Там, де звук зайвий

Вчені пояснили, чому багато хто з нас вважає за краще проводити вільний час біля телеекрану. Професор психології Манчестерського університету (Великобританія) Джеффрі Бітті провів дослідження, яке дало відповідь на запитання: чому переважна більшість людей надають перевагу телебаченню, а не книгам і радіо.

Виявляється, мозку сучасної людини набагато легше зрозуміти повідомлення, супроводжуване "картинкою" з текстом і звуком, ніж окремо взяті текст або мова. Під час дослідження 150 чоловікам і жінкам показували інформацію про турпоїздку, мобільний телефон і машину. Спеціальні прилади відзначали, скільки кожен "піддослідний" запам'ятовував з відеоряду без звуку, тільки зі звукового повідомлення і при комбінації цих двох елементів.

Професор Бітті виявив, що вже після одного сеансу ті з добровольців, хто дивився озвучене відео, згадували про предмет більше, ніж ті, хто тільки слухав або тільки дивився про нього. Тож немає нічого дивного в тому, що телебачення зайняло перше місце серед засобів масової інформації. І поки, на щастя чи на жаль, здорової альтернативи йому немає.

Звісно, чим більше каналів/чуттів задіяно в сприйнятті - тим повніша інформація. Тут треба розуміти, що кожне з чуттів (слух, тактильні/дотик, зір, смак, запах) має свою форму впливу на людину, "записує" потоки різної інформації. Кожне з сенсорних чуттів має свій унікальний вплив на душу, який неможливо замінити іншим. Функцію слуху ми описували в статтях Слух, Звуки Золотої ери, Фільм... Музика. Виконує.. Музика і душа тощо.

У зору зовсім інша, вогненна зона компетенції, яка більше відповідає інтелекту/рос."уму". Слух - ефірна зона, компетенція вище глузду/відання, духовного відання. В поєднанні зору з слухом отримуєм тонке, часом інтуїтивне, відання предмету з логічним розумінням. А відання - це найстабільніша наша структура, тому в зв’язці з музикою будь-що запам’ятається найкраще.

Професор Бітті тільки зачепив тему телебачення. Згадаймо інший, важливіший момент. Телебачення, даючи одночасно інформацію щонайменше на 3 канали, дуже спрощує людині процес сприйняття інформації. Пам’ятаємо: чим більше каналів - тим ліпше. Правда, від такої легкості у людей, що постійно дивляться телевізор, "редукуються"/розслабляються чуття. Тобто, їм важко даєтся просто графічна чи музична інформація. Іншими словами - телевізор детренує.

З іншої сторони, телевізор бере на себе роль активного елементу в взаємодії. Мислячого і опрацьовуючого елементу, і людині залишаєтсья тільки сприймати. Така форма сприйняття позбавляє сприймача активної ролі. Безмовно, без домовленостей і попереджень, підсвідомо ставить сприймаючого в пасивне, підпорядковане положення. Виховує в сприймачі пасивного, маргінального, немислячого раба.

Під час сприйняття аж по трьох каналах, людині важче фільтрувати те, що вона сприймає. Процес сприймання настільки захоплює, що свідомість відходить на другий план. Таким чином, все, що потрапляє з телевізора, обходить природні логічні фільтри / свідомість, і відразу потрапляє в підсвідомість.

Багато хто любить телевізор, бо він "розслабляє". Та він просто "вирубає"/виключає свідомість! Хочеш втекти від самого себе - тримай пульт! 

З іншої сторони потрійний вплив "давить", і психіка змушена сприйняти те, що подаєтсья. І, повертаючись до початку - сприймаючому в зручній формі "втискується" інформація поза його волею.

Оскільки втиснута інформація не була отримана активно і свідомо, то не сформувались зв’язки в пам’яті, такі собі посилання на матеріал. Тому отримана таким чином інформація значно швидше забувається і її важчее використати в житті, ніж та, яка була здобута. Тобто, ніж та, яку ми свідомо, виступаючи активним елементом, вийняли з тексту, звуку, форми тощо.

Під час ТБ перегляду наші відчуття сплять разом з свідомістю, тоді як під час активного сприйняття ми концентруєм увагу і відчуття, якими сприймаєм. Це тренує чуття і створює більше "посилань" в пам"яті, так як одне чуття сприймає, а інші 4 мають змогу шукати свої "в тему" і вставляти в потік засвоєння. На приклад, це фантазія під час читання книги чи прослуховування аудіо тощо.

Згадайте себе біля телевізора: ?чи часто ваш розум обурювався від того, щó вам втулюється невидимим потужним пресом в душу? І щоб захиститись, приходилось "піднімати на ноги" логіку і етику, фільтри відчуттів і підвищувати рівень самоусвідомлення і відсторонення...

Резюме. Телевізор - потужний метод глибокого впихування інформації поза свідомістю, всупереч бажанню сприймача. Його вигідно використовувати у в’язницях для перепрограмування і підкорення в’язнів. Його можна використовувати для психотерапії. Його недопустимо використовувати здоровій вільній людині в будь-якому віці.