На превеликий жаль, за останній біжучий рік, у сусідній з нами Польщі посилився пропагандистський рух проти українських національно-визвольних змагань і не тільки у середовищі Товариства «мілосьнікув» Львова та інших так званих кресових організацій, але й в державних органах.
Нещодавно шість місцевих сеймиків Польщі прийняли резолюцію, яка засудила діяльність УПА на українських територіях.
Бурхливу радість кресов’яків викликало рішення сеймику воєводства Опольського відзначати 11 липня кожного року, як свято мучеництва «кресів». Ця постанова була прийнята 26 жовтня цього року. Кресов’яки з Товариства мілоснікув Львова закликали інші сеймики прийняти аналогічні ухвали. На адресу сеймика Опольського посипалися подяки за ініціативу. З цього приводу якийсь Вітольд Лістовскі з Кедзиржиньсько-Козельського відділку Товариства мілоснікув Львова писав: «Для кресов’яків цей день є пам’ятним про людобуйство, доконане на людності польській з рук українських націоналістів і так званої Української Повстанської Армії. В тім дню здійснено масову різню у скоординованій, акції в 167 місцевостях на кресах. Вимордовано в жорстокий спосіб біля 18 тисяч поляків. Кресов’яки нашого міста від багатьох років в дню 11липня в 12 годині збираються під пропам’ятною таблицею людобуйства на кресах, що прикріплена на будинку Публічної гімназії №1 ім. Орлят Львівських, де покладаються квіти і запалюються свічки. Є ця урочистість патріотична».
Не маємо нічого проти жалобних урочистостей, хай навіть за загиблою однією людиною. Це пам’ять. Але, знову ж таки, останнім часом у Польщі, зрештою і на Україні, польські екстремісти і їх симпатики здійснюють масові заходи спрямовані, перш за все, проти ОУН чи УПА, але не проти фашистів чи більшовиків. Складається враження, що за всю свою історію полякам найбільшого лиха принесли українці. Хтось вдумливо диригує їхньою діяльністю, яка посилюється з кожним днем, хоч тут же робляться заяви, що вони нічого не мають проти українського народу. Виходячи з цього слід нагадати кресов’якам, що в лавах УПА воювали кращі сини і дочки українського народу, зрештою, у лавах цієї підпільної армії були представники багатьох націй.
В усіх цих заходах і надалі застосовується відкритий фальсифікат щодо подій на Волині і в Галичині 1943 року. Грішать цим і наукові історичні дослідження польських істориків і в тому числі таких вчених як Владислав і Єва Сємашки, працю яких «Людовбивство польського населення здійснене українськими націоналістами на Волині у 1939-1945 рр.», що її так полюбляють цитувати різного роду кресов’яки і «мілосніки». Заангажованими польськими вченими робиться все для того, щоб применшити кількість жертв українців, що мученицьки загинули від рук поляків з «пляцувок», поляків-шуцманів, з рук польських вояків з АК, БХ та інших військових організацій. Наприклад, подібні дослідницькі перекручення є і у польського історика Гжегожа Мотики. І їх чимало. Набагато більше ніж в Україні тих вчених, що займаються цією наболілою проблемою. Нічого дивного. У Польщі вчені отримують державні дотації, мають доступ до будь-яких документів, сміливо виступають і пишуть про взаємини між поляками і українцями цього важкого періоду. На жаль, на Україні лише окремі вчені працюють над цією темою і фактично на голому ентузіазмі, інші ж бояться зачіпати цю проблему, керуючись різними поняттями.
В 2009 р. вийшла у світ книжка відомого українського історика Володимира Сергійчука «Трагедія Волині. Причини й перебіг польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни». На нашу думку, книжка є об’єктивною і у ній доведено причини багатовікового конфлікту між поляками та українцями. Цього на жаль, ми не знайдемо ні в одній монографії польських вчених, що свідчить про імперіалістичний, однобокий підхід до цієї важкої проблеми.
В книзі В. Сергійчука, в документальному розділі (Див. Додаток 3.) є «Порівняльна таблиця жертв поляків і українців під час збройної міжусобиці на теренах Володимиро-Волинського району, підготовлена краєзнавцем Ярославом Царуком на основі аналізу книги польських авторів Владислава і Єви Семашків «Людобойство польського населення здійснене українськими націоналістами на Волині у 1939-1945рр.». Згідно з копіткою працею Я. Царука маємо такі дані: кількість загиблих поляків завищена у 4,1 рази; кількість загиблих українців занижена у 25 разів. Отака «об’єктивність» праці В. і Єви Семашків. І не тільки у них, але й у сотні польських істориків і публіцистів. Як відомо, чим більша брехня, тим більше їй вірять.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Імперіалізм в науці і наука в імперіалізмі
Світ:
На превеликий жаль, за останній біжучий рік, у сусідній з нами Польщі посилився пропагандистський рух проти українських національно-визвольних змагань і не тільки у середовищі Товариства «мілосьнікув» Львова та інших так званих кресових організацій, але й в державних органах.
orl_20101117.jpg
Нещодавно шість місцевих сеймиків Польщі прийняли резолюцію, яка засудила діяльність УПА на українських територіях.
Бурхливу радість кресов’яків викликало рішення сеймику воєводства Опольського відзначати 11 липня кожного року, як свято мучеництва «кресів». Ця постанова була прийнята 26 жовтня цього року. Кресов’яки з Товариства мілоснікув Львова закликали інші сеймики прийняти аналогічні ухвали. На адресу сеймика Опольського посипалися подяки за ініціативу. З цього приводу якийсь Вітольд Лістовскі з Кедзиржиньсько-Козельського відділку Товариства мілоснікув Львова писав: «Для кресов’яків цей день є пам’ятним про людобуйство, доконане на людності польській з рук українських націоналістів і так званої Української Повстанської Армії. В тім дню здійснено масову різню у скоординованій, акції в 167 місцевостях на кресах. Вимордовано в жорстокий спосіб біля 18 тисяч поляків. Кресов’яки нашого міста від багатьох років в дню 11липня в 12 годині збираються під пропам’ятною таблицею людобуйства на кресах, що прикріплена на будинку Публічної гімназії №1 ім. Орлят Львівських, де покладаються квіти і запалюються свічки. Є ця урочистість патріотична».
Не маємо нічого проти жалобних урочистостей, хай навіть за загиблою однією людиною. Це пам’ять. Але, знову ж таки, останнім часом у Польщі, зрештою і на Україні, польські екстремісти і їх симпатики здійснюють масові заходи спрямовані, перш за все, проти ОУН чи УПА, але не проти фашистів чи більшовиків. Складається враження, що за всю свою історію полякам найбільшого лиха принесли українці. Хтось вдумливо диригує їхньою діяльністю, яка посилюється з кожним днем, хоч тут же робляться заяви, що вони нічого не мають проти українського народу. Виходячи з цього слід нагадати кресов’якам, що в лавах УПА воювали кращі сини і дочки українського народу, зрештою, у лавах цієї підпільної армії були представники багатьох націй.
В усіх цих заходах і надалі застосовується відкритий фальсифікат щодо подій на Волині і в Галичині 1943 року. Грішать цим і наукові історичні дослідження польських істориків і в тому числі таких вчених як Владислав і Єва Сємашки, працю яких «Людовбивство польського населення здійснене українськими націоналістами на Волині у 1939-1945 рр.», що її так полюбляють цитувати різного роду кресов’яки і «мілосніки». Заангажованими польськими вченими робиться все для того, щоб применшити кількість жертв українців, що мученицьки загинули від рук поляків з «пляцувок», поляків-шуцманів, з рук польських вояків з АК, БХ та інших військових організацій. Наприклад, подібні дослідницькі перекручення є і у польського історика Гжегожа Мотики. І їх чимало. Набагато більше ніж в Україні тих вчених, що займаються цією наболілою проблемою. Нічого дивного. У Польщі вчені отримують державні дотації, мають доступ до будь-яких документів, сміливо виступають і пишуть про взаємини між поляками і українцями цього важкого періоду. На жаль, на Україні лише окремі вчені працюють над цією темою і фактично на голому ентузіазмі, інші ж бояться зачіпати цю проблему, керуючись різними поняттями.
В 2009 р. вийшла у світ книжка відомого українського історика Володимира Сергійчука «Трагедія Волині. Причини й перебіг польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни». На нашу думку, книжка є об’єктивною і у ній доведено причини багатовікового конфлікту між поляками та українцями. Цього на жаль, ми не знайдемо ні в одній монографії польських вчених, що свідчить про імперіалістичний, однобокий підхід до цієї важкої проблеми.
В книзі В. Сергійчука, в документальному розділі (Див. Додаток 3.) є «Порівняльна таблиця жертв поляків і українців під час збройної міжусобиці на теренах Володимиро-Волинського району, підготовлена краєзнавцем Ярославом Царуком на основі аналізу книги польських авторів Владислава і Єви Семашків «Людобойство польського населення здійснене українськими націоналістами на Волині у 1939-1945рр.». Згідно з копіткою працею Я. Царука маємо такі дані: кількість загиблих поляків завищена у 4,1 рази; кількість загиблих українців занижена у 25 разів. Отака «об’єктивність» праці В. і Єви Семашків. І не тільки у них, але й у сотні польських істориків і публіцистів. Як відомо, чим більша брехня, тим більше їй вірять.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта