16 травня в ДК «Машинобудівників» відбувся творчій вечір Василя Шкляра, який організувала Мистецька Агенція «АртВертеп» та ГО «Холодноярська ініціатива».
Василь Шкляр від імені отамана Чорного Ворона пише:
«Досі не можу собі пояснити, що то за радість така була перед кожним боєм, яка тремтіла в усьому тілі, мовби жива істота.Серце співало, в очах розвиднялося, лоскіт бігав долонями. Оце як є твердий рішенець, що сьогодні виступаємо, чи хай там навіть узавтра, то вже місця собі не знаходиш, щось аж трусить тобою зсередини. Я бачив, що так було не тільки зі мною, кожного з нас постигала ця втіха, тільки всяк переживав її по-своєму. Той походжав, як півень, той начищав уже вкотре рушницю, ще хтось мугикав-насвистував, а той сидів непорушно — тільки очі горіли лихим вогнем. А коли раптом бій відміняли, напосідало таке, якби ото молодиця враз відмовила тобі в останню хвилину і ти залишився сам на сам зі своїм хотінням. і, не було у нас зовсім страху, він звітрився разом з надією, бо коли в чоловіка уже й надія пощезла, то який може бути страх?
І немає тут чим хвалитися, сказала б сліпа ворожбитка Євдося, до якої прийшов я тоді, коли все починалося, тож я прийшов до сліпої Євдосі, котра вміла забрати біль із людського тіла, вміла навіть зцілити душу, прийшов і сказав: «Забери у мене, Євдосю, дві штуки нетребні, вийми їх із моєї душі, аби й знаку не зосталося». — «Які такі штуки нетребні?» — тихо всміхнулася невидющими очима Євдося, як усміхаються сліпі. «Страх і жаль, — сказав я. — Вийми з мене насамперед страх, тоді жаль». — А вона похитала головою: «Не можна без цього зборонцеві, без страху й жалю швидко себе загубиш», — сказала тоді сліпа Євдося, і я ще не раз пригадаю її слова, коли рубатиму голови, і це вже стане для мене ніяким не бойовиськом, а буденною роботою, від якої тільки болітимуть руки ночами».
Відкрив вечір виступ гурту «Вертеп» гайдамацькими та махновськими піснями. Мені найбільше сподобалася українська версія «Батьки-отамана» («Вот пуля просвистела»). Потім з короткою промовою виступив нардеп Тарас Стецьків, а волонтери у залі роздали всім охочим анкети «Холодноярської ініціативи».
Далі Василь Шкляр відповідав на записки та питання із залу. Він розповів, що «Чорний Ворон» є своєрідним продовженням «Холодного Яру» Юрія Горліс-Горського, коли закінчився «романтичний» період визвольних змагань і більшість повстанців склала зброю повіривши у неп, українізацію та автокефалію, а в лісі залишися ті, що вважали «не здобули волю, здобудемо смерть».
Василь Шкляр дещо роздратовано назвав більшість українців і минулих, і сучасних «гречкосіями» та «свинопасами», висловив думку, що залишенці воювали «не за народ, а за ідею». Письменник розповів, що відомий польський режисер Єжи Гофман прочитав «Чорного Ворона» і готовий взятися за його екранізацію, а сам він працює ще над двома історичними романами – про отаманку Марусю та про вбивсто Симона Петлюри.
Також Василь Шкляр зробив інше неоднозначне порівняння – українських гайдамак з ісламськими фундаменталістами та висловив думку, що «масовий терор – це погано, а от індивідуальний – добре».
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Василь Шкляр презентував у Дніпропетровську «Чорного Ворона»
Світ:
11052606e.jpg
«Досі не можу собі пояснити, що то за радість така була перед кожним боєм, яка тремтіла в усьому тілі, мовби жива істота.Серце співало, в очах розвиднялося, лоскіт бігав долонями. Оце як є твердий рішенець, що сьогодні виступаємо, чи хай там навіть узавтра, то вже місця собі не знаходиш, щось аж трусить тобою зсередини. Я бачив, що так було не тільки зі мною, кожного з нас постигала ця втіха, тільки всяк переживав її по-своєму. Той походжав, як півень, той начищав уже вкотре рушницю, ще хтось мугикав-насвистував, а той сидів непорушно — тільки очі горіли лихим вогнем. А коли раптом бій відміняли, напосідало таке, якби ото молодиця враз відмовила тобі в останню хвилину і ти залишився сам на сам зі своїм хотінням. і, не було у нас зовсім страху, він звітрився разом з надією, бо коли в чоловіка уже й надія пощезла, то який може бути страх?
І немає тут чим хвалитися, сказала б сліпа ворожбитка Євдося, до якої прийшов я тоді, коли все починалося, тож я прийшов до сліпої Євдосі, котра вміла забрати біль із людського тіла, вміла навіть зцілити душу, прийшов і сказав: «Забери у мене, Євдосю, дві штуки нетребні, вийми їх із моєї душі, аби й знаку не зосталося». — «Які такі штуки нетребні?» — тихо всміхнулася невидющими очима Євдося, як усміхаються сліпі. «Страх і жаль, — сказав я. — Вийми з мене насамперед страх, тоді жаль». — А вона похитала головою: «Не можна без цього зборонцеві, без страху й жалю швидко себе загубиш», — сказала тоді сліпа Євдося, і я ще не раз пригадаю її слова, коли рубатиму голови, і це вже стане для мене ніяким не бойовиськом, а буденною роботою, від якої тільки болітимуть руки ночами».
Відкрив вечір виступ гурту «Вертеп» гайдамацькими та махновськими піснями. Мені найбільше сподобалася українська версія «Батьки-отамана» («Вот пуля просвистела»). Потім з короткою промовою виступив нардеп Тарас Стецьків, а волонтери у залі роздали всім охочим анкети «Холодноярської ініціативи».
Далі Василь Шкляр відповідав на записки та питання із залу. Він розповів, що «Чорний Ворон» є своєрідним продовженням «Холодного Яру» Юрія Горліс-Горського, коли закінчився «романтичний» період визвольних змагань і більшість повстанців склала зброю повіривши у неп, українізацію та автокефалію, а в лісі залишися ті, що вважали «не здобули волю, здобудемо смерть».
Василь Шкляр дещо роздратовано назвав більшість українців і минулих, і сучасних «гречкосіями» та «свинопасами», висловив думку, що залишенці воювали «не за народ, а за ідею». Письменник розповів, що відомий польський режисер Єжи Гофман прочитав «Чорного Ворона» і готовий взятися за його екранізацію, а сам він працює ще над двома історичними романами – про отаманку Марусю та про вбивсто Симона Петлюри.
Також Василь Шкляр зробив інше неоднозначне порівняння – українських гайдамак з ісламськими фундаменталістами та висловив думку, що «масовий терор – це погано, а от індивідуальний – добре».
В тему:
Василь Шкляр. Залишенець. Чорний ворон (текст роману). Завантажити.
Час борців, час героїв. Час воїнів
ΜΟΛΩΝ ΛΑΒΕ!
Заборонена Україна. Білас і Данилишин
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта