22 квітня 1861 року російський імператор Олександр II об'єднав на Кубані місцевих нащадків запорожців і російських козаків у Кубанське козаче військо. Доти називалося Чорноморським. Частка українців у ньому становила понад 2/3. Вони почали переселятися на відбиті в черкесів землі ще 1794-го. Козаки в оточенні ворожо налаштованих кавказьких народів залишали свій січовий напіввійськовий устрій. Групувалися куренями. Називали їх відповідно до місця свого походження: Батуринський, Канівський, Уманський, Корсунський. У 1840-х pоках поселення-курені перейменовано на станиці.
Згодом із Чернігівщини, Полтавщини й Харківщини на Кубань перебралося понад 158 тис. козаків із сім'ями. 1/6 колоністів загинула від незвичного клімату в болотистій місцевості. "Цей народ приносить безсумнівну користь державі, якщо тільки скористатися розумно його природною схильністю бути основою багатства і процвітання нових місць", - писав 1882-го російський етнограф Олександр Ріттіх.
"Малоросійську мову" рідною, за переписом 1897 року, назвали понад половину жителів Кубанської області, як тоді офіційно називався регіон. Усього - 950 тис. "Українська мова й звичай панують усюди на Кубанщині й заглушили московщину майже цілком", - зазначав тоді географ Степан Рудницький.
1918 року, після розпаду Російської імперії, у краї проголошено Кубанську Народну Республіку. Її керівництво встигло ухвалити резолюцію "Про прилучення Кубані на федеративних умовах до України". Край цим намірам поклали зміни влади в Києві та "єдинонеділимська" налаштованість російської "білої" армії генерала Антона Денікіна, а потім наступ "червоних". З утвердженням більшовицької влади Кубань "прирізали" до Російської РФСР.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
"Українська мова й звичай заглушили Московщину"
Світ:
13042202r.jpg
Згодом із Чернігівщини, Полтавщини й Харківщини на Кубань перебралося понад 158 тис. козаків із сім'ями. 1/6 колоністів загинула від незвичного клімату в болотистій місцевості. "Цей народ приносить безсумнівну користь державі, якщо тільки скористатися розумно його природною схильністю бути основою багатства і процвітання нових місць", - писав 1882-го російський етнограф Олександр Ріттіх.
"Малоросійську мову" рідною, за переписом 1897 року, назвали понад половину жителів Кубанської області, як тоді офіційно називався регіон. Усього - 950 тис. "Українська мова й звичай панують усюди на Кубанщині й заглушили московщину майже цілком", - зазначав тоді географ Степан Рудницький.
1918 року, після розпаду Російської імперії, у краї проголошено Кубанську Народну Республіку. Її керівництво встигло ухвалити резолюцію "Про прилучення Кубані на федеративних умовах до України". Край цим намірам поклали зміни влади в Києві та "єдинонеділимська" налаштованість російської "білої" армії генерала Антона Денікіна, а потім наступ "червоних". З утвердженням більшовицької влади Кубань "прирізали" до Російської РФСР.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)