В українському паспорті буде все українською

Відмова від російської транскрипції імені в документах став відстроченим виконанням мрії українських патріотів. І не схоже, що південний схід готується цьому протистояти.

У нашому житті повнісінько питань, які з порядку денного ніхто не знімав, але їхня гострота звучання при цьому помітно притупилася. Однак, підпис українського президента, поставлений ​​під законопроектом про введення біометричних паспортів, цілком може стати тією самою "живою водою", яка окропить, здавалося, вже архівну тему імен. Тих самих імен, що носять громадяни України.

До недавнього часу в країні існувало міцне - як і все тимчасове - статус-кво. У паспортах, які після 1991 року отримували громадяни України, було зафіксовано два написання імені: державною та російською мовами. І хоча основною формою вважалася саме українське написання, це не спричиняло особливого дискомфорту російськомовним.

Решту документів поступово переводилися на державну мову. У водійських правах, які видавали на південному сході країни років 10 тому, імена писали в російській транскрипції. Але коли була введена міжнародна форма документа (розміром з кредитну картку) імена вносили вже тільки українською. Та ж ситуація і з закордонними паспортами: доводилося пояснювати іноземцям, чому тебе слід звати Микита, якщо в документі написано "Никита".

Через півтора десятиліття виявилося, що практично у всіх документах, включаючи земельні акти, дипломи про середню і вищу освіту і нотаріальні доручення російська транскрипція імен поступилася місцем українській. Але це все викликало протест лише в окремих жорстких супротивників українського держпроекту, які час від часу влаштовували показові демарші, вигравали суди і домагалися збереження виключно російської форми власного імені. Всіх інших - особливо тих, чиї імена не міняли звучання від перекладу на українську - ситуація не особливо турбувала.

Можливо, що свою роль грав той факт, що двоваріантность імені була зафіксована в головному документі країни. Але ініціатива щодо впровадження нових паспортів ризикує цей фінальний бар’єр відправити у небуття. Досвід впровадження біометричних паспортів говорить лише про те, що варіант написання імені там може бути тільки один. І немає жодних сумнівів, що ним стане український.

Партія регіонів, яка нещодавно прийняла закон про мови регіональних меншин, може скільки завгодно бити себе кулаками в груди. Але при Ющенку чотирирічний син моєї знайомої кримської сімейної пари, отримав свідоцтво про народження російською мовою. А його молодшій сестрі, яка з’явилася на світ три місяці тому, вже виписали аналогічний документ на українській. Проігнорували всі посилання батьків на згаданий закон, один з пунктів якого свідчив, що документ заповнюється відповідно до побажання громадянина.

Питання в тому, як поведе себе південний схід, про збереження російськості якого так дбали в Кремлі. Тотальне мовчання навколо цієї теми красномовно. Чи то для російськомовних громадян України варіант написання імен дійсно вторинний, чи то масштаб того, що відбувається, ще не усвідомили людю, стурбовані питаннями побутового виживання.