— Скриню збили з образів ХVIII століття. Є тут свята Олена з виколотими очима, є металева іконка, прострілена над німбом. Цю віддав до колекції отець Анатолій Лютюк. Коли він був дитям, вона стояла в них удома. У хату зайшов радянський офіцер і стріляв по іконах. Діти ховалися в цей час під столом, — розповіла лікар Ольга Богомолець. В її замку "Радомисль" у місті Радомишль, що на Житомирщині дев’ять місяців, як діє музей домашньої ікони з експозицією "Душа України". Там 5 тис. ікон.
Першу ікону вона купила на київській барахолці 15 років тому.
— Усі ікони з мого музею — сироти, які опинилися поза домівкою.
— У калюжі лежав образ. Два сині ока, — згадує. — Люди ступали повз нього. Понівечений, порізаний, побитий цвяхами. Віддала рубль господарю. Коли ікон було п’ять тисяч, вони всі лежали в підвалі мого будинку. Вирішила тоді зробити музей. У Радомишлі саме продавали старий млин. За три місяці ми вивезли звідси 60 тонн сміття. Тільки на четвертий рік змогли перевезти сюди ікони.
Найбільше на виставці домашніх іконостасів. Вони могли сягати до 4 м завдовжки. Займали в хаті весь проміжок від вікна до вікна.
— Ця ікона була повністю чорна, скручена в трубку, — власниця музею показує іконостас з образами на тлі ясно-блакитного неба. — Коли я її купувала, не знала, що там буде. Разом із реставратором знімала 5 міліметрів повністю чорного шару. Спочатку відкрилися лики. Потім голубе тло. Є два типи реставрації — художня та історична. У художній усе, чого бракує, домальовують. Ми проводимо історичну — не домальовуємо, а тільки зберігаємо те, що є.
Місцеві відвідують музей нечасто.
— Ми колись малими по цьому млину бігали з подружками, — розказує Людмила Білявська, 59 років. — Батько робив тут, і ми приходили бігать, купаться. У ставку рибу ловили. Знали, що млин дуже давній. Доки його викупили, він не працював років 15. У музей я прийшла вперше на Петра і Павла. Ми були в церкві на службі Божій, і нас батюшка закликав на безкоштовну екскурсію. Раніше якось приходила, але втрапила у вівторок, а тут вихідний. Та й вхідний квиток 40 гривень. Для Радомишля недешево. Але дітям знижки. Цілими класами ходять на екскурсії.
Виявлено виразний зв’язок між рівнем розвитку людини та простором подій, в якому вона перебуває. Царство боже є простором Гомо триплекс. Щоб стати триплексом, треба піднятися у простір Царства божого...
У Радомишлі 9 місяців тому відкрився музей домашньої ікони
Світ:
12080704r.jpg
Першу ікону вона купила на київській барахолці 15 років тому.
— Усі ікони з мого музею — сироти, які опинилися поза домівкою.
— У калюжі лежав образ. Два сині ока, — згадує. — Люди ступали повз нього. Понівечений, порізаний, побитий цвяхами. Віддала рубль господарю. Коли ікон було п’ять тисяч, вони всі лежали в підвалі мого будинку. Вирішила тоді зробити музей. У Радомишлі саме продавали старий млин. За три місяці ми вивезли звідси 60 тонн сміття. Тільки на четвертий рік змогли перевезти сюди ікони.
Найбільше на виставці домашніх іконостасів. Вони могли сягати до 4 м завдовжки. Займали в хаті весь проміжок від вікна до вікна.
— Ця ікона була повністю чорна, скручена в трубку, — власниця музею показує іконостас з образами на тлі ясно-блакитного неба. — Коли я її купувала, не знала, що там буде. Разом із реставратором знімала 5 міліметрів повністю чорного шару. Спочатку відкрилися лики. Потім голубе тло. Є два типи реставрації — художня та історична. У художній усе, чого бракує, домальовують. Ми проводимо історичну — не домальовуємо, а тільки зберігаємо те, що є.
Місцеві відвідують музей нечасто.
— Ми колись малими по цьому млину бігали з подружками, — розказує Людмила Білявська, 59 років. — Батько робив тут, і ми приходили бігать, купаться. У ставку рибу ловили. Знали, що млин дуже давній. Доки його викупили, він не працював років 15. У музей я прийшла вперше на Петра і Павла. Ми були в церкві на службі Божій, і нас батюшка закликав на безкоштовну екскурсію. Раніше якось приходила, але втрапила у вівторок, а тут вихідний. Та й вхідний квиток 40 гривень. Для Радомишля недешево. Але дітям знижки. Цілими класами ходять на екскурсії.
Зверніть увагу
Простір волі та Царство боже є двома окремими, але суміжними просторами подій – докази