Українські діти все чатіше знайомляться з казками одного з найбільших фіно-угорських народів - суомі. Ще у 2000 році в серії "Казки народів світу" вийшла солідна збірка фінських народних казок в переказах Олександра Завгороднього з ілюстраціями Катерини Штанко. А цього року свіже число дитячої газети "Казковий вечір" (ч.161) прикрасила фінська народна казка "Лисиця-ненька", якої, до речі, немає у списку 31 казки згаданої збірки.
Яскраво ілюстрована казка "Лисиця-ненька" одразу привертає увагу дітлахів і занурює їх у специфічні історії про володаря лісу - Ведмедя. Цей персонаж, мабуть, найпопулярніший у всіх фіно-угорських народів, включаючи русскіх. Тому походеньки багатодітного Ведмедя, що шукав неньки для своїх дітей - то справді повчальна історія. Вона будується, що називається, на архетипах.
На жаль змушені припустити, що неназваний автор перекладу цієї казки міг послуговуватися хіба що великоруським взірцем. На це вказує хоча й лагідний, але неоригінальний переклад пісеньки Лисички-Хитрунки:
Ще великий класик Павло Тичина вказував на те, що наспів "баю-бай" є суто русскім і не вживається в українській мові. Не личить він і перекладам, тим більше з фінської мови. Українською дітям співають "люлі-люлі" і, здається, саме в такий спосіб мала б співати й фінська Лисичка на сторінках газети "Казковий вечір". Однако вийшло чомусь "баю-бай"... То чи не тому, що саме так було у великоруському варіянті перекладу казки?
Як відомо, в Україні так і не сформувалася когорта літераторів, що здатна без підстрочників перекладати з фінської мови. Навіть Олександр Завгородній, що готував збірку "Фінські народні казки", робив саме перекази, а не переклад - він бо є перекладачем з естонської.
Нещодавно у львівському видавництві "Кальварія" вийшов роман Арто Паасілінна "Рік зайця". В книжці зазначено, що український переклад здійснено за виданням JANIKSEN VUOSI Gummerus, Helsinki, Finland, 1997. Автор перекладу - Юрій Зуб. Знайомство з цим текстом переконує, що перекладач таки знає мову і має чудовий версифікаційний талант. Але пан Зуб - то поки що виняток в Україні, про що свідчить і мінімальна бібліографія суомі-фінських письменників, перекладених на одну з найбільших слов'янських мов світу. Фінським казкам в українському літературному житті поталанило більше. Але їх потаємний зміст і північна краса поки що ховаються від українських дітей за якістю перекладу.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Українські діти все частіше читають фінські казки
Світ:
Українські діти все чатіше знайомляться з казками одного з найбільших фіно-угорських народів - суомі. Ще у 2000 році в серії "Казки народів світу" вийшла солідна збірка фінських народних казок в переказах Олександра Завгороднього з ілюстраціями Катерини Штанко. А цього року свіже число дитячої газети "Казковий вечір" (ч.161) прикрасила фінська народна казка "Лисиця-ненька", якої, до речі, немає у списку 31 казки згаданої збірки.
Яскраво ілюстрована казка "Лисиця-ненька" одразу привертає увагу дітлахів і занурює їх у специфічні історії про володаря лісу - Ведмедя. Цей персонаж, мабуть, найпопулярніший у всіх фіно-угорських народів, включаючи русскіх. Тому походеньки багатодітного Ведмедя, що шукав неньки для своїх дітей - то справді повчальна історія. Вона будується, що називається, на архетипах.
На жаль змушені припустити, що неназваний автор перекладу цієї казки міг послуговуватися хіба що великоруським взірцем. На це вказує хоча й лагідний, але неоригінальний переклад пісеньки Лисички-Хитрунки:
Туті-лала, туті-лала,
Спи, дитино, засинай,
Туті-лала, туті-лала,
Баю-бай, баю-бай!
Ще великий класик Павло Тичина вказував на те, що наспів "баю-бай" є суто русскім і не вживається в українській мові. Не личить він і перекладам, тим більше з фінської мови. Українською дітям співають "люлі-люлі" і, здається, саме в такий спосіб мала б співати й фінська Лисичка на сторінках газети "Казковий вечір". Однако вийшло чомусь "баю-бай"... То чи не тому, що саме так було у великоруському варіянті перекладу казки?
Як відомо, в Україні так і не сформувалася когорта літераторів, що здатна без підстрочників перекладати з фінської мови. Навіть Олександр Завгородній, що готував збірку "Фінські народні казки", робив саме перекази, а не переклад - він бо є перекладачем з естонської.
Нещодавно у львівському видавництві "Кальварія" вийшов роман Арто Паасілінна "Рік зайця". В книжці зазначено, що український переклад здійснено за виданням JANIKSEN VUOSI Gummerus, Helsinki, Finland, 1997. Автор перекладу - Юрій Зуб. Знайомство з цим текстом переконує, що перекладач таки знає мову і має чудовий версифікаційний талант. Але пан Зуб - то поки що виняток в Україні, про що свідчить і мінімальна бібліографія суомі-фінських письменників, перекладених на одну з найбільших слов'янських мов світу. Фінським казкам в українському літературному житті поталанило більше. Але їх потаємний зміст і північна краса поки що ховаються від українських дітей за якістю перекладу.
-------------------------
В тему:
Відродження фінської Євразії
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта