«Народ», «Раби» (в арійській теорії суспільства – «Шудра»)
Домінування інтересів біологічного тіла людини, суто фізіологічних потреб
«Аристократія грошових мішків», «Бізнесмен» («Вайш’я»)
Домінування інтересів власної самореалізації, яка втілюється, як правило, у власній справі – життєвому покликані
«Аристократія меча», «Воїн», «Державний діяч» («Кшатрій»)
Домінування інтересів партії, раси, суспільства в цілому
«Аристократія духу», «Жрець» («Брахман»)
Домінування інтересів Всесвіту
Необхідно зауважити, що духовний рівень людини в реальності не обов’язково співпадає з її соціальними функціями.
У давньоарійській теорії суспільства ці чотири рівні духовної досконалості стали основою для виділення чотирьох типів людей, з властивими кожному типові ментальністю та поняттями Добра і Зла:
Раб, або «шудра»
Людина, яка характеризується цілковитою нездатністю до сприйняття будь-яких абстрактних премудростей та духовних цінностей, і тому керується виключно фізіологічними потребами свого організму.
Опирається на свої матеріальні відчуття, матеріальні об’єкти оточуючого світу та володіння ними для задоволення своїх потреб. Незалежно ні від свого рівня освіти, ані обдарувань, не володіє духовними силами, щоб приборкати власні бажання, а тому є їхнім рабом.
Раб боїться втратити матеріальні цінності, тому стає до них прив’язаним і залежним від них. Оскільки кожне наше бажання у тій чи іншій мірі задовольняється матеріальними благами, то людина такого типу стає рабом матеріальних благ, і не може ані відмовитися від них, ані відвести їм у своєму житті належне місце.
Людина з ментальністю раба виконує свою роботу не з духовних прагнень, а з мотивів заробітку та матеріального процвітання. Бажання «доробитися», уявлення про світ, як набір матеріальних благ та залежність від них формують у раба своєрідну ментальну в’язницю, з якої він не здатен вибратися.
Така людина вважає, що цінність людини полягає у кількості грошових одиниць, якими вона може розпоряджатися, а «гроші не пахнуть» і «крадуть всі». Над її свідомістю домінує виключно прагнення до матеріального нагромадження. Будь-яку роботу раб розглядає, як небажане напруження, необхідне виключно для того, щоб заробити якісь гроші. Зароблені гроші, однак, він тут же витрачає на своє матеріальне задоволення, а тому швидко їх позбувається і мусить знову йти на заробітки.
Раб ніколи не користується справжньою повагою у інших членів суспільства, і вважає, що це є наслідком його бідності та відсутності «крутизни». А тому він завжди намагається привернути до себе увагу дорогоцінними (з виду) та якомога «крутішими» цяцьками, як то – потужні автомобілі, «розкішні» жінки, палаци-«сиротинці», а то й просто слухи про його великі багатства.
І що цікаво: раб визнає слушною думку саме таких, як він, тому саме на таких і розрахована уся його «розкіш». І тому він завжди знаходить більш, ніж достатньо тих, хто захоплюється його марнотратством.
Навіть дорвавшись до влади, чи одержавши великі маєтки, раб не перестає бути рабом, а тому зовсім не переймається продуктивним використанням своїх можливостей. Відповідно, все його багатство і влада ідуть у марнотратство. З чого можна зробити висновок, як казали наші предки: «Не дай, Боже, хлопа на пана».
Зрозуміло, що якщо над свідомістю раба панує виключно його матеріальний інтерес, то ніякі закони для нього не мають жодної сили, якщо їхнє порушення не тягне за собою фізично відчутного для нього покарання. І якщо людині такого типу буде легше що-небудь вкрасти, ніж заробити чесною працею, то вона радо з цієї нагоди скористається. Якщо після цього вона потрапить до в’язниці, то перейматиметься там виключно тим, щоб його не били, не ганяли і добре годували. На всі запитання, як він туди потрапив, відповідатиме, що «життя таке погане» і у всьому винні «погані люди».
Очевидно, що керувати рабами можна тільки засобами матеріального впливу, в тому числі – фізичними покараннями. Але це не їхня вина, а їхня суть, якої вони обійти не можуть. Могли б – не були б рабами. А тому жодна демократія не зможе зробити з раба свідомого громадянина.
Рабом керує інтерес до матеріального присвоєння, завдяки якому його можна стимулювати до суспільно корисної діяльності. Таким чином раб стає активним і корисним членом суспільства. Тому виключним правом раба у суспільстві є переслідування своїх матеріальних інтересів.
«Аристократ грошових мішків», бізнесмен, «вайш’я»
До бізнесменів належать люди, здатні осягнути абстрактні істини та духовні цінності, які усвідомили свою життєву місію та зробили її стрижнем власного життя. Спеціалізація на своєму покликанні наділяє таких людей творчими силами.
Людина з ментальністю бізнесмена не залежить від матеріальних речей, а панує над ними, оскільки є здатною до створення нової якості речей чи стосунків. Вона вже знає істинну цінність тих чи інших речей та їхнє співвідношення. Матеріальна та соціальна творчість стимулює її до невтомної діяльності, у якій вона весь час прагне здобути якомога більше успіху.
Головна відмінність справжнього бізнесмена від ділка-раба полягає в тому, що раб розглядає гроші як самоціль, а бізнесмен – як засіб до самореалізації, а тому не впадає у марнотратство і поважає всяку продуктивну працю.
Справжнього бізнесмена не цікавлять гроші, здобуті будь-яким шляхом. Для нього існує та сфера продуктивної діяльності, в якій він є найбільш компетентним. Тому суспільству об’єктивно вигідно передати всі свої продуктивні капітали в руки бізнесменів, які знайдуть цим капіталам найбільш ефективне використання.
Бізнесмен мислить інтересами справи, вважає таку справу сенсом життя кожної людини і тому є прихильником найширших прав індивіда, а кожну людину вважає мислячою свідомою істотою, яка може керувати своїми почуттями і спрямовувати їх у справу. Тому бізнесмен зневажає рабів, як істот недосконалих і нездатних до самостійного мислення.
Однак, людина з ментальністю бізнесмена не здатна усвідомити інтересів суспільства і вважає їх чимось абстрактним і таким, до чого нормальна людина не може мати справи. А тому він завжди йде на порушення законів чи приписів, якщо таке порушення може принести користь його справі.
Приватні інтереси його діяльності змушують його постійно поступатися мораллю заради «справи». Тому бізнесмен-державний діяч більш, ніж поблажливо ставиться до своїх недоліків і завжди готовий до «розумного компромісу» між обов’язком служби і власними інтересами. Такий компроміс є для нього природнім, тому ганьбити його за це не можна.
І тому бізнесменам (вайш’ям) категорично заборонено займати матеріально відповідальні посади у системі влади.
Причиною такої «аморальності» є «ділова», вузькоспеціалізована, мікроекономічна ментальність бізнесменів, що не дозволяє їм у повній мірі осягнути та сприйняти інтереси цілого суспільства. Їхнім аналогом в Україні є різного роду бізнесмени, митці, спеціалісти – всі, хто має якусь свою справу і є в ній спеціалістом.
Інтереси справи для бізнесмена є важливішими понад усе, і він їх реалізовує, наймаючи на роботу рабів. Бізнесмен може завжди купити раба, оскільки гроші, які над рабом панують, є для бізнесмена лише робочим інструментом, з яким він ніколи не має проблем.
Організовуючи рабів на корисну працю, бізнесмен створює таким чином економічний фундамент держави у вигляді народного господарства.
Але мислячи категоріями своєї справи, і лобіюючи свої інтереси, він може вдаватися до підкупу держслужбовців, чим розповсюджує корупцію і зміщує розвиток суспільства на свою користь.
З його точки зору він не робить при цьому нічого поганого, адже вважає, що державний чиновник є свідомою і відповідальною людиною і ніколи б не взяв би хабаря, якби це не лежало в його інтересах. Попавши у владу, такий бізнесмен закриває очі на те, що його підлеглі також починають переслідувати власні інтереси на шкоду державним, і вважає негуманним застосування проти них жорстких засобів покарання.
Головною умовою для виконання бізнесменом своєї соціальної функції є можливості для вільної творчості. Тому виключним правом вайш’ї у суспільстві є право на творчий самопрояв. Використовуючи це право, ваш’я творить нову якість і таким чином розвиває матеріальну базу суспільства в усіх сферах – від виробництва до мистецьких шедеврів.
Очевидно, для того, щоб не допускати корупцію у державному апараті, інтереси держави повинні охоронятися людьми, які ставлять їх понад усе.
Такими людьми є «аристократи меча».
«Аристократ меча», воїн, «кшатрій»
Коментарі
Про шудру влучно сказано. Таких найбільше. Вайшї зараз керують Україною, правда не самі, а зі шудрами на підхваті. Кшатріїв майже, немає, а в армію беруть шудрів, краще з того що є ще здорове. Ну а брахмани тихо сидять, що їх не чути.
Будьте уважнішим. Навіть цей сайт дозволяє чути брахманів. Приклад: https://www.ar25.org/article/samoorganizaciya-varny-brahmaniv-i-velykyy-perehid-audio.html
Хай Буде!
Питання: де взяти кшатріїв?
Щасливі миротворці, бо вони синами Божими стануть
Кшатрій має ширше поняття ніж воїн. В наші мові є такі слова Шатро, кіш, кошовий, корінь в цьому слові є Кш-кош-кос-коз-козак, Царів скіфії називали Арпоксай, Колоксай, Ліпоксай. Ксай це цар Слово Цар-місто Сарай (столиця царства у азіатів). Ім'я Сара-цариця. Звідси походить Кесар-Цісар. В давнину царі, кесарі, королі на війні були на передовій, билися разам з армією, були прапором, це потім вони спостерігали десь там, в сторонці. Тобто правителі це верхівка кшатріїв, і саме влада утотожнювалась з військовою владою. Тепер це влада цивільних (кшатрії їм підпорядковані, також церква-брахмани, відділені від держави або визнають владу царя-батюшки). Дуже демократично. Хоча, якщо подивитись уважніше, то влада цивільних і є пануванням шудрів (виродкі, збоченців) і вайшїв (бізнесменів, олігархів).
Кшатрій має ширше значення-правитель, організатор, комісар, контролер, адміністратор, законодавець, підтримує в системі порядок і продуктивність. В наш час виникли інші види воєн: інформаційні, етнічні, психотронні, економічні, де вбивають і поневолюють тихо і лагідно, там повинен захищати нас кшатрій і такими новими методами.
Кшатрій - це людина, яка належить до національної варни кшатріїв. Призначення цієї варни - застосування примусу для захисту нації.
Три умови належності до варни кшатріїв:
1. Підпорядкування варні брахманів.
2. Прагнення до досконалості кшатрія (постійне самовдосконалення).
3. Підтримка варни кшатріїв усіма засобами (честь варни).
Кшатрії не створюють держави - вони їх захищають засобами примусу.
Додатково:
Як стати брахманом
Самоорганізація брахманів. Долучайся! (відео)
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Дозвольте не погодитись. Кшатрії і є держава. Хто тоді править державою?. Король, князь, цар, кесар. Невже це посада брахманська? Князь (у скандинавів - конунг)-від слова кінь, кінний, в Європі - шевальє, від слова кобила. Тобто каста кінних. Касти виникли в давнину, і вдавнину кінні-кшатрії управляли державою, а призначали їх брахмани, церква, тобто духовні особи. Так було в історії. Ну зараз це назвуть хунтою. диктатурою (Піночета). Згадайте Піночета, Гітлера, Де Голя і інших, які в короткі терміни піднімали державу з руїн. Також слово король - king звучне зі словом кінь, королева - queen співзвучна зі словом кінь. Правда сьогодні структура держави інша, там правлять шудри і вайшї, хто хоче кшатріїв при владі?
Так влаштовані держави, які існують. Всі вони є результатом "розвитку цієї цивілізації". "Правильність" пристрою існуючих держав, можна відстежити на "правильності" ставлення до навколишнього середовища. Якщо про устрій держави ряд людей думає іноді, той стан навколишнього середовища, в т.ч. і самої людини, дуже добре відчувають усі. Наведена Вами цитата Міро говорить про те, як має бути, а не як є.
Пройти будь-яке випробування - піти на випробування. Це неминуче.
Людина може виконувати своє призначення, як: садівник, хлібороб, програмист, письменник, музикант ... :
Три умови належності до брахманів:
-Долучення до метафізичних знань (істинні знання активні)
-Прагнення до святості, постійне самовдосконалення (реалізація знань)
-Підтримка організації брахманів роботою, грошима, зв’язками, ресурсами.
Пройти будь-яке випробування - піти на випробування. Це неминуче.
БРАХМАНИ І КШАТРІЇ https://www.ar25.org/article/proroctvo-pro-tretiy-getmanat.html?id=18148
Пройти будь-яке випробування - піти на випробування. Це неминуче.
І ще:
Три умови належності до варни кшатріїв:
1. Належність до роду кшатріїв.
Так. Бо що буде як над твоєю матірю поскакав шудра? Генетично ти знецінишся, втрятяться твої фізичні, діховні характеристики. Прочитай хоча б закони Ману, де забороняється змішуватись з нищими кастами. Тим бульше з шудрами-проклятими.
2. Вміння вести війну.
Так. Можна і шудрі дати рушницю, а толку? Подивіться хоча б фільм "Останній самурай".
3. Вміння управляти, організовувати, виживати, пристосовуватись до ситуацій, що постійно змінюються.
Так. Вміння виживати залежить, як не банально від карми. "Бо сьогодні він вижив, і доля його була щоб жити". Подивіться хоча б фільм "Ріддік". Шудра вже б обі....ся.
Ну такі якості як справедливість, честь, залежить від позиції, яку кшатрій захищає. І там бувають ренегати.
Найкраще, коли царем є брахман: тоді держава керується мудрістю і любов’ю.
Коли царем стає кшатрій, тоді держава керується примусом. Це ознака деградації держави.
Коли царем стає вайш’я, держава керується грошима. Це ознака розпаду держави.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Вайш’я (господар) - це людина, яка належить до варни (національної організації) вайш’їв. Призначення цієї варни - економічна діяльність заради особистого збагачення.
Три умови належності до варни господарів:
1. Підпорядкування варні брахманів.
2. Прагнення до досконалості господаря (постійне самовдосконалення).
3. Підтримка варни господарів усіма засобами (честь варни).
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Ось що про волхвів у “Книзі дорогоцінних скарбів” писав Ібн-Русте: “Є у них знахарі, із яких деякі наказують царям, як ніби вони їхні володарі. А уже коли знахар віддає наказ, то не виконати його не можна ніяким чином”.
Часто волхвів обирали вождями племен, не рідко вони ставали на чолі держави. Тому немає нічого дивного у тому, що Аль-Бекрі писав про українського короля, який мав титул Мага (чарівника). Очевидно це був хтось із брахманів-волхвів.
Це зі статті історика Олександра Ковалевського.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Відкрито державою керували князі, але їх завжди спрямовували брахмани. За словами римського філософа та історика Діона Хризостома (40–120 рр.), галльські царі «були лише виконавцями волі друвідів» (Пиготт Стюарт. Друиды. Поэты, ученые, прорицатели / Пер. с англ. — М.: ЗАО Центрполиграф, 2005. — С. 116).
Те ж саме свідчили іноземні мандрівники про організацію влади у слов’ян. Так, арабський географ та історик IX ст. Ібн-Русте писав: «Є в них жерці, деякі з них керують царем, нібито вони їх (русів) начальники». Арабський автор IX ст. Гардізі свідчив: «Є у них [русів] знахарі, влада яких поширюється і на їхніх царів». Автор «Слов’янської хроніки» Гельмольд вже у 12 ст. писав, що «Цар у руян порівняно із жерцем має дещо скромніше значення». Джерело: https://www.ar25.org/node/21020
Царем має бути брахман, у якого воєначальник кшатрій.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Я й не заперечував. Брахмани керують кшатріями. Але царем є кшатрій.
"Церем" є кшатрій - це є в спотвореному суспільстві.
"Царем" є брахман - це як має бути. "Цар" - брахман, це як нині Наглядова рада у складі брахманів. Тому відкидаємо "цар" і залишаємо: Наглядова рада. Наглядова рада, яка очолюється Головою наглядової ради, визначає стратегію, виносить її на Загальні збори і після затвердження Загальними зборами - передає виконавчому органу (правлінню) для виконання. Виходячі з цього - творимо!
Пройти будь-яке випробування - піти на випробування. Це неминуче.
Як брахман керує кшатріями гарно змальовано у фільмах "Гоббіт" чи "Володар кілець". Брахман Ґендальф гарно скеровує до правильних дій кшатріїв-королів (наприклад, короля Ґондору, чи короля-вигнанця Араґорна).
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Підтримую вас.Саме так, він і гномів направляє. Але у фільмі, ще як бачити є ельфи, як нація брахманів, яка старається керувати суспільно-політичними процесами Середзем'я.
Ми не фантазуємо: ми розраховуємо! Але для того, щоб розраховувати, ми спочатку фантазували.
Справді, ельфи - це брахманська нація (раса) високого рівня реалізації. Характерна ознака: вони безсмертні.
Так ви правду кажете. В деяких фільмах чи іграх, вони бувають довгожилами. Але по суті все одно вони більше за людей живуть.
Ми не фантазуємо: ми розраховуємо! Але для того, щоб розраховувати, ми спочатку фантазували.
Так, і я теж покладаюсь на ельфів.
Щасливі миротворці, бо вони синами Божими стануть
Продовження теми тут: Велика Скуфія переможе! або чи потрібна українцям держава?
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Початок теми тут: https://www.ar25.org/comment/5353#comment-5353
І чому Віталя Гребеннікова не можно віддячити галами?
Пройти будь-яке випробування - піти на випробування. Це неминуче.
Що за гали, розкажіть?
Щасливі миротворці, бо вони синами Божими стануть
Тут майже все є: https://www.ar25.org/comment/5333#comment-5333
Хай Буде!
Дякую!
Щасливі миротворці, бо вони синами Божими стануть