31-річна Марина Біда з райцентру Обухів Київщини живе у власній хаті. Тримає двох корів. Випасає в лісопосадках на околицях. Молоко здає заготівельникам.
— Літом корови дають більше 40 літрів на день, — розповідає. — Його заготівельники забирають.
Платять по 1,30 грн за літр. Щомісяця Марина отримує 1,5 тис. грн. Молоко — єдиний дохід жінки та її двох малих дітей. Вона втратила роботу на вентиляторному заводі. Трохи молока вивозить на базар. Продає по 4–5 грн/л.
Заготівельник Валерій Голубенко, 44 роки, збирає молоко в Обухові та навколишніх селах власним молоковозом.
— Мені його дали як майновий пай у колгоспі, — каже. — Машина стара, не обладнана охолоджувачем. Тому молоко треба швидко везти на молокозавод, щоб не скисало.
Валерій має усну домовленість із молокозаводом у Києві. Від райцентру туди 45 км.
— Я не оформлявся приватним підприємцем. Так само як і 90 процентів усіх інших прийомщиків. Молокозаводам це вигідно. Вони проводять ”липові” договори. Дають мені налічку в руки, щойно я молоко злив.
Валерій отримує за літр зданого молока 2,2 грн. Щодня возить до 4,9 тис. л.
— Частину відкладаю, щоб розрахуватися із селянами. У мене на руках залишається ”чистих” 4 тисячі гривень.
Зі свого заробітку Валерій купує бензин і платить ”відкати”. Тобто ділиться з працівником підприємства. Той домовляється із санітарною службою, лабораторією про прийом, а з комерційною службою — про розцінки. Без цього пробитися на молокозавод неможливо, пояснює Голубенко.
— При заборі молока санітарних вимог дотриматися ніяк. Молоко ж зливають мені посеред вулиці. Деякі ”колеги” грішать: приймають молоко від лейкозних та туберкульозних корів. Який завод у мене молоко бере, я не скажу. Бо залишуся без заробітку. У Києві три молокозаводи. Два точно грішать.
Такий продукт у селян беруть по 30 коп. за літр. Розпізнати неякісне молоко можна тільки в лабораторії. Тому заготівельник його не вживає.
Його напарник із заводу 37-річний Вадим уточнює розцінки:
— За оптову партію, понад 7 тонн молока, завод платить більше — 2,50 за літр. За 20 тонн — 2,70. Сировини молокозаводу не вистачає. Потужності дозволяють переробляти 250 тисяч тонн щодня. А нам привозять тільки 150.
На заводі молоко ретельно змішують, фільтрують. На сепараторі відокремлюють вершки. Із них виробляють сметану, сир та морозиво. Також збирають молочний білок, казеїн. А до знежиреного молока додають соєву або пальмову олію. Відходи, молочні відвійки та сироватку теж переробляють і вливають у молоко. Аби воно зберігалося довше, додають консерванти. У результаті з літра незбираного молока молокозавод отримує 2,5 л. Розливає його в пакети і відправляє у крамниці.
Молоко фальсифікують, погоджується президент Асоціації фермерів Іван Томич, 51 рік:
— Самі розміркуйте: поголів’я худоби в Україні зменшується, а молочних виробів більшає. Багато виробників додають кокосову та пальмову олії.
Вадим, працівник столичного молокозаводу, виправдовується:
— Підприємству доводиться викручуватися, аби знизити собівартість. Якби в пакети розливали натуральне молоко, собівартість одного літра була б 5 гривень. Урахуйте всі націнки, транспортування. Отримали б пакет молока за 10 гривень.
У молоко додають пальмову олію
В Україні не заборонено виготовляти продукти з домішками.
— Але підприємство має зазначити на упаковці склад продукту, — розповідає Ірина Романчук, 40 років, завлабораторії технології молочних продуктів Інституту молока та м’яса. — На пакеті несправжнього молока має бути написано, що це ”молочний напій” або ”молоко відновлене”. Так роблять, приміром, у Росії.
Вміст та хімічний склад молока має перевіряти Держспоживнагляд.
— Рослинних жирів у молочній продукції взагалі не має бути, — пояснює ”ГПУ” його керівник Лариса Лосюк, 50 років. — Однак в Україну щороку завозять 300 тисяч тонн пальмової олії саме для заміщення тваринних жирів. 70 відсотків іде на молокопереробні підприємства.
Виробників неякісних молочних продуктів постійно ловлять за руку, запевняють у прес-службі Держспоживстандарту. Однак поки що ця товарна група не підлягає обов’язковій сертифікації. І жоден виробник іще добровільно не привозив своє молоко на сертифікування.
”ГПУ” звернулася до найбільших молокозаводів України по роз’яснення. Усюди від коментарів відмовилися.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Із літра незбираного молока завод виготовляє 2,5 літра і заробляє на ньому до трьох гривень
Світ:
09071502e.jpg
— Літом корови дають більше 40 літрів на день, — розповідає. — Його заготівельники забирають.
Платять по 1,30 грн за літр. Щомісяця Марина отримує 1,5 тис. грн. Молоко — єдиний дохід жінки та її двох малих дітей. Вона втратила роботу на вентиляторному заводі. Трохи молока вивозить на базар. Продає по 4–5 грн/л.
Заготівельник Валерій Голубенко, 44 роки, збирає молоко в Обухові та навколишніх селах власним молоковозом.
— Мені його дали як майновий пай у колгоспі, — каже. — Машина стара, не обладнана охолоджувачем. Тому молоко треба швидко везти на молокозавод, щоб не скисало.
Валерій має усну домовленість із молокозаводом у Києві. Від райцентру туди 45 км.
— Я не оформлявся приватним підприємцем. Так само як і 90 процентів усіх інших прийомщиків. Молокозаводам це вигідно. Вони проводять ”липові” договори. Дають мені налічку в руки, щойно я молоко злив.
Валерій отримує за літр зданого молока 2,2 грн. Щодня возить до 4,9 тис. л.
— Частину відкладаю, щоб розрахуватися із селянами. У мене на руках залишається ”чистих” 4 тисячі гривень.
Зі свого заробітку Валерій купує бензин і платить ”відкати”. Тобто ділиться з працівником підприємства. Той домовляється із санітарною службою, лабораторією про прийом, а з комерційною службою — про розцінки. Без цього пробитися на молокозавод неможливо, пояснює Голубенко.
— При заборі молока санітарних вимог дотриматися ніяк. Молоко ж зливають мені посеред вулиці. Деякі ”колеги” грішать: приймають молоко від лейкозних та туберкульозних корів. Який завод у мене молоко бере, я не скажу. Бо залишуся без заробітку. У Києві три молокозаводи. Два точно грішать.
Такий продукт у селян беруть по 30 коп. за літр. Розпізнати неякісне молоко можна тільки в лабораторії. Тому заготівельник його не вживає.
Його напарник із заводу 37-річний Вадим уточнює розцінки:
— За оптову партію, понад 7 тонн молока, завод платить більше — 2,50 за літр. За 20 тонн — 2,70. Сировини молокозаводу не вистачає. Потужності дозволяють переробляти 250 тисяч тонн щодня. А нам привозять тільки 150.
На заводі молоко ретельно змішують, фільтрують. На сепараторі відокремлюють вершки. Із них виробляють сметану, сир та морозиво. Також збирають молочний білок, казеїн. А до знежиреного молока додають соєву або пальмову олію. Відходи, молочні відвійки та сироватку теж переробляють і вливають у молоко. Аби воно зберігалося довше, додають консерванти. У результаті з літра незбираного молока молокозавод отримує 2,5 л. Розливає його в пакети і відправляє у крамниці.
Оптом літровий пакет молока 2,5% жирності коштує 4–4,5 грн. Крамниці роблять іще 10–20% націнки.
Молоко фальсифікують, погоджується президент Асоціації фермерів Іван Томич, 51 рік:
— Самі розміркуйте: поголів’я худоби в Україні зменшується, а молочних виробів більшає. Багато виробників додають кокосову та пальмову олії.
Вадим, працівник столичного молокозаводу, виправдовується:
— Підприємству доводиться викручуватися, аби знизити собівартість. Якби в пакети розливали натуральне молоко, собівартість одного літра була б 5 гривень. Урахуйте всі націнки, транспортування. Отримали б пакет молока за 10 гривень.
У молоко додають пальмову олію
В Україні не заборонено виготовляти продукти з домішками.
— Але підприємство має зазначити на упаковці склад продукту, — розповідає Ірина Романчук, 40 років, завлабораторії технології молочних продуктів Інституту молока та м’яса. — На пакеті несправжнього молока має бути написано, що це ”молочний напій” або ”молоко відновлене”. Так роблять, приміром, у Росії.
Вміст та хімічний склад молока має перевіряти Держспоживнагляд.
— Рослинних жирів у молочній продукції взагалі не має бути, — пояснює ”ГПУ” його керівник Лариса Лосюк, 50 років. — Однак в Україну щороку завозять 300 тисяч тонн пальмової олії саме для заміщення тваринних жирів. 70 відсотків іде на молокопереробні підприємства.
Виробників неякісних молочних продуктів постійно ловлять за руку, запевняють у прес-службі Держспоживстандарту. Однак поки що ця товарна група не підлягає обов’язковій сертифікації. І жоден виробник іще добровільно не привозив своє молоко на сертифікування.
”ГПУ” звернулася до найбільших молокозаводів України по роз’яснення. Усюди від коментарів відмовилися.
В тему:
Краще будемо голодними...
Пійло для гермафродитів, або шість причин не пити пиво
Тотальна війна: алкоголь та фальсифікація історії ефективніші за літаки чи ракети
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта