На свято Покрови кияни почують патріотичні пісні рок-гурту. 15 жовтня „Тінь Сонця” виступить у Львові. Лідер гурту Сергій Василюк вважає, що піснями можна виховувати, але самої лише музики буває не завжди достатньо.
– Гурт "Тінь Сонця" виступить 14 жовтня у Києві. Що означає для вас цей день?
– Для мене це день українського лицаря. По суті, той же День захисника Вітчизни, тільки відзначений на більш обгрунтовану історично дату. 14 жовтня, з одного боку, давнє християнське свято, з іншого – головне свято запорізьких козаків, які є уособленням українського лицаря, захисника Батьківщини і зрештою – символом нашого народу взагалі. Тому я вважаю цілком слушним відзначення українського «чоловічого» свята саме цього дня, так само, як відзначення «жіночого» свята – дня Матері на початку травня. Це не провокація, а повернення до своїх традицій.
На Покрову запланований наш виступ у Києві на Софійському майдані, і саме зараз йдуть приготування до нього. Одразу після цього концерту ми вирушаємо до нашої західної столиці – Львова, де вже 15 жовтня на Митній площі вшануємо Українську Повстанську Армію, створену саме на Покрову. Дуже непокоїть той факт, що в Україні досі періодично виникають жорсткі непримиренні протистояння ідеологічних таборів, коли заперечується героїзм наших дідів та прадідів, які щиро захищали свою Батьківщину. Знаєте, я щороку з моїм дідусем Валентином Василюком, ветераном Червоної Армії, покладаю квіти загиблим радянським солдатам у тій страшній війні. Я зворушено дивлюсь на нього і його побратимів. Так само, нещодавно у Пикуличах під Перемишлем я не міг стримати сліз, коли бачив, як дев’яносторічні діди, ветерани УПА, віддаючи честь, співають Свій гімн, будучи вже, на жаль, громадянами Польщі. Я щасливий, що в моїй родині свято шанують і ветеранів-упівців, і ветеранів радянської армії. Мені би дуже хотілося, аби всі українці, незалежно від того, яка доля спіткала їхніх предків, спробували зрозуміти, наскільки складним, жорстоким і водночас героїчним був період Другої Світової для України.
– Які пісні виконаєте? І яка з них, на твою думку, найбільше відповідає цьому дню?
– Від початку нашої активної концертної діяльності ми граємо пісні, які можна назвати патріотичними, багато з яких вже стали класикою щонайменше серед наших шанувальників. Це і «Козача Могила», і «Вільним небокраєм», це й «Козаки» та «Вишневий садок», який я зазвичай виконую сольно. Буде що заспівати!
– А чи відзначатиме "Тінь Сонця" це свято ще якось, окрім концерту?
– Для когось свято, для нас – робота. Більшість часу протягом вихідних ми будемо зберігати тонус для якомога яскравіших виступів. Але як буде час – посидимо, поспіваємо ще в дружньому колі й поговоримо про наше майбутнє. Взагалі я вважаю, що всі свята – це лише привід зібратися разом, а ті святі речі, які ми періодично вшановуємо, треба завжди тримати в собі й відчувати велику відповідальність перед предками і нащадками. Така велика країна! Така багата за своїми ресурсами! Такі чудові працьовиті і талановиті люди на ній живуть, але зрушень на краще дуже мало. Аж соромно дивитись в очі іншим братам-слов’янам – полякам, чехам, хорватам, словенцям… Вони свій шанс давно використали і доволі впевнено йдуть уперед. Ми ж товчемось на місці. А ми що, чимось гірші?
– Чи створюються якісь, суто ваші, традиції всередині гурту?
– Коли в когось із нас день народження, частіше вітаємо – маму! Взагалі ми хронічні трудоголіки і максималісти, тому поза роботою збираємось рідко, більше працюємо на формування традиції. Щодо традицій наявних, то вони більш властиві окремим учасникам стосовно один одного – це буде важко описати.
– Свято 14 жовтня пов’язують із патріотичним вихованням. Що для тебе патріотизм?
– Я би не винаходив нові тлумачення цього терміну – це любов до Батьківщини. От тільки питання в тому, що є для тебе Батьківщиною – рідні місця твого дитинства, твоє рідне місто, область чи країна в цілому? Я вже мовчу, що для певної частини наших громадян Батьківщиною лишається СРСР, а деякі взагалі вважають себе «дітьми планети». Тому патріотизм в нашій країні іноді уособлює різні речі та принципи. Я краще скажу свою точку зору щодо національної ідеї, яку, як на мене, за останні 20 років або не хочуть, або не можуть чітко сформулювати. От почнемо з простого, з особистого: яка ідея в кожного з нас стосовно нашого життя? Я думаю, що переважна частина людей відповість: реалізація своїх фізичних, інтелектуальних та духовних здібностей максимально ефективно, аби це принесло добрі плоди для неї та її родини. Що потрібно для цього? Сприятливі обставини – такі, які б цьому всьому сприяли і особистісна свобода – можливість прогресувати, будучи чесним і перед собою, і перед спільнотою. Так от національна ідея – це абсолютно те саме, тільки замість окремо взятої людини постає узагальнюючий суб’єкт – український народ. Український народ має зрозуміти просту річ: у нього є Богом дана земля, на якій щонайменше півтори тисячі років жили його безпосередні предки. Ця земля – це його територія, на якій він має легітимне право господарювати. Завдання українського народу – максимально ефективно, мудро і далекоглядно використовувати дари цієї землі та реалізовувати фізичний, інтелектуальний та духовний потенціал українських людей. Це і є наша національна ідея. Якщо кожен українець це зрозуміє, прийме і «загориться» цим, ми станемо дружнішими і доброзичливішими, а всі наші ідеологічні протиріччя відійдуть на другий план. Можливо я ідеаліст, але іншого прийнятного всім варіанту я не бачу.
– Чи можна патріотизм виховати лише піснями? І чи достатньо, на твою думку, такого виховання у навчальних закладах?
– Пісня завжди була чимось особливим в житті кожного народу. Я би навіть сказав, що пісня – це таїнство, тому й самі концерти можна порівняти з таїнством. Недаремно ж виникло поняття «культовість» того чи іншого гурту. Безумовно, йдеться про його здатність створити свою атмосферу на концерті, точніше – поринути з глядачами в інший світ. Це дуже важливо, оскільки інший світ часто може поставати омріяним – таким, яким ми його будуємо. Єдність на концерті окрилює людей і вони сильніше вірять в свій ідеал, свою перемогу. А пісня, якщо в ній подається доступний життєстверджуючий текст, наповнений нашими національними символами, закарбовується в пам’ять легше, ніж книга чи промова політика. Але водночас не можу сказати, що пісня є самодостатньою щодо патріотичного виховання. Тому і мудрі об’єктивні книжки, і тверезі зважені виступи громадських діячів і політиків просто необхідні. А щодо школи… На превеликий жаль, там взагалі пункт «виховання» практично зник, що вже казати про патріотичне виховання. Його можуть проводити окремі вчителі, або особливі навчальні заклади.
Технологія здійснення палінгенезії зводиться до того, щоб максимально глибоко засвоїти сенс євангельського послання і зробити його ядром своєї свідомості. Для цього треба сформувати словник Сенсара,...
Соліст гурту „Тінь Сонця” Сергій Василюк: „Пісня – це таїнство”
Світ:
11100601r.jpg
– Гурт "Тінь Сонця" виступить 14 жовтня у Києві. Що означає для вас цей день?
– Для мене це день українського лицаря. По суті, той же День захисника Вітчизни, тільки відзначений на більш обгрунтовану історично дату. 14 жовтня, з одного боку, давнє християнське свято, з іншого – головне свято запорізьких козаків, які є уособленням українського лицаря, захисника Батьківщини і зрештою – символом нашого народу взагалі. Тому я вважаю цілком слушним відзначення українського «чоловічого» свята саме цього дня, так само, як відзначення «жіночого» свята – дня Матері на початку травня. Це не провокація, а повернення до своїх традицій.
На Покрову запланований наш виступ у Києві на Софійському майдані, і саме зараз йдуть приготування до нього. Одразу після цього концерту ми вирушаємо до нашої західної столиці – Львова, де вже 15 жовтня на Митній площі вшануємо Українську Повстанську Армію, створену саме на Покрову. Дуже непокоїть той факт, що в Україні досі періодично виникають жорсткі непримиренні протистояння ідеологічних таборів, коли заперечується героїзм наших дідів та прадідів, які щиро захищали свою Батьківщину. Знаєте, я щороку з моїм дідусем Валентином Василюком, ветераном Червоної Армії, покладаю квіти загиблим радянським солдатам у тій страшній війні. Я зворушено дивлюсь на нього і його побратимів. Так само, нещодавно у Пикуличах під Перемишлем я не міг стримати сліз, коли бачив, як дев’яносторічні діди, ветерани УПА, віддаючи честь, співають Свій гімн, будучи вже, на жаль, громадянами Польщі. Я щасливий, що в моїй родині свято шанують і ветеранів-упівців, і ветеранів радянської армії. Мені би дуже хотілося, аби всі українці, незалежно від того, яка доля спіткала їхніх предків, спробували зрозуміти, наскільки складним, жорстоким і водночас героїчним був період Другої Світової для України.
– Які пісні виконаєте? І яка з них, на твою думку, найбільше відповідає цьому дню?
– Від початку нашої активної концертної діяльності ми граємо пісні, які можна назвати патріотичними, багато з яких вже стали класикою щонайменше серед наших шанувальників. Це і «Козача Могила», і «Вільним небокраєм», це й «Козаки» та «Вишневий садок», який я зазвичай виконую сольно. Буде що заспівати!
– А чи відзначатиме "Тінь Сонця" це свято ще якось, окрім концерту?
– Для когось свято, для нас – робота. Більшість часу протягом вихідних ми будемо зберігати тонус для якомога яскравіших виступів. Але як буде час – посидимо, поспіваємо ще в дружньому колі й поговоримо про наше майбутнє. Взагалі я вважаю, що всі свята – це лише привід зібратися разом, а ті святі речі, які ми періодично вшановуємо, треба завжди тримати в собі й відчувати велику відповідальність перед предками і нащадками. Така велика країна! Така багата за своїми ресурсами! Такі чудові працьовиті і талановиті люди на ній живуть, але зрушень на краще дуже мало. Аж соромно дивитись в очі іншим братам-слов’янам – полякам, чехам, хорватам, словенцям… Вони свій шанс давно використали і доволі впевнено йдуть уперед. Ми ж товчемось на місці. А ми що, чимось гірші?
– Чи створюються якісь, суто ваші, традиції всередині гурту?
– Коли в когось із нас день народження, частіше вітаємо – маму! Взагалі ми хронічні трудоголіки і максималісти, тому поза роботою збираємось рідко, більше працюємо на формування традиції. Щодо традицій наявних, то вони більш властиві окремим учасникам стосовно один одного – це буде важко описати.
– Свято 14 жовтня пов’язують із патріотичним вихованням. Що для тебе патріотизм?
– Я би не винаходив нові тлумачення цього терміну – це любов до Батьківщини. От тільки питання в тому, що є для тебе Батьківщиною – рідні місця твого дитинства, твоє рідне місто, область чи країна в цілому? Я вже мовчу, що для певної частини наших громадян Батьківщиною лишається СРСР, а деякі взагалі вважають себе «дітьми планети». Тому патріотизм в нашій країні іноді уособлює різні речі та принципи. Я краще скажу свою точку зору щодо національної ідеї, яку, як на мене, за останні 20 років або не хочуть, або не можуть чітко сформулювати. От почнемо з простого, з особистого: яка ідея в кожного з нас стосовно нашого життя? Я думаю, що переважна частина людей відповість: реалізація своїх фізичних, інтелектуальних та духовних здібностей максимально ефективно, аби це принесло добрі плоди для неї та її родини. Що потрібно для цього? Сприятливі обставини – такі, які б цьому всьому сприяли і особистісна свобода – можливість прогресувати, будучи чесним і перед собою, і перед спільнотою. Так от національна ідея – це абсолютно те саме, тільки замість окремо взятої людини постає узагальнюючий суб’єкт – український народ. Український народ має зрозуміти просту річ: у нього є Богом дана земля, на якій щонайменше півтори тисячі років жили його безпосередні предки. Ця земля – це його територія, на якій він має легітимне право господарювати. Завдання українського народу – максимально ефективно, мудро і далекоглядно використовувати дари цієї землі та реалізовувати фізичний, інтелектуальний та духовний потенціал українських людей. Це і є наша національна ідея. Якщо кожен українець це зрозуміє, прийме і «загориться» цим, ми станемо дружнішими і доброзичливішими, а всі наші ідеологічні протиріччя відійдуть на другий план. Можливо я ідеаліст, але іншого прийнятного всім варіанту я не бачу.
– Чи можна патріотизм виховати лише піснями? І чи достатньо, на твою думку, такого виховання у навчальних закладах?
– Пісня завжди була чимось особливим в житті кожного народу. Я би навіть сказав, що пісня – це таїнство, тому й самі концерти можна порівняти з таїнством. Недаремно ж виникло поняття «культовість» того чи іншого гурту. Безумовно, йдеться про його здатність створити свою атмосферу на концерті, точніше – поринути з глядачами в інший світ. Це дуже важливо, оскільки інший світ часто може поставати омріяним – таким, яким ми його будуємо. Єдність на концерті окрилює людей і вони сильніше вірять в свій ідеал, свою перемогу. А пісня, якщо в ній подається доступний життєстверджуючий текст, наповнений нашими національними символами, закарбовується в пам’ять легше, ніж книга чи промова політика. Але водночас не можу сказати, що пісня є самодостатньою щодо патріотичного виховання. Тому і мудрі об’єктивні книжки, і тверезі зважені виступи громадських діячів і політиків просто необхідні. А щодо школи… На превеликий жаль, там взагалі пункт «виховання» практично зник, що вже казати про патріотичне виховання. Його можуть проводити окремі вчителі, або особливі навчальні заклади.
NO-music
Тінь Сонця. «Козаки» (аудіо, 2.74 Мб)
Зверніть увагу
Апгрейд свідомості: Читайте про ельфів, оновлюйтесь і вірте в Добре Знання, що приносить щастя!