Іудохристиянство як еволюційна антитеза просуває світогляд, який є радикальним запереченням арійського світогляду. Якщо арійство – це світогляд процвітання і перемоги, то іудохристиянство – це світогляд страждань і поразки.
У цьому можна легко переконатися, якщо розглянути наведені вище 9 світоглядних пунктів арійства, але вже з погляду дітей диявола. 1. «Недолугий тиран». Бог в іудохристиянстві формально визнається Творцем всесвіту, проте має характер іудейського Ієгови – жорстокого, тиранічного і заздрісного родоплемінного божества. Він не має ознак святості і досконалості, адже створив світ сповненим страждань. Іудохристияни вважають свого бога «халтурщиком», адже його недоробки постійно доводиться виправляти людям: робити обрізання і вакцинації, створювати генетично модифіковані продукти, масово застосовувати «кесареві розтини» при дітонародженні, робити пересадки органів тощо. Без постійного виправлення цих недоробок життя людського роду, на їхню думку, стане цілком нестерпним або й зовсім припиниться (див.: Світоглядні основи вакцинації). 2. «Мачуха природа». Ставлення до природи логічно випливає з уявлень про її недолугого творця. З погляду іудохристиянської єресі, природа в своїй основі сповнена бруду і гріховності, вона дефективна, зла і агресивна. Співпраця з такою природою безглузда, її треба взяти під жорсткий контроль, а все, що не надається до контролю, – знищити. Якщо арійська концепція передбачає дбайливе опанування природи, основане на співпраці з нею, то іудохристиянська концепція сприймає природу як смертельного ворога і ставиться до неї згідно з комуністичним гаслом «якщо ворог не здається – його знищують». 3. «Раб божий». Людина в іудохристиянстві сприймається як створений їхнім богом біоробот, а оскільки бог далеко не досконалий, то що вже говорити про його творіння. Воно є суцільною «помилкою природи». Якщо цій істоті дати свободу, то вона знищить все живе і загине сама, тому рабство і тиранія – це єдиний можливий спосіб її існування. 4. «Інформаційний туман». Поняття Святого духа в іудохристиянстві надзвичайно затемнене. Його об’єднали разом з Отцем і Сином у «Триєдиному Бозі» – понятті, яке не надається для пояснення. Тому догмат Триєдності Бога оголошується недосяжним для людського розуму і вважається «найбільшою таємницею християнської віри». У такий спосіб уявлення про Святий дух як ясну, істинну, позитивну, продуктивну інформацію перетворилося на щось туманне і багатозначне. Суперечливість цього догмату стала джерелом численних розколів і протистоянь, що тривають донині. 5. «Одноразове життя». Іудохристиянство рішуче відкинуло євангельську ідею реінкарнації-палінгенезії (110), натомість прийняло фарисейську ідею «воскресіння мертвих». Згідно з нею, після смерті душа-психіка кожної людини потрапляє в «шеол» – своєрідний «накопичувач душ», «царство тіней», «ад». Там вони перебувають в якомусь напівсонному стані очікування воскресіння, яке відбудеться тоді, коли прийде іудейський месія і відновить земну Іудейську державу. Тоді будуть створені копії тіл всіх померлих, в які повернуться їхні колишні душі-психіки, тобто будуть відновлені їхні земні особистості з усією пам’яттю, рисами характеру, здібностями тощо. Тут же відбудеться «Страшний суд», після якого іудейські праведники будуть вічно блаженствувати в царстві свого месії, а грішники будуть зі своїми новими тілами вічно горіти в пеклі. 6. «Анти-еволюція». Діти диявола категорично заперечують відкриту еволюційну змагальність, оскільки не спроможні перемагати в чесній боротьбі. Тому їхня життєва стратегія – приховане паразитування, «лівий шлях». Вони ще можуть визнати змагальність (боротьбу за існування) у тварин, але в жодному разі не в людей. Мало того, вони роблять все можливе, щоб «зрівняти шанси» здорових і хворих, сильних і слабких, красивих і потворних. Звідси активні дії на просування несмаку, хвороб, розпусти, збочень. На іудохристиянських іконах люди часто зображуються у вигляді потвор, вони сумні, згорблені, нещасні, з похиленими головами або на колінах. 7. «Підтримувати гірших». Підтримка всього хворобливого часто маскується під «благодійну діяльність», в тому числі на корпоративному і державному рівні. Пожертви жебракам, якими так люблять опікуватися іудохристияни, насправді заохочують жебрацтво. Збирання грошей на лікування хворих дітей зазвичай не має нічого спільного ні з лікуванням, ні з дітьми.
Існує простий закон: які процеси підтримуєш, такі й отримуєш. Наприклад, якщо держава фінансує хворих, то їх ставатиме чимраз більше, адже бути «трішки хворим» стає вигідно. Більше того, наявність хронічної хвороби, наприклад, туберкульозу, для частини людей є суттєвим джерелом грошових надходжень.
Та як тільки держава почне фінансувати здорових, то стане вигідно бути здоровим, і люди почнуть шукати шляхи оздоровлення. Тим більше, що методи оздоровлення доступні і прості, адже бути здоровим – це природно, а тому – легко і приємно. Але для цього потрібна правдива інформація про методи оздоровлення, а вона постійно перекручується або заглушується «дітьми диявола». 8. «Юдоля сліз». Іудохристиянство розглядає людське життя як постійні страждання, тому порівнює його з «долиною плачу». Тобто різноманітність земного буття тут зводиться до Простору страждань, при цьому три інші простори – «боротьби», «пригод» і «волі» – оголошуються неіснуючими. Важливо, що своїх прихильників іудаїзм орієнтує на Простір боротьби (вищі простори для нього просто недоступні).
Очевидно, що конструктори іудохристиянства сповідували іудаїзм, тому іудохристиянство як світоглядна система нижчого рівня не призначалась ними для власного застосування. Іудохристиянство було створене сектою фарисеїв як інформаційна зброя проти інших народів, як духовна отрута для радикального ослаблення всіх своїх еволюційних конкурентів. Тому іудаїзм відкидає іудохристиянство для свого народу, натомість активно просуває його для всіх інших. Зокрема, назовні поширюються вигадки про те, що Ісус начебто був євреєм, проте серед своїх ця теза категорично заперечується. 9. «Побілені гроби». Іудохристиянство є паразитичною антисистемою, тому воно може існувати тільки завдяки брехні і лицемірству. За блиском зовнішніх обрядів захована внутрішня суперечливість і сатанізм, тобто протидія Творцю. «Горе вам, фарисеї, лицеміри, що схожі на побілені гроби, які зверху здаються гарними, а всередині повні мертвих кісток і всякої нечисті. Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливими, а всередині ви повні лицемірства й беззаконня» (131).
Іудохристиянська отрута глибоко вразила нинішню Церкву та її організаційну ієрархію. Відбулась зворотня селекція – добір гірших, ефективніших у лицемірстві і пристосуванстві. Священство перестало бути локомотивом розвитку і прикладом для наслідування.
Ми вже знаємо, що завдання сатанинської антитези – протидіяти розгортанню божественною тези, блокувати еволюційний розвиток. Іудохристиянству це успішно вдається. Багаторічна практика оздоровлення людей переконала, що простіше навчити самозціленню атеїстів, ніж «віруючих», отруєних іудохристиянською єрессю. Головними блокуючими чинниками виступають страх перед життям, невіра у власні сили, переконання у безнадійній зіпсованості існуючого світу, практика застосування брудних молитов. Продовження:Сварга і дракон – символи арійства
У тексті Доброї Новини виявлена прихована «Мова Сонця» – на це вказують 10 індикаторів. Читання Євангелія на Сенсарі – найпотужніша практика формування ельфійської свідомості.
Світоглядна антитеза, лівий шлях
Світ:
Спецтема:
Іудохристиянство як еволюційна антитеза просуває світогляд, який є радикальним запереченням арійського світогляду. Якщо арійство – це світогляд процвітання і перемоги, то іудохристиянство – це світогляд страждань і поразки.
giotto-scrovegni-31-kissofjudas.jpg
Попередні статті:
У цьому можна легко переконатися, якщо розглянути наведені вище 9 світоглядних пунктів арійства, але вже з погляду дітей диявола.
1. «Недолугий тиран». Бог в іудохристиянстві формально визнається Творцем всесвіту, проте має характер іудейського Ієгови – жорстокого, тиранічного і заздрісного родоплемінного божества. Він не має ознак святості і досконалості, адже створив світ сповненим страждань. Іудохристияни вважають свого бога «халтурщиком», адже його недоробки постійно доводиться виправляти людям: робити обрізання і вакцинації, створювати генетично модифіковані продукти, масово застосовувати «кесареві розтини» при дітонародженні, робити пересадки органів тощо. Без постійного виправлення цих недоробок життя людського роду, на їхню думку, стане цілком нестерпним або й зовсім припиниться (див.: Світоглядні основи вакцинації).
2. «Мачуха природа». Ставлення до природи логічно випливає з уявлень про її недолугого творця. З погляду іудохристиянської єресі, природа в своїй основі сповнена бруду і гріховності, вона дефективна, зла і агресивна. Співпраця з такою природою безглузда, її треба взяти під жорсткий контроль, а все, що не надається до контролю, – знищити. Якщо арійська концепція передбачає дбайливе опанування природи, основане на співпраці з нею, то іудохристиянська концепція сприймає природу як смертельного ворога і ставиться до неї згідно з комуністичним гаслом «якщо ворог не здається – його знищують».
3. «Раб божий». Людина в іудохристиянстві сприймається як створений їхнім богом біоробот, а оскільки бог далеко не досконалий, то що вже говорити про його творіння. Воно є суцільною «помилкою природи». Якщо цій істоті дати свободу, то вона знищить все живе і загине сама, тому рабство і тиранія – це єдиний можливий спосіб її існування.
4. «Інформаційний туман». Поняття Святого духа в іудохристиянстві надзвичайно затемнене. Його об’єднали разом з Отцем і Сином у «Триєдиному Бозі» – понятті, яке не надається для пояснення. Тому догмат Триєдності Бога оголошується недосяжним для людського розуму і вважається «найбільшою таємницею християнської віри». У такий спосіб уявлення про Святий дух як ясну, істинну, позитивну, продуктивну інформацію перетворилося на щось туманне і багатозначне. Суперечливість цього догмату стала джерелом численних розколів і протистоянь, що тривають донині.
5. «Одноразове життя». Іудохристиянство рішуче відкинуло євангельську ідею реінкарнації-палінгенезії (110), натомість прийняло фарисейську ідею «воскресіння мертвих». Згідно з нею, після смерті душа-психіка кожної людини потрапляє в «шеол» – своєрідний «накопичувач душ», «царство тіней», «ад». Там вони перебувають в якомусь напівсонному стані очікування воскресіння, яке відбудеться тоді, коли прийде іудейський месія і відновить земну Іудейську державу. Тоді будуть створені копії тіл всіх померлих, в які повернуться їхні колишні душі-психіки, тобто будуть відновлені їхні земні особистості з усією пам’яттю, рисами характеру, здібностями тощо. Тут же відбудеться «Страшний суд», після якого іудейські праведники будуть вічно блаженствувати в царстві свого месії, а грішники будуть зі своїми новими тілами вічно горіти в пеклі.
6. «Анти-еволюція». Діти диявола категорично заперечують відкриту еволюційну змагальність, оскільки не спроможні перемагати в чесній боротьбі. Тому їхня життєва стратегія – приховане паразитування, «лівий шлях». Вони ще можуть визнати змагальність (боротьбу за існування) у тварин, але в жодному разі не в людей. Мало того, вони роблять все можливе, щоб «зрівняти шанси» здорових і хворих, сильних і слабких, красивих і потворних. Звідси активні дії на просування несмаку, хвороб, розпусти, збочень. На іудохристиянських іконах люди часто зображуються у вигляді потвор, вони сумні, згорблені, нещасні, з похиленими головами або на колінах.
7. «Підтримувати гірших». Підтримка всього хворобливого часто маскується під «благодійну діяльність», в тому числі на корпоративному і державному рівні. Пожертви жебракам, якими так люблять опікуватися іудохристияни, насправді заохочують жебрацтво. Збирання грошей на лікування хворих дітей зазвичай не має нічого спільного ні з лікуванням, ні з дітьми.
Існує простий закон: які процеси підтримуєш, такі й отримуєш. Наприклад, якщо держава фінансує хворих, то їх ставатиме чимраз більше, адже бути «трішки хворим» стає вигідно. Більше того, наявність хронічної хвороби, наприклад, туберкульозу, для частини людей є суттєвим джерелом грошових надходжень.
Та як тільки держава почне фінансувати здорових, то стане вигідно бути здоровим, і люди почнуть шукати шляхи оздоровлення. Тим більше, що методи оздоровлення доступні і прості, адже бути здоровим – це природно, а тому – легко і приємно. Але для цього потрібна правдива інформація про методи оздоровлення, а вона постійно перекручується або заглушується «дітьми диявола».
8. «Юдоля сліз». Іудохристиянство розглядає людське життя як постійні страждання, тому порівнює його з «долиною плачу». Тобто різноманітність земного буття тут зводиться до Простору страждань, при цьому три інші простори – «боротьби», «пригод» і «волі» – оголошуються неіснуючими. Важливо, що своїх прихильників іудаїзм орієнтує на Простір боротьби (вищі простори для нього просто недоступні).
Очевидно, що конструктори іудохристиянства сповідували іудаїзм, тому іудохристиянство як світоглядна система нижчого рівня не призначалась ними для власного застосування. Іудохристиянство було створене сектою фарисеїв як інформаційна зброя проти інших народів, як духовна отрута для радикального ослаблення всіх своїх еволюційних конкурентів. Тому іудаїзм відкидає іудохристиянство для свого народу, натомість активно просуває його для всіх інших. Зокрема, назовні поширюються вигадки про те, що Ісус начебто був євреєм, проте серед своїх ця теза категорично заперечується.
9. «Побілені гроби». Іудохристиянство є паразитичною антисистемою, тому воно може існувати тільки завдяки брехні і лицемірству. За блиском зовнішніх обрядів захована внутрішня суперечливість і сатанізм, тобто протидія Творцю. «Горе вам, фарисеї, лицеміри, що схожі на побілені гроби, які зверху здаються гарними, а всередині повні мертвих кісток і всякої нечисті. Отак і ви: назовні здаєтесь людям справедливими, а всередині ви повні лицемірства й беззаконня» (131).
Іудохристиянська отрута глибоко вразила нинішню Церкву та її організаційну ієрархію. Відбулась зворотня селекція – добір гірших, ефективніших у лицемірстві і пристосуванстві. Священство перестало бути локомотивом розвитку і прикладом для наслідування.
Ми вже знаємо, що завдання сатанинської антитези – протидіяти розгортанню божественною тези, блокувати еволюційний розвиток. Іудохристиянству це успішно вдається. Багаторічна практика оздоровлення людей переконала, що простіше навчити самозціленню атеїстів, ніж «віруючих», отруєних іудохристиянською єрессю. Головними блокуючими чинниками виступають страх перед життям, невіра у власні сили, переконання у безнадійній зіпсованості існуючого світу, практика застосування брудних молитов.
Продовження: Сварга і дракон – символи арійства
В тему:
Розуміння релігії та антирелігій.
Зверніть увагу
Євангельський Сенсар, ельфійська мова і як нам її опанувати за один рік