У Росії почалася дискусія з приводу інформації про наявність у Москві сервера глобальної американської системи стеження за інтернет-користувачами під назвою XKeyscore, яку застосовують працівники американських спецслужб. Такі сервери нібито знаходяться в 150 країнах світу.
Карта розташування таких серверів стеження представлена у презентації Агентства національної безпеки США (NSA) від 2008 року і опублікована на сайті газети Guardian ще 31 липня. Україну це питання навряд чи зачепило б, якби в даному повідомленні не згадувалося про наявність «шпигунського» сервера, який нібито перебуває в Києві.
Поки і в Росії, і в Україні ця тема мусується виключно в експертному IT-полі. Політики відмовчуються. Можливо, це пов´язано з тим, що інформація - вкрай неоднозначна з технічної точки зору. А можливо, і з тим, що вже скоро почнеться новий виток інформаційної війни між США і Росією, в яку приплетуть і Україну.
Поки ж наші політики особливо не поспішають починати пошуки горезвісного агрегата. І, що найцікавіше, не готові бігти «поперед батька в пекло» і делегати «руского міра» в Україні. «Сервер - є він чи немає... Ви самі прекрасно розумієте, що його місце розташування - це досить умовна річ, оскільки сайти багатьох із наших ЗМІ перебувають у тих самих Штатах», - сказав лідер Компартії Петро Симоненко. При цьому він зазначив, що для нього більшою проблемою є існування «грантоїдських» структур в Україні.
Народний депутат від Партії Регіонів Вадим Колесніченко зазначив, що депутати ніяк не зможуть перевірити інформацію, що з´явилася. «Я вже вніс проект постанови про створення тимчасової слідчої комісії, яка повинна оцінити збиток і можливі ризики з приводу тієї інформації, яку оголосив Сноуден. І сподіваюся, що вже у вересні вона буде створена», - сказав нардеп. За словами Колесніченка, цей сервер депутати можуть шукати тільки у форматі Тимчасової Слідчої Комісії. «Депутат не має права працювати слідчим», - зазначив він. Щоправда, п´ять років тому цей факт зовсім не заважав депутатам-«регіоналам» шукати в Грузії сліди українських військових у грузинсько-російському конфлікті в Південній Осетії...
Але повернемося до технічного питання, яке розділило фахівців з IT-технологій на два умовних табори. Одна частина експертів вважає, що зробити це все-таки реально. «Американська шпигунська структура може перебувати в Києві, при цьому немає необхідності навіть розміщувати її в посольстві. Найчастіше такі системи розміщують у провайдерів, при цьому провайдери про це не знають. Також провайдер може бути зламаний і частина запитів може надсилатися в іншу країну», - вважає член Вищої ради інтернет-партії України Андрій Терещенко.
Інші ж експерти більш скептично ставляться до всемогутності Агентства національної безпеки США. Для того щоб прослуховувати інтернет-трафік у масштабах цілої держави, «шпигунський» сервер повинен бути розташований таким чином, щоб весь національний трафік проходив крізь нього.
В Україні реалізувати таку схему нереально, оскільки ніякого центрального «нервового вузла» Інтернету в нас не існує - десятки провайдерів мають власні закордонні інтернет-канали. Тому у сервера, розташованого, припустимо, на захищеній від усіляких домагань української влади території посольства, немає можливості прослухати що-небудь, оскільки він не знаходиться в «точці перетину» інтернет-потоків.
Щоправда, існує кілька так званих точок обміну трафіком, які пов´язують українських провайдерів між собою за принципом «кожен із кожним». Але ці «точки» знаходяться під колективним управлінням, в їхні лави входять десятки провайдерів-учасників. «Протягнути якийсь сервер на майданчик точки обміну трафіком, в обхід колегіального рішення, та ще й «увіткнути» його таким чином, щоб крізь нього «нишком» проходила вся маршрутизація - це фантастика, цього ніхто не допустить», - говорить джерело «Коментарів» у точці обміну трафіком UA-IX.
Теоретично можливий принципово інший варіант - оснастити «шпигунськими» серверами кожного великого провайдера в країні. Саме така схема, за даними Сноудена, реалізована в США: спецапаратура, що займає цілі кімнати, присутня в інфраструктурі кожного великого телеком-оператора. Але важко повірити, що американській владі вдалося повторити таку схему в Росії чи Україні.
Тому, судячи з опису, наведеного газетою Guardian, експерти вважають, що мова, швидше, йде не про «прослуховуючі» сервери, а про точку входу в систему XKeyscore, через яку працівники розвідки з повноваженнями Сноудена можуть черпати інформацію з центральної бази розвідданих. Для організації такої точки входу не потрібно ні особливого розташування сервера, ні величезної обчислювальної потужності, тому її цілком можна розгорнути навіть на території посольства.
Як би там не було, після воєн експертів з приводу питання «може - не може», варто прогнозувати, що прийде черга політиків. При цьому першу скрипку, очевидно, гратиме Росія, яка останнім часом і так побила всі горщики із США. А значить, тема «шпигунських штучок» буде для Москви дуже до речі. А далі технологія проста: заяви про «імперіалістичні» підступи з боку Штатів. А якщо українські політики будуть «філонити» цю тему, то нашу країну з легкої руки якого-небудь Жириновського ще можуть охрестити пособником імперіалістичних агресорів...
У цій статті ознайомимось з трьома реальними історіями дії надлюдського розуму, розглянемо наш досвід його застосування і сформулюємо три найближчі завдання нашого проекту.
В інформвійні Росії з США росіяни можуть відвести Києву роль пособників «імперіалістів»
Світ:
У Росії почалася дискусія з приводу інформації про наявність у Москві сервера глобальної американської системи стеження за інтернет-користувачами під назвою XKeyscore, яку застосовують працівники американських спецслужб. Такі сервери нібито знаходяться в 150 країнах світу.
Карта розташування таких серверів стеження представлена у презентації Агентства національної безпеки США (NSA) від 2008 року і опублікована на сайті газети Guardian ще 31 липня. Україну це питання навряд чи зачепило б, якби в даному повідомленні не згадувалося про наявність «шпигунського» сервера, який нібито перебуває в Києві.
Поки і в Росії, і в Україні ця тема мусується виключно в експертному IT-полі. Політики відмовчуються. Можливо, це пов´язано з тим, що інформація - вкрай неоднозначна з технічної точки зору. А можливо, і з тим, що вже скоро почнеться новий виток інформаційної війни між США і Росією, в яку приплетуть і Україну.
Поки ж наші політики особливо не поспішають починати пошуки горезвісного агрегата. І, що найцікавіше, не готові бігти «поперед батька в пекло» і делегати «руского міра» в Україні. «Сервер - є він чи немає... Ви самі прекрасно розумієте, що його місце розташування - це досить умовна річ, оскільки сайти багатьох із наших ЗМІ перебувають у тих самих Штатах», - сказав лідер Компартії Петро Симоненко. При цьому він зазначив, що для нього більшою проблемою є існування «грантоїдських» структур в Україні.
Народний депутат від Партії Регіонів Вадим Колесніченко зазначив, що депутати ніяк не зможуть перевірити інформацію, що з´явилася. «Я вже вніс проект постанови про створення тимчасової слідчої комісії, яка повинна оцінити збиток і можливі ризики з приводу тієї інформації, яку оголосив Сноуден. І сподіваюся, що вже у вересні вона буде створена», - сказав нардеп. За словами Колесніченка, цей сервер депутати можуть шукати тільки у форматі Тимчасової Слідчої Комісії. «Депутат не має права працювати слідчим», - зазначив він. Щоправда, п´ять років тому цей факт зовсім не заважав депутатам-«регіоналам» шукати в Грузії сліди українських військових у грузинсько-російському конфлікті в Південній Осетії...
Але повернемося до технічного питання, яке розділило фахівців з IT-технологій на два умовних табори. Одна частина експертів вважає, що зробити це все-таки реально. «Американська шпигунська структура може перебувати в Києві, при цьому немає необхідності навіть розміщувати її в посольстві. Найчастіше такі системи розміщують у провайдерів, при цьому провайдери про це не знають. Також провайдер може бути зламаний і частина запитів може надсилатися в іншу країну», - вважає член Вищої ради інтернет-партії України Андрій Терещенко.
Інші ж експерти більш скептично ставляться до всемогутності Агентства національної безпеки США. Для того щоб прослуховувати інтернет-трафік у масштабах цілої держави, «шпигунський» сервер повинен бути розташований таким чином, щоб весь національний трафік проходив крізь нього.
В Україні реалізувати таку схему нереально, оскільки ніякого центрального «нервового вузла» Інтернету в нас не існує - десятки провайдерів мають власні закордонні інтернет-канали. Тому у сервера, розташованого, припустимо, на захищеній від усіляких домагань української влади території посольства, немає можливості прослухати що-небудь, оскільки він не знаходиться в «точці перетину» інтернет-потоків.
Щоправда, існує кілька так званих точок обміну трафіком, які пов´язують українських провайдерів між собою за принципом «кожен із кожним». Але ці «точки» знаходяться під колективним управлінням, в їхні лави входять десятки провайдерів-учасників. «Протягнути якийсь сервер на майданчик точки обміну трафіком, в обхід колегіального рішення, та ще й «увіткнути» його таким чином, щоб крізь нього «нишком» проходила вся маршрутизація - це фантастика, цього ніхто не допустить», - говорить джерело «Коментарів» у точці обміну трафіком UA-IX.
Теоретично можливий принципово інший варіант - оснастити «шпигунськими» серверами кожного великого провайдера в країні. Саме така схема, за даними Сноудена, реалізована в США: спецапаратура, що займає цілі кімнати, присутня в інфраструктурі кожного великого телеком-оператора. Але важко повірити, що американській владі вдалося повторити таку схему в Росії чи Україні.
Тому, судячи з опису, наведеного газетою Guardian, експерти вважають, що мова, швидше, йде не про «прослуховуючі» сервери, а про точку входу в систему XKeyscore, через яку працівники розвідки з повноваженнями Сноудена можуть черпати інформацію з центральної бази розвідданих. Для організації такої точки входу не потрібно ні особливого розташування сервера, ні величезної обчислювальної потужності, тому її цілком можна розгорнути навіть на території посольства.
Як би там не було, після воєн експертів з приводу питання «може - не може», варто прогнозувати, що прийде черга політиків. При цьому першу скрипку, очевидно, гратиме Росія, яка останнім часом і так побила всі горщики із США. А значить, тема «шпигунських штучок» буде для Москви дуже до речі. А далі технологія проста: заяви про «імперіалістичні» підступи з боку Штатів. А якщо українські політики будуть «філонити» цю тему, то нашу країну з легкої руки якого-небудь Жириновського ще можуть охрестити пособником імперіалістичних агресорів...
Зверніть увагу
Шукачі перлів: надлюдський розум «Народного Оглядача», його практичні прояви та перспективи