Казка про Рака-неборака і Козу-дерезу
Казка про Рака-неборака і Козу-дерезу
Казка про Рака-неборака і Козу-дерезу в сучасній обробці
Була у Діда брехлива Коза. Якось Дід розсердився і вирішив Козу зарізати, а вона вирвалась і втекла в ліс, тільки з одного боку Дід подряпав її ножем. У лісі Коза побачила затишну зайчикову хатку,— і захопила її, поки Зайчик спав.
Пробуджується Зайчик і чує — хтось чужий є в хатці. Він і питає:
— А хто, хто в моїй хатці?
А Коза вже сидить на печі та й каже:
— Я, Коза-дереза,
За три гривні куплена,
Півбока луплена!
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,—
Тут тобі й смерть.
От Зайчик злякавсь, втік з рідної хатки, сів під дубком та й плаче. Коли йде Ведмідь і питає:
— Чого ти, Зайчику-побігайчику, плачеш?
— Як же мені, Ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить! Боюся додому зайти.
А Ведмідь:
— От я його вижену!
Побігли вони до Зайцевої хатки і Ведмідь питає:
— А хто, хто в зайчиковій хатці?
А Коза з печі:
— Я, Коза-дереза,
За три гривні куплена,
Півбока луплена!
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,—
Тут тобі й смерть!
Ведмідь і злякався.
— Ні,— каже,— Зайчику-побігайчику, не вижену — смерті боюсь.
Знову пішов Зайчик, сів під дубком та й плаче. Коли йде Вовк і питає:
— А чого це ти, Зайчику-побігайчику, плачеш?
— Як же мені, Вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить!
А Вовк:
— От я його вижену!
Побіг Вовк до хатки і питає:
— А хто, хто в зайчиковій хатці?
А коза з печі:
— Я, Коза-дереза,
За три гривні куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,—
Тут тобі й смерть!
Вовк і злякався.
— Ні,— каже,— Зайчику-побігайчику, не вижену — смерті боюсь.
Зайчик ізнов пішов, сів під дубком та й плаче. Коли біжить Лисичка, побачила Зайчика та й питає :
— А чого ти, Зайчику-побігайчику, плачеш?
— Як же мені, Лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!
А Лисичка:
— От я його вижену!
Побігла Лисичка до зайчикової хати і питає:
— А хто, хто в Зайчиковій хатці?
А Коза з печі:
— Я, Коза-дереза,
За три гривні куплена,
Півбока луплена!
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,—
Тут тобі й смерть!
Лисичка теж злякалась.
— Ні,— каже,— Зайчику-побігайчику, не вижену — смерті боюсь.
Пішов зайчик, сів під дубком і знову плаче. Коли це йде Рак-неборак і питає:
— Чого ти, Зайчику-побігайчику, плачеш?
— Як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!
— Який такий звір?
— Коза-дереза, за три гривні куплена, півбока луплена, смертю погрожує.
— От я його вижену!
— Де тобі його вигнати! Тут Ведмідь гнав, та не вигнав, і Вовк гнав, та не вигнав, і Лисиця гнала, та не вигнала!
— А я вижену!
От поліз Рак у зайчикову хатку та й каже:
— А я, Рак-неборак,
Як ущипну,— буде знак!
А Коза з печі:
— Я, коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,—
Тут тобі й смерть!
А Рак усе лізе та лізе, виліз на піч та приказує:
— А я, рак-неборак,
Як ущипну,— буде знак!
Та як ущипне Козу гострими клешнями! Коза як замекає, та з печі, та з хати — побігла, тільки сліди видно! От тоді Зайчик радий, прийшов у свою хатку, Ракові дякує. Стали вони по-сусідству, кожен в своїй хатці, жити, поживати і добра наживати.[1]
Короткий метафізичний коментар до казки
Ця казка стародавня і гостросучасна. Дід - це уособлення нашого минулого, в якому ми не виконали певних завдань. Заєць в ній виступає архетипом пересічних українців, Ведмідь – це іноземні держави і союзи, котрі далекі від прагнень українців, Вовк – військові, котрі зайняли пасивну позицію, Лисиця – олігархи, котрим Коза вже трохи надокучила, але вони не готові на відкритий конфлікт, Рак – це активісти: їх сила у безстрашності та наполегливості. Коза – це кримінал, що уникнув покарання в минулому столітті. В казці Коза використовує гасло, котрим залякує супротивників, але Рак винайшов свою стратегію, якої послідовно і наполегливо дотримується. Варто зазначити, що в українській міфології Рак уособлює потойбіччя [2]. І той знак, який буде, як він ущипне, залишиться і після смерті. За іншими уявленнями Рак – це обмежена форма, на котру часом перетворюється Змій-Уроборос – символ нескінченності і зміни епох [3].
Висновки та настанови
Які корисні висновки можна зробити з цієї казки? Там, де кількість активістів недостатня для прямого зіткнення з супротивником, що постійно погрожує, краще розпочати з того, що виробити просте і зрозуміле гасло і постійно його дотримуватись. А підготовку до вигнання демонів слід розпочати з того, що фіксувати їх дії і місцеперебування – ставити знаки на їх помешкання, автомобілі, одяг, підприємства. Для того, щоб будь-який йолоп, глянувши на такого суб’єкта зрозумів, хто перед ним: злочинець чи добродій. Це можна робити навіть непомітно для них самих. Пам’ятаєте, як ми в школі робили цапа-відбувайла, непомітно повішавши йому на спину смішну табличку і чекаючи поки його викличе учитель. А Учитель таки викличе їх до дошки (чи стінки), бо він справедливий за означенням.
Джерела
Давня українська казка про Козу-дерезу
Творимо власні міти