Кадрові призначення за принципом земляцтва набувають карикатурних форм. У Кабінеті Міністрів України майже половина членів (8 із 17) або народилися в Донецькій області, або пов’язані з нею своїм кар’єрним зростанням. Вихідці звідти посідають усі ключові місця в уряді.
Крім того, керівник Секретаріату Кабінету Міністрів (раніше ця посада називалася міністр Кабінету Міністрів) Костянтин Любченко також із донецьких. Це означає, що вищий орган у системі виконавчої влади цілковито підконтрольний істеблішменту однієї області України.
Зважаючи на перші кроки новопризначеного міністра внутрішніх справ донеччанина Віталія Захарченка, можна очікувати, що незабаром у МВС стануться серйозні кадрові зміни, також не в останню чергу через інфільтрацію в систему його територіальних управлінь вихідців із Донбасу.
Приклад такої інфільтрації можна спостерігати на органах прокуратури. Генеральним прокурором України і його першим заступником є донеччани Віктор Пшонка і Ренат Кузьмін. Наслідок їхньої кадрової політики – з 27 регіональних органів Генпрокуратури 12 очолюють вихідці з Донецької області – або за місцем народження, або за професійною ознакою.
Якби в керівництві прокуратури переважали вихідці з Харківщини чи Київщини, це якось можна було б пояснити – все-таки тут сформовані цілі юридичні школи за рахунок наукового потенціалу Юридичної академії імені Ярослава Мудрого і юридичного факультету Університету імені Тараса Шевченка. Але, виявляється, все навпаки: прокурором Київщини призначений колишній донецький прокурор Михайло Витязь, а в Харківській області у цьому кріслі уродженець Донеччини Геннадій Тюрін.
Трохи менше співвідношення вихідців із Донеччини наразі поміж очільників центральних органів виконавчої влади. Але вже на сьогодні 25% керівників ЦОВВ (крім міністерств) – представники донецьких еліт. При цьому йдеться про дуже впливові посади. Голова Державної податкової служби, керівник Державної пенітенціарної служби…
Донецька прописка стала визначальним критерієм і під час призначення керівників місцевих державних адміністрацій. Звичайно, якось це не в’яжеться з ініціативами тоді ще опозиційної Партії регіонів про те, що очільників регіонів мають обирати мешканці областей. Утім, на сьогодні шестеро з них мають донецьке походження.
Тенденцією останнього часу стало призначення на ключові посади не просто представників Донецького регіону, а осіб, близьких до сім’ї президента Януковича, зокрема до його старшого сина Олександра.
Нові керівники МВС, Державної податкової служби, НБУ вважаються креатурою останнього. Захарченко, Клименко, Арбузов протягом останнього року зробили карколомну кар’єру, причому тільки завдяки родині Януковичів. І, що не менш важливо, до них немає поваги з боку інших центрів влади. Вочевидь, зміна режиму миттєво відправить цих людей у зворотному напрямі без сподівань затриматися не лише в структурах влади, а й у великому бізнесі. Отже, питання виживання системи влади для них є питанням особистого виживання.
Серед інших керівників, наближених до «Сім’ї», називають очільника Донецької обласної ради Андрія Федорука, новоспеченого голову Львівської ОДА екс-гендиректора Укрзалізниці Михайла Костюка та, що особливо важливо у світлі очікуваної земельної реформи, керівника Державного агентства земельних ресурсів Сергія Тимченка.
Особливо цікаво, що в цьому випадку Віктор Янукович фактично відмовився від традиційної для українських президентів побудови системи стримувань та противаг – останні призначення відбуваються не просто в інтересах виключно однієї-єдиної групи, а й фактично за рахунок інших. Імовірно, і Фірташ, і Льовочкін, і Ахметов були не проти «заповнити» вакансії і поміж голів ОДА, і в Кабінеті Міністрів своїми кандидатурами. Але не склалося, і це вже стає тенденцією.
Показовим є останнє засідання уряду під головуванням українського гаранта – усі очікували гучних відставок та не менш гучних призначень. Але нічого цього не сталося. І тепер цьому є логічне пояснення. Звільнити одразу купу міністрів та призначити на їхні місця представників «Сім’ї» – це не просто скандал. Це casus belli для тих груп, які володіють значними ресурсами та організаційним потенціалом для того, щоб суттєво погіршити життя чинному главі держави вже сьогодні.
Захоплення владних крісел за принципом земляцтва і родинних зв’язків триватимуть, зокрема через низьку якість управлінців із нинішньої владної команди. Достатньо згадати про новації пана Арбузова щодо обміну валют та реакцію не тільки пересічних громадян, а й навіть його колег.
Нині на посади приходять без необхідної освіти, без досвіду роботи, але з відповідним походженням. Наприклад, що може розповісти митникам на відповідальній посаді заступника начальника Київської обласної митниці 23-річна Ольга Джарти? Довідник професійно-кваліфікаційних характеристик навіть для заступника начальника управління у складі департаменту (а не територіального управління) вимагає стаж роботи за фахом на державній службі на посаді головного спеціаліста не менше ніж три роки або за фахом на керівних посадах в інших сферах щонайменше п’ять років…
І хоча поставити під сумнів готовність нових «менеджерів» виконувати накази не можна, цілком імовірним є те, що їхні накази спустять на гальмах як своєрідний протест чиновників проти «чужака» і непрофесіонала. Щоби запобігти цьому, міліцію, податківців та інші «ощасливлені» новим керівництвом структури, вочевидь, очікують капітальні чистки. Як свідчать повідомлення з регіонів, процес пішов.
Тепер у питанні випуску пари влада має значно більші можливості – аж до посадки представників влади (але не із «Сім’ї») на радість виборцям і демонстрації світові ефективної та жорсткої боротьби з корупцією.
В Україні формується система влади, яка грунтується на владі однієї людини, яка спирається на групу, пов’язану родинними зв’язками, – таке собі «плем’я». Втрата влади першою особою означає втрату всього для всіх представників групи. Але це означає, що вже цього року цілі групи в Партії регіонів ризикують втратити не тільки своїх представників у владі, а й увесь свій вплив.
Схоже, в оточенні Ріната Ахметова, наприклад, уже відчули небезпеку. Його газета «Сегодня» останні кадрові зміни у керівництві прокоментувала дуже жорстко: «Во власти идет «тайный переворот». Але чи не занадто пізно прийшло це розуміння до Ріната Леонідовича?
Вочевидь, інтерес обійняти високу посаду не обмежується отриманням статусу чи престижним записом у трудовій книжці. Влада прекрасно конвертується в бізнес-інтереси, і нинішнє керівництво держави як ніхто вправно здійснює ці перетворення.
Так, Податковий кодекс містить новелу про автоматичне відшкодування ПДВ підприємствам-експортерам. Але здобуття права на «автомат» стало преференцією для обраних. За офіційними даними, у січні – вересні 2011 року ПДВ було повернуто на загальну суму 31 881 млрд грн. З них в автоматичному режимі – 215 підприємствам на суму 9,88 млрд грн, із яких 3,8 млрд грн припало на підприємства Донецької області.
Є і більш цільові видатки з державного бюджету для бізнесу з донецькою пропискою. Приміром, пам’ятна історія річної давності, коли Комісія з координації здійснення заходів, пов’язаних із реалізацією інвестиційних проектів, очолювана Андрієм Клюєвим, рекомендувала Кабміну виділити бюджетні кошти на «компенсування сум відсоткових ставок за користування кредитами» заводу «Енергомашспецсталь» у розмірі 171,7 млн грн та Заводу напівпровідників у розмірі 200 млн грн».
Головою спостережної ради Енергомашспецсталі є син нинішнього «донецького міністра» Анатолія Близнюка (на час надання державної допомоги він був головою Донецької державної адміністрації), а підприємство «Завод напівпровідників» зараховують до бізнес-імперії братів Клюєвих. Нещодавно фірма «Танталіт», що орендує 127 га на території резиденції «Межигір’я», отримала податковий кредит на 286 млн грн.
І таких прикладів чимало: від хрестоматійних закупівель відомством Юрія Бойка бурових установок за цінами, у півтора раза вищими за середньоринкові, до встановлення виплат із бюджету чи пільг конкретним підприємствам, які проводяться урядовими (а то й відомчими) рішеннями і назагал залишаються маловідомими громадськості.
Іншим способом задоволення матеріальних потреб можновладців є переділ на свою користь українського бізнесу. Для багатьох схем рейдерства навіть підводиться законодавча база: декриміналізуються статті Кримінального кодексу, за якими могли б кваліфікуватися дії із захоплення чужих підприємств. Крім того, власники великого і середнього бізнесу розповідають про ознаку останнього часу, мовляв, від «представників влади» находять пропозиції, від яких важко відмовитися: «нам 60–80% бізнесу, тобі – решта і менеджерські повноваження».
Справжнім золотим дном для донецьких еліт стала фінальна частина Євро-2012. Кожне з міст, які прийматимуть чемпіонат, стало таким собі Клондайком для «заробляння» на бюджетних коштах. Під це також підведено законодавчу базу.
За Законом «Про внесення змін до законів України «Про здійснення державних закупівель» та «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» щодо забезпечення здійснення заходів із проведення та підготовки в Україні організації фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» процедура закупівлі товарів і послуг під приводом футбольного турніру в одного учасника застосовується замовником після погодження зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади.
Очолює його екс-генеральний директор донецького ТОВ «Стадіон Шахтар» Володимир Ковалевський. Українські ЗМІ вже давно вивели закономірність, що до згаданої вище процедури активно вдаються під час замовлення робіт у фірм із донецькими пропискою і зв’язками. Зокрема, компанії тамтешньої фінансово-промислової групи «Альтком», яку пов’язують із Борисом Колесніковим, здійснювали реконструкцію аеропорту «Донецьк», будували стадіон і злітно-посадкову смугу у Львові тощо.
Освоєння бюджетних коштів донецькими елітами могло б стати предметом окремого розслідування органами прокуратури. Але для цього вона, своєю чергою, спочатку має перестати бути «донецькою».
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Родоплемінний звичай: кадрова політика влади
Світ:
Кадрові призначення за принципом земляцтва набувають карикатурних форм. У Кабінеті Міністрів України майже половина членів (8 із 17) або народилися в Донецькій області, або пов’язані з нею своїм кар’єрним зростанням. Вихідці звідти посідають усі ключові місця в уряді.
11112802r.jpg
Крім того, керівник Секретаріату Кабінету Міністрів (раніше ця посада називалася міністр Кабінету Міністрів) Костянтин Любченко також із донецьких. Це означає, що вищий орган у системі виконавчої влади цілковито підконтрольний істеблішменту однієї області України.
Зважаючи на перші кроки новопризначеного міністра внутрішніх справ донеччанина Віталія Захарченка, можна очікувати, що незабаром у МВС стануться серйозні кадрові зміни, також не в останню чергу через інфільтрацію в систему його територіальних управлінь вихідців із Донбасу.
Приклад такої інфільтрації можна спостерігати на органах прокуратури. Генеральним прокурором України і його першим заступником є донеччани Віктор Пшонка і Ренат Кузьмін. Наслідок їхньої кадрової політики – з 27 регіональних органів Генпрокуратури 12 очолюють вихідці з Донецької області – або за місцем народження, або за професійною ознакою.
Якби в керівництві прокуратури переважали вихідці з Харківщини чи Київщини, це якось можна було б пояснити – все-таки тут сформовані цілі юридичні школи за рахунок наукового потенціалу Юридичної академії імені Ярослава Мудрого і юридичного факультету Університету імені Тараса Шевченка. Але, виявляється, все навпаки: прокурором Київщини призначений колишній донецький прокурор Михайло Витязь, а в Харківській області у цьому кріслі уродженець Донеччини Геннадій Тюрін.
Трохи менше співвідношення вихідців із Донеччини наразі поміж очільників центральних органів виконавчої влади. Але вже на сьогодні 25% керівників ЦОВВ (крім міністерств) – представники донецьких еліт. При цьому йдеться про дуже впливові посади. Голова Державної податкової служби, керівник Державної пенітенціарної служби…
Донецька прописка стала визначальним критерієм і під час призначення керівників місцевих державних адміністрацій. Звичайно, якось це не в’яжеться з ініціативами тоді ще опозиційної Партії регіонів про те, що очільників регіонів мають обирати мешканці областей. Утім, на сьогодні шестеро з них мають донецьке походження.
Тенденцією останнього часу стало призначення на ключові посади не просто представників Донецького регіону, а осіб, близьких до сім’ї президента Януковича, зокрема до його старшого сина Олександра.
Нові керівники МВС, Державної податкової служби, НБУ вважаються креатурою останнього. Захарченко, Клименко, Арбузов протягом останнього року зробили карколомну кар’єру, причому тільки завдяки родині Януковичів. І, що не менш важливо, до них немає поваги з боку інших центрів влади. Вочевидь, зміна режиму миттєво відправить цих людей у зворотному напрямі без сподівань затриматися не лише в структурах влади, а й у великому бізнесі. Отже, питання виживання системи влади для них є питанням особистого виживання.
Серед інших керівників, наближених до «Сім’ї», називають очільника Донецької обласної ради Андрія Федорука, новоспеченого голову Львівської ОДА екс-гендиректора Укрзалізниці Михайла Костюка та, що особливо важливо у світлі очікуваної земельної реформи, керівника Державного агентства земельних ресурсів Сергія Тимченка.
Особливо цікаво, що в цьому випадку Віктор Янукович фактично відмовився від традиційної для українських президентів побудови системи стримувань та противаг – останні призначення відбуваються не просто в інтересах виключно однієї-єдиної групи, а й фактично за рахунок інших. Імовірно, і Фірташ, і Льовочкін, і Ахметов були не проти «заповнити» вакансії і поміж голів ОДА, і в Кабінеті Міністрів своїми кандидатурами. Але не склалося, і це вже стає тенденцією.
Показовим є останнє засідання уряду під головуванням українського гаранта – усі очікували гучних відставок та не менш гучних призначень. Але нічого цього не сталося. І тепер цьому є логічне пояснення. Звільнити одразу купу міністрів та призначити на їхні місця представників «Сім’ї» – це не просто скандал. Це casus belli для тих груп, які володіють значними ресурсами та організаційним потенціалом для того, щоб суттєво погіршити життя чинному главі держави вже сьогодні.
Захоплення владних крісел за принципом земляцтва і родинних зв’язків триватимуть, зокрема через низьку якість управлінців із нинішньої владної команди. Достатньо згадати про новації пана Арбузова щодо обміну валют та реакцію не тільки пересічних громадян, а й навіть його колег.
Нині на посади приходять без необхідної освіти, без досвіду роботи, але з відповідним походженням. Наприклад, що може розповісти митникам на відповідальній посаді заступника начальника Київської обласної митниці 23-річна Ольга Джарти? Довідник професійно-кваліфікаційних характеристик навіть для заступника начальника управління у складі департаменту (а не територіального управління) вимагає стаж роботи за фахом на державній службі на посаді головного спеціаліста не менше ніж три роки або за фахом на керівних посадах в інших сферах щонайменше п’ять років…
І хоча поставити під сумнів готовність нових «менеджерів» виконувати накази не можна, цілком імовірним є те, що їхні накази спустять на гальмах як своєрідний протест чиновників проти «чужака» і непрофесіонала. Щоби запобігти цьому, міліцію, податківців та інші «ощасливлені» новим керівництвом структури, вочевидь, очікують капітальні чистки. Як свідчать повідомлення з регіонів, процес пішов.
Тепер у питанні випуску пари влада має значно більші можливості – аж до посадки представників влади (але не із «Сім’ї») на радість виборцям і демонстрації світові ефективної та жорсткої боротьби з корупцією.
В Україні формується система влади, яка грунтується на владі однієї людини, яка спирається на групу, пов’язану родинними зв’язками, – таке собі «плем’я». Втрата влади першою особою означає втрату всього для всіх представників групи. Але це означає, що вже цього року цілі групи в Партії регіонів ризикують втратити не тільки своїх представників у владі, а й увесь свій вплив.
Схоже, в оточенні Ріната Ахметова, наприклад, уже відчули небезпеку. Його газета «Сегодня» останні кадрові зміни у керівництві прокоментувала дуже жорстко: «Во власти идет «тайный переворот». Але чи не занадто пізно прийшло це розуміння до Ріната Леонідовича?
Вочевидь, інтерес обійняти високу посаду не обмежується отриманням статусу чи престижним записом у трудовій книжці. Влада прекрасно конвертується в бізнес-інтереси, і нинішнє керівництво держави як ніхто вправно здійснює ці перетворення.
Так, Податковий кодекс містить новелу про автоматичне відшкодування ПДВ підприємствам-експортерам. Але здобуття права на «автомат» стало преференцією для обраних. За офіційними даними, у січні – вересні 2011 року ПДВ було повернуто на загальну суму 31 881 млрд грн. З них в автоматичному режимі – 215 підприємствам на суму 9,88 млрд грн, із яких 3,8 млрд грн припало на підприємства Донецької області.
Є і більш цільові видатки з державного бюджету для бізнесу з донецькою пропискою. Приміром, пам’ятна історія річної давності, коли Комісія з координації здійснення заходів, пов’язаних із реалізацією інвестиційних проектів, очолювана Андрієм Клюєвим, рекомендувала Кабміну виділити бюджетні кошти на «компенсування сум відсоткових ставок за користування кредитами» заводу «Енергомашспецсталь» у розмірі 171,7 млн грн та Заводу напівпровідників у розмірі 200 млн грн».
Головою спостережної ради Енергомашспецсталі є син нинішнього «донецького міністра» Анатолія Близнюка (на час надання державної допомоги він був головою Донецької державної адміністрації), а підприємство «Завод напівпровідників» зараховують до бізнес-імперії братів Клюєвих. Нещодавно фірма «Танталіт», що орендує 127 га на території резиденції «Межигір’я», отримала податковий кредит на 286 млн грн.
І таких прикладів чимало: від хрестоматійних закупівель відомством Юрія Бойка бурових установок за цінами, у півтора раза вищими за середньоринкові, до встановлення виплат із бюджету чи пільг конкретним підприємствам, які проводяться урядовими (а то й відомчими) рішеннями і назагал залишаються маловідомими громадськості.
Іншим способом задоволення матеріальних потреб можновладців є переділ на свою користь українського бізнесу. Для багатьох схем рейдерства навіть підводиться законодавча база: декриміналізуються статті Кримінального кодексу, за якими могли б кваліфікуватися дії із захоплення чужих підприємств. Крім того, власники великого і середнього бізнесу розповідають про ознаку останнього часу, мовляв, від «представників влади» находять пропозиції, від яких важко відмовитися: «нам 60–80% бізнесу, тобі – решта і менеджерські повноваження».
Справжнім золотим дном для донецьких еліт стала фінальна частина Євро-2012. Кожне з міст, які прийматимуть чемпіонат, стало таким собі Клондайком для «заробляння» на бюджетних коштах. Під це також підведено законодавчу базу.
За Законом «Про внесення змін до законів України «Про здійснення державних закупівель» та «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» щодо забезпечення здійснення заходів із проведення та підготовки в Україні організації фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» процедура закупівлі товарів і послуг під приводом футбольного турніру в одного учасника застосовується замовником після погодження зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади.
Очолює його екс-генеральний директор донецького ТОВ «Стадіон Шахтар» Володимир Ковалевський. Українські ЗМІ вже давно вивели закономірність, що до згаданої вище процедури активно вдаються під час замовлення робіт у фірм із донецькими пропискою і зв’язками. Зокрема, компанії тамтешньої фінансово-промислової групи «Альтком», яку пов’язують із Борисом Колесніковим, здійснювали реконструкцію аеропорту «Донецьк», будували стадіон і злітно-посадкову смугу у Львові тощо.
Освоєння бюджетних коштів донецькими елітами могло б стати предметом окремого розслідування органами прокуратури. Але для цього вона, своєю чергою, спочатку має перестати бути «донецькою».
В тему:
Чому братва безумствує?
Три поверхи Великого Переходу: соціальний, національний, магічний
Нова угода снайперів
«Розстрільні списки» очима футуролога
Сонячний аеростат, або Як позбутися паразитів
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков