443 років від загибелі засновника першої Запорозької Січі, першого запорозького отамана, князя Дмитра Байди-Вишневецького

Князь Дмитро з Вишневця на Волині був нащадком Рюриковичів, албанських князів Скандербегів, сербських князів Якимчів і молдовських господарів Деспотів. Власник розлогих маєтностей на Волині та Поділлі, черкаський і канівський староста, Вишневецький звів на Хортиці укріплення, яке стало першою Січчю. У Стамбулі він вів переговори із султаном Сулейманом ІІ Пишним про припинення татарських набігів на Україну. А про один із походів князя на татарські фортеці у пониззі Дніпра сучасник писав:

«Цієї весни Вишневецький князь Дмитрій взяв Іслам-Кермен і людей побив, і гармати вивіз до себе на Дніпро в своє місто».

Того ж року 600 запорожців на чолі з Вишневецьким штурмували Очаків, одночасно з моря фортецю атакували 18 козацьких чайок. У відповідь хан Девлет-Ґірей спробував взяти Хортицю:

«Цар кримський з усіма людьми кримськими підступив під моє місто на Хортицький острів і приступом брав 24 дні. І Божим милосердям я відбився і побив у царя багатьох кращих, і пішов цар від мене з великим соромом».

Упродовж трьох років Вишневецький зі своїм загоном перебував на службі у московського царя Івана Грозного, а коли їхні взаємини загострилися, князь повернувся до України. Замість зруйнованої турками цитаделі на Хортиці він заклав Січ на Монастирському острові (нині у межах Дніпропетровська).

1563 року бояри запросили Вишневецького на молдовський трон, проте біля села Верчиканів його загін був розбитий військом іншого претендента – Штефана Томші. Князь потрапив у полон і був переданий боярами до Стамбула. Там 22 жовтня турки скинули Вишневецького з башти на гаки, а потім, за свідченням генуезького дипломата Ґріло:

«Оскільки князь Дмитрій безперестанно проклинав магометанську віру, убили його стрілою».

А за кілька років професор Краківської академії Матвій Пійонтек записав народну пісню про князя Дмитра, названого у ній «Байдою», що татарською мовою означає «безтурботний».