Сім кольорів веселки, або практична радія

Життя наше складається переважно з дрібниць: що зараз зробити, чи що комусь сказати, чи написати  й таке інше. Українці у більшості своїй й досі перебувають у постколоніальному стані, однією зі сторін якого є русифікація. Тому й досі більшість каже по телефону «Альо!», хоч Михайло Грушевський давним-давно запропонував український відповідник «агов!». Тому й ставимо після написаного звичне P.S., а не натурально українське П.Н. Це ж стосується й кольорів веселки. Та ні! Ми називаємо їх правильно. А от як запам’ятати їхню послідовність? До речі, знання цієї послідовності і привело  мене до відкриття, що від взаємодії жовтого з голубим утворюється зелений колір життя, що я й виклав у статті «Герб України – п’яте розуміння».

Ось вони ці кольори

Червоний, Оранжевий, Жовтий, Зелений, Блакитний, Синій, Фіолетовий

(Ч – О – Ж – З – Б – С – Ф).

Колись в інтернаті

Здається в 1962 році в своєму дев’ятому класі Трипільської школи-інтернату я бачив диво. Це було на уроці фізики. Наш учитель Володимир Олексійович (В.О.)Заводовський розповідав нам про сонячне світло, яке насправді є не білим, а складається із семи кольорів.”Та ви це й самі бачили, спостерігаючи за райдугою”, - пояснював учитель. “Недавно, та це ж було на минулому тижні, ми з Андрієм, вийшли на кручу якраз після дощу, а далеко аж за Трипіллям, бачимо, як райдуга одним кінцем з Дніпра воду набирає!” – мовив поважно Василь. “Дурниці!» - заперечив В.О. Хлопці не сперечалися, хоч свято  вірили в побачене.

«Ось ми зараз разом у класі утворимо райдугу»! – пообіцяв учитель й підняв над головою якийсь прозорий кристал. «Це тригранна призма із скла! Білий пучок світла вона розкладе на сім кольорів. Ось самі побачите!” – і вчитель покликав усіх до лабораторного столу. Заінтриговані, ми обліпили той стіл зо всіх сторін. З одного боку на штативі була коротенька трубка з лампочкою, від якої зміїлися дроти і десь зникали під  столом, та кілька скляних круглих штучок і хтось шепнув, що  це лінзи. Тим часом хтось швиденько завісив вікна шторами і в таємничих сутінках класу заблискали наші очі.

“Вмикаю”! – оголосив учитель і ми повернули голови на білий круг світла на маленькому екрані, який не всі спочатку й помітили. “А тепер дивіться! Я зараз покладу цю тригранну призму на шляху світла!”  - вчитель пояснював дослід. Цокнуло  скло об метал і на екрані появився різнобарвний клин і в класі хтось видихнув: “Ти диви”! Вгорі смужка червоного плавно переходила в оранжеву, а та в жовту і закінчувалася ця маленька райдуга фіолетовим кольором аж  внизу.

Наш наставник перерахував усі кольори і наказав їх запам’ятати, бо  це, мовляв, треба буде нам на все життя. А щоб це було для нас легшим, проказав  російською речення: “Каждый охотник желает знать, где сидит фазан». Там початкова літера кожного слова відповідала початковій літері кольору веселки (К-О-Ж-З-Г-С-Ф).

Лише згодом, вже в університеті, я подумав собі, що добре було б створити український відповідник того речення, бо  вчаться ж діти переважно  українською. І вже в часи початку незалежності України я, побачивши вже зсутуленого нашого вчителя, так і не насмілився запитати його, чого ж він тоді не дав нам домашнє завдання скласти таке речення українською.

  -А може таке речення давно є, а я просто про  це не знаю? -Ні, - заперечували мені колись наші дочки-учениці, а потім і онуки-учні, - нема!

То давайте утворимо

А й справді, як не ми, то хто? І коли ж, як не зараз!  - повторюю я за сумським воїном Табалою (позивний “Сєвєр”). Отож я оголошую конкурс на створення короткого  речення із семи слів, початкові літери яких будуть відповідати початковим літерам семи кольорів веселки. Дивіться, радійці, це ж вам не вірш написати, а всього одне осмилене речення. Потім із  ваших творів ми виберемо разом кращий. Я вже й приз вибрав. Це буде КАМІНЕЦЬ  із печери Ісуса Хреста, який я привіз із Кани Галілейської, що в Лівані. Підсумки місячного конкурсу підведемо разом і виберемо найкраще ВЕСЕЛКОВЕ УКРАЇНСЬКЕ РЕЧЕННЯ.

Гадаю, що  першою пришле свій твір чарівна полтавчанка Майя Українська з Решетилівки.

                    Хай же буде!