Народ давно підозрював, що з нашою правлячою верхівкою «щось не те». Всі ці взаємні звинувачування, рейдерські наїзди, корупція… Але щоб осягнути сутність цих «елітарних забав», весь час не вистачало якоїсь ключової ідеї. І ось нарешті вона з’явилася! Завдяки інтерівській телепрограмі «Свобода Савіка Шустера» минулої п’ятниці. Бо одне діло, коли читаєш в газеті звинувачення в неприхованому, грандіозному за масштабами розкраданні держави — виглядає як щось неймовірне, майже неземне. Такі собі «марсіанські хроніки». І зовсім інше, коли про це йдеться в прямому ефірі. Коли політики говорять один одному в очі, хто скільки вкрав. Демонструють мільйонам телеглядачів намальовані на плакатах схеми, як практично це робилося. Махають перед носами касетами з відеозаписами злочинних оборудок. Називають цифри і прізвища. Аргументовано, з точним датуванням звинувачують один одного в аморальності та публічній брехні.
Перша реакція — здивування, чому вся ця зграя ще на свободі? Тобто не в тюрязі. Адже, судячи з побаченого на екрані, ці особи вочевидь небезпечні для суспільства. Чому їх не вивели з кіностудії в наручниках? Чому по факту публічних звинувачень проти них не відкрито кримінальні справи? Якщо ж вони невинні, то чому не покарані ті, хто їх фальшиво обвинувачує?
Цікаві запитання. А відповідь захована в назві самої програми. Це ж ток-шоу! Така собі комедія. Про все наперед домовились. Ну, принаймні погодились на певні умови. В цій грі є три негласні правила.
Перше: не говорити про те, для чого існує ця держава. Справді, яка її мета? Якщо ж немає мети, то які претензії до владної верхівки. Вам не подобається, що українців обдерли, скоротили на 6 мільйонів і вперто витісняють за межі рідної землі? А хто вам сказав, що держава повинна перейматися добробутом населення? Де про це написано? В якому законі?
Друге правило: не чіпати питання про відповідальність владної верхівки за плоди своєї діяльності. Про те, що власність, здобута на зубожінні суспільства, є ганебною і злочинною. І що такий злочин не має терміну давності. Що раніше все це називали економічними злочинами в особливо великих розмірах. До речі, підрозстрільна стаття. Тому ганебна власність не має правового успадкування. Її можна легалізувати, але для цього треба не хизуватися на біг-бордах чи віртуальних телешоу, а компенсувати збитки матеріально.
Третє правило: замовчувати факт відсутності народного контролю за державою. Всі нинішні контролюючі органи — Конституційний і Верховний суди, Прокуратура, Рахункова палата, Уповноважений з прав людини — призначаються Президентом і Верховною Радою, тобто тими, кого вони повинні контролювати.
Ось такий договір. І олігархи разом зі своєю політичною обслугою його твердо дотримуються. Незалежно від того, де ситуативно перебувають — в «коаліції» чи в «опозиції». Не вірите? Почитайте програми, послухайте передвиборну риторику всіх парламентських партій. Жодного слова про мету держави, ганебну власність і народний контроль. Бо виконання цього негласного договору гарантує владній верхівці безвідповідальність, безконтрольність і безкарність. Тому вона сміливо витворяє будь-які шоу. Як з Шустером, так і без нього.
А як же суспільство? А воно не визнається політичним суб’єктом. Згаданий вище договір передбачає суспільство лише в ролі біомаси, дешевої робочої сили і органів для трансплантації.
Проте не все так безнадійно. Річ у тім, що негласний договір олігархів не вічний. Він буде чинний лише доти, доки суспільство не укладе новий договір. Такий, що стане повним запереченням наведених вище «трьох олігархічних правил».
1. Чітка конституційна мета держави: зростання кількості корінного населення та якості його життя. Критерій наближення до мети — Національний індекс людського розвитку. Він містить у собі Індекс людського розвитку ООН (тривалість життя, рівень освіти, реальні доходи на душу населення) та індекс народжуваності. Він розраховується і оприлюднюється щоквартально разом з іншими стратегічно важливими показниками. Це дозволяє суспільству мати точну інформацію, куди рухається держава. І вчасно запитати кого треба, чому вона рухається «не туди».
2. Персональна відповідальність всього вищого керівництва за результати своєї діяльності — власними майном, свободою і життям. Президент обирається всенародно, має найбільші повноваження і несе персональну відповідальність за виконання державою конституційної мети. Відновлюється смертна кара за економічні злочини в особливо великих розмірах. Президент і вся владна верхівка збагачуються лише разом з українським народом. Власність, отримана на прямому чи посередньому зубожінні суспільства, визнається ганебною і злочинною. Недоторканою є тільки суспільно визнана правильна (чесна) власність. Вона створюється лише внаслідок збагачення суспільства або ж законно успадковується, якщо раніше була чесною. Ганебна власність підлягає легалізації шляхом компенсації суспільству заподіяних збитків у визначений законом термін.
3. Народний контроль за діяльністю держави. Головний контролюючий орган — Конституційно-ревізійна палата, що поєднує функції Конституційного суду, Рахункової палати і Центральної виборчої комісії. Голова КРП обирається всенародно і несе персональну відповідальність за виконання своєї функції. Кожний громадянин України знає Конституцію і зобов’язаний її захищати в законному порядку. З цією метою постійно здійснюється широка юридично-просвітницька робота, узаконюється право громадян України на збройний самозахист.
Формою реалізації Нового суспільного договору можуть стати Установчі збори, які приймуть нову Конституцію і ряд конституційних законів. По-суті, це стане актом перезаснування держави і переведення національного розвитку на рейки природного права, раціональної організації та економічної ефективності.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Перезаснування держави
Світ:
Криза олігархічної системи як стимул до громадської самоорганізації
07090704e.jpg
Народ давно підозрював, що з нашою правлячою верхівкою «щось не те». Всі ці взаємні звинувачування, рейдерські наїзди, корупція… Але щоб осягнути сутність цих «елітарних забав», весь час не вистачало якоїсь ключової ідеї. І ось нарешті вона з’явилася! Завдяки інтерівській телепрограмі «Свобода Савіка Шустера» минулої п’ятниці. Бо одне діло, коли читаєш в газеті звинувачення в неприхованому, грандіозному за масштабами розкраданні держави — виглядає як щось неймовірне, майже неземне. Такі собі «марсіанські хроніки». І зовсім інше, коли про це йдеться в прямому ефірі. Коли політики говорять один одному в очі, хто скільки вкрав. Демонструють мільйонам телеглядачів намальовані на плакатах схеми, як практично це робилося. Махають перед носами касетами з відеозаписами злочинних оборудок. Називають цифри і прізвища. Аргументовано, з точним датуванням звинувачують один одного в аморальності та публічній брехні.
Перша реакція — здивування, чому вся ця зграя ще на свободі? Тобто не в тюрязі. Адже, судячи з побаченого на екрані, ці особи вочевидь небезпечні для суспільства. Чому їх не вивели з кіностудії в наручниках? Чому по факту публічних звинувачень проти них не відкрито кримінальні справи? Якщо ж вони невинні, то чому не покарані ті, хто їх фальшиво обвинувачує?
Цікаві запитання. А відповідь захована в назві самої програми. Це ж ток-шоу! Така собі комедія. Про все наперед домовились. Ну, принаймні погодились на певні умови. В цій грі є три негласні правила.
Перше: не говорити про те, для чого існує ця держава. Справді, яка її мета? Якщо ж немає мети, то які претензії до владної верхівки. Вам не подобається, що українців обдерли, скоротили на 6 мільйонів і вперто витісняють за межі рідної землі? А хто вам сказав, що держава повинна перейматися добробутом населення? Де про це написано? В якому законі?
Друге правило: не чіпати питання про відповідальність владної верхівки за плоди своєї діяльності. Про те, що власність, здобута на зубожінні суспільства, є ганебною і злочинною. І що такий злочин не має терміну давності. Що раніше все це називали економічними злочинами в особливо великих розмірах. До речі, підрозстрільна стаття. Тому ганебна власність не має правового успадкування. Її можна легалізувати, але для цього треба не хизуватися на біг-бордах чи віртуальних телешоу, а компенсувати збитки матеріально.
Третє правило: замовчувати факт відсутності народного контролю за державою. Всі нинішні контролюючі органи — Конституційний і Верховний суди, Прокуратура, Рахункова палата, Уповноважений з прав людини — призначаються Президентом і Верховною Радою, тобто тими, кого вони повинні контролювати.
Ось такий договір. І олігархи разом зі своєю політичною обслугою його твердо дотримуються. Незалежно від того, де ситуативно перебувають — в «коаліції» чи в «опозиції». Не вірите? Почитайте програми, послухайте передвиборну риторику всіх парламентських партій. Жодного слова про мету держави, ганебну власність і народний контроль. Бо виконання цього негласного договору гарантує владній верхівці безвідповідальність, безконтрольність і безкарність. Тому вона сміливо витворяє будь-які шоу. Як з Шустером, так і без нього.
А як же суспільство? А воно не визнається політичним суб’єктом. Згаданий вище договір передбачає суспільство лише в ролі біомаси, дешевої робочої сили і органів для трансплантації.
Проте не все так безнадійно. Річ у тім, що негласний договір олігархів не вічний. Він буде чинний лише доти, доки суспільство не укладе новий договір. Такий, що стане повним запереченням наведених вище «трьох олігархічних правил».
1. Чітка конституційна мета держави: зростання кількості корінного населення та якості його життя. Критерій наближення до мети — Національний індекс людського розвитку. Він містить у собі Індекс людського розвитку ООН (тривалість життя, рівень освіти, реальні доходи на душу населення) та індекс народжуваності. Він розраховується і оприлюднюється щоквартально разом з іншими стратегічно важливими показниками. Це дозволяє суспільству мати точну інформацію, куди рухається держава. І вчасно запитати кого треба, чому вона рухається «не туди».
2. Персональна відповідальність всього вищого керівництва за результати своєї діяльності — власними майном, свободою і життям. Президент обирається всенародно, має найбільші повноваження і несе персональну відповідальність за виконання державою конституційної мети. Відновлюється смертна кара за економічні злочини в особливо великих розмірах. Президент і вся владна верхівка збагачуються лише разом з українським народом. Власність, отримана на прямому чи посередньому зубожінні суспільства, визнається ганебною і злочинною. Недоторканою є тільки суспільно визнана правильна (чесна) власність. Вона створюється лише внаслідок збагачення суспільства або ж законно успадковується, якщо раніше була чесною. Ганебна власність підлягає легалізації шляхом компенсації суспільству заподіяних збитків у визначений законом термін.
3. Народний контроль за діяльністю держави. Головний контролюючий орган — Конституційно-ревізійна палата, що поєднує функції Конституційного суду, Рахункової палати і Центральної виборчої комісії. Голова КРП обирається всенародно і несе персональну відповідальність за виконання своєї функції. Кожний громадянин України знає Конституцію і зобов’язаний її захищати в законному порядку. З цією метою постійно здійснюється широка юридично-просвітницька робота, узаконюється право громадян України на збройний самозахист.
Формою реалізації Нового суспільного договору можуть стати Установчі збори, які приймуть нову Конституцію і ряд конституційних законів. По-суті, це стане актом перезаснування держави і переведення національного розвитку на рейки природного права, раціональної організації та економічної ефективності.
Опубліковано в газеті "День" 12 вересня 2007 року
-------------------------------------
В тему:
Новий Суспільний Договір
Презентація Нового Суспільного Договору в прямому телеефірі
У Києві створено оргкомітет зі скликання Суверенних Конституційних Зборів за народною ініціативою
Полiтичнi партiї та органiзацiї, що не беруть участi у виборах, iнiцiюють скликання Конституцiйних зборiв
Нова Угода партії снайперів
Адреналіновий тест
Беззахисність — це провокація!
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков