Зображення користувача Володимир Федько.
Володимир Федько
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Єврейські погроми в Польщі: грудень 1918-го

Політизація жорстокого і трагічного українсько-польського конфлікту 1940-х рр. набула в 2013 році свого апогею. Неоднозначні постанови верхньої та нижньої палат польського парламенту, маніпулювання цифрами жертв, юридичні новотвори на кшталт «етнічні чистки з ознаками геноциду», неадекватні дії мало не третини народних депутатів українського парламенту призвели не до вдумливого аналізу та осмислення подій 70-річної давнини, а лише до утвердження значної частини польського та українського суспільств на позиціях давно сформульованих під впливом стійких стереотипів.

На жаль, в сучасній демократичній Польщі частина політиків і державних діячів чітко реалізовує план із конструювання класичної «індустрії геноциду» (з жертвами, катами, праведниками), яка покликана стати одним із наріжних каменів колективної історичної пам’яті поляків, про що свідчить «Резолюція Сейму Республіки Польща у справі про пам'ять жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами щодо громадян Другої Речі Посполитої в 1943-45 роках», прийнята 22 липня 2016 року.


Погляд в історію…

Територія Польщі стала одним з головних театрів воєнних дій у роки Першої світової війни. 14 серпня 1914 року цар Микола II в офіційній декларації обіцяв після війни об'єднати три частини Польщі в автономну державу в рамках Російської імперії. Однак восени 1915 р. більша частина російської Польщі була окупована Німеччиною і Австро-Угорщиною, а 5 листопада 1916 монархи двох держав оголосили маніфест про створення самостійного Польського Королівства в російській частині Польщі.

30 березня 1917 року, після Лютневої революції в Росії, Тимчасовий уряд князя Львова визнав право Польщі на самовизначення.

22 липня 1917 р. Пілсудський, який воював на боці Центральних держав, був інтернований, а його легіони розформовані за відмову принести присягу вірності імператорам Австро-Угорщини і Німеччини.

Ініціатива у вирішенні польського питання перейшла до країн Антанти. Під їх заступництвом 15 серпня 1917 р. був утворений Польський національний комітет (ПНК) на чолі з Р. Дмовським (лідер національних демократів), який розгорнув активну діяльність по відтворенню незалежної держави. Військові успіхи Антанти викликали розкол серед польських сил, які співпрацювали з окупантами. Ю. Пілсудський (лідер соціалістів) вийшов зі складу Держради. Австро-німецькі окупаційні власті спробували вирішити кризу за рахунок створення у вересні 1917 р нової Держради, регентської ради та польського уряду.

У Франції за підтримки держав Антанти в серпні 1917 був створений Польський національний комітет (ПНК) на чолі з Романом Дмовським і Ігнаци Падеревським; була сформована також польська армія з головнокомандувачем Юзефом Галлером.

8 січня 1918 р. президент США Вільсон зажадав створення незалежної Польської держави з виходом до Балтійського моря. У червні 1918 Польща була офіційно визнана країною, воюючою стороною на боці Антанти.

Якнайшвидшому вирішенню польського питання сприяли революційні події в Росії. Більшовики, що прийшли до влади в Росії, 29 серпня 1918 р. анулювали всі договори Російської імперії з Пруссією і Австрією про поділ Польщі. Тим самим Росія відмовлялася від будь-яких зазіхань на польські землі.

6 жовтня, в період розпаду і краху Центральних держав, Регентська рада Польщі оголосила про створення незалежної польської держави; 14 листопада передала Ю. Пілсудському всю повноту влади в країні, а 22 листопада Ю. Пілсудський отримав посаду тимчасового начальника держави. До цього часу Німеччина вже капітулювала, Австро-Угорщина розпалася, а в Росії йшла громадянська війна.

Нова країна зіткнулася з великими труднощами. Міста і села лежали в руїнах; були відсутні зв'язки в економіці, яка тривалий час розвивалася в рамках трьох різних держав; Польща не мала ні власної валюти, ні державних установ; нарешті, не були визначені й узгоджені з сусідами її кордони.

Проте будівництво нової держави розпочалося… з єврейських погромів!



Після перехідного періоду, коли при владі перебував соціалістичний кабінет, 17 січня 1919 року прем'єр-міністром був призначений Падеревський, а головою польської делегації на Версальській мирній конференції - Дмовський. 26 січня 1919 відбулися вибори до сейму, новий склад якого затвердив Пілсудського главою держави.

Західні і північні кордони країни були визначені на Версальській конференції, за рішенням якої Польщі передавалася частина Помор'я і вихід до Балтійського моря (тобто германські території); Данциг (Гданськ) отримав статус «вільного міста». На конференції послів 28 липня 1920 був узгоджений південний кордон. Місто Цешин і його передмістя чеський Тешин були розділені між Польщею та Чехословаччиною. Запеклі суперечки між Польщею і Литвою з приводу Вільно (Вільнюса), етнічно польського, але історично литовського міста, закінчилися його окупацією поляками 9 жовтня 1920; приєднання до Польщі було схвалено 10 лютого 1922 демократично обраною регіональною асамблеєю.


Наші інтереси: 

Знати правду про Першу світову війну і післявоєнну історію Європи.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Друже, пошукаю... Не обіцяю завтра-позавтра... Але пошукаю і повідомлю :-)

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Коментарі

Зображення користувача Явсе Світ.
0
Ще не підтримано

Українська Галицька Армія у цей час воювала за ЗУНР. Маючи досить велику чисельність і підтримку місцевого населення,а також бойовий досвід ,що здобули бійці у складі Автро-Угорської армії під час Першої світової війни,все таки не змогла відбитися від поляків,румунів із півдня,а також частин французької армії.Основною причиною поразки УГА,став брак зброї і боєприпасів.

п.с.Може хто в цій темі добре розбирається і може порекомендувати відповідну літературу.В інтернеті інформація узагальнена.Дякую.

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Володимир Федько.
0
Ще не підтримано

Друже, пошукаю... Не обіцяю завтра-позавтра... Але пошукаю і повідомлю :-)

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!