Мова для французів – це активний політичний гравець. Відповідно до переконання академіка Моріса Дрюона той, хто пише погано, погано мислить і, отже, погано править.
Статус французької національної мови завжди був одним із центральних компонентів, що об'єднує республіканські сили. Колишній прем'єр-міністр Ліонел Жоспен у своїй промові до французьких учителів під час Х конгресу назвав мову цементом республіки та цінністю, на якій вона збудована. Національна мова асоціюється не лише із статусом країни, але і з її політичним впливом у світі, що його прагне кожна країна. Мовне питання є актуальним на міжнародній політичній арені сьогодні як один із важелів ствердження своєї ідентичності.
Доцільно тут навести декілька цікавих прикладів. Часом французи вдаються до досить радикальних заходів. Так, у 1975 році за законом Ба-Лоріоля (Bas-Lauriol) уся письмова та усна реклама, будь-які інструкції та офіційні документи повинні були використовуватися тільки французькою мовою. Використання іноземних слів заборонялось у тому випадку, коли існував французький еквівалент.
У 1992 році французький парламент додав уточнення до конституції конкретним пунктом стосовно мови, а саме, що "мова Республіки – є французька мова” (Конституційний закон № 92554 від 25 липня 1992 року). Показово, що французький уряд тривалий час був єдиною країною Західної Європи, що не підписувала Хартію про регіональні мови та мови меншин (Charter on Regional and Minority Languages), прийняту Радою Європи у 1992 році. І навіть зараз, коли Франція нарешті підписала деякі статті Хартії, ще не відбулася її остаточна ратифікація.
У 1994 році закон Ба-Лоріоля був вдосконалений міністром культури Жаком Тубоном. Вдосконалений та впроваджений ним закон, відомий вже як закон Тубона, передбачав накладання штрафів та навіть ув'язнення для тих, хто не використовував французьку мову у рекламі, публічних оголошеннях та наукових конференціях. Конституційна Рада трохи послабила чернетку цього закону, проте його остаточний варіант залишився незмінним, радикальним і широко реалізовувався у життя.
Звичайно, були і критики цього закону, проте сам факт того, що він був прийнятим одним із перших, свідчить про його важливість для французів та їхнє занепокоєння майбутнім французької мови.
Навіть і сьогодні 40 поважних академіків із Французької Академії продовжують підтримувати "чистоту" мови від іноземного впливу. Нещодавній прем'єр-міністр Ліонел Жоспен глибоко переконаний, що французька мова може стати однією із мов, де знаходить своє вираження спротив одноманітності світу, відмова від зникнення ідентичності, підтримка свободи створювати та виражати себе через свою власну культуру. Саме в цьому плані Франція прагне стати двигуном у процесі культурного урізноманітнення світу, моделлю для наслідування для тих країн, які перебувають у транзитному стані боротьби за свою ідентичність.
Мова для французів – це активний політичний гравець. Відповідно до переконання академіка Моріса Дрюона той, хто пише погано, погано мислить і, отже, погано править.
Значення національної мови як ідеологічного важеля у становленні та розвитку державності не нове явище в історії. Українська мова для пострадянської України так само важлива, як і збереження чистоти французької для Франції у її протистоянні тотальній американізації.
Виходячи з сьогоденної ситуації в нашій країні, де загроза русифікації української мови є актуальною, французька модель повинна слугувати прекрасним взірцем для наслідування.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Україні потрібен свій закон Тубона
Світ:
Мова для французів – це активний політичний гравець. Відповідно до переконання академіка Моріса Дрюона той, хто пише погано, погано мислить і, отже, погано править.
Статус французької національної мови завжди був одним із центральних компонентів, що об'єднує республіканські сили. Колишній прем'єр-міністр Ліонел Жоспен у своїй промові до французьких учителів під час Х конгресу назвав мову цементом республіки та цінністю, на якій вона збудована. Національна мова асоціюється не лише із статусом країни, але і з її політичним впливом у світі, що його прагне кожна країна. Мовне питання є актуальним на міжнародній політичній арені сьогодні як один із важелів ствердження своєї ідентичності.
Доцільно тут навести декілька цікавих прикладів. Часом французи вдаються до досить радикальних заходів. Так, у 1975 році за законом Ба-Лоріоля (Bas-Lauriol) уся письмова та усна реклама, будь-які інструкції та офіційні документи повинні були використовуватися тільки французькою мовою. Використання іноземних слів заборонялось у тому випадку, коли існував французький еквівалент.
У 1992 році французький парламент додав уточнення до конституції конкретним пунктом стосовно мови, а саме, що "мова Республіки – є французька мова” (Конституційний закон № 92554 від 25 липня 1992 року). Показово, що французький уряд тривалий час був єдиною країною Західної Європи, що не підписувала Хартію про регіональні мови та мови меншин (Charter on Regional and Minority Languages), прийняту Радою Європи у 1992 році. І навіть зараз, коли Франція нарешті підписала деякі статті Хартії, ще не відбулася її остаточна ратифікація.
У 1994 році закон Ба-Лоріоля був вдосконалений міністром культури Жаком Тубоном. Вдосконалений та впроваджений ним закон, відомий вже як закон Тубона, передбачав накладання штрафів та навіть ув'язнення для тих, хто не використовував французьку мову у рекламі, публічних оголошеннях та наукових конференціях. Конституційна Рада трохи послабила чернетку цього закону, проте його остаточний варіант залишився незмінним, радикальним і широко реалізовувався у життя.
Звичайно, були і критики цього закону, проте сам факт того, що він був прийнятим одним із перших, свідчить про його важливість для французів та їхнє занепокоєння майбутнім французької мови.
Навіть і сьогодні 40 поважних академіків із Французької Академії продовжують підтримувати "чистоту" мови від іноземного впливу. Нещодавній прем'єр-міністр Ліонел Жоспен глибоко переконаний, що французька мова може стати однією із мов, де знаходить своє вираження спротив одноманітності світу, відмова від зникнення ідентичності, підтримка свободи створювати та виражати себе через свою власну культуру. Саме в цьому плані Франція прагне стати двигуном у процесі культурного урізноманітнення світу, моделлю для наслідування для тих країн, які перебувають у транзитному стані боротьби за свою ідентичність.
Мова для французів – це активний політичний гравець. Відповідно до переконання академіка Моріса Дрюона той, хто пише погано, погано мислить і, отже, погано править.
Значення національної мови як ідеологічного важеля у становленні та розвитку державності не нове явище в історії. Українська мова для пострадянської України так само важлива, як і збереження чистоти французької для Франції у її протистоянні тотальній американізації.
Виходячи з сьогоденної ситуації в нашій країні, де загроза русифікації української мови є актуальною, французька модель повинна слугувати прекрасним взірцем для наслідування.
------------------------------
В тему:
Як два українці забороняли українцю в Україні говорити українською
Давай діяти!
Природний закон, або як нам українізувати українців (програма дій)
Мова і війна
Припиняємо надання незаконної переваги за мовною ознакою!
12 фактів про давність української мови
Позичена самобутність
Засіб від шпигунів
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков