"Коментарі" поговорили з відомою українською письменницею та літературознавцем Оксаною Забужко про цей конфлікт.
Як ви прокоментуєте такі висловлювання губернатора Харківщини? Чи вважаєте ви Михайло Шевельова та перелічених Добкіних людей «посібниками фашистів»?
Вибачте, але це не заява губернатора країни «з європейським вектором розвитку», а якийсь«монолог скаженого Шарікова» - Булґаков із Зощенком відпочивають…Посмішку, звичайно, викликає, однак всерйоз це коментувати, гадаю, слід психіатрам, а не гуманітаріям.
Чому, на Вашу думку, в Харкові нема потужної реакції спротиву? Адже, Харків – не Донецьк, і там вистачає інтелігентних людей, які мали би стати на захист Шевельова?
Щоб відповісти на це питання, треба знати історію Харкова - правдиву, а не ту її радянську версію, яка досі в ужитку. Тож починаймо з читання Шевельова: саме його спогади про довоєнний і воєнний Харків ("Я - мене - мені...», том 1), торік перевидані харківським «Фоліо», дають найкращий ключ до розуміння понад 80-літньої трагедії цього міста, в якій нинішня «влада наперсточників» є тільки фінальним актом. А от скільки цьому акту ще тягтися - це вже залежить від самих харків´ян: як було сказано дві тисячі років тому, «пізнайте правду, і правда визволить вас».
Як би Ви, як письменник та літературознавець, відповіли би Михайло Добкіну на такі слова на адресу українського філолога?
Даруйте, знову незгодна з постановкою питання. Відповідати мають не йому, а він - перед тими, кого облаяв. І відповідати не в Твіттері, а в суді, якщо він повносправний.
Як Ви ставитесь до, скажімо так, нової хвилі «антифашсткої боротьби», яку зараз «розгортає» на своїх теренах окремі області східної України, зокрема Харківщина?
По-моєму, кожній притомній людині очевидно, що всі ці «антифашисти тітушки» - це дуже грубо зляпаний політтехнологічний проект явно «привозного», неукраїнського виробництва. Схоже, за Шевельова вони вчепилися як за «золоте дно», «дійну корову» для звітування спонсорам: як-не-як, заатакувати одного з найвизначніших українських мислителів 20-го століття - це вам не журналістку на демонстрації стукнути! Так що про «фашиста Шевельова» :-) ми, думаю, чутимемо ще довго, - готуйтеся... Тим, хто його досі не читав, раджу починати зі статті «Москва, Маросєйка» (вона є в мережі у вільному доступі), - а тим, кого зацікавила його, і ще сотень тисяч українців, воєнна епопея, яка почалася в кабінеті слідчого НКВД на Совнаркомівській, рекомендую мемуар «28 днів особливої служби соціалістичній батьківщині і по тому», видрукуваний у нашому з ним «Вибраному листуванні на тлі доби: 1992-2002» (теж є в інтернеті: http://store.obreey.com/ukr/books/826730). Цей текст можна, без перебільшення, назвати «Війна. Український рахунок» - і запропонувати Ігорю Кобрину для чергового фільму, який остаточно розставив би в масовій свідомості крапки над «і» в питанні доль України 20-го століття між двома тоталітаризмами. Тоді й «тітушкам» усіх мастей не буде на чому паразитувати.
Довідка НО:
В Харкові 3 вересня відкрили меморіальної дошку видатному мовознавцю-славісту, історику літератури, визначному українському культурному і громадському діячеві Юрію Шевельову - на будинку, де він мешкав (вул. Сумська, 17). Громадськість Харкова більше двох років збирала гроші - 15 тисяч гривень - на виготовлення дошки. І раптом прийшла звістка, що дошка буде демонтована. Ніби-то до міського голови звернулися обурені ветерани. Їм не подобаються дати на дошці, з яких видно, що Ю. Шевельов жив і працював в Харкові по 1943 рік. Мовляв, всі, хто були в окупації, співпрацювали з німцями. Призначено позачергове засідання топонімічної комісії, де буде ухвалено рішення про демонтаж дошки.
На своїй сторінці у Фейсбук відома українська письменниця Оксана Забужко написала: "Сюрреалізм на марші. Харків'яни, поясніть хто-небудь цим обезумілим чекістам на пенсії, що Шевельов уже ПРОХОДИВ перевірку на предмет "колаборації з нацистами", і то таку, яка й не снилася ні нашому СБУ, ні навіть їхньому ФСБ, - у 1952-53 рр., у відповідному департаменті американської імміґраційної служби, коли отримував дозвіл на в'їзд до США!"
І ще: "Йде боротьба "четвертого Харкова" - проти "п'ятого", який усе ніяк не може народитися. Метафора, справедлива і щодо цілої України: мертвий хапає живого. Воно й мертвяк, звісно, не той, що колись був, - трухлявий! - але й живе - слабеньке, ще не вбилося в силу, - от і маємо...", - пише Оксана Забужко. Четвертим Харковом Шевельов назвав місто «старої молоді», обивателів-слимаків, де необхідно думати одне, а говорити друге; говорити одне, а робити друге, де банкрутство слів породжує банкрутство смислів, де панують обережність, забріханість, цинізм, егоїзм і в глибині душі людина відчуває: щастя нема, народу нема, батьківщини нема».
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Оксана Забужко: Це не заява губернатора країни «з європейським вектором розвитку», а якийсь «монолог скаженого Шарікова»
zabuzhko-1.jpg
"Коментарі" поговорили з відомою українською письменницею та літературознавцем Оксаною Забужко про цей конфлікт.
Як ви прокоментуєте такі висловлювання губернатора Харківщини? Чи вважаєте ви Михайло Шевельова та перелічених Добкіних людей «посібниками фашистів»?
Вибачте, але це не заява губернатора країни «з європейським вектором розвитку», а якийсь«монолог скаженого Шарікова» - Булґаков із Зощенком відпочивають…Посмішку, звичайно, викликає, однак всерйоз це коментувати, гадаю, слід психіатрам, а не гуманітаріям.
Чому, на Вашу думку, в Харкові нема потужної реакції спротиву? Адже, Харків – не Донецьк, і там вистачає інтелігентних людей, які мали би стати на захист Шевельова?
Щоб відповісти на це питання, треба знати історію Харкова - правдиву, а не ту її радянську версію, яка досі в ужитку. Тож починаймо з читання Шевельова: саме його спогади про довоєнний і воєнний Харків ("Я - мене - мені...», том 1), торік перевидані харківським «Фоліо», дають найкращий ключ до розуміння понад 80-літньої трагедії цього міста, в якій нинішня «влада наперсточників» є тільки фінальним актом. А от скільки цьому акту ще тягтися - це вже залежить від самих харків´ян: як було сказано дві тисячі років тому, «пізнайте правду, і правда визволить вас».
Як би Ви, як письменник та літературознавець, відповіли би Михайло Добкіну на такі слова на адресу українського філолога?
Даруйте, знову незгодна з постановкою питання. Відповідати мають не йому, а він - перед тими, кого облаяв. І відповідати не в Твіттері, а в суді, якщо він повносправний.
Як Ви ставитесь до, скажімо так, нової хвилі «антифашсткої боротьби», яку зараз «розгортає» на своїх теренах окремі області східної України, зокрема Харківщина?
По-моєму, кожній притомній людині очевидно, що всі ці «антифашисти тітушки» - це дуже грубо зляпаний політтехнологічний проект явно «привозного», неукраїнського виробництва. Схоже, за Шевельова вони вчепилися як за «золоте дно», «дійну корову» для звітування спонсорам: як-не-як, заатакувати одного з найвизначніших українських мислителів 20-го століття - це вам не журналістку на демонстрації стукнути! Так що про «фашиста Шевельова» :-) ми, думаю, чутимемо ще довго, - готуйтеся... Тим, хто його досі не читав, раджу починати зі статті «Москва, Маросєйка» (вона є в мережі у вільному доступі), - а тим, кого зацікавила його, і ще сотень тисяч українців, воєнна епопея, яка почалася в кабінеті слідчого НКВД на Совнаркомівській, рекомендую мемуар «28 днів особливої служби соціалістичній батьківщині і по тому», видрукуваний у нашому з ним «Вибраному листуванні на тлі доби: 1992-2002» (теж є в інтернеті: http://store.obreey.com/ukr/books/826730). Цей текст можна, без перебільшення, назвати «Війна. Український рахунок» - і запропонувати Ігорю Кобрину для чергового фільму, який остаточно розставив би в масовій свідомості крапки над «і» в питанні доль України 20-го століття між двома тоталітаризмами. Тоді й «тітушкам» усіх мастей не буде на чому паразитувати.
Довідка НО:
В Харкові 3 вересня відкрили меморіальної дошку видатному мовознавцю-славісту, історику літератури, визначному українському культурному і громадському діячеві Юрію Шевельову - на будинку, де він мешкав (вул. Сумська, 17). Громадськість Харкова більше двох років збирала гроші - 15 тисяч гривень - на виготовлення дошки. І раптом прийшла звістка, що дошка буде демонтована. Ніби-то до міського голови звернулися обурені ветерани. Їм не подобаються дати на дошці, з яких видно, що Ю. Шевельов жив і працював в Харкові по 1943 рік. Мовляв, всі, хто були в окупації, співпрацювали з німцями. Призначено позачергове засідання топонімічної комісії, де буде ухвалено рішення про демонтаж дошки.
На своїй сторінці у Фейсбук відома українська письменниця Оксана Забужко написала: "Сюрреалізм на марші. Харків'яни, поясніть хто-небудь цим обезумілим чекістам на пенсії, що Шевельов уже ПРОХОДИВ перевірку на предмет "колаборації з нацистами", і то таку, яка й не снилася ні нашому СБУ, ні навіть їхньому ФСБ, - у 1952-53 рр., у відповідному департаменті американської імміґраційної служби, коли отримував дозвіл на в'їзд до США!"
І ще: "Йде боротьба "четвертого Харкова" - проти "п'ятого", який усе ніяк не може народитися. Метафора, справедлива і щодо цілої України: мертвий хапає живого. Воно й мертвяк, звісно, не той, що колись був, - трухлявий! - але й живе - слабеньке, ще не вбилося в силу, - от і маємо...", - пише Оксана Забужко. Четвертим Харковом Шевельов назвав місто «старої молоді», обивателів-слимаків, де необхідно думати одне, а говорити друге; говорити одне, а робити друге, де банкрутство слів породжує банкрутство смислів, де панують обережність, забріханість, цинізм, егоїзм і в глибині душі людина відчуває: щастя нема, народу нема, батьківщини нема».
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков