Існування будь-якої держави визначається низкою суспільних закономірностей. Вони мають об’єктивний характер. На відміну від законів природи суспільні закономірності не настільки детерміновані (абсолютно визначені). Але і тут людина, яку б посаду вона не займала і ким би не була, не може їх відмінити. Люди здатні лише прискорити чи сповільнити реалізацію суспільних закономірностей.
Ще знаменитий Гельвецій дуже вдало підкреслив, що знання деяких принципів легко компенсує незнання деяких фактів. Іншими словами, як воно має бути за законами суспільного розвитку, так воно було, є і буде. І для людей, які усвідомили закономірності розвитку суспільства, конкретні факти буття лише підтверджують їхні теоретичні знання.
Чи відома нинішній правлячій коаліції комуністів і олігархів-капіталістів хоча б одна суспільна закономірність? Дивлячись на їхні дії і заяви в цьому виникає великий сумнів. Все що «нароблено» за останні півтора року – це суцільний «метод наукового тика», як полюбляли висловлюватися аспіранти колишньої «країни дурнів». Через це рішення приймаються, відміняються, допрацьовуються, переробляються, доводяться до повного абсурду.
Сьогодні якісь люди заявляють одне, а завтра вони ж – протилежне. Це все набуло вже масштабів пандемії. Стало очевидно, що розумних людей у нинішньої влади дуже мало, людей зі стратегічним мисленням ще менше, а культурних «екземплярів» немає взагалі.
Таким чином, всі три необхідних за законами суспільного розвитку елементи в керівництва державою або явно недостатні, або ж відсутні абсолютно. Я впевнений, що будь-хто з тих, хто «стовбичить» на телебаченні, навіть не чув про Кастанеду, Генона, Ясперса і ще сотню других філософів і мислителів, які нині визначають духовні креативи нинішньої еліти найрозвиненіших країн.
Зрозуміло, що нинішня влада опирається не на спрямовані у майбутнє філософські доктрини сучасного світу, а на силові структури, бачачи в них панацею від усіх своїх бід. Але яка влада, такі й силові структури. Іншими вони навіть у принципі не можуть бути. Хіба вони здатні захистити хоча б себе?
Зламати ребра бабусі-пенсіонерці, яка протестує проти грабіжницьких законів «непорушного блоку комуністів і олігархів», будь-ласка, обікласти рекетирською даниною жителів села Семиполки, прошу пана, зідрати пару сотень з водія на «великій дорозі», до ваших послуг.
А ось справитися з перестарілими «афганцями» вони вже не можуть, затримати заїжджих «з гастролюючим патріархом» російських кілерів не виходить. Якщо цілий батальйон професіоналів штурмує трьох злочинців, один з яких є трупом і при цьому хтось з них знову вислизає, щось негаразд у нашому «королівстві». Хіба не так?
Це ж ці владні «пацани» відмінили перевірку пасажирів, які їдуть до нас з «братньої» Росії, де постійно точиться війна і за рік здійснюється більше тисячі терористичних актів. Чим вони думали? Явно не головою. А тепер гинуть мирні громадяни і правоохоронці. І це тільки початок.
Один відморожений депутат переконував мене, яке вигідне географічне положення в Донбасу, бо він, бачте, межує з «братньою» Росією. Це ж треба до такого допетрати. За законами суспільного розвитку географічне положення території, яка безпосередньо межує з «гарячою точкою», вважається вкрай несприятливим. А Донбас межує ж не з Калінінградською областю Росії, а з її Північним Кавказом, де вже понад двадцять років триває війна. І кінця їй не видно.
Що ж нас чекає у найближчий період? Які закономірності і принципи суспільного розвитку реалізуються нині в Україні?
По-перше, дикі балачки про те, що ми якісь не такі як інші люди і інші країни, хіба що «для дурних». Ми живемо за тими ж закономірностями, що й інші держави і народи. І інакше існувати просто не можемо. Лише специфічні риси їх проявів притаманні тій чи іншій країні, але не більше. Специфіка криється в нашій географії, історії, культурі, ментальності.
Загальним є розвиток сучасної світобудови за «принципом цунамі». В наш час реалізуються так звана організменна або природнича теорія розвитку людства. Спочатку землетрус, потім вода відступає від берега, за цим накочується руйнівна хвиля. При цьому землетрус відбувається переважно десь далеко, а основний руйнівний ефект отримуємо не від нього, а від хвилі цунамі. Чим далі відступає вода від берега, тобто в суспільстві чим довше триває «відкат», тим вищою, навальнішою, руйнівнішою буде наступна хвиля.
В Україні Кучмівський «відкат» змінився пасіонарною хвилею Помаранчевої революції. Нині ми переживаємо черговий відкат, який неминуче зміниться хвилею народної революції. Але нинішній етап розвитку України буде, як це завжди буває, відмінним від попереднього. Попереду поглиблення світової цивілізаційної кризи, яку чомусь примітивно продовжують називати «фінансовою». Фінансові потрясіння лише один з проявів набагато глибших суспільних процесів.
Специфіка майбутніх подій саме для України полягатиме в тому, що неминуче почне розпадатися Росія, з якою ми маємо найдовший державний кордон. Саме цей кордон майже зовсім належним чином не облаштований. Протистояння з російськими бойовиками в Одесі – це лише перша ластівка майбутніх процесів, які витіснятимуть з Російської Федерації мільйони людей. Людей озброєних, вишколених, звиклих вбивати. Якщо ми в найближчий період не увійдемо до ЄС і НАТО і не примусимо їх облаштовувати наш східний кордон, через 2-3 років буде вже пізно. ЄС спорудить на наших західних кордонах нову Берлінську стіну і ми перетворимося на класичну буферну зону, по якій будуть бити з усіх боків.
Я дуже добре розумію пана Путіна, який поклав на себе місію порятунку Росії. Але все це ілюзії і утопії. Як кажуть росіяни «чєму бить, того нє міновать». Відомо мені як геополітику, які аналітичні доповідні записки лежать у керівництва Росії на столі. Вони добре знають, що треба робити, але робити цього не можуть.
Таким чином, майбутнього в Росії вже немає. І з цим «кому треба» вже змирилися. Власні кошти керівництво Росії тримає на Заході, нерухомість там же, доньки віддані заміж за іноземців і живуть «за горбом». Звідси і судомні намагання втягнути Україну у Митний союз, «руський мір», засилка сюди всіляких «попіків» і таке інше.
Україні і українцям треба усвідомити, що ми стоїмо на порозі тектонічних змін у світобудові. Або ми врятуємося разом з Європою, яка саме заради такого порятунку і об’єднується, або разом з Росією увійдемо до Великого Китаю. Ніякого третього шляху у нас просто немає. «Відкат» монголоїдної раси і ісламського світу давно закінчився і дуже скоро накотиться нова «хвиля цунамі».
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Ефект цунамі (прогноз футуролога)
Світ:
Існування будь-якої держави визначається низкою суспільних закономірностей. Вони мають об’єктивний характер. На відміну від законів природи суспільні закономірності не настільки детерміновані (абсолютно визначені). Але і тут людина, яку б посаду вона не займала і ким би не була, не може їх відмінити. Люди здатні лише прискорити чи сповільнити реалізацію суспільних закономірностей.
20111002065307.jpg
Ще знаменитий Гельвецій дуже вдало підкреслив, що знання деяких принципів легко компенсує незнання деяких фактів. Іншими словами, як воно має бути за законами суспільного розвитку, так воно було, є і буде. І для людей, які усвідомили закономірності розвитку суспільства, конкретні факти буття лише підтверджують їхні теоретичні знання.
Чи відома нинішній правлячій коаліції комуністів і олігархів-капіталістів хоча б одна суспільна закономірність? Дивлячись на їхні дії і заяви в цьому виникає великий сумнів. Все що «нароблено» за останні півтора року – це суцільний «метод наукового тика», як полюбляли висловлюватися аспіранти колишньої «країни дурнів». Через це рішення приймаються, відміняються, допрацьовуються, переробляються, доводяться до повного абсурду.
Сьогодні якісь люди заявляють одне, а завтра вони ж – протилежне. Це все набуло вже масштабів пандемії. Стало очевидно, що розумних людей у нинішньої влади дуже мало, людей зі стратегічним мисленням ще менше, а культурних «екземплярів» немає взагалі.
Таким чином, всі три необхідних за законами суспільного розвитку елементи в керівництва державою або явно недостатні, або ж відсутні абсолютно. Я впевнений, що будь-хто з тих, хто «стовбичить» на телебаченні, навіть не чув про Кастанеду, Генона, Ясперса і ще сотню других філософів і мислителів, які нині визначають духовні креативи нинішньої еліти найрозвиненіших країн.
Зрозуміло, що нинішня влада опирається не на спрямовані у майбутнє філософські доктрини сучасного світу, а на силові структури, бачачи в них панацею від усіх своїх бід. Але яка влада, такі й силові структури. Іншими вони навіть у принципі не можуть бути. Хіба вони здатні захистити хоча б себе?
Зламати ребра бабусі-пенсіонерці, яка протестує проти грабіжницьких законів «непорушного блоку комуністів і олігархів», будь-ласка, обікласти рекетирською даниною жителів села Семиполки, прошу пана, зідрати пару сотень з водія на «великій дорозі», до ваших послуг.
А ось справитися з перестарілими «афганцями» вони вже не можуть, затримати заїжджих «з гастролюючим патріархом» російських кілерів не виходить. Якщо цілий батальйон професіоналів штурмує трьох злочинців, один з яких є трупом і при цьому хтось з них знову вислизає, щось негаразд у нашому «королівстві». Хіба не так?
Це ж ці владні «пацани» відмінили перевірку пасажирів, які їдуть до нас з «братньої» Росії, де постійно точиться війна і за рік здійснюється більше тисячі терористичних актів. Чим вони думали? Явно не головою. А тепер гинуть мирні громадяни і правоохоронці. І це тільки початок.
Один відморожений депутат переконував мене, яке вигідне географічне положення в Донбасу, бо він, бачте, межує з «братньою» Росією. Це ж треба до такого допетрати. За законами суспільного розвитку географічне положення території, яка безпосередньо межує з «гарячою точкою», вважається вкрай несприятливим. А Донбас межує ж не з Калінінградською областю Росії, а з її Північним Кавказом, де вже понад двадцять років триває війна. І кінця їй не видно.
Що ж нас чекає у найближчий період? Які закономірності і принципи суспільного розвитку реалізуються нині в Україні?
По-перше, дикі балачки про те, що ми якісь не такі як інші люди і інші країни, хіба що «для дурних». Ми живемо за тими ж закономірностями, що й інші держави і народи. І інакше існувати просто не можемо. Лише специфічні риси їх проявів притаманні тій чи іншій країні, але не більше. Специфіка криється в нашій географії, історії, культурі, ментальності.
Загальним є розвиток сучасної світобудови за «принципом цунамі». В наш час реалізуються так звана організменна або природнича теорія розвитку людства. Спочатку землетрус, потім вода відступає від берега, за цим накочується руйнівна хвиля. При цьому землетрус відбувається переважно десь далеко, а основний руйнівний ефект отримуємо не від нього, а від хвилі цунамі. Чим далі відступає вода від берега, тобто в суспільстві чим довше триває «відкат», тим вищою, навальнішою, руйнівнішою буде наступна хвиля.
В Україні Кучмівський «відкат» змінився пасіонарною хвилею Помаранчевої революції. Нині ми переживаємо черговий відкат, який неминуче зміниться хвилею народної революції. Але нинішній етап розвитку України буде, як це завжди буває, відмінним від попереднього. Попереду поглиблення світової цивілізаційної кризи, яку чомусь примітивно продовжують називати «фінансовою». Фінансові потрясіння лише один з проявів набагато глибших суспільних процесів.
Специфіка майбутніх подій саме для України полягатиме в тому, що неминуче почне розпадатися Росія, з якою ми маємо найдовший державний кордон. Саме цей кордон майже зовсім належним чином не облаштований. Протистояння з російськими бойовиками в Одесі – це лише перша ластівка майбутніх процесів, які витіснятимуть з Російської Федерації мільйони людей. Людей озброєних, вишколених, звиклих вбивати. Якщо ми в найближчий період не увійдемо до ЄС і НАТО і не примусимо їх облаштовувати наш східний кордон, через 2-3 років буде вже пізно. ЄС спорудить на наших західних кордонах нову Берлінську стіну і ми перетворимося на класичну буферну зону, по якій будуть бити з усіх боків.
Я дуже добре розумію пана Путіна, який поклав на себе місію порятунку Росії. Але все це ілюзії і утопії. Як кажуть росіяни «чєму бить, того нє міновать». Відомо мені як геополітику, які аналітичні доповідні записки лежать у керівництва Росії на столі. Вони добре знають, що треба робити, але робити цього не можуть.
Таким чином, майбутнього в Росії вже немає. І з цим «кому треба» вже змирилися. Власні кошти керівництво Росії тримає на Заході, нерухомість там же, доньки віддані заміж за іноземців і живуть «за горбом». Звідси і судомні намагання втягнути Україну у Митний союз, «руський мір», засилка сюди всіляких «попіків» і таке інше.
Україні і українцям треба усвідомити, що ми стоїмо на порозі тектонічних змін у світобудові. Або ми врятуємося разом з Європою, яка саме заради такого порятунку і об’єднується, або разом з Росією увійдемо до Великого Китаю. Ніякого третього шляху у нас просто немає. «Відкат» монголоїдної раси і ісламського світу давно закінчився і дуже скоро накотиться нова «хвиля цунамі».
В тему:
Книга Петра Масляка «День Незалежності» – кращий подарунок родичам і друзям
ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ. Афоризми для снайперів. Роман гіперреалістичної фантастики (текст, частина 1)
Роман Петра Масляка «День Незалежності» (текст, частина 2, закінчення)
Обговорення книги на форумі НО
Відбулась презентація книги Петра Масляка «День Незалежності»
Вибрані статті Петра Масляка на порталі
«Народний Оглядач»:
Демонтаж або революція
Брати-мусульмани і брати-українці
Оголосіть, будь ласка, увесь список…
Революції без лідера як нове явище світоустрою
Системна криза влади в Україні
Чому відбуваються революції: Туніс та інші…
Анафема Україні (відповідь українця прем’єр-міністру Росії Путіну)
Маразм застою в Україні
Куди йде Україна: геостратегічний прогноз футуролога
Яку нову країну ми будуємо?
Від рецесії до депресії
Очищення згори або очищення знизу: геостратегічний прогноз
«Розстрільні списки» очима футуролога
Геостратегічний нонсенс
Корупція та історія: історичні реалії й українські аналогії
Корупція, влада і держава: геостратегічний прогноз майбутнього України
Серійні вбивці як комуністично-радянський синдром
Прощавай, демонократіє... Аналітичні нотатки напередодні диктатури
Постгеноцидна нація має право на нестандартні програми відродження
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта