Гадаю, що кожну людину більшою чи меншою мірою цікавить історія назви населеного пункту, де вона народилася і проживає. Адже назва твоєї «малої батьківщини» − це твоє друге ім’я. Закономірно, що при знайомстві особу запитують: − Хто ти? (ім’я, прізвище, якого роду-племені). Звідки ти походиш? (край, населений пункт).
Відтак назви поселенням давалися не випадково, а цілком осмислено, за якимись ознаками, характерними для того чи іншого географічного об’єкту. Одні назви легко піддаються тлумаченню, інші ж тривалий час залишаються під покровом таємниці. Це може бути пов’язано з тим, що древня топонімічна назва відноситься до забутої, невідомої, або ж мертвої мови. До таких топонімічних загадок, які ще чекають на своїх дослідників, відноситься і наше містечко із рідкісним іменем – Отинія.
Першим пошуківцем-інтерпретатором було місцеве населення, яке по своєму трактувало походження особистої назви.
Згідно з місцевою легендою, тут зупинилися два брати-наддніпрянці, які мандрували в пошуках місця для ведення господарства. Старший брат на ім’я Отин сказав, що залишається тут, на що молодший відповів: «І я» (Отин + і я = Отинія).
Письменник Микола Угорчак (Погідний) на початку 1920-х років перейняв від місцевих мешканців переказ, що назва Отинії походить від імені якоїсь дідички-польки Антоніни.
За переказом мешканця Отинії Михайла Івановича Іванціва (1916 р.н.), у цій місцевості у двох газдів виникла земельна суперечка. Обоє подалися до суду, але суд не вирішив справи на користь жодного з позивачів. Один із газдів після суду сказав: «От (ні) ти, ні я» (не виграли справи). Із цього «от (ні) ти, ні я» місцевість отримала назву Отинія.
В різночассі свою лепту у дешифруванні назви нашого містечка доклали історики, краєзнавці, етимологи.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Що в імені твоєму, Отиніє?
Світ:
Гадаю, що кожну людину більшою чи меншою мірою цікавить історія назви населеного пункту, де вона народилася і проживає. Адже назва твоєї «малої батьківщини» − це твоє друге ім’я. Закономірно, що при знайомстві особу запитують: − Хто ти? (ім’я, прізвище, якого роду-племені). Звідки ти походиш? (край, населений пункт).
10100606e.jpg
Відтак назви поселенням давалися не випадково, а цілком осмислено, за якимись ознаками, характерними для того чи іншого географічного об’єкту. Одні назви легко піддаються тлумаченню, інші ж тривалий час залишаються під покровом таємниці. Це може бути пов’язано з тим, що древня топонімічна назва відноситься до забутої, невідомої, або ж мертвої мови. До таких топонімічних загадок, які ще чекають на своїх дослідників, відноситься і наше містечко із рідкісним іменем – Отинія.
Першим пошуківцем-інтерпретатором було місцеве населення, яке по своєму трактувало походження особистої назви.
Згідно з місцевою легендою, тут зупинилися два брати-наддніпрянці, які мандрували в пошуках місця для ведення господарства. Старший брат на ім’я Отин сказав, що залишається тут, на що молодший відповів: «І я» (Отин + і я = Отинія).
Письменник Микола Угорчак (Погідний) на початку 1920-х років перейняв від місцевих мешканців переказ, що назва Отинії походить від імені якоїсь дідички-польки Антоніни.
За переказом мешканця Отинії Михайла Івановича Іванціва (1916 р.н.), у цій місцевості у двох газдів виникла земельна суперечка. Обоє подалися до суду, але суд не вирішив справи на користь жодного з позивачів. Один із газдів після суду сказав: «От (ні) ти, ні я» (не виграли справи). Із цього «от (ні) ти, ні я» місцевість отримала назву Отинія.
В різночассі свою лепту у дешифруванні назви нашого містечка доклали історики, краєзнавці, етимологи.
Читати далі ...
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта