Українські діти все чатіше знайомляться з казками одного з найбільших фіно-угорських народів - суомі. Ще у 2000 році в серії "Казки народів світу" вийшла солідна збірка фінських народних казок в переказах Олександра Завгороднього з ілюстраціями Катерини Штанко. А цього року свіже число дитячої газети "Казковий вечір" (ч.161) прикрасила фінська народна казка "Лисиця-ненька", якої, до речі, немає у списку 31 казки згаданої збірки.
Яскраво ілюстрована казка "Лисиця-ненька" одразу привертає увагу дітлахів і занурює їх у специфічні історії про володаря лісу - Ведмедя. Цей персонаж, мабуть, найпопулярніший у всіх фіно-угорських народів, включаючи русскіх. Тому походеньки багатодітного Ведмедя, що шукав неньки для своїх дітей - то справді повчальна історія. Вона будується, що називається, на архетипах.
На жаль змушені припустити, що неназваний автор перекладу цієї казки міг послуговуватися хіба що великоруським взірцем. На це вказує хоча й лагідний, але неоригінальний переклад пісеньки Лисички-Хитрунки:
Ще великий класик Павло Тичина вказував на те, що наспів "баю-бай" є суто русскім і не вживається в українській мові. Не личить він і перекладам, тим більше з фінської мови. Українською дітям співають "люлі-люлі" і, здається, саме в такий спосіб мала б співати й фінська Лисичка на сторінках газети "Казковий вечір". Однако вийшло чомусь "баю-бай"... То чи не тому, що саме так було у великоруському варіянті перекладу казки?
Як відомо, в Україні так і не сформувалася когорта літераторів, що здатна без підстрочників перекладати з фінської мови. Навіть Олександр Завгородній, що готував збірку "Фінські народні казки", робив саме перекази, а не переклад - він бо є перекладачем з естонської.
Нещодавно у львівському видавництві "Кальварія" вийшов роман Арто Паасілінна "Рік зайця". В книжці зазначено, що український переклад здійснено за виданням JANIKSEN VUOSI Gummerus, Helsinki, Finland, 1997. Автор перекладу - Юрій Зуб. Знайомство з цим текстом переконує, що перекладач таки знає мову і має чудовий версифікаційний талант. Але пан Зуб - то поки що виняток в Україні, про що свідчить і мінімальна бібліографія суомі-фінських письменників, перекладених на одну з найбільших слов'янських мов світу. Фінським казкам в українському літературному житті поталанило більше. Але їх потаємний зміст і північна краса поки що ховаються від українських дітей за якістю перекладу.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Українські діти все частіше читають фінські казки
Світ:
Українські діти все чатіше знайомляться з казками одного з найбільших фіно-угорських народів - суомі. Ще у 2000 році в серії "Казки народів світу" вийшла солідна збірка фінських народних казок в переказах Олександра Завгороднього з ілюстраціями Катерини Штанко. А цього року свіже число дитячої газети "Казковий вечір" (ч.161) прикрасила фінська народна казка "Лисиця-ненька", якої, до речі, немає у списку 31 казки згаданої збірки.
Яскраво ілюстрована казка "Лисиця-ненька" одразу привертає увагу дітлахів і занурює їх у специфічні історії про володаря лісу - Ведмедя. Цей персонаж, мабуть, найпопулярніший у всіх фіно-угорських народів, включаючи русскіх. Тому походеньки багатодітного Ведмедя, що шукав неньки для своїх дітей - то справді повчальна історія. Вона будується, що називається, на архетипах.
На жаль змушені припустити, що неназваний автор перекладу цієї казки міг послуговуватися хіба що великоруським взірцем. На це вказує хоча й лагідний, але неоригінальний переклад пісеньки Лисички-Хитрунки:
Туті-лала, туті-лала,
Спи, дитино, засинай,
Туті-лала, туті-лала,
Баю-бай, баю-бай!
Ще великий класик Павло Тичина вказував на те, що наспів "баю-бай" є суто русскім і не вживається в українській мові. Не личить він і перекладам, тим більше з фінської мови. Українською дітям співають "люлі-люлі" і, здається, саме в такий спосіб мала б співати й фінська Лисичка на сторінках газети "Казковий вечір". Однако вийшло чомусь "баю-бай"... То чи не тому, що саме так було у великоруському варіянті перекладу казки?
Як відомо, в Україні так і не сформувалася когорта літераторів, що здатна без підстрочників перекладати з фінської мови. Навіть Олександр Завгородній, що готував збірку "Фінські народні казки", робив саме перекази, а не переклад - він бо є перекладачем з естонської.
Нещодавно у львівському видавництві "Кальварія" вийшов роман Арто Паасілінна "Рік зайця". В книжці зазначено, що український переклад здійснено за виданням JANIKSEN VUOSI Gummerus, Helsinki, Finland, 1997. Автор перекладу - Юрій Зуб. Знайомство з цим текстом переконує, що перекладач таки знає мову і має чудовий версифікаційний талант. Але пан Зуб - то поки що виняток в Україні, про що свідчить і мінімальна бібліографія суомі-фінських письменників, перекладених на одну з найбільших слов'янських мов світу. Фінським казкам в українському літературному житті поталанило більше. Але їх потаємний зміст і північна краса поки що ховаються від українських дітей за якістю перекладу.
-------------------------
В тему:
Відродження фінської Євразії
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)