Дуже багато є принизливого та недостойного у нашій перевернутій з ніг на голову українській дійсності. Не секрет, що більшості членів нашого суспільства бракує самоповаги та національної гідності. Одним із таких принизливих для українців явищ є виїзд українських жінок закордон, наполегливі пошуки іноземця у якості супутника життя, які супроводжуються мріями про благополучне і сите існування.
Дівчата та молоді й не дуже жінки, які чомусь вирішили, що суспільство винне їм, а вони йому – нічогісінько, вершиною життєвого успіху і щастя уявляють шлюб з інозмемцем, який неодмінно буде багатий, щедрий і виконуватиме усі їхні забаганки без жодних зусиль з їхнього боку. Нагадує людину, що лежить під яблунею і очікує, доки яблуко впаде їй просто в руки, а ще краще – шматочками до рота, чи не так? Чи це вона така нерозумна, дурненька, дивиться на світ крізь рожеві окуляри і думає, що десь там, за далеким кордоном – чарівна казка, варто тільки перетнути його, і миттю станеш її частиною, а може навіть головною героїнею-попелюшкою?
Ні, це чисте, відверте споживацтво, небажання займатися продуктивною діяльністю тут, в Україні, приправлене лінню, підлістю, скупістю, зрадництвом і дуже часто почуттям власної неповноцінності та незнанням справжної психології західних чоловіків, їх культурних та сімейних традицій.
На Заході уже цілком оформлена та устійнена модель подружнього життя: кожен сам піклується про себе, кожен сам себе забезпечує. Чоловік і жінка - партнери по бізнесу, що називається “сім’я”, уклали угоду про співжиття та співпрацю - тільки у ліжку. Далі від нього подружні обов’язки не поширюються - контракт цього не передбачає. Корінна мешканка Лондону сказала: ”Ніколи не буде того, щоб я прала одяг мого чоловіка. Кожен сам піклується про себе, я йому нічого не винна”. Цікаво, як наші чоловіки оцінять таку турботу?
Але так поводяться там свої зі своїми. Які ж мотивації має чоловік, що шукає жінку закордоном, в економічно неблагополучній країні?
По-перше, потрібно з’ясувати, хто він і який він. У його менталітет органічно вкорінені поняття про кредити, шлюбні контракти та інші різноманітні угоди, поняття про те, що на романтичному побаченні з жінкою у ресторані кожен платить сам за себе. Більшість не мають уявлення про духовні цінності та якості. В усьому – чіткий розрахунок, зручності для себе, повний індивідуалізм. Все, що нагадує про піклування, турботу, самопожертву, відданість та вірність, давно лишилося в минулому, якщо взагалі було в історії західноєворпейської цивілізації. Тепер людина людині – партнер або клієнт, навіть якщо це лицемірно ховається під словом “друг” або “коханий”.
Ті чоловіки знають, що є у центрі Європи країна, де жінки найвродливіші та бідні, тому готові на все, достатньо лише поманити яскравою цяцькою, а потім отримати від неї все сповна.
До того ж і космополітичні уряди чужинських країн заохочують такі тенденції: відомо, що для того, щоб виростити і дати освіту одній дитині, європейська держава витрачає 400 тисяч євро...
Отже, приходимо до думки, що раціональніше викрадати з інших держав “готову” робочу силу. Так, це є ніщо інше, ніж підла крадіжка шляхом обману, задурювання та пропаганди. Звичайно, одиничні випадки не забезпечують відчутної економічної вигоди, а от коли це явище масове ...
Чи не з цієї самої причини у нас, в Україні, існує така неймовірна і весь час зростаюча кількість шлюбних агенцій, що пропонують знайомства з чужинцями за досить привабливими та зручними умовами? Задарма тобі зроблять портфоліо, нададуть перекладача, подбають про всілякі зручності. Інтернет кишить об’явами про знайомства з іноземцями.... Відповідь очевидна.
А як складатиметься життя тієї нещасної та її стосунки з чоловіком? Жебрацької торби ніколи не наповниш. Той іноземець насампочатку знає й відчуває, що вона - неповноцінна, тому формується відповідне ставлення до неї: знає, що бере собі білу рабиню, безкоштовну служницю, якої він не знайде у власній країні серед своїх незалежних, гордих, повних самоповаги і достоїнства, затьмарених сліпим фемінізмом співвітчизниць, які добре знають собі ціну.
Дівчинка тягне “лотерейний квиток”, виграш у якому мінімальний. Той шлюб з іноземцем ще більше загострюватиме її почуття нижчості (це в кращому випадку, якщо той не буде бити та прямолінійно морально гнітити); сумнозвісний шмат гнилої ковбаси неодмінно стане їй поперек горла.
Інтелектуальна та моральна обмеженість, лінь і підлість не дають тим зрадницям дійти до думки, що гідною людиною будь-де, в Україні чи закордоном, можна почуватися лише тоді, коли ти сама чогось варта. Якщо маєш велике бажання жити в іншій країні, що здається тобі зручнішою та благополучнішою, створюй свій бізнес, розвивай його до певного рівня і переїжджай, куди душа забажає. Але в будь-якому випадку – це нахабне споживацтво, бажання скористатися тими зручностями, які до тебе створили інші.
Нам має бути соромно за ті негідні думки про те, що десь краще, десь можна заробити гроші і отримати більш вигідне положення для себе, за відсутність гордості та самоповаги. За те маніакальне бажання наших жінок будь-якою ціною вийти заміж за іноземця і довести таким самим недолугим подругам свою “вищість”, ніби це є єдиною справжньою ознакою життєвого успіху та самореалізації.
Моральна, духовна слабкість, лінь та підлість є справжніми причинам таких вчинків. Незнання або неспроможність зрозуміти, що людина приходить в цей світ для того, щоб змінити його, щоб віддати суспільству якомога більше своєї творчої енегрії, і того, що те суспільство нічого не винне тобі і ти не маєш права від нього чогось вимагати. І поки кожна людина це не зрозуміє, будемо ми слабкою біомасою, якою може скористатись на свій манер і задурити кожен, хто забажає.
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Нещастя — це шлюб з іноземцем
Світ:
Дуже багато є принизливого та недостойного у нашій перевернутій з ніг на голову українській дійсності. Не секрет, що більшості членів нашого суспільства бракує самоповаги та національної гідності. Одним із таких принизливих для українців явищ є виїзд українських жінок закордон, наполегливі пошуки іноземця у якості супутника життя, які супроводжуються мріями про благополучне і сите існування.
07112107e.jpg
Дівчата та молоді й не дуже жінки, які чомусь вирішили, що суспільство винне їм, а вони йому – нічогісінько, вершиною життєвого успіху і щастя уявляють шлюб з інозмемцем, який неодмінно буде багатий, щедрий і виконуватиме усі їхні забаганки без жодних зусиль з їхнього боку. Нагадує людину, що лежить під яблунею і очікує, доки яблуко впаде їй просто в руки, а ще краще – шматочками до рота, чи не так? Чи це вона така нерозумна, дурненька, дивиться на світ крізь рожеві окуляри і думає, що десь там, за далеким кордоном – чарівна казка, варто тільки перетнути його, і миттю станеш її частиною, а може навіть головною героїнею-попелюшкою?
Ні, це чисте, відверте споживацтво, небажання займатися продуктивною діяльністю тут, в Україні, приправлене лінню, підлістю, скупістю, зрадництвом і дуже часто почуттям власної неповноцінності та незнанням справжної психології західних чоловіків, їх культурних та сімейних традицій.
На Заході уже цілком оформлена та устійнена модель подружнього життя: кожен сам піклується про себе, кожен сам себе забезпечує. Чоловік і жінка - партнери по бізнесу, що називається “сім’я”, уклали угоду про співжиття та співпрацю - тільки у ліжку. Далі від нього подружні обов’язки не поширюються - контракт цього не передбачає. Корінна мешканка Лондону сказала: ”Ніколи не буде того, щоб я прала одяг мого чоловіка. Кожен сам піклується про себе, я йому нічого не винна”. Цікаво, як наші чоловіки оцінять таку турботу?
Але так поводяться там свої зі своїми. Які ж мотивації має чоловік, що шукає жінку закордоном, в економічно неблагополучній країні?
По-перше, потрібно з’ясувати, хто він і який він. У його менталітет органічно вкорінені поняття про кредити, шлюбні контракти та інші різноманітні угоди, поняття про те, що на романтичному побаченні з жінкою у ресторані кожен платить сам за себе. Більшість не мають уявлення про духовні цінності та якості. В усьому – чіткий розрахунок, зручності для себе, повний індивідуалізм. Все, що нагадує про піклування, турботу, самопожертву, відданість та вірність, давно лишилося в минулому, якщо взагалі було в історії західноєворпейської цивілізації. Тепер людина людині – партнер або клієнт, навіть якщо це лицемірно ховається під словом “друг” або “коханий”.
Ті чоловіки знають, що є у центрі Європи країна, де жінки найвродливіші та бідні, тому готові на все, достатньо лише поманити яскравою цяцькою, а потім отримати від неї все сповна.
До того ж і космополітичні уряди чужинських країн заохочують такі тенденції: відомо, що для того, щоб виростити і дати освіту одній дитині, європейська держава витрачає 400 тисяч євро...
Отже, приходимо до думки, що раціональніше викрадати з інших держав “готову” робочу силу. Так, це є ніщо інше, ніж підла крадіжка шляхом обману, задурювання та пропаганди. Звичайно, одиничні випадки не забезпечують відчутної економічної вигоди, а от коли це явище масове ...
Чи не з цієї самої причини у нас, в Україні, існує така неймовірна і весь час зростаюча кількість шлюбних агенцій, що пропонують знайомства з чужинцями за досить привабливими та зручними умовами? Задарма тобі зроблять портфоліо, нададуть перекладача, подбають про всілякі зручності. Інтернет кишить об’явами про знайомства з іноземцями.... Відповідь очевидна.
А як складатиметься життя тієї нещасної та її стосунки з чоловіком? Жебрацької торби ніколи не наповниш. Той іноземець насампочатку знає й відчуває, що вона - неповноцінна, тому формується відповідне ставлення до неї: знає, що бере собі білу рабиню, безкоштовну служницю, якої він не знайде у власній країні серед своїх незалежних, гордих, повних самоповаги і достоїнства, затьмарених сліпим фемінізмом співвітчизниць, які добре знають собі ціну.
Дівчинка тягне “лотерейний квиток”, виграш у якому мінімальний. Той шлюб з іноземцем ще більше загострюватиме її почуття нижчості (це в кращому випадку, якщо той не буде бити та прямолінійно морально гнітити); сумнозвісний шмат гнилої ковбаси неодмінно стане їй поперек горла.
Інтелектуальна та моральна обмеженість, лінь і підлість не дають тим зрадницям дійти до думки, що гідною людиною будь-де, в Україні чи закордоном, можна почуватися лише тоді, коли ти сама чогось варта. Якщо маєш велике бажання жити в іншій країні, що здається тобі зручнішою та благополучнішою, створюй свій бізнес, розвивай його до певного рівня і переїжджай, куди душа забажає. Але в будь-якому випадку – це нахабне споживацтво, бажання скористатися тими зручностями, які до тебе створили інші.
Нам має бути соромно за ті негідні думки про те, що десь краще, десь можна заробити гроші і отримати більш вигідне положення для себе, за відсутність гордості та самоповаги. За те маніакальне бажання наших жінок будь-якою ціною вийти заміж за іноземця і довести таким самим недолугим подругам свою “вищість”, ніби це є єдиною справжньою ознакою життєвого успіху та самореалізації.
Моральна, духовна слабкість, лінь та підлість є справжніми причинам таких вчинків. Незнання або неспроможність зрозуміти, що людина приходить в цей світ для того, щоб змінити його, щоб віддати суспільству якомога більше своєї творчої енегрії, і того, що те суспільство нічого не винне тобі і ти не маєш права від нього чогось вимагати. І поки кожна людина це не зрозуміє, будемо ми слабкою біомасою, якою може скористатись на свій манер і задурити кожен, хто забажає.
-------------------------------------
В тему:
Як створити державу нового часу
Як стати арієм
Мораль – засіб виживання і розвитку суспільств
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля