— сказав директор соціологічної служби “Український барометр” Віктор Небоженко у своєму виступі на круглому столі: “Громадянин і влада: патерналістські та авторитарні настрої в Україні”, що пройшов 28 лютого в інформаційному агентстві “Укрінформ”.
Першим, хто намагався впровадити в Україні авторитаризм, був Леонід Кучма, який контролював олігархів і пресу, каже Небоженко. Лише плівки Мельниченка завдали йому удару і таким чином знищили першу модель українського авторитаризму.
Друга модель авторитаризму в Україні – це модель Партії Регіонів.
Третя – БЮТівська модель, яка є, на думку Небоженка, найяскравішою. Але вона дуже скоро розсиплеться, каже Небоженко і додає, що у нас дуже складні відносини між олігархами і галузями.
Яскрава модель авторитаризму у нас не може з’явитися, тому що зараз існує чотири України: Захід – власник, який нині знесилений, втратив свою харизматичність; Схід, який має і своє політичне представництво, і свою інтелектуальну еліту, і свою економіку; Центр – він зараз грає колосальну роль; столиця Київ – після 2004 року Київ став частиною України, без якої нічого не можна зробити. І ці частини “зліпити” докупи неможливо так само, як і роз’єднати. Розпад України неможливий.
Авторитаризм, на думку Небоженка, тримається не на патерналізмі. Патерналізм – це зовнішня ознака. Авторитаризм тримається на негативному суспільному договорі. Є позитивний суспільний договір (про який казав Руссо), а є негативний – він полягає у тому, що громадянин має якісь свої мінімальні права (стоїть в черзі на квартиру, дає безплатну освіту дітям і таке інше), при цьому не може втручатися у політику. При авторитаризмі має обов’язково бути образ ворога і друга.
В чому різниця між авторитаризмом і тоталітаризмом (диктатурою) — читайте:
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
«Про авторитаризм можна говорити лише тоді, коли є мобілізаційний проект»
Світ:
08020704e.jpg
Друга модель авторитаризму в Україні – це модель Партії Регіонів.
Третя – БЮТівська модель, яка є, на думку Небоженка, найяскравішою. Але вона дуже скоро розсиплеться, каже Небоженко і додає, що у нас дуже складні відносини між олігархами і галузями.
Яскрава модель авторитаризму у нас не може з’явитися, тому що зараз існує чотири України: Захід – власник, який нині знесилений, втратив свою харизматичність; Схід, який має і своє політичне представництво, і свою інтелектуальну еліту, і свою економіку; Центр – він зараз грає колосальну роль; столиця Київ – після 2004 року Київ став частиною України, без якої нічого не можна зробити. І ці частини “зліпити” докупи неможливо так само, як і роз’єднати. Розпад України неможливий.
Авторитаризм, на думку Небоженка, тримається не на патерналізмі. Патерналізм – це зовнішня ознака. Авторитаризм тримається на негативному суспільному договорі. Є позитивний суспільний договір (про який казав Руссо), а є негативний – він полягає у тому, що громадянин має якісь свої мінімальні права (стоїть в черзі на квартиру, дає безплатну освіту дітям і таке інше), при цьому не може втручатися у політику. При авторитаризмі має обов’язково бути образ ворога і друга.
В чому різниця між авторитаризмом і тоталітаризмом (диктатурою) — читайте:
Авторитарна модель управління з точки зору сучасного менеджменту
Авторитарна модель: мистецтво неможливого
Бі-Бі-Сі про перехід до Третього гетьманату (аудіо)
Третій Гетьманат
Авторитарні моделі XX століття
Гетьманська модель: історичний досвід і перспективи
Авторитарна модель у контексті українського солідаризму
Віктор НЕБОЖЕНКО: "Я взагалі прихильник сильної президентської влади"
Чотири цитати для медитацій
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)