Проголошення правонаступництва Державного Центру Української Народної Республіки (ДЦ УНР)

З огляду на приховання від народу документів  на законне відновлення  Української Народної Республіки, вручених 1992 року голові Верховної ради УРСР  Л.М.Кравчуку  Президентом  УНР на вигнанні   Миколою Плав’юком, та фальсифікацію історії, що проявилася у  прийнятті  Верховною радою УРСР Закону про «правонаступництво» Української  Радянської Соціалістичної Республіки, відновлений Державний Центр УНР ЗАЯВЛЯЄ:

1. Оскільки визнана рядом європейських країн Українська Народна Республіка (УНР) була захоплена силою зброї більшовицької Росії, не зважаючи на неодноразову заяву про визнання нею суверенітету УНР, перебування більшовицьких  військових сил  на території незалежної України відповідно до статей Гаазької  Конвенції від 1907 року визнається ОКУПАЦІЄЮ:  «Територія держави вважається окупованою, якщо фактична влада в ній перейшла в руки ворожої армії».

2. Відповідно до згаданої  Конвенції  всі закони окупанта, накинені окупованому народу, вважаються НЕДІЙСНИМИ.

3. Проголошення незалежності України IV Універсалом Центральної ради 22 січня 1918 року  є єдинозаконним Актом, який комуністична влада після краху Союзу намагалася відкинути шляхом проголошення «суверенітету у складі СРСР» 1990 року  та «нової» незалежності від 1991 року.

 4. Відроджений Державний Центр УНР проголошує сучасну Україну правонаступницею Української Народної Республіки, оскільки УРСР не була суб’єктом незалежності, а  лише структурою окупанта.

5. Сучасний ДЦ УНР є спадкоємцем українського парламенту часів революційно-визвольної війни України – Центральної Ради УНР.

6. Діяльність сучасної Верховної ради, яка була законодавчим органом у ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД, проголошується закінченою, а сама  Верховна рада  як така, що втратила свої повноваження.

7. 24 серпня 1991 року визнається лише Актом відновлення незалежності України під окупацією  російсько-більшовицькою.

8. Всі радянські закони, включно із святами, скасовуються як закони і звичаї ОКУПАНТА.

9. Комуністична партія  як співучасник окупації і  злочинів проти народу України оголошується злочинною організацією і забороняється на підставі 85 Закону  Центральної Ради.

10. ДЦ УНР скликає Установчі збори для затвердження  Народної Конституції. «Автономія Криму» як «автономія» чиновництва скасовується. Всі  етнічні меншини  дістають  право на власний розвиток за умови підпорядкування законам України.

11. ДЦ УНР звертається до ООН  з проханням визнати відновлення законної Української Народної Республіки.

12. Громадянство України надається громадянам, які визнають Українську Народну Республіку, українську державну мову і її прийняту народом Конституцію. Решта отримує лише статус проживальця (підданого) без права брати участь у виборах. Умови прийняття громадянства  друкуються у паспортах. Статус національності поновлюється у пашпортах за згодою.

13. Україна визнає стан  кордонів після Другої світової війни і не заявляє жодних  претензій на чужі території, заперечуючи територіальні зазіхання інших країн, адже вони можуть призвести до третьої світової війни.

14. ДЦ УНР зобов’язується скликати Національні збори для прийняття Народної Конституції з наступним референдумом.

15. До затвердження Народної Конституції діє Конституція 2004 року із змінами: вибрання трьох НЕЗАЛЕЖНИХ гілок влади надається виключно  виборцям із суворою забороною «призначати» одна одну.

16. Окремо наголошується на виборності суддів та їх відповідальності перед виборцями.

Проект подано головою Печерського відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів Олесем Грибом.

(Опубліковано з незначними змінами і скороченнями).

Сонячно-блакитний прапор УНР на Майдані (Київ, 29 грудня 2013 р.)