Член Київського читацького клубу “Перехід-IV” Роман Гривінський з друзями – Олександром Кашко, Оксаною Городівською та Єленою Олексин - щодня йшли по 9-10 годин. У Сашка був найважчий рюкзак – більше 20 кг. Там був намет, спальник, одяг, їжа, змінне взуття тощо. Хлопці поїхали з Києва до Львова поїздом. Дівчата до Львова приїхали з Івано-Франківська. У Львові купили гречку, вермішель “Мівіна”, рибні консерви, трохи картоплі. Взяли хліба, але він невдовзі зіпсувався. Також взяли чаю в пакетиках, печива та багато шоколаду. З дому Роман взяв сало, а Сашко – меду. Не зупинялися в жодному селі – їх просто не було на запланованому маршруті.
Зі Львова на електричці Львів – Ужгород приблизно за три години дісталися селища Воловець. Дорога туди обійшлася в 28 гривень на чотирьох. Сідали в останній момент і платили провідникові. У Воловці купили мінеральної води й одразу пішли в гори. Йшли до темряви близько 4 годин. Першу ніч заночували на полонині біля потічка. Мали один намет і чотири спальники. О четвертій ранку через полонину в гори йшли місцеві жителі збирати чорниці. Там вони ростуть на схилах гір, каже Роман.
- Наступного дня вийшли на хребет після опівдня. Спали десь до 9-ої години, бо дуже пізно лягли. Довго готували їсти на вогнищі, — розповідає далі.
У нього це була перша такого роду подорож. Туристичний досвід мав тільки Сашко. Але цим маршрутом йшов уперше. Він його і розробив. Метою було дійти до гори Стій висотою 1681 метр. До неї дісталися на третій день близько шостої вечора. Третя ночівля була у лісі, що розкинувся на схилах гір. Вони спускалися туди більше трьох годин. На чотири дні продуктів вистачило. Їли небагато. Сильно обпеклися на сонці. Весь час погода була сонячна й спекотна. Дощів не було.
- Якщо чесно, то подорож була нелегкою, деякі підйоми давалися важко, – каже Роман. – Першого дня в лісі повітря було незвично вологе. В горах було важко дихати.
На четвертий день йшли спочатку по лісовій дорозі, а потім через село Сасівка до Сваляви. На це пішло близько п’яти годин. Зі Сваляви Роман поїхав додому поїздом Ужгород – Київ, який проходив через Сваляву біля 16 години. Решта мандрівників поїхали до міста Стрий, а там пересіли на маршрутку і поїхали до Івано-Франківська.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Від Воловця до Сваляви.Чотириденна подорож Карпатами
Світ:
Її здійснили в липні четверо 18-річних студентів Києво-Могилянської Академії. Чотири дні вони йшли пішки горами. Три ночі ночували в наметі.
07081701r.jpg
Член Київського читацького клубу “Перехід-IV” Роман Гривінський з друзями – Олександром Кашко, Оксаною Городівською та Єленою Олексин - щодня йшли по 9-10 годин. У Сашка був найважчий рюкзак – більше 20 кг. Там був намет, спальник, одяг, їжа, змінне взуття тощо. Хлопці поїхали з Києва до Львова поїздом. Дівчата до Львова приїхали з Івано-Франківська. У Львові купили гречку, вермішель “Мівіна”, рибні консерви, трохи картоплі. Взяли хліба, але він невдовзі зіпсувався. Також взяли чаю в пакетиках, печива та багато шоколаду. З дому Роман взяв сало, а Сашко – меду. Не зупинялися в жодному селі – їх просто не було на запланованому маршруті.
Зі Львова на електричці Львів – Ужгород приблизно за три години дісталися селища Воловець. Дорога туди обійшлася в 28 гривень на чотирьох. Сідали в останній момент і платили провідникові. У Воловці купили мінеральної води й одразу пішли в гори. Йшли до темряви близько 4 годин. Першу ніч заночували на полонині біля потічка. Мали один намет і чотири спальники. О четвертій ранку через полонину в гори йшли місцеві жителі збирати чорниці. Там вони ростуть на схилах гір, каже Роман.
- Наступного дня вийшли на хребет після опівдня. Спали десь до 9-ої години, бо дуже пізно лягли. Довго готували їсти на вогнищі, — розповідає далі.
У нього це була перша такого роду подорож. Туристичний досвід мав тільки Сашко. Але цим маршрутом йшов уперше. Він його і розробив. Метою було дійти до гори Стій висотою 1681 метр. До неї дісталися на третій день близько шостої вечора. Третя ночівля була у лісі, що розкинувся на схилах гір. Вони спускалися туди більше трьох годин. На чотири дні продуктів вистачило. Їли небагато. Сильно обпеклися на сонці. Весь час погода була сонячна й спекотна. Дощів не було.
- Якщо чесно, то подорож була нелегкою, деякі підйоми давалися важко, – каже Роман. – Першого дня в лісі повітря було незвично вологе. В горах було важко дихати.
На четвертий день йшли спочатку по лісовій дорозі, а потім через село Сасівка до Сваляви. На це пішло близько п’яти годин. Зі Сваляви Роман поїхав додому поїздом Ужгород – Київ, який проходив через Сваляву біля 16 години. Решта мандрівників поїхали до міста Стрий, а там пересіли на маршрутку і поїхали до Івано-Франківська.
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля