«Українці з усього світу створять нову глобальну державу!» — переконаний філософ із діаспори Микола Пономаренко

Уже 33 роки він живе в Америці (останнім часом — у штаті Віргінія). Хоча українське минуле (народився на Полтавщині) не відпускає Миколу Пономаренка, вважайте — «народного філософа». Він щиро переймається українськими проблемами, в Інтернеті розвинув бурхливу діяльність, яка покликана пропагувати саме українські ідеї. Нещодавно пан Пономаренко видав і філософський твір — «Оріянство. Українська духовна мудрість, або Роздуми про щастя», в якому міститься багато роздумів про сучасне і майбутнє нашої країни.

— У передмові до своєї книжки ви стверджуєте, що людське щастя можливе лише в середовищі національної культури.

— Сучасна доба ставить перед етносами світу питання виживання і процвітання. Нація має певну територію, а етнос — поняття більш загальне і не пов’язане з територією. Представники етносу можуть проживати скрізь. Я, наприклад, раніше належав до нації, яка живе на певній території, тепер — не належу до неї, але належу до українського етносу.

Такі, як я, етнічні українці є по всьому світу. І нація, і етнос несуть духовну силу та культуру. Сучасний світ став глобальним економічно і єдиним комунікаційно.

Навіть найбільш незалежна й успішна людина не може існувати сама — їй потрібні інші люди, їхня увага, любов, необхідне й етнічне середовище. Держава не здатна творити спосіб життя — може тільки оберігати його, а етноси — формують.

— Дехто з філософів вважає, що колись нації зникнуть і залишиться одне споріднене плем’я землян…

— Це утопія! Такого ніколи не буде, як усі дерева чи тварини не стануть однаковими. Ми всі різні, і такими залишимось. А світова етнічна єдність — якраз те, що дасть силу нації.

— В Європі йде «вимирання» французів, іспанців, багатьох інших народів. Як їм вижити?

— Вижити ці нації зможуть, тільки глобально об’єднавшись із тими французами, іспанцями тощо, які розпорошені по світу. Так вижили євреї — вони об’єдналися. У світі мешкає 70 мільйонів українців, із них в Україні — 46 мільйонів. Із цих 46-ти 10 мільйонів не вважають себе українцями, з решти 36-ти — не більше половини, а то й менше, є людьми з українською свідомістю. Отже, в Україні не більше 18 мільйонів свідомих українців. У розпорошенні, або в діаспорі, — 26 мільйонів українців, із них справжніх значно більший відсоток — близько 70. Тобто за кордоном живе близько 17 мільйонів свідомих українців. Україна і діаспора, якщо говорити про свідомий етнос, майже однакові за населенням.

— А решта?..

— 34 мільйони можна умовно назвати «резервом нації». Але це й важливий її потенціал. Та я веду мову про те українство, яке вже національно пробуджене, а не про те, яке ще спить… Коли свідоме українство, що діє на обмеженій території, об’єднається з тим, що розсіяне по світу, воно перейде від формування способу життя в територіальних межах до формування його у глобальному масштабі.

— Зрештою, «кількість національних» угруповань на Землі збільшується…

— Так — триває процес розпадання багатонаціональних держав на національні складові. За прогнозами соціологів, упродовж XXI століття виникне понад 200 нових національних держав. Світ дедалі більше поділяється за національними ознаками. Наприклад, у Бельгії загострилося протистояння фламандців і валлонів, що може призвести до розколу країни на дві незалежні держави.

В Іраку прагнуть стати незалежними курди, а перси хочуть приєднатися до Ірану. Поглиблюється розкол між численними племенами Афганістану. В Іспанії хочуть незалежності баски і галійці, у Британії — шотландці й Уельс. В англомовній Канаді бажає стати незалежним франкомовний Квебек, а від Росії хочуть від’єднатися не менше 20 різних народностей. Процес переселення народів розпочався давно, але раніше вони осідали і створювали нові нації (приклад — Ісландія). Та той період минув.

— А розвиток глобальних комунікаційних систем, особливо Інтернету, сприяє консолідації розпорошених по Землі етносів…

— У такій консолідації — великий смисл. Націоналізм стає легітимною коректною політикою. З часом новостворені світові етнічні єдності являть нову форму держави. Українці живуть по всьому світу, і їх світова консолідація приведе до виникнення нової глобальної держави.

— І як же творитиметься ця глобальна держава, так звана «Велика Орія»?

— Вона створюватиметься не революційно, а еволюційно. Етноси світу не зникають, а, навпаки, — розвиваються, тому що хочуть існувати. Культурні надбання неможливі без національної, етнічної складової. Кожен твір мистецтва, музики написаний якимсь національним митцем. Є певна територія, з якої ця культура вийшла, і етнос світу, який на цій території зародився. Теоретики марксизму проповідували, що всі ми будемо однаковими, але цього не сталося. Дехто говорив про «переплавку» націй, які приходять в Америку, в одну націю, — але нації Америки не переплавляються, а намагаються вижити, залишитися зі своїми етносами. Звісно, є перемішування — цього не уникнути: молоді люди закохуються в кого завгодно, проте статистика підтверджує, що розсіяні по світу українці хочуть залишатися зі своєю культурою, розвивати її.

— На основі чого, на вашу думку, відбудеться об’єднання всіх українців світу?

— На основі способу життя. Це дуже складна концепція, яка не залежить ні від політики, ні від держави, а переносить людей із епохи в епоху і є основною ознакою їх етноісторії. Можливість спілкуватися, бути разом ми тепер маємо. Місце проживання нині не має такого великого значення, як раніше, коли відірваність від рідної культури викликала ностальгію, бажання повернутися. Тепер ці почуття не такі сильні: мешкаючи за кордоном, людина може продовжувати своє культурне, національне, етнічне життя. Єдине, що ще потрібно, — дати нам більше можливостей впливати на нашу спільність, легальні права на це.

— Ви умовно поділяєте українців на «свідомих» і «резерв» (чи «потенціал»). Але ж якщо громадянин України російськомовний, це не завжди означає, що він відкидає національний характер своєї держави…

— Друге визначення я не наділяв жодним негативом. Просто наголосив, що існує еліта, за Гумильовим — пассіонарії, яка веде за собою націю.

— У своїй книжці ви висвітлили й питання, що стосуються християнської церкви та рідновірства. Імпонує, що ви захищаєте християнську віру.

— Я сам християнин за походженням і розумію, що нам необхідна духовна єдність. А цієї духовної єдності неможливо досягти без єдиної церкви. Я знаю, в Україні є три основні православні конфесії, які розривають народ на шматки, і люди не можуть об’єднатися навколо церкви. Тому церкву потрібно реформувати в одну національну церковну організацію. Без державного декрету цього не зробити. Церква повинна реформуватися й стати Київською, а не Стамбульською, чи Римською, чи Московською.

Я критикую і рідновірів, які атакують християнство, хочуть його знищити. Ми не можемо відкинути християнство, воно вкоренилося в нашу традицію. Але треба відрізняти християнську віру від християнської церкви... Реформувати треба церкву, а не релігію.

— Що має стати рушійною силою для створення «єдиного українського простору»?

— Щоб творити свій єдиний український простір, кожен українець повинен усвідомити, що тільки в середовищі свого етносу — найкращі умови для досягнення персонального щастя, тому треба множити українські сили. Ми повинні єднатися, а не роз’єднуватися.

— Закличте тоді й закордонних українців віддавати всі сили на Україну!..

— Я вже це роблю. Власне, їх не треба закликати, вони люблять Україну і щиро хочуть їй допомагати. Хоча з більшістю того, що робить діаспора, я не згоден, маю свою особливу позицію. Діаспора різношерста, люди в ній не однакові. Але всі дуже цікавляться Україною і підтримують її. Зараз, щоправда, закордонні українці дуже розчаровані політичним процесом у вашій державі. Проте не можуть активно впливати на цей процес, бо їм не дали подвійного громадянства, — Кучма заборонив. І тільки тепер це питання розглядається… Вони чекають позитивного вирішення, хочуть бути з Україною. Я ж продовжую активну діяльність. Маю сім створених мною інтернет-сторінок, присвячених Україні. Етномережа — моя маленька контрибуція…

— Ви кажете, що закордонні українці розчаровані політичним процесом в Україні. Хто ж, на їхню думку, винен?

— Ті українці, які цю владу обирали. Діаспора ж не обирала! Їй такої можливості не дали. Винен також недосконалий виборчий процес, який не дає чесних і ясних альтернатив виборцю.

— А що вам не подобається з того, що робить діаспора?

— Вони дуже зосереджені на допомозі церквам, особливо — греко-католицькій. Не можна зациклюватися на одній релігії або критиці — треба думати, як реально допомогти Україні, створювати спільні організації, творити нову форму світової етнічної спільності. Діаспора цього, на жаль, не розуміє.

А те, що я роблю для України, найбільш повно можна бачити на моїх інтернетних сторінках: www.kolos.com

— Чи не хотіли б ви повернутися в Україну? І вже на місці не тільки мріяти, а й розбудовувати…

— У кожної людини є життєві обставини, які не завжди дозволяють їй робити тільки те, що хочеться. Ось вам, можливо, хотілося б жити в Києві. Чому ж ви не живете там? Так само і в мене: маю двох дітей і четверо внуків, то як залишу їх там, а сам приїду сюди? Розумієте? До того ж, як я вже сказав, зараз у цьому немає такої необхідності, яка була колись, — світ стає більш цілісним, особливо для людей одного етносу. Ось я й розбудовую Світову Етнічну Єдність українців для всіх нас, а особливо — для своїх онуків.
 

Статті Миколи Пономаренка:

Українська етномережа

Що таке Щастя? (Про книгу Миколи Пономаренка «Оріянство»)

Роздуми про Щастя. Екскурс у філософію Ніцше

Творчий клас

Микола Пономаренко: “Інтернет-крамниця КОЛОС є прикладом української етно-мережі!”

В тему:

Стань засновником Третього Гетьманату!

Суперкорпорація Україна

Можливості глобальної інформаційної мережі у підтримці екстериторіальних етнокультур

Український мир Залізної доби

80% заробітчан мріють повернутися в Україну

Стратегія Четвертої хвилі