Офіційна політика Росії у відношенні до українців, від часів Петра І до сьогодні не змінилася ні на йоту. Хай там що і хто говорить, чи шукає позитивних моментів часів "спільної історії". Панове, не шукайте в с...ці меду. З погляду на сьогоднішню політику Кремля, ситуація має тенденцію погіршуватися. Вважаю злочином проти України підписання будь-яких стратегічних прожектів з Російською Федерацією, використання програмних серверів на її території (Олег Тягнибок взагалі глузд втратив, або очолює націоналістичну партію задля знищення націоналістичної ідеї, третього не бачу). Вони нам принесли мат і самогонку, кожне політичне ток-шоу зводиться до плаксивого стогону (у кращому випадку): "Ми так добре жили з українцями, а тепер вони наші вороги! Як вони могли?" У гіршому випадку ведеться про "ісконно русскіє території" і захист прав "русскоязичного насєлєнія" і завжди про тупість українців... А щодо кубанців, то є у фільмі "Сармат" гарна фраза в устах героя Лева Дурова: "Росія для нас - мачуха!"
Si vis pacem, para bellum
Коментарі
Офіційна політика Росії у відношенні до українців, від часів Петра І до сьогодні не змінилася ні на йоту. Хай там що і хто говорить, чи шукає позитивних моментів часів "спільної історії". Панове, не шукайте в с...ці меду. З погляду на сьогоднішню політику Кремля, ситуація має тенденцію погіршуватися. Вважаю злочином проти України підписання будь-яких стратегічних прожектів з Російською Федерацією, використання програмних серверів на її території (Олег Тягнибок взагалі глузд втратив, або очолює націоналістичну партію задля знищення націоналістичної ідеї, третього не бачу). Вони нам принесли мат і самогонку, кожне політичне ток-шоу зводиться до плаксивого стогону (у кращому випадку): "Ми так добре жили з українцями, а тепер вони наші вороги! Як вони могли?" У гіршому випадку ведеться про "ісконно русскіє території" і захист прав "русскоязичного насєлєнія" і завжди про тупість українців... А щодо кубанців, то є у фільмі "Сармат" гарна фраза в устах героя Лева Дурова: "Росія для нас - мачуха!"
Si vis pacem, para bellum
Рада була в Хочубеї, чи йти на Кубань. Голоси розділились. Дехто залишився, дехто пішов на Кубань. На знак згоди посадили дуба, він і зараз росте в Одесі, навпроти Політехнічного інституту.
Нащадки тих, що залишились, до сих пір живуть під Одесою в селасх: Усатове, Нерубайське та ін.