незалежність підтримало 92 відсотка всього населення України!

ЦЕ НАШ ПЕРШИЙ СУСПІЛЬНИЙ ДОГОВІР НОВОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ.

Висновок ми повинні зробити такий.

На референдумі 1991 року всі етноси, які живуть в Україні, повірили і довірились нам - українській нації.

І ми заявляємо, що таку позицію, яку висловили інші етноси в Україні в 1991 році, ми – українська нація – будемо завжди пам’ятати і з вдячністю робитимемо все належне від нас, щоб всі етноси в Україні почувалися добре.

Отже, кожному етносу, який існує на теренах України, ми повинні поважно гарантувати його національну самоідентифікацію, релігійну свободу, культурне становище, повнокровну реалізацію його існування в усіх сферах громадського, політичного і економічного життя країни – за умови патріотизму до Української держави, поваги до державотворчої нації, української мови і українських традицій.

Тому ми як українська нація повинні запропонувати такий Суспільний договір, де етноси, які утворюють весь український народ, будуть патріотами Української держави.

Щоб ні в кого і ні коли не було ніякого сумніву в тому, що хтось, хто не належить до української нації, не буде патріотом Української держави.

Отже, які головні тези українського націоналізму і української нації повинні бути в ставленні до інших етносів, які утворюють весь український народ?

Основними етнічними групами, які живуть в Україні, є росіяни, білоруси, кримські татари, поляки, угорці, євреї, румуни, молдавани.

Росіяни є братнім слов’янським народом, який є державотворчою нацією в Російській Федерації, представники якого з прадавніх часів проживають на теренах України.

Білоруси є братнім слов’янським народом, який є державотворчою нацією в Білорусі, представники якого з прадавніх часів проживають на теренах України.

Кримські татари є спорідненим корінним народом України в Криму. Співіснування українців і кримських татар сягає багато віків історії. Тут я хотів би детальніше зупинитись, так як багато історичних викривлень існує у цьому питанні.

На мою думку, основою і передумовою створення окремого кримсько-татарського етносу були не тільки і не стільки татари Азії, але в процентному відношенні більше кипчаки (половці). І саме половецька (кипчацька) мова – це є мова кримських татар.

Також в етногенезі кримських татар пбрали участь і давні жителі Криму – нащадки скифів і сарматів. Вони у неабиякому числі, як і самі половці, також увійшли до складу українського етносу.

Отже ми, українці, споріднені з кримськими татарами через загальних предків: скіфів, сарматів та половців. Не забуваймо, що у славетного князя Ігоря з епосу «Слово о полку Ігоревім» мати була половчанка. А гетьман Богдан Хмельницький в своєму титулі писав, що він є князь сарматський.

Поляки є спорідненим слов’янським народом, спільне коріння і спільна історія з якими сягає тисячоліть.

Угорці (мадяри) є народом, який за їхнім проханням і за згодою Київських князів пройшов через землі Руси в ІХ столітті на територію слов’янської Великої (Білої) Хорватії. Отже Угорщина і угорці як нація виникла за згодою Київських князів. І за походженням сучасні угорці на третину є слов’янами. Але тут слід зауважити, що вони це погано пам’ятають.

Євреї (ашкенази) є спорідненим з українським єврейським субетносом. Таким він став за століття співіснування з українцями. До речі, це твердження сучасного ізраїльського вченого Векслера, а також радянського вченого Гумільова, які розглядають євреїв-ашкеназів як суто слов’янський субетнос.

Румуни і молдавани є народами, з якими в українців протягом багатьох століть були переважно доброзичливі та добросусідські відносини.

Отже, якщо в Україні українською нацією іншим етносам гарантується за державний кошт отримання середньої освіти національною мовою навчання, виконується цивілізоване і поважне ставлення до національної самоідентифікації, відсутні прояви дискримінації бізнесу за національною ознакою, а також вільного прояву своєї культурної спадщини, то Україна має право ставити питання про таке ж саме належне паритетне ставлення до українців в сусідніх державах, а тим паче на їх етнічних територіях.

Невиконання або ігнорування цього гуманітарного паритету до українців будь-де розглядається нами як безумовна гуманітарна агресія до українства.

У зв’язку з цим будь-які питання до України в гуманітарній площині з боку тих держав, які не виконують гуманітарного паритету, нами не розглядаються до тих пір, доки у них не будуть створені такі ж умови для українців, як в Україні для інших етносів. Як наслідок, невиконання гуманітарного паритету обов’язково веде до економічної дискримінації з боку України до тих держав, які його не виконують.

Цим самим ми вводимо у дію закон безумовного гуманітарного паритету.

Така позиція української нації, кожного українця гарантує споріднене і поважне існування всіх етносів в Україні від проявів неповаги і зверхності будь-кого над іншим.


 


В тему:

Історія України в історії Російської Імперії і Радянського Союзу. Наше ставлення до неї.

Куликовська битва, якої не було. Головний міф Московії

Невиголошена промова Президента України В. Ф. Януковича в Брюсселі на саміті Україна – ЄС 22 листопада 2010 року

Криваві Луки: до 303 річниці головної битви Булавинського повстання

Нова Церква України: якою їй бути? Запрошення до дискусії

Додатково: 

Посилання на сторінку

 
Пропозиції Підтримати сайт Довідка