Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Навіщо українським олігархам асоціація з ЄС

Побоюючись непередбачуваності Кремля і переділу власності, великий бізнес готовий погодитися на європейські правила. Але не в Україні. Українські олігархи виявилися одними з головних прихильників підписання Угоди про асоціацію з ЄС, що включає створення Зони вільної торгівлі (ЗВТ). 

Однак такі симпатії до євроінтеграційних процесів складно пояснити виключно економічними причинами. Адже згідно з підрахунками більшості фахівців, швидко заробити українському бізнесу на продажі своєї продукції в Євросоюз не вийде. Основою українського експорту в ЄС є сировина - продукція металургії і зерно, експортерам яких договір про вільну торгівлю не пропонує великих стимулів.

Згідно з дослідженням Польського інституту міжнародних відносин «Виграють чи програють українські олігархи від підписання Угоди про асоціацію», в короткостроковій перспективі від ліквідації ввізних тарифів у межах Зони вільної торгівлі виграти можуть лише українські виробники харчових продуктів. Але і це залежить насамперед від того, чи зможуть вони витримати жорстку конкуренцію і на європейському, і на внутрішньому ринку, куди почне надходити продукція з ЄС. Передбачається, що в майбутньому великий український бізнес зможе розширити доступ до північноамериканських ринків після того, як ЄС і США підпишуть договір про Зону вільної торгівлі, але ця перспектива також досить туманна.

Однак усе останнє десятиліття якраз представники великого українського капіталу найактивніше зміцнювали свої зв´язки із Заходом. Починаючи від традиції відправляти на Захід своїх нащадків для здобуття вищої освіти, що стала вже ознакою хорошого тону, і купувати нерухомість у Європі і до реєстрації своїх компаній в країнах ЄС і придбання європейських активів. Деякі ж, як, наприклад, співвласник групи «Приват» Ігор Коломойський, взагалі вважають за краще займатися бізнесом в Україні, не залишаючи Європи.

Варто згадати, що про свою прихильність курсу на євроінтеграцію найбільший підприємець країни Рінат Ахметов заявляв ще восени 2004 року, причому до другого туру президентських виборів і початку Помаранчевої революції. Він же першим почав хвилю структуризації олігархічних бізнесів, оформляючи в різні часи і різними способами накопичені активи у відносно прозору холдингову структуру.

Сьогодні ж можна говорити про те, що етап первинного накопичення капіталу перебуває на стадії завершення.Ласі активи, які ще продовжують залишатися в держвласності, можна перерахувати по пальцях. Подальше активне зростання активів фінансово-промислових груп можливе переважно за рахунок перерозподілу вже накопиченого на користь найбільш близьких до влади груп. І основні гравці згодні «зафіксувати прибуток», поступово переходячи в зовнішній діяльності на європейські правила ведення бізнесу, засновані на верховенстві права і непорушному праві власності. Вже сьогодні, якщо власникам найбільших українських компаній і доводитися з´ясовувати стосунки в судовому порядку, то суди вони вважають за краще вибирати аж ніяк не українські.

Крім цього, в останні роки замість класичних офшорів та Кіпру все більш популярним серед українського великого бізнесу стає реєструвати компанії в респектабельних європейських Нідерландах, Австрії та Швейцарії. Для багатьох саме європейська реєстрація бізнесу та розміщення акцій підконтрольних компаній на європейських фондових майданчиках стали непоганим захистом від можливих проблем на батьківщині.Приміром, у 2011 році масові обшуки з виїмкою документів пройшли в офісах більшості підприємств Костянтина Жеваго. Однак цієї долі уник найбільший актив бізнесмена - ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», оформлений на швейцарську Ferrexpo AG, якою, у свою чергу, володіє зареєстрована у Великій Британії компанія Ferrexpo plc, чиї акції з 2007 року котируються на Лондонській фондовій біржі. І приклад Жеваго або того самого Віктора Пінчука став вельми заразливим з урахуванням того, що українські олігархи бояться 2015 року. Однак вони бояться не лише поразки Віктора Януковича, слідом за яким багатьом можуть запропонувати «поділитися», а й перемоги Віктора Федоровича, яка його настільки зміцнить, що його найближче оточення не буде рахуватися навіть із найбільш заслуженими олігархами з ПР.

Ще більше український капітал впевнився у тому, що мати справу з Брюсселем набагато надійніше, ніж з Москвою, після генеральної репетиції «торговельної війни», яку Росія провела в серпні. Принаймні ні від олігархів, ні через підконтрольні їм засоби масової інформації закликів переглянути євроінтеграційні плани України не прозвучало, незважаючи на погрози з боку Росії про майбутню втрату ринку країн Митного союзу для українського імпорту.

Не додає привабливості Митному союзу в очах бізнесу також широко застосовувана практика висунення сумнівних претензій до продукції компанії, власники яких потрапили в немилість Кремля. Більше того, останні події в Білорусі показують, що проблеми у відносинах між країнами - учасницями Єдиного економічного простору Росії, Казахстану та Білорусі перейшли на рівень, коли керівники та власники найбільших компаній ризикують стати у буквальному сенсі заручниками міждержавних конфліктів.

При цьому, якщо великий український бізнес заради Європи готовий змиритися з втратою частини прибутків від поставок своєї продукції на ринок країн МС, то очевидне прагнення і влади, і великого капіталу євроінтегруватись «малою кров´ю», не проводячи повною мірою необхідних реформ у самій Україні. А значить - максимально законсервувати існуючу ситуацію і не допустити на внутрішні ринки конкурентів з ЄС. Незважаючи на те, що більшість аналітиків сходяться на думці, що найбільший позитивний ефект євроінтеграція для України в цілому зможе принести, як мінімум, у середньостроковій перспективі - коли європейський бізнес почне вкладати в Україну інвестиції і принесе з собою технології, необхідні для виробництва продукції вищого переділу і, у наслідоку, з більш високою доданою вартістю.

Але ймовірність того, що цього не станеться, вкрай висока. Можновладці постараються, щоб нині існуюча в Україні модель спайки бізнесу і влади проіснувала максимально довго. Цим, зокрема, пояснюється і те, що необхідні зміни для приведення українського законодавства у відповідність європейському часто виглядають чистим окозамилюванням. Приміром, якщо у боротьбі з корупцією прийняті законодавчі зміни носять переважно косметичний характер, то найважливіші з точки зору іноземного бізнесу реформи прокуратури і судів взагалі ще не починали.

Найбільш красномовно про ефективність прийнятих змін у практиці підприємців, що не мають прямого лобі у владі, можуть свідчити щоквартальні дослідження Європейської бізнес-асоціації (ЄБА) з інвестиційної привабливості України. Згідно з даними останнього дослідження ЄБА, оцінка підприємцями поточного інвестиційного клімату застигла на позначці в 1,7 пункту з п´яти можливих, що є найнижчим рівнем за останні п´ять років досліджень.

Зрештою, і бізнес, і влада спробують максимально забезпечити свою вигоду від інтеграції України з ЄС. Але навряд чи варто очікувати, що після Вільнюського саміту, на якому заплановано підписання історичної для України угоди, обіцяне «покращення» з Європи наздожене кожного українця. Поки український капітал дотримує свої інтереси, максимум, який запропонують звичайним громадянам - спрощення візового режиму з країнами ЄС. Принаймні, таку можливість.

 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Щасливі приязні, бо вони успадкують Землю

Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля

Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.

Останні записи