Гадаю, що кожну людину більшою чи меншою мірою цікавить історія назви населеного пункту, де вона народилася і проживає. Адже назва твоєї «малої батьківщини» − це твоє друге ім’я. Закономірно, що при знайомстві особу запитують: − Хто ти? (ім’я, прізвище, якого роду-племені). Звідки ти походиш? (край, населений пункт).
Відтак назви поселенням давалися не випадково, а цілком осмислено, за якимись ознаками, характерними для того чи іншого географічного об’єкту. Одні назви легко піддаються тлумаченню, інші ж тривалий час залишаються під покровом таємниці. Це може бути пов’язано з тим, що древня топонімічна назва відноситься до забутої, невідомої, або ж мертвої мови. До таких топонімічних загадок, які ще чекають на своїх дослідників, відноситься і наше містечко із рідкісним іменем – Отинія.
Першим пошуківцем-інтерпретатором було місцеве населення, яке по своєму трактувало походження особистої назви.
Згідно з місцевою легендою, тут зупинилися два брати-наддніпрянці, які мандрували в пошуках місця для ведення господарства. Старший брат на ім’я Отин сказав, що залишається тут, на що молодший відповів: «І я» (Отин + і я = Отинія).
Письменник Микола Угорчак (Погідний) на початку 1920-х років перейняв від місцевих мешканців переказ, що назва Отинії походить від імені якоїсь дідички-польки Антоніни.
За переказом мешканця Отинії Михайла Івановича Іванціва (1916 р.н.), у цій місцевості у двох газдів виникла земельна суперечка. Обоє подалися до суду, але суд не вирішив справи на користь жодного з позивачів. Один із газдів після суду сказав: «От (ні) ти, ні я» (не виграли справи). Із цього «от (ні) ти, ні я» місцевість отримала назву Отинія.
В різночассі свою лепту у дешифруванні назви нашого містечка доклали історики, краєзнавці, етимологи.
Концепція дистиляції знань, що походить зі сфери штучного інтелекту, може стати ключем до особистої трансформації та національного відродження. Подібно до нейромережі, людина може дистилювати власне...
Що в імені твоєму, Отиніє?
Світ:
Гадаю, що кожну людину більшою чи меншою мірою цікавить історія назви населеного пункту, де вона народилася і проживає. Адже назва твоєї «малої батьківщини» − це твоє друге ім’я. Закономірно, що при знайомстві особу запитують: − Хто ти? (ім’я, прізвище, якого роду-племені). Звідки ти походиш? (край, населений пункт).
10100606e.jpg
Відтак назви поселенням давалися не випадково, а цілком осмислено, за якимись ознаками, характерними для того чи іншого географічного об’єкту. Одні назви легко піддаються тлумаченню, інші ж тривалий час залишаються під покровом таємниці. Це може бути пов’язано з тим, що древня топонімічна назва відноситься до забутої, невідомої, або ж мертвої мови. До таких топонімічних загадок, які ще чекають на своїх дослідників, відноситься і наше містечко із рідкісним іменем – Отинія.
Першим пошуківцем-інтерпретатором було місцеве населення, яке по своєму трактувало походження особистої назви.
Згідно з місцевою легендою, тут зупинилися два брати-наддніпрянці, які мандрували в пошуках місця для ведення господарства. Старший брат на ім’я Отин сказав, що залишається тут, на що молодший відповів: «І я» (Отин + і я = Отинія).
Письменник Микола Угорчак (Погідний) на початку 1920-х років перейняв від місцевих мешканців переказ, що назва Отинії походить від імені якоїсь дідички-польки Антоніни.
За переказом мешканця Отинії Михайла Івановича Іванціва (1916 р.н.), у цій місцевості у двох газдів виникла земельна суперечка. Обоє подалися до суду, але суд не вирішив справи на користь жодного з позивачів. Один із газдів після суду сказав: «От (ні) ти, ні я» (не виграли справи). Із цього «от (ні) ти, ні я» місцевість отримала назву Отинія.
В різночассі свою лепту у дешифруванні назви нашого містечка доклали історики, краєзнавці, етимологи.
Читати далі ...
Зверніть увагу
Трипільський ультранаціоналізм: дистиляція минулого як соціальна технологія та трамплін до Золотої ери (+подкаст)