До написання цієї замітки мене підштовхнув один невеличкий, але вкрай цікавий нормативний документ, який я випадково знайшов у нашому законодавстві. Він настільки короткий і стислий по суті, що його можна привести тут без скорочень, видаливши лише реєстраційні атрибути. Прошу знайомитися:
"Положення про порядок застосування вогнепальної зброї", затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від від 12 жовтня 1992 р. N 575 (редакція чинна з 11.01.2010 р.)
1. Посадові особи, яким відповідно до чинного законодавства дозволено володіння вогнепальною зброєю, мають право застосовувати її як крайній захід у таких випадках:
- для відбиття групового та збройного нападу на зазначену особу, членів її сім'ї або окремих громадян, якщо їхньому життю чи здоров'ю загрожує небезпека;
- для захисту від злочинних посягань на своє житло та майно;
- для затримання особи, яка вчинила злочин і намагається втекти або вчинити збройний опір;
- для відбиття збройного чи групового нападу на приміщення державного і громадського підприємства, установи і організації, об'єкт, що охороняється, або залізничний рухомий склад, де працює або несе службу зазначена посадова особа;
- для знешкодження тварин, що загрожують життю чи здоров'ю посадової особи, членів її сім'ї або окремих громадян.
Перед застосуванням вогнепальної зброї посадова особа повинна попередити про намір її застосування, крім випадків, коли її життю чи життю інших громадян загрожує безпосередня небезпека.
2. При враженні нападаючого внаслідок застосування вогнепальної зброї посадова особа повинна негайно викликати карету швидкої медичної допомоги для пораненого, вжити заходів до забезпечення охорони місця події, сповістити органи прокуратури та міліції про застосування зброї.
3. Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи, а також по відношенню до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку чи з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх (крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю чи здоров'ю громадян, або збройного нападу чи збройного опору)."
Порівнюємо вищенаведений документ за обсягом прав на застосування зброї з частиною 5 статті 36 Кримінального Кодексу України "Необхідна оборона", яка розповсюджується на всіх громадян України:
"Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від:
- нападу озброєної особи або нападу групи осіб,
- а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає."
Відчуйте різницю, будь ласка, між "мають право" у першому випадку та "не є перевищенням меж і не має наслідком" у другому.
Звичайно, що пересічному громадянину немає потреби відбивати збройний напад на приміщення державного і громадського підприємства, установи і організації, об'єкт, що охороняється, або залізничний рухомий склад (хоча і тут можливі варіанти, як у випадках із рейдерським захопленням власності), або затримувати особу, яка вчинила злочин і намагається втекти або вчинити збройний опір (знову ж таки, можуть бути варіанти).
Але захищати своє життя, здоров'я, майно, членів сім'ї, або сусідів та знешкодити небезпечну тварину, яка становить загрозу - це навіть не право, а обов'язок для нормального члена суспільства.
Тим більше, що Конституція України прямо вказує:
- людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3);
- кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (стаття 27);
- ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а право приватної власності є непорушним (стаття 41).
Тобто, вкотре ми маємо знайому ситуацію, коли усі перед законом рівні, але одні рівніші за інших.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Про рівність власників зброї перед законом
Світ:
Спецтема:
До написання цієї замітки мене підштовхнув один невеличкий, але вкрай цікавий нормативний документ, який я випадково знайшов у нашому законодавстві. Він настільки короткий і стислий по суті, що його можна привести тут без скорочень, видаливши лише реєстраційні атрибути. Прошу знайомитися:
13070303r.jpg
"Положення про порядок застосування вогнепальної зброї", затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від від 12 жовтня 1992 р. N 575 (редакція чинна з 11.01.2010 р.)
1. Посадові особи, яким відповідно до чинного законодавства дозволено володіння вогнепальною зброєю, мають право застосовувати її як крайній захід у таких випадках:
- для відбиття групового та збройного нападу на зазначену особу, членів її сім'ї або окремих громадян, якщо їхньому життю чи здоров'ю загрожує небезпека;
- для захисту від злочинних посягань на своє житло та майно;
- для затримання особи, яка вчинила злочин і намагається втекти або вчинити збройний опір;
- для відбиття збройного чи групового нападу на приміщення державного і громадського підприємства, установи і організації, об'єкт, що охороняється, або залізничний рухомий склад, де працює або несе службу зазначена посадова особа;
- для знешкодження тварин, що загрожують життю чи здоров'ю посадової особи, членів її сім'ї або окремих громадян.
Перед застосуванням вогнепальної зброї посадова особа повинна попередити про намір її застосування, крім випадків, коли її життю чи життю інших громадян загрожує безпосередня небезпека.
2. При враженні нападаючого внаслідок застосування вогнепальної зброї посадова особа повинна негайно викликати карету швидкої медичної допомоги для пораненого, вжити заходів до забезпечення охорони місця події, сповістити органи прокуратури та міліції про застосування зброї.
3. Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи, а також по відношенню до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку чи з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх (крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю чи здоров'ю громадян, або збройного нападу чи збройного опору)."
Порівнюємо вищенаведений документ за обсягом прав на застосування зброї з частиною 5 статті 36 Кримінального Кодексу України "Необхідна оборона", яка розповсюджується на всіх громадян України:
"Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від:
- нападу озброєної особи або нападу групи осіб,
- а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає."
Відчуйте різницю, будь ласка, між "мають право" у першому випадку та "не є перевищенням меж і не має наслідком" у другому.
Звичайно, що пересічному громадянину немає потреби відбивати збройний напад на приміщення державного і громадського підприємства, установи і організації, об'єкт, що охороняється, або залізничний рухомий склад (хоча і тут можливі варіанти, як у випадках із рейдерським захопленням власності), або затримувати особу, яка вчинила злочин і намагається втекти або вчинити збройний опір (знову ж таки, можуть бути варіанти).
Але захищати своє життя, здоров'я, майно, членів сім'ї, або сусідів та знешкодити небезпечну тварину, яка становить загрозу - це навіть не право, а обов'язок для нормального члена суспільства.
Тим більше, що Конституція України прямо вказує:
- людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3);
- кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (стаття 27);
- ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а право приватної власності є непорушним (стаття 41).
Тобто, вкотре ми маємо знайому ситуацію, коли усі перед законом рівні, але одні рівніші за інших.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков