Оксана Забужко: "ПРіБЮТ - це суміш бандитів-гопників і фсбшників, тільки в різних пропорціях"

Так вже сталося, що в Україні найуспішніший письменник – це Віктор Янукович, який отримав авторську винагороду у понад 15 мільйонів гривень за книжку, яку ніхто не бачив ні на книжних полицях, ні тим більше на піратських торрентах.

Але це другий рік підряд трапилося. В перший раз він дебютував зі своїми безумними гонорарами в 2012 році, а цього року знову те саме. І хто в цьому винуватий? Ви, панове журналісти! Коли рік тому це відбулося, то фахівці відразу пояснили, що відбувається -  легалізація капіталів. І зрозуміло, в чому  прокол, - люди, які вставляли йому в декларацію цю цифру, не мають зеленого поняття, якими сумами оперує ринок української легальної книжки, і вставили, видно, знайомі їм по "відкатах" цифри з "державного друку". Інакше кажучи – "засвітили білизну"… В будь-якій країні Заходу журналісти вмить ухопилися б за край цієї "білизни", щоб витягти  наверх цілу, приховану від ока громадськості, величезну корупційну тему! А в нас що?

Давайте говорити не тільки про державу, давайте говорити про суспільство – про нас, які дозволяють цій державі бути такою, якою вона є. Гаразд, громадськість абсолютно не в темі, настільки ніхто не знає економіки української книжки, що Табачник може "на голубом глазу", не кліпнувши, заявляти, що підручники трохи чи не поштучні, тому собівартість одного підручника 400 грн – і всі відчувають, що тут щось не так, але аргументовано підняти його на глум ніхто не може, бо ніхто не знає, в межах яких легальних сум функціонує  українська книжка.

В інформаційному сенсі поле неоране. Так вперед! Копайте! Дізнавайтесь самі й інформуйте людей! Якби минулого року армія журналістів зайнялася журналістськими розслідуваннями в цій галузі і суспільство більше б довідалося про економіку книжки, то цього року Янукович би вже не ставив у декларації цих 15 мільйонів. А так - він їх вписуватиме доти, доки суспільство перебуває в повному невіданні, "скільки це коштує". Зараз ця тема знову згасне. Через рік він знову впише 15 мільйонів. І знову ці самі люди будуть в мене брати коментар - і знову я їх відсилатиму до свого, вже позаторішнього, інтерв'ю і казатиму те саме, що зараз Вам. І хто тут винен?

Насправді, багато ваших колег письменників давали коментарі з цього приводу, що для України це абсолютно нереальна цифра.  Та й для Європи нереальна… Вам не здається, що в суспільстві вже з'явилась певна "звичка" до свавілля? Всі все чудово і так розуміють, але це ні на що не впливає.

Ні, ніхто нічого не розуміє. У нас немає прозорості доходів… У нас 22 роки існує корупційна держава. Тому, звичайно, є якась інерція звикання, це  неминуче. Але це не значить, що ми повинні, склавши руки хихикати над тим, як  в черговий раз "Янукович облажався", і не робити нічого, щоб інформаційно розчищати цю територію. У нас туман, у нас просто висячий інформаційний туман. Всі ми живемо в цьому інформаційному тумані. У мене часом таке враження, що цей Янукович потрібен і журналістам, і цілому суспільству, як оте класичне японське опудало начальника, що його можна копати ногою  – і таким чином психологічно компенсувати власну бездіяльність. Нібито от у нас єдиний ідіот, а не буде ідіота - і зразу стане все добре.  Дивовижна інфантильність!

Десь три роки тому ви стали уособленням такого явища як "противсіхи"... Ви і зараз стоїте на тих самих позиціях? 

Все, що я вам зараз кажу, є продовженням того, що я говорила тоді. Українська політична еліта є абсолютними корупційними покидьками УРСР.

Для вас Янукович і Тимошенко досі однакові?

Що значить "досі"? Вона за ці три роки для вас погарнішала?

Вона сидить у неволі… Хіба це не жертва? Хіба цим вона не спокутувала якісь свої помилки?

Сидять різні люди в різних країнах. За зловживання сидять різні політики. Кожен з цих політиків продовжує функціонувати як політик. Порівняйте з Луценком, який публікував відгуки про прочитані ним книжки (те саме робив ув'язнений  прем'єр-міністр Румунії). Публікував статті про те, як він бачить майбутній розвиток України, - а не заклики не кидати сніжками в дам в шубах. А тут  від людини, яка вважається професійним  політиком, за два роки ув'язнення не з'явилося жодного тексту, який би продемонстрував, що вона взагалі якось особисто заангажована в долю країни.

Два роки ми чуємо про стан її здоров'я, про загрози її персональному комфорту, психологічному й фізичному благополуччю. Чим це відрізняється від януковичевих страусових черевиків, кортежів і загорож у Межигір'ї? Два роки ми бачимо людину, яка при владі грала абсолютно фальшивий образ. Раджу на цю тему прецікаву працю Тамари Гундорової в її книжці "Транзитна культура", де вона робить порівняльний аналіз двох посттоталітарних культурних феноменів – Юлії Тимошенко і Вєрки Сердючки і дуже елегантно показує, що Тимошенко – це, так би мовити, "Сердючка всерйоз".

Тобто ви не вважаєте, що Тимошенко була б кращою за Януковича?

Ні, не вважаю. І не бачу, які можуть бути підстави так вважати – крім, хіба що, суто релігійної віри, яка є явищем дуже небезпечним, коли має своїм об'єктом "живих богів". Я вважаю, що весь цей ПРіБЮТ, який усередині себе "мінявся  місцями" вже бозна-скільки разів, повинен покинути українську політичну сцену, і цей процес тільки-тільки розпочався. Це єдине злоякісне утворення, ракова пухлина, залишена нам у спадок від СРСР -  суміш бандитів-гопників і фсбшників, тільки в різних пропорціях.

А як ви сприймаєте Віталія Кличка? Його президентський рейтинг останнім часом істотно виріс. Чи є він для вас політиком?

Він по-людськи мені достатньо симпатичний. Як політик він, здається, нічим себе не зарекомендував. Тобто я не знаю його як політика, не знаю, чого він хоче. Крім того, що "за все хорошее, против всего плохого". Він така нейтральна, компромісна фігура, тому можна зрозуміти, чого виріс його рейтинг.

Нас, насправді, ціла країна так званих "противсіхів". Цей мем, до речі, є глибоко хибним. Вибачте, але я не проти всіх. Я людина, яка прийшла на вибори 2010 року і дуже чітко поставила в бюлетені - не підтримую жодного кандидата з двох запропонованих.

Я виступила проти ПРіБЮТ. А "проти всіх" - це звучить так ніби "пофіг". Я просто перша вголос сказала про абсолютно очевидну для мене ще задовго до тихі президентських виборів кризу українського політичного класу, - письменник, якщо він чогось вартий, повинен хоч трохи випереджати в часі загальний рівень свідомості суспільства, це нормально.

Станом на сьогодні ця криза  вже  очевидна не тільки мені, не тільки вузькому прошарку інтелектуалів, - втрату успадкованих від СРСР патерналістських ілюзій пережили  мільйони. На тлі цієї кризи, зрозуміло, якась компромісна фігура, на якій може відпочити око і стосовно якої відомо, яким чином він заробив свої гроші (бо всі бачили, що це зароблялося кров'ю з носа і розбитими щелепами впродовж років), - такому досить просто не робити якихось виразно огидних жестів  і відверто дурних заяв для того, щоб по контрасту нарощувати свій рейтинг. Пам'ятаєте, як у Довлатова: "Леночка, ты чудно выглядишь, особенно на фоне остальных". Що це означає? Це означає повну втрату українським політикумом кредиту довіри у населення.