— сказав директор соціологічної служби “Український барометр” Віктор Небоженко у своєму виступі на круглому столі: “Громадянин і влада: патерналістські та авторитарні настрої в Україні”, що пройшов 28 лютого в інформаційному агентстві “Укрінформ”.
Першим, хто намагався впровадити в Україні авторитаризм, був Леонід Кучма, який контролював олігархів і пресу, каже Небоженко. Лише плівки Мельниченка завдали йому удару і таким чином знищили першу модель українського авторитаризму.
Друга модель авторитаризму в Україні – це модель Партії Регіонів.
Третя – БЮТівська модель, яка є, на думку Небоженка, найяскравішою. Але вона дуже скоро розсиплеться, каже Небоженко і додає, що у нас дуже складні відносини між олігархами і галузями.
Яскрава модель авторитаризму у нас не може з’явитися, тому що зараз існує чотири України: Захід – власник, який нині знесилений, втратив свою харизматичність; Схід, який має і своє політичне представництво, і свою інтелектуальну еліту, і свою економіку; Центр – він зараз грає колосальну роль; столиця Київ – після 2004 року Київ став частиною України, без якої нічого не можна зробити. І ці частини “зліпити” докупи неможливо так само, як і роз’єднати. Розпад України неможливий.
Авторитаризм, на думку Небоженка, тримається не на патерналізмі. Патерналізм – це зовнішня ознака. Авторитаризм тримається на негативному суспільному договорі. Є позитивний суспільний договір (про який казав Руссо), а є негативний – він полягає у тому, що громадянин має якісь свої мінімальні права (стоїть в черзі на квартиру, дає безплатну освіту дітям і таке інше), при цьому не може втручатися у політику. При авторитаризмі має обов’язково бути образ ворога і друга.
В чому різниця між авторитаризмом і тоталітаризмом (диктатурою) — читайте:
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
«Про авторитаризм можна говорити лише тоді, коли є мобілізаційний проект»
Світ:
08020704e.jpg
Друга модель авторитаризму в Україні – це модель Партії Регіонів.
Третя – БЮТівська модель, яка є, на думку Небоженка, найяскравішою. Але вона дуже скоро розсиплеться, каже Небоженко і додає, що у нас дуже складні відносини між олігархами і галузями.
Яскрава модель авторитаризму у нас не може з’явитися, тому що зараз існує чотири України: Захід – власник, який нині знесилений, втратив свою харизматичність; Схід, який має і своє політичне представництво, і свою інтелектуальну еліту, і свою економіку; Центр – він зараз грає колосальну роль; столиця Київ – після 2004 року Київ став частиною України, без якої нічого не можна зробити. І ці частини “зліпити” докупи неможливо так само, як і роз’єднати. Розпад України неможливий.
Авторитаризм, на думку Небоженка, тримається не на патерналізмі. Патерналізм – це зовнішня ознака. Авторитаризм тримається на негативному суспільному договорі. Є позитивний суспільний договір (про який казав Руссо), а є негативний – він полягає у тому, що громадянин має якісь свої мінімальні права (стоїть в черзі на квартиру, дає безплатну освіту дітям і таке інше), при цьому не може втручатися у політику. При авторитаризмі має обов’язково бути образ ворога і друга.
В чому різниця між авторитаризмом і тоталітаризмом (диктатурою) — читайте:
Авторитарна модель управління з точки зору сучасного менеджменту
Авторитарна модель: мистецтво неможливого
Бі-Бі-Сі про перехід до Третього гетьманату (аудіо)
Третій Гетьманат
Авторитарні моделі XX століття
Гетьманська модель: історичний досвід і перспективи
Авторитарна модель у контексті українського солідаризму
Віктор НЕБОЖЕНКО: "Я взагалі прихильник сильної президентської влади"
Чотири цитати для медитацій
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта