Одразу правильне, наукове, а не науковоподібне формулювання: Київська Русь є спільною колискою українського та білоруського народів, а також певної кількості давньоруських племен (новгородські словени, в’ятичі і радимичі), які, в результаті підкорення, в кінцевому результаті (від 1478 р.), стали незначною (до 10%) складовою частиною російського народу, основну етнічну базу якого становлять угро-фінські, тюркські та монгольські племена.
Уся суть маніпулювання історичними фактами і їх подальша фальсифікація полягає в тому, що люди, які називають себе вченими, «забувають» при цьому нагадувати далеким від науки пересічним громадянам про те, що, на відміну від українців та білорусів, росіяни є не моноетнічною, а полієтнічною нацією і якусь, тим більше незначну, частину видавати за ціле – не просто науковий ляпсус, а свідоме введення людей в оману.
Щоб раз і назавжди зрозуміти в чому полягає істина, достатньо лише бодай один раз ознайомитися з далеко не повним переліком основних племен, які склали генетичний фундамент російського народу: весь, єм, карели, іжорці, ладожани, вежани, литва, чудь, летьгола, меря, мордва, мурома, черемиси, угри, пермь, печера, ям, зимигола, корсь, нарова, ліб, кипчаки, татари, кінгіт, сіджиут, чичили, іграки, киргизи, черкеси, огузи, тухси, ячма, чаруки, калмики, булгари, численні племена монгольського еміра Хушитая та еміра Байку.
Іншими словами, до 1478 р. новгородці, в’ятичі і радимичі входили до складу нашого «руського світу» і були складовою частиною давньоруської народності (так як у ХVІІІ ст. русини змінили свою назву на українців, то, беручи до уваги той факт, що український народ є материнським, стовбурним по відношенню до усіх інших слов’янських і навіть неслов’янських народів, історики у багатьох випадках мають повне право вживати терміни «Давня Україна», «давньоукраїнська народність», «український світ», даючи собі при цьому звіт, що на кожному окремому етапі розвитку вони мають різні кількісні, а, отже, і якісні характеристики).
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Чи справді Київська Русь є «колискою трьох братніх народів»?
Світ:
Одразу правильне, наукове, а не науковоподібне формулювання: Київська Русь є спільною колискою українського та білоруського народів, а також певної кількості давньоруських племен (новгородські словени, в’ятичі і радимичі), які, в результаті підкорення, в кінцевому результаті (від 1478 р.), стали незначною (до 10%) складовою частиною російського народу, основну етнічну базу якого становлять угро-фінські, тюркські та монгольські племена.
rus_20121016.jpg
Уся суть маніпулювання історичними фактами і їх подальша фальсифікація полягає в тому, що люди, які називають себе вченими, «забувають» при цьому нагадувати далеким від науки пересічним громадянам про те, що, на відміну від українців та білорусів, росіяни є не моноетнічною, а полієтнічною нацією і якусь, тим більше незначну, частину видавати за ціле – не просто науковий ляпсус, а свідоме введення людей в оману.
Щоб раз і назавжди зрозуміти в чому полягає істина, достатньо лише бодай один раз ознайомитися з далеко не повним переліком основних племен, які склали генетичний фундамент російського народу: весь, єм, карели, іжорці, ладожани, вежани, литва, чудь, летьгола, меря, мордва, мурома, черемиси, угри, пермь, печера, ям, зимигола, корсь, нарова, ліб, кипчаки, татари, кінгіт, сіджиут, чичили, іграки, киргизи, черкеси, огузи, тухси, ячма, чаруки, калмики, булгари, численні племена монгольського еміра Хушитая та еміра Байку.
Іншими словами, до 1478 р. новгородці, в’ятичі і радимичі входили до складу нашого «руського світу» і були складовою частиною давньоруської народності (так як у ХVІІІ ст. русини змінили свою назву на українців, то, беручи до уваги той факт, що український народ є материнським, стовбурним по відношенню до усіх інших слов’янських і навіть неслов’янських народів, історики у багатьох випадках мають повне право вживати терміни «Давня Україна», «давньоукраїнська народність», «український світ», даючи собі при цьому звіт, що на кожному окремому етапі розвитку вони мають різні кількісні, а, отже, і якісні характеристики).
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля