Категорія:

Англійські вчені про українські корені індоєвропейських мов

Мови майже однієї третини людської раси мають те, що Вільям Джонс назвав "спільним джерелом". Десь між 3500 і 2500 роками до нашої ери, індоєвропейська громада, яка була, вірогідно, заснована у Центральній Європі, рушила на схід і захід.

Декілька років тому в газеті "Слово Просвіти" прочитав я, що в Об’єднаному Королівстві (колишня Велика Британія) видана книжка про історію англійської мови. Я зацікавився нею, і захотілося її почитати… Нарешті, я придбав її…

Виявляється, що 2 лютого цього року українці мали б відзначати, якщо не святкувати, 215 років з дня, як на мене, надзвичайної події, про яку ви дізнаєтесь нижче…

Пропоную переклад трьох з половиною її сторінок другої глави книги "Розмова про англійську" (The Story of English) щодо материнської мови. Вважаю, що кожен українець має знати те, про що в ній йдеться. Сподіваюсь, також, що багатьом стане соромно за ту неповагу, яку вони виявляють до своєї рідної мови, особливо, коли дізнаються як шанують українську мову носії тієї мови, яка має шанс стати у світі найпоширенішою…

Переклад є повним, наскільки моє знання англійської дозволило це зробити, але не адаптованим. Я навмисно не змінював стилю англійської мови і не покращував художні якості українського тексту, щоб запобігти можливих подальших перекручень, бо так частенько буває, коли важливі, основні, тексти попадають до несумлінних рук.

* * * * *

 

Те, що найкраще продається у світі

РОЗМОВА ПРО АНГЛІЙСЬКУ
THE STORY OF ENGLISH

Robert McCrum, Robert MacNeil, William Cran
Третє перероблене видання
Видавництво – Penguin books

На початку 1980-х автори вели цикл телевізійних передач про англійську мову на ББС, який потім видали як цю книгу. Запис телевізійних передач також є у продажу.

 

Розділ 2. МАТЕРИНСЬКА МОВА

Виготовлення англійської мови є історією трьох вторгнень і культурних революцій. В найпростіших термінах, ця мова була принесена в Британію німецькими племенами, англами, саксонцями та ютами, вона була під впливом латинської та грецької мови, коли Святий Августин та його послідовники навернули Англію до Християнства, витончено збагатили її данською, і, в решті-решт, трансформували її норманці, які розмовляли французькою.

З самого початку англійська була підступним гібридом, зробленим під час війни та миру. Вона була, за словами Даніеля Дефо, "вашою романо-саксоно-дансько-норманською англійською". Протягом тисячі років, низка насильних і драматичних подій створили нову мову, яка, з часів Джеффрі Чосера, була зрозумілою сучасним очам та вухам без якоїсь допомоги.

Англійці назавжди сприйняли змішану кров їхньої мови. Існувало розпливчасте розуміння того, що вони є частиною родини європейської мови, але те було не до 18 століття, яке старанним дослідженням талановитого лінгвіста-аматора почало розгадувати дійсну протяжність цієї загальної спадщини.

"Спільне джерело"
У ранні часи британського панування в Індії (Raj – чи не це саме слово є визначенням нашого Раю?), сір Вільям Джонс, британський суддя, який перебував в Індії, представив дивовижне звернення до Азійського товариства у Калькутті – плоди його досліджень стародавнього Санскриту. Попервах, як ревний законознавець, Джонс мав намір ознайомитися з індійським місцевим зводом законів. На його здивування, він відкрив, що Санскрит породив дивовижну схожість двох інших давніх мов, з яким він був обізнаний, латинською та грецькою.

Санскритське слово для батька, переписане з екзотичної абетки, яке виписалось як pitar, дивним чином подібне, як він спостеріг, до грецького та латинського pater. Санскрит для мати був matar; латинською, як то було у його шкільні часи, воно було mater.

Досліджуючи далі, він відкрив десятки подібних відповідностей. Хоч він і не був першим, хто помітив ці подібності, але до сіра Вільяма Джонса жоден не вивчав їх систематично. Санскритська мова, він об’явив це Азійському товариству ввечері 2 лютого 1786 року, розділила з грецькою та латиною "сильнішу спорідненість… ніж яку вони, можливо, мали б через випадок; таку сильну, насправді, що філолог не міг би розглядати їх усі три без віри, що вони виникли з одного спільного джерела, якого, можливо, вже більше не існує".

Два століття лінгвістичного дослідження тільки зміцнили основну пропозицію сіра Джонса. Ми тепер знаємо, що мови біля однієї третини людської раси вийшли з цього індоєвропейського "спільного джерела". Вони включають європейських нащадків латинської, французької, іспанської, великі слов’янські мови, російську (тоді, мабуть, сір Джонс і гадки не мав, що існує мова українська, тому усе й віддано "російській". Що ж від великого сіра Джонса чекати, якщо ми й самі ще не даємо собі ради з цим.), кельтські мови, ірландську і шотландсько-гельську, і відгалуження німецької – данську та англійську.

Другий важливий прорив у пошуку правди щодо "спільного джерела" прийшов від фольклориста Якоба Грімма, більше відомого, разом з його братом Вільгельмом, як збирача казок. "Закон Грімма" встановив важливий зв’язок між p в латині (piscis) і f у англійській мові (fish). Таким чином, німецький vater (father англійською) має той самий корінь, що й санскритський/латинський pitar/pater. Було також знайдено, що слова, такі як me, new, seven та mother, поділяють цей спільний родовід. Тепер індоєвропейська основа для спільного джерела стала ясною.

Часом кажуть, що ви можете вивести історію людей зі слів, якими вони користуються. Кмітлива детективна робота серед майже п’ятидесяти давніх словників зараз привела до відтворення способу життя зниклих людей, перших індоєвропейських племен, далеких предків сучасної Європи. Зі слів, які вони використовували, слів для зими та коня, цілком ймовірно, що індоєвропейці жили напівосілим, напівкочовим життям. Вони мали домашніх тварин – волів, свиней та овець, вони виробляли шкіру та ткали вовну, орали лани і вирощували зерно. Вони мали встановлені громадські та сімейні уклади, і вони шанували богів, які є ясними батьками-попередниками індійських, середземноморських та кельтських божеств.

Ким були ті люди і де вони точно мешкали є гаряче обговорюваною таїною. Відповідно до міту про Еденський Сад, вони жили на родючому півмісяці Месопотамії, але ця теорія була підірвана археологією 19 століття. Сьогодні є такі, хто доводить на користь Курганської культури російського степу, інші – на користь хліборобської культури долини Дунаю. Дати змінюються від 6000 до 4500 років до нашої ери.

Найширше сприйнята теорія поселяє індоєвропейців у холодному північному кліматі, в якому спільні слова для снігу, бука, бджоли, та вовка грають важливу роль. Більше того, жодна з цих доісторичних мов не має слова для моря, яке б ми могли знайти. З цього, та з нашого знання природи, ясно, що індоєвропеєць мав жити серед країв дещо на північ від Чорного моря (Рис.1).

Дві інновації сприяли розпадові цього Центрально-європейського суспільства: кінь та колесо. Одні індоєвропейці почали рухатися на схід і, з плином часу, заснували індо-іранські мови Кавказу, Індії, Пакистану і Ассаму.

Інші посунули на захід до м’якшого клімату Європи. Цих нащадків знаходять в Греції, Італії, Німеччині і на Балтиці. Вважають, що як Рейн (Rhine), так і Рона (Rhône) беруть свої назви від індоєвропейського слова, яке означає потік, течія (flow). Англійська має багато спільного з усіма цими мовами.

Слово, подібне до брат (brother) має очевидну подібність до його індоєвропейських родичів: broeder (данська), bruder (німецька), phrater (грецька), brat (російська, хоч, звичайно, що українська, перш за все), brâthar (ірландська), bhratar (санскрит).

(клацайте на фото, щоб збільшити)

Рисунок 1: Батьківщина (дім) індоєвропейців.

Мови майже однієї третини людської раси мають те, що Вільям Джонс назвав "спільним джерелом". (Ось чому, наприклад, санскритське слово deva схоже на англійське слово divive – божий, святий.)

Десь між 3500 і 2500 роками до нашої ери, індоєвропейська громада, яка була, вірогідно, заснована у Центральній Європі, рушила на схід і захід. Сьогодні, індоєвропейська родина мов розтяглась від Гебридських островів на заході до Індійського субконтиненту на сході, і включає нащадків латини, таких, як французька та іспанська, слов’янські мови європейської Росії, кельтські мови Ірландії, Уельсу і Шотландії, і німецькі мови, такі, як данська, голландська та англійська.
 


В тему:

Центр і периферія, або пробудження Пульсара

Земля Сонячного Вепра: Борія, Гіперборія, Вишня Борія

Трипільська культура і українська мова

Як розмовляли в Києві тисячу років тому?

Мова — це спосіб мислення

Мова і війна

Україні потрібен новий Сенсар

12 фактів про давність української мови

Живе Слово творить державу
 

Гравець: 
Народний Оглядач
2860
 
Форум Підтримати сайт Довідка