Коли моєму синові починали планові щеплення у віці 2-х місяців, я не знав, що існує ризик, пов'язаний зі щепленнями. Проте в інформаційному листку, який я виявив в поліклініці, була суперечність: шанс померти від важкої побічної реакції щеплення DPT (АКДС — прим. перекл.) був 1 до 1750, тоді як шанс померти від кашлюку складав один до декількох мільйонів. Коли я вказав на це лікареві, він сердито не погодився зі мною, і бурею вилетів з кімнати, бурмочучи собі під ніс: "Знав же я, що слід колись прочитати (цей листок)...". Незабаром після того я дізнався про дитину, яка стала довічним інвалідом після щеплення, і вирішив досліджувати тему самостійно. Те, що я виявив, настільки стривожило мене, що я відчув необхідність поділитися своїми знахідками. Ось мій матеріал.
Медичні власті вірять, що щеплення стали причиною зменшення захворюваності, і гарантують нам їх ефективність і безпеку. Проте ці гарантії, що виглядають настільки непорушними, знаходяться в прямому протиріччі з медичною статистикою, дослідженнями, повідомленнями Управління контролю харчових продуктів і ліків (FDA) і Центру контролю захворювань (CDC), а також з дослідженнями відомих учених у всьому світі. Фактично, інфекційні захворювання йшли на спад протягом десятиліть перед введенням щеплень; американські лікарі повідомляють про тисячі серйозних побічних реакцій щороку, включаючи сотні смертей і довічних інвалідностей; повністю щеплене населення страждає від епідемій, а учені приписують безліч хронічних імунних і нервових хвороб програмі масових щеплень.
Існують сотні опублікованих медичних досліджень, що документують безуспішність щеплень і побічні реакції, і безліч книг, написаних лікарями, вченими і незалежними дослідниками, в яких розкриваються серйозні пороки теорії і практики програми щеплень. По іронії, більшості педіатрів і батьків нічого не відомо про це. Проте, такий стан речей почав мінятися останнім часом, оскільки все більше батьків і працівників системи охорони здоров'я дізнаються про існування проблеми і починають ставити під сумнів масові примусові щеплення. Зростає міжнародний рух проти обов'язкових масових щеплень. У цей матеріалі ви знайдете основну інформацію, службовку базою для цього руху.
Моєю метою не є заклик щепити або не щепити, але я хочу лише вказати на деякі дуже вагомі підстави, чому кожен повинен ретельно проаналізувати факти перед тим, як вирішити, варто чи ні робити щеплення. Як молодий батько, я був приголомшений, коли виявив відсутність вимоги до педіатрів — згідно із законом або згідно професійній етиці — бути повністю інформованими, не говорячи вже про те, щоб інформувати батьків про можливість смерті або інвалідності після щеплень. В рівній мірі я був приголомшений, виявивши переважання лікарів, які, хай і маючи найкращі наміри, ґрунтуються в своїй практиці на неповній, а інколи і абсолютно невірній інформації.
Хоча це всього лише коротке введення в тему, даний матеріал містить досить свідоцтв для виправдання подальшого вивчення проблеми всіма, хто нею зацікавився. Я це наполегливо рекомендую. Ви виявите, що це єдина дорога виробити об'єктивну точку зору, оскільки спір украй емоційний.
Застереження: Багато хто виявляє, що педіатри нездатні або не бажають спокійно і безпристрасно обговорити цю тему. Більшість педіатрів ризикують своєю репутацією в спорі про передбачувану безпеку і ефективність щеплень, а тому насилу сприймають аргументи противної сторони. Перший педіатр, з яким я спробував поділитися своїми даними, гнівно заволав на мене, коли я безневинно підняв цю тему. Помилкові уявлення мають дуже глибоке коріння.
ПРИЩЕПНИЙ МІФ № 1
"Щеплення абсолютно безпечні..."
... хіба не так?
Система повідомлень про побічні ефекти щеплень (Vaccine Adverse Effects Reporting System — VAERS) була створена конгресом відповідно до Національного закону про компенсацію постраждалим від дитячих щеплень (National Childhood Vaccine Injury Compensation Act) від 1996 р. Вона щорік отримує близько 11 000 повідомлень про серйозні побічні реакції на щеплення, включаючи від однієї до двохсот смертей і кількість довічних інвалідностей, що у декілька разів перевищує їх. Служби повідомляють, що близько 15% побічних ефектів "серйозні" (звернення в приймальні відділення лікарень, госпіталізації, загрозливі для життя стани, довічні інвалідності, смерті). Незалежний аналіз показує, що до 50% побічних реакцій, що повідомляються, на щеплення проти гепатиту В "серйозні". Самі по собі це тривожні цифри, але це лише вершина айсберга. Управління контролю харчових продуктів і ліків вважає, що повідомляється лише всього об 1% випадків серйозних побічних реакцій на щеплення (3,4), а Центр контролю захворювань допускає, що повідомляється лише об 10% таких випадків (5). Конгресу було засвідчено, що студентів-медиків закликають не повідомляти про випадки, підозрілі на побічні ефекти щеплень (6).
Національний Центр інформації про вакцини (National Vaccine Information Center, NVIC — масова організація, створена батьками постраждалих і загиблих від щеплень дітей) провів власне дослідження (7) і повідомив, що "в Нью-Йорку лише один з сорока лікарських кабінетів підтвердив, що було повідомлення про випадок смерті або каліцтва внаслідок щеплення". Іншими словами, 97,5% кабінетів про випадки смертей і каліцтв, пов'язаних з щепленнями, просто не повідомляють. Окрім висновків, що напрошуються, відносно чесності професійних медиків (лікарям за федеральним законом потрібно повідомляти про серйозні побічні реакції) (8), ці цифри ще і передбачають, що щеплення щороку призводять до смерті або інвалідності кількість людей в 10-100 разів більше офіційної.
Що стосується кашлюку, та кількість смертей від щеплення затьмарює таке від самої хвороби, що дорівнює останніми роками, згідно Центру контролю захворювань, близько 10 щорік, і лише 8 в 1993 р., коли був останній пік захворюваності цією хворобою (в кашлюку є 3-4-річний цикл; чому так — ніхто не знає, але такого циклу точно немає у щеплень). Зважаючи на заниження відомостей про ускладнення від щеплень, вакцина може опинитися в сто разів смертельніше самої хвороби. Дехто заявляє, що це необхідна ціна за запобігання поверненню хвороби, яка буде смертельнішою за щеплення. Але якщо ви візьмете до уваги той факт, що хвороба різко пішла на спад ще до широкого поширення щеплення (смертність від кашлюку знизилася на 79% перед появою щеплення), і той факт, що зниження смертності не відбулося після введення масових щеплень, нинішні випадки прищепної шкоди не можуть вважатися необхідною жертвою благу вільного від хвороб суспільства.
На жаль, історія смертей, пов'язаних з вакцинами, тут не закінчується. Міжнародні дослідження показують, що щеплення є одною з причин СРДС — синдрому раптової дитячої смерті (Sudden Infant Death Syndrome — SIDS) (9,10) — "всеосяжного" діагнозу для всіх випадків, коли специфічна причина невідома. У США його частота оцінюється від 5000 до 10000 випадків щорічно. Одне з досліджень виявило, що пік частоти СРДС в США випадає на вік від 2 до 4 місяців, тобто саме тоді, коли проводять два перші щеплення (11). У іншому дослідженні був чітко показаний той же зв'язок з вказівкою на термін в три тижні після щеплення. Ще одне дослідження показало, що в США щорік вмирають 3 000 дітей протягом 4-х днів після щеплення (дивно, але автори нічого не повідомили про зв'язок СРДС з щепленнями), а інший дослідник прийшов до висновку, що щонайменше половина всіх випадків СРДС в США обумовлені щепленнями (12).
Услід за початковими дослідженнями, підтверджуючими зв'язок між СРДС і щепленнями, швидко послідували дослідження, що фінансовані виробниками вакцин, які стверджують, що такого зв'язку немає; згідно одному такому дослідженню, частота СРДС була навіть нижча в прищеплених. Хоча достовірність багатьох з цих досліджень пізніше була поставлена під сумнів, одне з досліджень, назване "спростувальним", просто перекрутило їх дані на користь щеплень (13). Хай в кращому разі дані суперечливі. Але чи помилимося ми, вибравши сторону обережності? Чи не повинен будь-який достовірний зв'язок між щепленнями і смертями немовлят стати приводом для ретельної перевірки того, чи отримали жертви СРДС щеплення? Медичні власті вважають за краще помилитися у бік заперечення, ніж обережності.
В середині 1970-х рр. Японія підняла вік проведення щеплень з 2-х місяців до 2-х років; частота СРДС різко знизилася (14). З 17-го місця від кінця по смертності серед немовлят Японія спустилася на перше (тобто Японія мала найнижчу дитячу смертність тоді, коли новонароджені не були щеплені). Рівень "вакцинованості" в Англії приблизно в той же самий час поступово знизився до 30% із-за повідомлень в засобах масової інформації про пошкодження мозку унаслідок щеплень. Рівень дитячої смертності знизився приблизно на 2 роки і потім, в точній відповідності з підйомом "вакцинированности" в кінці 1970-х рр., підвищився. Незважаючи на цей досвід, медичне співтовариство вибрало позицію заперечення. Слідчі відмовляються з'ясовувати історію щеплень у жертв СРДС, і нічого не підозрюючі сім'ї продовжують платити страшну ціну, не знаючи про небезпеки і будучи позбавленими права зробити вибір.
Визнання Управлінням контролю харчових продуктів і ліків і Центром контролю захворювань того, що дійсна статистика занижується, примушує припускати, що дійсна кількість побічних реакцій, що трапляються з року в рік в США, може бути від 100 тис. до мільйона (з "серйозними" випадками, що становлять приблизно 20%). Занепокоєння посилюється дослідженням, що показало, що одна з 175 дітей, що отримали повну серію щеплень АКДС, страждає від "важких реакцій" (15) і повідомленням одного лікаря адвокатам, в якому він інформує їх, що в одному випадку з 300 наслідком щеплення АКДС є конвульсії (16).
В Англії, коли кількість щеплень знизилася з 80 до 30% в середині 70-х, зменшилася і смертність від кашлюку. Дослідження ефективності і токсичності вакцини кашлюку, проведене шведським епідеміологом Б. Троллфорсом в різних країнах світу, показало, що «смертність від кашлюку в наші дні украй низка в індустріально розвинених країнах, і не виявлено жодної різниці при порівнянні країн з високим, середнім або нульовим рівнем "вакцинованості" населення». Він також виявив, що в Англії, Уельсі і Західній Німеччині число випадків смерті від кашлюку було вище в 1970-х рр., коли індекс "вакцинованості" був високий, чим у другій половині 1980-х рр., коли він знизився (17).
Щеплення коштують нам багато більше, ніж просто життя і здоров'я наших дітей. За Національним законом про компенсацію постраждалим від дитячих щеплень федеральним урядом США було виплачено понад 1,1 мільярдів доларів батькам дітей, що загинули і стали інвалідами після щеплень (18) з грошей, які платять у вигляді податку на щеплення ті, хто їх отримує. Примітно, що фармацевтичні компанії тримають ринок в полоні: щеплення наказується робити згідно із законом у всіх п'ятдесяти штатах США (хоча їх можна згідно з же законом і уникнути), проте ті ж самі компанії мають "імунітет" перед відповідальністю за наслідки використання своєї продукції. Більше того, їм дозволено використовувати "закон кляпу" як інструмент в законодавчих спорах в питаннях шкоди, що наноситься щепленнями, для того, щоб запобігти розкриттю інформації для публіки щодо небезпеки щеплень. Такий порядок аморальний: непоступливу американську публіку примушують платити за боргами виробників вакцин, намагаючись при цьому зберегти такий стан речей, при якому та ж сама публіка залишиться в невіданні щодо небезпек їх продукції. Окрім всього, зменшується і стимул-реакція, яку могли б мати виробники вакцин, щоб робити їх продукцію безпечнішою (адже якщо щеплення і стає причиною шкоди для здоров'я або веде до смерті, вони все одно нічого не платять і отримують свій прибуток).
Цікаво відзначити тут, що страхові компанії (що проводять найдостовірніші дослідження) відмовляються компенсувати побічні реакції щеплень. Фінансова вигода зумовлює позиції і фармацевтичних, і страхових компаній.
ПРИЩЕПНА ПРАВДА № 1:
"Щеплення є причиною значної кількості смертей, каліцтв і матеріальних витрат для позбавлених інформації сімей і суспільства".
ПРИЩЕПНИЙ МІФ № 2
"Щеплення дуже ефективні..."
... хіба не так?
Медична література містить немало досліджень, що документують неефективність щеплень. Всі спалахи захворюваності кором, свинкою, вітряною віспою, поліомієлітом і гемофільною інфекцією відбувалися серед прищепленого населення (19, 20, 21, 22, 23). У 1989 р. Центр контролю захворювань повідомив: "Серед дітей шкільного віку, спалахи кору відбувалися в школах, де щеплено було більше 98% (24). (Вони) відбувалися у всіх частинах країни, включаючи ті райони, де про кір не повідомлялося протягом довгих років" (25). Центр контролю захворювань навіть повідомив про спалах кору серед 100% прищепленого населення (26). Дослідження, що вивчило цей феномен, прийшло до наступного висновку: "Парадокс полягає в тому, що у міру збільшення індексу "вацинованості" населення, кір стає хворобою прищеплених" (27). Недавнє дослідження показало, що щеплення проти кору "викликає придушення імунітету, що сприяє підвищеній схильності до інших інфекцій" (28).
Ці дослідження підтверджують, що мета тотального охоплення населення щепленнями, по суті, абсурдна, що демонструється прикладами, коли епідемії слідували за тотальними щепленнями. У Японії захворюваність натуральною віспою щорік зростала услід за введенням закону про обов'язкові щеплення в 1872 р. До 1892 р. було 29 979 смертей — і все серед прищеплених (29). На Філіппінах на початку 1900-х рр. сталася найважча в їх історії епідемія віспи після того, як 8 мільйонів населення отримали 24,5 мільйонів доз вакцини з рівнем "вакцинированности" в 95%. В результаті, смертність від хвороби зросла в 4 рази. (30)
Перед ухваленням першого закону про обов'язкові щеплення в 1853 р., максимальна дворічна смертність від натуральної віспи в Англії складала 2 000 випадків. У 1871-72 рр. в Англії і Уельсі було 23 000 смертей від натуральної віспи. (31)
У 1989 р. в Омані трапилася епідемія поліомієліту — через 6 місяців після тотальних щеплень (32).
У 1986 р. в США 90% з 1 300 хворих кашлюком в Канзасі були "відповідним чином щеплені" (33). У 72% всіх випадків захворювання кашлюком під час спалаху цієї хвороби в 1993 р. в Чикаго хворі мали повний набір необхідних щеплень (34).
ПРИЩЕПНА ПРАВДА № 2:
"Свідоцтва підтверджують той факт, що щеплення є ненадійним засобом запобігання хворобам".
ПРИЩЕПНИЙ МІФ № 3
"Щеплення — головна причина нинішньої низької захворюваності в США..."
... хіба не так?
Згідно з Британською Асоцією наукового прогресу, частота дитячих хвороб знизилася на 90% між 1940 і 1950 рр., паралельно з поліпшенням санітарно-гігієнічної обстановки, і значно раніше за введення програми обов'язкових щеплень. "Медікал сентинель" недавно повідомив, що "з 1911 по 1935 рр. чотирма головними причинами дитячої смертності від інфекційних хвороб були дифтерія, кашлюк, скарлатина і кір. Проте, до 1945 р. загальна смертність від цих хвороб знизилася на 95% — до введення програми масових щеплень" (35).
Таким чином, щепленням дістається в кращому разі дуже скромна роль в загальному зниженні смертності від інфекційних захворювань, що сталися в 20 ст. Але навіть і це під питанням, оскільки темпи зниження смертності залишилися тими ж самими і після введення щеплень.
Більше того. У тих європейських країнах, які відмовилися ввести обов'язкові щеплення проти віспи і поліомієліту, епідемії припинилися так само, як це сталося в тих країнах, зробили щеплення обов'язковими.
По суті, прищепні кампанії проти віспи і поліомієліту супроводжувалися значним збільшенням захворюваності. Після введення обов'язкових щеплень проти натуральної віспи, остання продовжувала залишатися головною хворобою із значним збільшенням захворюваністю нею, тоді як захворюваність іншими інфекційними хворобами продовжувала неухильно знижуватися у відсутність щеплень проти них. В Англії та Уельсі захворюваність віспою і кількість щеплень проти неї знижувалися паралельно один одному протягом декількох десятиліть з 1870-х рр. до початку Другої Світової війни (36). Таким чином, неможливо сказати, чи дійсно щеплення сприяли зниженню смертності, або його слід приписати тим же силам, які викликали початкове зниження (поліпшення санітарно-гігієнічної обстановки, поліпшення харчування населення, циклічність інфекційних хвороб), а щеплення не зробили на це зниження жодного впливу. Підтвердженням може служити недавний звіт ВООЗ, згідно з яким захворюваність і смертність в країнах третього світу не мають прямої кореляції з щепленнями або лікуванням, але найтіснішим чином пов'язані із стандартами гігієни і харчування (37). Віра в щеплення як чинник нинішнього зниження захворюваності безмірно перебільшена, якщо не помилкова взагалі.
Захисники щеплень посилаються, доводячи ефективності вакцин, більше на статистику захворюваності, ніж смертності. Проте статистики говорять нам, що смертність є надійнішим показником, ніж захворюваність, по тій простій причині, що надійність повідомлень про випадки смерті і їх реєстрації набагато вище за таку при захворюваннях (38).
Наприклад, недавній звіт по Нью-Йорку продемонстрував, що лише 3,2% педіатрів повідомляли про випадки кору в службу охорони здоров'я. У 1974 р. Центр контролю захворювань повідомив про 36 випадків кору в Джорджії, тоді як Система нагляду штату Джорджія (Georgia State Surveillance System) повідомила про 660 випадків (39).
У 1982 р., чиновники охорони здоров'я штату Меріленд звинуватили телепередачу "АКДС — прищепна рулетка", що попереджала про небезпеки цього щеплення, в спаласі кашлюку. Проте д-р Дж. Ентоні Моріс, колишній головний вірусолог американського Відділу біологічних стандартів, проаналізував 41 випадок кашлюку і виявив, що лише в 5 випадках підтвердилася відсутність щеплень; у всіх останніх випадках щеплення були зроблені (40). Такі приклади демонструють помилкові висновки, до яких може привести статистика захворюваності, але адвокати щеплень покладаються лише на неї.
ПРИЩЕПНА ПРАВДА № 3:
"Неясно, який вплив мали щеплення на зниження захворюваності інфекційними хворобами в 19-20 ст., і чи мали його взагалі".
.
ПРИЩЕПНИЙ МІФ № 4
"Щеплення основані на надійній теорії і практиці імунізації..."
... хіба не так?
Клінічним доказом ефективності щеплень є їх здатність викликати утворення антитіл в реципієнта — з цим фактом ніхто не сперечається. Незрозуміло, проте, чи означає таке утворення антитіл появу імунітету.
Наприклад, діти, хворі агамаглобулінемією, нездатні до утворення антитіл, проте вони видужують від інфекційних хвороб так само швидко, як інші діти (41). Крім того, дослідження, проведене британською Медичною радою (British Medical Council) в 1950 р. під час епідемії дифтерії, показало, що немає зв'язку між захворюваністю і кількістю антитіл; учені виявили здорових людей з украй низькою кількістю антитіл і хворих з високою (42). Природний імунітет — складний феномен, що включає багато органів і системи, який не може бути замінений штучною стимуляцією утворення антитіл.
Дослідження також вказують, що щеплення прив'язують імунні клітини до специфічних антигенів, що входять до складу вакцин. При цьому вони роблять ці клітини неспроможними реагувати на інші інфекції. Наш імунологічний резерв може бути значно зменшений, що призводить до зниження опірності організму в цілому (43).
Іншою складовою частиною прищепної теорії є колективний імунітет. Це означає, що коли достатня кількість людей щеплена, всі останні захищені. Як вказувалося в "Міфі №2", є багато документованих свідоцтв прямо протилежного — повністю вакциноване населення заражається інфекційними хворобами; що ж стосується кору, то, схоже, що захворювання ним відбувається саме завдяки високому індексу "вакцинованості" (44). Один з епідеміологів штату Міннесота прийшов до висновку, що Hib-вакцина підвищує ризик захворювання. В дослідженні стверджується, що прищеплені діти мають в п'ять разів вищий ризик захворіти менінгітом, чим неприщеплені (45).
Як це не дивно, але жодного разу не було доведено, що щеплення ефективні в запобіганні хворобам, по тій простий причині, що жоден дослідник не піддав випробовуваних навмисному зараженню (та і не мав етичного права зробити це).
"Золотий стандарт" медичного співтовариства — подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження — не використовувався для порівняння прищеплених і неприщеплених, і, таким чином, нинішня практика науково не доведена.
Крім того, важливо зрозуміти, що не в кожного, що заразився хворобою, розвиваються її симптоми. Таким чином, якщо прищеплений заражається і не захворює, то неможливо сказати, чи спрацювало тут щеплення, адже немає можливості дізнатися, чи захворів би він, не будучи прищепленим. Варто відзначити й те, що спалахи захворюваності останніми роками відбувалися серед більшої кількості прищеплених, ніж неприщеплених.
Іншим приводом для занепокоєння відносно прищепної практики є її установка на те, що всі діти, незалежно від віку, один від одного, по суті, не відрізняються. Двомісячне немовля, що важить 3,5 кг, отримує ту ж дозу, що і п'ятирічна дитина, що важить 18 кг. Новонароджені з незрілою, не розвинутою ще імунною системою, отримують в 5 разів більшу дозу (відносно маси тіла), ніж старші діти.
Крім того, кількість "одиниць" доз, згідно рандомізованому дослідженню, варіює від половини, позначеної на етикетці, до в три рази більшої. "Гарячі серії" — серії вакцин з непропорційно високою частотою смертей і каліцтв — постійно виявляються Національним Центром інформації про вакцини, проте Управління контролю харчових продуктів і ліків відмовляється втрутитися і запобігти подальшим каліцтвам і смертям. Фактично, жодного разу окрема серія вакцини не була відкликана із-за високої частоти небажаних ефектів. Щоправда, ротавірусна вакцина була відкликана з ринку після того, як у багатьох, що її отримали, розвинулася кишкова непрохідність. Ймовірно, і Управління контролю харчових продуктів і ліків, і Центр контролю захворювань знали про цю проблему до ліцензування вакцини, але обидві організації одностайно її затвердили (46).
Нарешті, прищепна практика стверджує, що всі щеплені, незалежно від раси, культури, дієти, місця проживання або інших обставин, повинні реагувати однаково. Ніколи це ще не було спростовано переконливіше, ніж кілька років тому на території Північної Австралії, де поступово наростаючі прищепні кампанії привели до жахливого, до 50%, збільшенню дитячої смертності серед аборигенів (47). Треба ще здивуватися тому, як багато залишилося в живих. Варто і запитати відносно здоров'я тих, що вижили: якщо половина померла, навряд чи для здоров'я тих, що вижили, це пройшло безслідно.
Таким же тривожним було й недавнє дослідження, опубліковане в "Нью Інгленд Джорнел оф Медісин" про те, що значне число румунських дітей заразилися поліомієлітом через вакцину, що є досить рідким феноменом в більшості розвинених країн. Був знайдений зв'язок з ін'єкціями антибіотиків: всього одна лише ін'єкція протягом місяця після щеплення збільшує ризик поліомієліту в 8 разів, від 2 до 9 ін'єкцій — в 27 разів, 10 і більше ін'єкцій — в 182 рази (48).
Які інші чинники, не включені в прищепну теорію, можуть виявитися і продемонструвати непередбачені або раніше не помічені наслідки?
Ми не почнемо повністю оцінювати небезпеку до тих пір, поки чиновники охорони здоров'я не почнуть дивитися і повідомляти нам правду. Зараз же населення цілих країн є мимовільним учасником азартної гри, в яку багато хто не почав би грати, якби її правила були відомі їм з самого початку.
ПРИЩЕПНА ПРАВДА № 4
"Багато положень, на яких ґрунтуються імунізаційна теорія і практика, бездоказові, або виявляються помилковими в їх застосуванні на практиці".
ПРИЩЕПНИЙ МІФ № 5
"Дитячі хвороби украй небезпечні..."
... хіба це не так?
Більшість дитячих інфекційних захворювань мають мало серйозних наслідків у сучасному світі. Навіть консервативна статистика Центру контролю захворювань по кашлюку за 1992-94 рр. показує, що видужували 99,8%. Коли кількість хворих кашлюком осінню 1993 р. в Огайо і Чикаго налічувало сотні, фахівець з інфекційних хвороб з дитячого госпіталю в Цинциннаті повідомив: "Хвороба пройшла в дуже м'якій формі, ніхто не помер і навіть не був переведений у відділення інтенсивної терапії".
Практично завжди дитячі інфекційні хвороби доброякісні і проходять самі по собі. Крім того, вони приводять до вироблення довічного імунітету, тоді як прищепний імунітет лише тимчасовий.
Насправді, тимчасовий характер прищепного імунітету може створити небезпечну ситуацію для дитини в майбутньому. Наприклад, ефективність нової вакцини проти вітряної віспи оцінюється в 6-10 років. Якщо вона дійсно ефективна, то вона відсуває уразливість дитини на дорослий вік, коли смертність від цієї хвороби в 20 разів перевищує таку у дітей. "Корові вечірки" були поширені в Британії; якщо дитя заражалося кором, батьки дітей по сусідству приводили тих грати з хворим, щоб свідомо заразити їх і дозволити набути імунітет. Це запобігало ризику інфекції в дорослому віці, коли хвороба небезпечніша, і забезпечувало зміцнення імунної системи в процесі природної хвороби.
Майже половина випадків кору в кінці 1980-х рр. спостерігалися у підлітків і дорослих, більшість з яких була щеплена в дитячому віці (49), в час як ревакцинації, що рекомендуються, можуть забезпечити захист менше ніж на 6 місяців (50).
Крім того, деякі медики стурбовані тим, що вірус вакцини проти вітряної віспи може "заново активізуватися протягом життя у вигляді оперізуючого герпесу, або інших розладів імунної системи" (51). Д-р А. Лавін з відділення педіатрії медичного центру Сент-люк в Клівленді, штат Огайо, різко заперечував проти ліцензування нової вакцини "до тих пір, поки ми дійсно не знатимемо... про ризик, пов'язаним з внесенням зміненої ДНК (вірус герпесу) до генома дітей" (52). Правда в тому, що ніхто цього не знає, але вакцина нині ліцензована, рекомендована медичними властями і швидко стає обов'язковою по всій країні.
Більшість інфекційних захворювань не лише рідко бувають небезпечними, але вони можуть відігравати життєво важливу роль в розвитку міцної, здорової імунної системи. Люди, що не хворіли на кір, мають вищу захворюваність деякими хворобами шкіри, дегенеративними хворобами кісток і хряща, деякими пухлинами, у той час ті, хто не хворів на свинку, мають вищий ризик пухлин яєчників.
Лікарі, що поділяють антропософскую точку зору, рекомендують лише щеплення проти правця і поліомієліту. Вони вважають, що захворювання іншими дитячими інфекційними хворобами корисно для зміцнення і дозрівання імунної системи.
Прищепна правда № 5
"Небезпеки дитячих хвороб безмірно перебільшуються для того, щоб залякати батьків і добитися їх покірної участі в сумнівній, але прибутковій процедурі".
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Суперечності між медичною наукою і політикою вакцинації
Світ:
Спецтема:
Щеплення підривають імунітет, збільшують смертність і призводять до виникнення епідемій
08060803e.jpg
Вступ
Коли моєму синові починали планові щеплення у віці 2-х місяців, я не знав, що існує ризик, пов'язаний зі щепленнями. Проте в інформаційному листку, який я виявив в поліклініці, була суперечність: шанс померти від важкої побічної реакції щеплення DPT (АКДС — прим. перекл.) був 1 до 1750, тоді як шанс померти від кашлюку складав один до декількох мільйонів. Коли я вказав на це лікареві, він сердито не погодився зі мною, і бурею вилетів з кімнати, бурмочучи собі під ніс: "Знав же я, що слід колись прочитати (цей листок)...". Незабаром після того я дізнався про дитину, яка стала довічним інвалідом після щеплення, і вирішив досліджувати тему самостійно. Те, що я виявив, настільки стривожило мене, що я відчув необхідність поділитися своїми знахідками. Ось мій матеріал.
Медичні власті вірять, що щеплення стали причиною зменшення захворюваності, і гарантують нам їх ефективність і безпеку. Проте ці гарантії, що виглядають настільки непорушними, знаходяться в прямому протиріччі з медичною статистикою, дослідженнями, повідомленнями Управління контролю харчових продуктів і ліків (FDA) і Центру контролю захворювань (CDC), а також з дослідженнями відомих учених у всьому світі. Фактично, інфекційні захворювання йшли на спад протягом десятиліть перед введенням щеплень; американські лікарі повідомляють про тисячі серйозних побічних реакцій щороку, включаючи сотні смертей і довічних інвалідностей; повністю щеплене населення страждає від епідемій, а учені приписують безліч хронічних імунних і нервових хвороб програмі масових щеплень.
Існують сотні опублікованих медичних досліджень, що документують безуспішність щеплень і побічні реакції, і безліч книг, написаних лікарями, вченими і незалежними дослідниками, в яких розкриваються серйозні пороки теорії і практики програми щеплень. По іронії, більшості педіатрів і батьків нічого не відомо про це. Проте, такий стан речей почав мінятися останнім часом, оскільки все більше батьків і працівників системи охорони здоров'я дізнаються про існування проблеми і починають ставити під сумнів масові примусові щеплення. Зростає міжнародний рух проти обов'язкових масових щеплень. У цей матеріалі ви знайдете основну інформацію, службовку базою для цього руху.
Моєю метою не є заклик щепити або не щепити, але я хочу лише вказати на деякі дуже вагомі підстави, чому кожен повинен ретельно проаналізувати факти перед тим, як вирішити, варто чи ні робити щеплення. Як молодий батько, я був приголомшений, коли виявив відсутність вимоги до педіатрів — згідно із законом або згідно професійній етиці — бути повністю інформованими, не говорячи вже про те, щоб інформувати батьків про можливість смерті або інвалідності після щеплень. В рівній мірі я був приголомшений, виявивши переважання лікарів, які, хай і маючи найкращі наміри, ґрунтуються в своїй практиці на неповній, а інколи і абсолютно невірній інформації.
Хоча це всього лише коротке введення в тему, даний матеріал містить досить свідоцтв для виправдання подальшого вивчення проблеми всіма, хто нею зацікавився. Я це наполегливо рекомендую. Ви виявите, що це єдина дорога виробити об'єктивну точку зору, оскільки спір украй емоційний.
Застереження: Багато хто виявляє, що педіатри нездатні або не бажають спокійно і безпристрасно обговорити цю тему. Більшість педіатрів ризикують своєю репутацією в спорі про передбачувану безпеку і ефективність щеплень, а тому насилу сприймають аргументи противної сторони. Перший педіатр, з яким я спробував поділитися своїми даними, гнівно заволав на мене, коли я безневинно підняв цю тему. Помилкові уявлення мають дуже глибоке коріння.
ПРИЩЕПНИЙ МІФ № 1
"Щеплення абсолютно безпечні..."
... хіба не так?
Система повідомлень про побічні ефекти щеплень (Vaccine Adverse Effects Reporting System — VAERS) була створена конгресом відповідно до Національного закону про компенсацію постраждалим від дитячих щеплень (National Childhood Vaccine Injury Compensation Act) від 1996 р. Вона щорік отримує близько 11 000 повідомлень про серйозні побічні реакції на щеплення, включаючи від однієї до двохсот смертей і кількість довічних інвалідностей, що у декілька разів перевищує їх. Служби повідомляють, що близько 15% побічних ефектів "серйозні" (звернення в приймальні відділення лікарень, госпіталізації, загрозливі для життя стани, довічні інвалідності, смерті). Незалежний аналіз показує, що до 50% побічних реакцій, що повідомляються, на щеплення проти гепатиту В "серйозні". Самі по собі це тривожні цифри, але це лише вершина айсберга. Управління контролю харчових продуктів і ліків вважає, що повідомляється лише всього об 1% випадків серйозних побічних реакцій на щеплення (3,4), а Центр контролю захворювань допускає, що повідомляється лише об 10% таких випадків (5). Конгресу було засвідчено, що студентів-медиків закликають не повідомляти про випадки, підозрілі на побічні ефекти щеплень (6).
Національний Центр інформації про вакцини (National Vaccine Information Center, NVIC — масова організація, створена батьками постраждалих і загиблих від щеплень дітей) провів власне дослідження (7) і повідомив, що "в Нью-Йорку лише один з сорока лікарських кабінетів підтвердив, що було повідомлення про випадок смерті або каліцтва внаслідок щеплення". Іншими словами, 97,5% кабінетів про випадки смертей і каліцтв, пов'язаних з щепленнями, просто не повідомляють. Окрім висновків, що напрошуються, відносно чесності професійних медиків (лікарям за федеральним законом потрібно повідомляти про серйозні побічні реакції) (8), ці цифри ще і передбачають, що щеплення щороку призводять до смерті або інвалідності кількість людей в 10-100 разів більше офіційної.
Що стосується кашлюку, та кількість смертей від щеплення затьмарює таке від самої хвороби, що дорівнює останніми роками, згідно Центру контролю захворювань, близько 10 щорік, і лише 8 в 1993 р., коли був останній пік захворюваності цією хворобою (в кашлюку є 3-4-річний цикл; чому так — ніхто не знає, але такого циклу точно немає у щеплень). Зважаючи на заниження відомостей про ускладнення від щеплень, вакцина може опинитися в сто разів смертельніше самої хвороби. Дехто заявляє, що це необхідна ціна за запобігання поверненню хвороби, яка буде смертельнішою за щеплення. Але якщо ви візьмете до уваги той факт, що хвороба різко пішла на спад ще до широкого поширення щеплення (смертність від кашлюку знизилася на 79% перед появою щеплення), і той факт, що зниження смертності не відбулося після введення масових щеплень, нинішні випадки прищепної шкоди не можуть вважатися необхідною жертвою благу вільного від хвороб суспільства.
На жаль, історія смертей, пов'язаних з вакцинами, тут не закінчується. Міжнародні дослідження показують, що щеплення є одною з причин СРДС — синдрому раптової дитячої смерті (Sudden Infant Death Syndrome — SIDS) (9,10) — "всеосяжного" діагнозу для всіх випадків, коли специфічна причина невідома. У США його частота оцінюється від 5000 до 10000 випадків щорічно. Одне з досліджень виявило, що пік частоти СРДС в США випадає на вік від 2 до 4 місяців, тобто саме тоді, коли проводять два перші щеплення (11). У іншому дослідженні був чітко показаний той же зв'язок з вказівкою на термін в три тижні після щеплення. Ще одне дослідження показало, що в США щорік вмирають 3 000 дітей протягом 4-х днів після щеплення (дивно, але автори нічого не повідомили про зв'язок СРДС з щепленнями), а інший дослідник прийшов до висновку, що щонайменше половина всіх випадків СРДС в США обумовлені щепленнями (12).
Услід за початковими дослідженнями, підтверджуючими зв'язок між СРДС і щепленнями, швидко послідували дослідження, що фінансовані виробниками вакцин, які стверджують, що такого зв'язку немає; згідно одному такому дослідженню, частота СРДС була навіть нижча в прищеплених. Хоча достовірність багатьох з цих досліджень пізніше була поставлена під сумнів, одне з досліджень, назване "спростувальним", просто перекрутило їх дані на користь щеплень (13). Хай в кращому разі дані суперечливі. Але чи помилимося ми, вибравши сторону обережності? Чи не повинен будь-який достовірний зв'язок між щепленнями і смертями немовлят стати приводом для ретельної перевірки того, чи отримали жертви СРДС щеплення? Медичні власті вважають за краще помилитися у бік заперечення, ніж обережності.
В середині 1970-х рр. Японія підняла вік проведення щеплень з 2-х місяців до 2-х років; частота СРДС різко знизилася (14). З 17-го місця від кінця по смертності серед немовлят Японія спустилася на перше (тобто Японія мала найнижчу дитячу смертність тоді, коли новонароджені не були щеплені). Рівень "вакцинованості" в Англії приблизно в той же самий час поступово знизився до 30% із-за повідомлень в засобах масової інформації про пошкодження мозку унаслідок щеплень. Рівень дитячої смертності знизився приблизно на 2 роки і потім, в точній відповідності з підйомом "вакцинированности" в кінці 1970-х рр., підвищився. Незважаючи на цей досвід, медичне співтовариство вибрало позицію заперечення. Слідчі відмовляються з'ясовувати історію щеплень у жертв СРДС, і нічого не підозрюючі сім'ї продовжують платити страшну ціну, не знаючи про небезпеки і будучи позбавленими права зробити вибір.
Визнання Управлінням контролю харчових продуктів і ліків і Центром контролю захворювань того, що дійсна статистика занижується, примушує припускати, що дійсна кількість побічних реакцій, що трапляються з року в рік в США, може бути від 100 тис. до мільйона (з "серйозними" випадками, що становлять приблизно 20%). Занепокоєння посилюється дослідженням, що показало, що одна з 175 дітей, що отримали повну серію щеплень АКДС, страждає від "важких реакцій" (15) і повідомленням одного лікаря адвокатам, в якому він інформує їх, що в одному випадку з 300 наслідком щеплення АКДС є конвульсії (16).
В Англії, коли кількість щеплень знизилася з 80 до 30% в середині 70-х, зменшилася і смертність від кашлюку. Дослідження ефективності і токсичності вакцини кашлюку, проведене шведським епідеміологом Б. Троллфорсом в різних країнах світу, показало, що «смертність від кашлюку в наші дні украй низка в індустріально розвинених країнах, і не виявлено жодної різниці при порівнянні країн з високим, середнім або нульовим рівнем "вакцинованості" населення». Він також виявив, що в Англії, Уельсі і Західній Німеччині число випадків смерті від кашлюку було вище в 1970-х рр., коли індекс "вакцинованості" був високий, чим у другій половині 1980-х рр., коли він знизився (17).
Щеплення коштують нам багато більше, ніж просто життя і здоров'я наших дітей. За Національним законом про компенсацію постраждалим від дитячих щеплень федеральним урядом США було виплачено понад 1,1 мільярдів доларів батькам дітей, що загинули і стали інвалідами після щеплень (18) з грошей, які платять у вигляді податку на щеплення ті, хто їх отримує. Примітно, що фармацевтичні компанії тримають ринок в полоні: щеплення наказується робити згідно із законом у всіх п'ятдесяти штатах США (хоча їх можна згідно з же законом і уникнути), проте ті ж самі компанії мають "імунітет" перед відповідальністю за наслідки використання своєї продукції. Більше того, їм дозволено використовувати "закон кляпу" як інструмент в законодавчих спорах в питаннях шкоди, що наноситься щепленнями, для того, щоб запобігти розкриттю інформації для публіки щодо небезпеки щеплень. Такий порядок аморальний: непоступливу американську публіку примушують платити за боргами виробників вакцин, намагаючись при цьому зберегти такий стан речей, при якому та ж сама публіка залишиться в невіданні щодо небезпек їх продукції. Окрім всього, зменшується і стимул-реакція, яку могли б мати виробники вакцин, щоб робити їх продукцію безпечнішою (адже якщо щеплення і стає причиною шкоди для здоров'я або веде до смерті, вони все одно нічого не платять і отримують свій прибуток).
Цікаво відзначити тут, що страхові компанії (що проводять найдостовірніші дослідження) відмовляються компенсувати побічні реакції щеплень. Фінансова вигода зумовлює позиції і фармацевтичних, і страхових компаній.
"Щеплення є причиною значної кількості смертей, каліцтв і матеріальних витрат для позбавлених інформації сімей і суспільства".
ПРИЩЕПНИЙ МІФ № 2
"Щеплення дуже ефективні..."
... хіба не так?
Медична література містить немало досліджень, що документують неефективність щеплень. Всі спалахи захворюваності кором, свинкою, вітряною віспою, поліомієлітом і гемофільною інфекцією відбувалися серед прищепленого населення (19, 20, 21, 22, 23). У 1989 р. Центр контролю захворювань повідомив: "Серед дітей шкільного віку, спалахи кору відбувалися в школах, де щеплено було більше 98% (24). (Вони) відбувалися у всіх частинах країни, включаючи ті райони, де про кір не повідомлялося протягом довгих років" (25). Центр контролю захворювань навіть повідомив про спалах кору серед 100% прищепленого населення (26). Дослідження, що вивчило цей феномен, прийшло до наступного висновку: "Парадокс полягає в тому, що у міру збільшення індексу "вацинованості" населення, кір стає хворобою прищеплених" (27). Недавнє дослідження показало, що щеплення проти кору "викликає придушення імунітету, що сприяє підвищеній схильності до інших інфекцій" (28).
Ці дослідження підтверджують, що мета тотального охоплення населення щепленнями, по суті, абсурдна, що демонструється прикладами, коли епідемії слідували за тотальними щепленнями. У Японії захворюваність натуральною віспою щорік зростала услід за введенням закону про обов'язкові щеплення в 1872 р. До 1892 р. було 29 979 смертей — і все серед прищеплених (29). На Філіппінах на початку 1900-х рр. сталася найважча в їх історії епідемія віспи після того, як 8 мільйонів населення отримали 24,5 мільйонів доз вакцини з рівнем "вакцинированности" в 95%. В результаті, смертність від хвороби зросла в 4 рази. (30)
Перед ухваленням першого закону про обов'язкові щеплення в 1853 р., максимальна дворічна смертність від натуральної віспи в Англії складала 2 000 випадків. У 1871-72 рр. в Англії і Уельсі було 23 000 смертей від натуральної віспи. (31)
У 1989 р. в Омані трапилася епідемія поліомієліту — через 6 місяців після тотальних щеплень (32).
У 1986 р. в США 90% з 1 300 хворих кашлюком в Канзасі були "відповідним чином щеплені" (33). У 72% всіх випадків захворювання кашлюком під час спалаху цієї хвороби в 1993 р. в Чикаго хворі мали повний набір необхідних щеплень (34).
"Свідоцтва підтверджують той факт, що щеплення є ненадійним засобом запобігання хворобам".
ПРИЩЕПНИЙ МІФ № 3
"Щеплення — головна причина нинішньої низької захворюваності в США..."
... хіба не так?
Згідно з Британською Асоцією наукового прогресу, частота дитячих хвороб знизилася на 90% між 1940 і 1950 рр., паралельно з поліпшенням санітарно-гігієнічної обстановки, і значно раніше за введення програми обов'язкових щеплень. "Медікал сентинель" недавно повідомив, що "з 1911 по 1935 рр. чотирма головними причинами дитячої смертності від інфекційних хвороб були дифтерія, кашлюк, скарлатина і кір. Проте, до 1945 р. загальна смертність від цих хвороб знизилася на 95% — до введення програми масових щеплень" (35).
Таким чином, щепленням дістається в кращому разі дуже скромна роль в загальному зниженні смертності від інфекційних захворювань, що сталися в 20 ст. Але навіть і це під питанням, оскільки темпи зниження смертності залишилися тими ж самими і після введення щеплень.
Більше того. У тих європейських країнах, які відмовилися ввести обов'язкові щеплення проти віспи і поліомієліту, епідемії припинилися так само, як це сталося в тих країнах, зробили щеплення обов'язковими.
По суті, прищепні кампанії проти віспи і поліомієліту супроводжувалися значним збільшенням захворюваності. Після введення обов'язкових щеплень проти натуральної віспи, остання продовжувала залишатися головною хворобою із значним збільшенням захворюваністю нею, тоді як захворюваність іншими інфекційними хворобами продовжувала неухильно знижуватися у відсутність щеплень проти них. В Англії та Уельсі захворюваність віспою і кількість щеплень проти неї знижувалися паралельно один одному протягом декількох десятиліть з 1870-х рр. до початку Другої Світової війни (36). Таким чином, неможливо сказати, чи дійсно щеплення сприяли зниженню смертності, або його слід приписати тим же силам, які викликали початкове зниження (поліпшення санітарно-гігієнічної обстановки, поліпшення харчування населення, циклічність інфекційних хвороб), а щеплення не зробили на це зниження жодного впливу. Підтвердженням може служити недавний звіт ВООЗ, згідно з яким захворюваність і смертність в країнах третього світу не мають прямої кореляції з щепленнями або лікуванням, але найтіснішим чином пов'язані із стандартами гігієни і харчування (37). Віра в щеплення як чинник нинішнього зниження захворюваності безмірно перебільшена, якщо не помилкова взагалі.
Захисники щеплень посилаються, доводячи ефективності вакцин, більше на статистику захворюваності, ніж смертності. Проте статистики говорять нам, що смертність є надійнішим показником, ніж захворюваність, по тій простій причині, що надійність повідомлень про випадки смерті і їх реєстрації набагато вище за таку при захворюваннях (38).
Наприклад, недавній звіт по Нью-Йорку продемонстрував, що лише 3,2% педіатрів повідомляли про випадки кору в службу охорони здоров'я. У 1974 р. Центр контролю захворювань повідомив про 36 випадків кору в Джорджії, тоді як Система нагляду штату Джорджія (Georgia State Surveillance System) повідомила про 660 випадків (39).
У 1982 р., чиновники охорони здоров'я штату Меріленд звинуватили телепередачу "АКДС — прищепна рулетка", що попереджала про небезпеки цього щеплення, в спаласі кашлюку. Проте д-р Дж. Ентоні Моріс, колишній головний вірусолог американського Відділу біологічних стандартів, проаналізував 41 випадок кашлюку і виявив, що лише в 5 випадках підтвердилася відсутність щеплень; у всіх останніх випадках щеплення були зроблені (40). Такі приклади демонструють помилкові висновки, до яких може привести статистика захворюваності, але адвокати щеплень покладаються лише на неї.
"Неясно, який вплив мали щеплення на зниження захворюваності інфекційними хворобами в 19-20 ст., і чи мали його взагалі".
.
ПРИЩЕПНИЙ МІФ № 4
"Щеплення основані на надійній теорії і практиці імунізації..."
... хіба не так?
Клінічним доказом ефективності щеплень є їх здатність викликати утворення антитіл в реципієнта — з цим фактом ніхто не сперечається. Незрозуміло, проте, чи означає таке утворення антитіл появу імунітету.
Наприклад, діти, хворі агамаглобулінемією, нездатні до утворення антитіл, проте вони видужують від інфекційних хвороб так само швидко, як інші діти (41). Крім того, дослідження, проведене британською Медичною радою (British Medical Council) в 1950 р. під час епідемії дифтерії, показало, що немає зв'язку між захворюваністю і кількістю антитіл; учені виявили здорових людей з украй низькою кількістю антитіл і хворих з високою (42). Природний імунітет — складний феномен, що включає багато органів і системи, який не може бути замінений штучною стимуляцією утворення антитіл.
Дослідження також вказують, що щеплення прив'язують імунні клітини до специфічних антигенів, що входять до складу вакцин. При цьому вони роблять ці клітини неспроможними реагувати на інші інфекції. Наш імунологічний резерв може бути значно зменшений, що призводить до зниження опірності організму в цілому (43).
Іншою складовою частиною прищепної теорії є колективний імунітет. Це означає, що коли достатня кількість людей щеплена, всі останні захищені. Як вказувалося в "Міфі №2", є багато документованих свідоцтв прямо протилежного — повністю вакциноване населення заражається інфекційними хворобами; що ж стосується кору, то, схоже, що захворювання ним відбувається саме завдяки високому індексу "вакцинованості" (44). Один з епідеміологів штату Міннесота прийшов до висновку, що Hib-вакцина підвищує ризик захворювання. В дослідженні стверджується, що прищеплені діти мають в п'ять разів вищий ризик захворіти менінгітом, чим неприщеплені (45).
Як це не дивно, але жодного разу не було доведено, що щеплення ефективні в запобіганні хворобам, по тій простий причині, що жоден дослідник не піддав випробовуваних навмисному зараженню (та і не мав етичного права зробити це).
"Золотий стандарт" медичного співтовариства — подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження — не використовувався для порівняння прищеплених і неприщеплених, і, таким чином, нинішня практика науково не доведена.
Крім того, важливо зрозуміти, що не в кожного, що заразився хворобою, розвиваються її симптоми. Таким чином, якщо прищеплений заражається і не захворює, то неможливо сказати, чи спрацювало тут щеплення, адже немає можливості дізнатися, чи захворів би він, не будучи прищепленим. Варто відзначити й те, що спалахи захворюваності останніми роками відбувалися серед більшої кількості прищеплених, ніж неприщеплених.
Іншим приводом для занепокоєння відносно прищепної практики є її установка на те, що всі діти, незалежно від віку, один від одного, по суті, не відрізняються. Двомісячне немовля, що важить 3,5 кг, отримує ту ж дозу, що і п'ятирічна дитина, що важить 18 кг. Новонароджені з незрілою, не розвинутою ще імунною системою, отримують в 5 разів більшу дозу (відносно маси тіла), ніж старші діти.
Крім того, кількість "одиниць" доз, згідно рандомізованому дослідженню, варіює від половини, позначеної на етикетці, до в три рази більшої. "Гарячі серії" — серії вакцин з непропорційно високою частотою смертей і каліцтв — постійно виявляються Національним Центром інформації про вакцини, проте Управління контролю харчових продуктів і ліків відмовляється втрутитися і запобігти подальшим каліцтвам і смертям. Фактично, жодного разу окрема серія вакцини не була відкликана із-за високої частоти небажаних ефектів. Щоправда, ротавірусна вакцина була відкликана з ринку після того, як у багатьох, що її отримали, розвинулася кишкова непрохідність. Ймовірно, і Управління контролю харчових продуктів і ліків, і Центр контролю захворювань знали про цю проблему до ліцензування вакцини, але обидві організації одностайно її затвердили (46).
Нарешті, прищепна практика стверджує, що всі щеплені, незалежно від раси, культури, дієти, місця проживання або інших обставин, повинні реагувати однаково. Ніколи це ще не було спростовано переконливіше, ніж кілька років тому на території Північної Австралії, де поступово наростаючі прищепні кампанії привели до жахливого, до 50%, збільшенню дитячої смертності серед аборигенів (47). Треба ще здивуватися тому, як багато залишилося в живих. Варто і запитати відносно здоров'я тих, що вижили: якщо половина померла, навряд чи для здоров'я тих, що вижили, це пройшло безслідно.
Таким же тривожним було й недавнє дослідження, опубліковане в "Нью Інгленд Джорнел оф Медісин" про те, що значне число румунських дітей заразилися поліомієлітом через вакцину, що є досить рідким феноменом в більшості розвинених країн. Був знайдений зв'язок з ін'єкціями антибіотиків: всього одна лише ін'єкція протягом місяця після щеплення збільшує ризик поліомієліту в 8 разів, від 2 до 9 ін'єкцій — в 27 разів, 10 і більше ін'єкцій — в 182 рази (48).
Які інші чинники, не включені в прищепну теорію, можуть виявитися і продемонструвати непередбачені або раніше не помічені наслідки?
Ми не почнемо повністю оцінювати небезпеку до тих пір, поки чиновники охорони здоров'я не почнуть дивитися і повідомляти нам правду. Зараз же населення цілих країн є мимовільним учасником азартної гри, в яку багато хто не почав би грати, якби її правила були відомі їм з самого початку.
"Багато положень, на яких ґрунтуються імунізаційна теорія і практика, бездоказові, або виявляються помилковими в їх застосуванні на практиці".
ПРИЩЕПНИЙ МІФ № 5
"Дитячі хвороби украй небезпечні..."
... хіба це не так?
Більшість дитячих інфекційних захворювань мають мало серйозних наслідків у сучасному світі. Навіть консервативна статистика Центру контролю захворювань по кашлюку за 1992-94 рр. показує, що видужували 99,8%. Коли кількість хворих кашлюком осінню 1993 р. в Огайо і Чикаго налічувало сотні, фахівець з інфекційних хвороб з дитячого госпіталю в Цинциннаті повідомив: "Хвороба пройшла в дуже м'якій формі, ніхто не помер і навіть не був переведений у відділення інтенсивної терапії".
Практично завжди дитячі інфекційні хвороби доброякісні і проходять самі по собі. Крім того, вони приводять до вироблення довічного імунітету, тоді як прищепний імунітет лише тимчасовий.
Насправді, тимчасовий характер прищепного імунітету може створити небезпечну ситуацію для дитини в майбутньому. Наприклад, ефективність нової вакцини проти вітряної віспи оцінюється в 6-10 років. Якщо вона дійсно ефективна, то вона відсуває уразливість дитини на дорослий вік, коли смертність від цієї хвороби в 20 разів перевищує таку у дітей. "Корові вечірки" були поширені в Британії; якщо дитя заражалося кором, батьки дітей по сусідству приводили тих грати з хворим, щоб свідомо заразити їх і дозволити набути імунітет. Це запобігало ризику інфекції в дорослому віці, коли хвороба небезпечніша, і забезпечувало зміцнення імунної системи в процесі природної хвороби.
Майже половина випадків кору в кінці 1980-х рр. спостерігалися у підлітків і дорослих, більшість з яких була щеплена в дитячому віці (49), в час як ревакцинації, що рекомендуються, можуть забезпечити захист менше ніж на 6 місяців (50).
Крім того, деякі медики стурбовані тим, що вірус вакцини проти вітряної віспи може "заново активізуватися протягом життя у вигляді оперізуючого герпесу, або інших розладів імунної системи" (51). Д-р А. Лавін з відділення педіатрії медичного центру Сент-люк в Клівленді, штат Огайо, різко заперечував проти ліцензування нової вакцини "до тих пір, поки ми дійсно не знатимемо... про ризик, пов'язаним з внесенням зміненої ДНК (вірус герпесу) до генома дітей" (52). Правда в тому, що ніхто цього не знає, але вакцина нині ліцензована, рекомендована медичними властями і швидко стає обов'язковою по всій країні.
Більшість інфекційних захворювань не лише рідко бувають небезпечними, але вони можуть відігравати життєво важливу роль в розвитку міцної, здорової імунної системи. Люди, що не хворіли на кір, мають вищу захворюваність деякими хворобами шкіри, дегенеративними хворобами кісток і хряща, деякими пухлинами, у той час ті, хто не хворів на свинку, мають вищий ризик пухлин яєчників.
Лікарі, що поділяють антропософскую точку зору, рекомендують лише щеплення проти правця і поліомієліту. Вони вважають, що захворювання іншими дитячими інфекційними хворобами корисно для зміцнення і дозрівання імунної системи.
"Небезпеки дитячих хвороб безмірно перебільшуються для того, щоб залякати батьків і добитися їх покірної участі в сумнівній, але прибутковій процедурі".
Джерело:
www.alternative-doctor.com
В тему:
Коли українським чиновникам зроблять щеплення від жадібності?
Уряд відповідатиме в суді за злощасну вакцинацію?
Окупаційна еліта хоче знищити українських трудящих
І уряд, і Президент лобіюють інтереси транснаціональних фармацевтичних корпорацій
В Україні розпочалася біологічна війна?
Нардеп Тетяна Бахтєєва закликає українців не робити щеплення від кору
Чи варто довіряти замміністру Бідному
Замміністра порадив дочці Тимошенко зробити щеплення від краснухи
Що робити з Міністром охорони здоров’я і ВООЗ?
Щеплення – величезні гроші на масштабній брехні
Щеплення мають робити лише за медичними показами і за письмової згоди батьків
Антона Тищенка проголосять святим
Безжальна імунізація, або правда про щеплення
Вітаю, мамо! Я вже труп. Помер учора від вакцинації.
Антон Тищенко помер після щеплення проти кору
«Всі щеплення небезпечні! ВООЗ — на передньому краю боротьби за депопуляцію»
Злочинну імунізацію української молоді профінансував американський мільярдер – спонсор скорочення «зайвого населення»
СПИД — мистификация мирового масштаба
Небезпечну вакцину таки колотимуть дітям?
Кузьма Іванович, Трамадол і Аюрведа...
Взірець заяви з відмовою від вакцинації від кору та краснухи
Примусова вакцинація: Ну, й навіщо нам ця «КаКа»?
Толерантний геноцид
Антон Тищенко помер після щеплення проти кору
Геноцид українців через щеплення. Почалося…
Все більше американських дітей непритомніють після щеплень
Щеплення? А може — стерилізація всіх українських дівчат???
Безжальна імунізація
Небезпечне щеплення
Вакцинація від кору і краснухи загрожує генофонду української нації
Чи виживуть українці після програм ООН?
Вторгнення чужих буде катастрофою
Толерантність: медичні факти і жіноча логіка
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта