Люцифер, Сатана, Диявол, Змій

Диявол - ментальна конструкція, розвинута отцями церкви, як козел відпущення для природи людини і як образ достатньо жахливий, щоби заставити язичників відмовитися від їх "диявольських" богів. Церква зробила цю концепцію ради своєї власної, спотворюючи древніші традиції, вклавши інше значення в слова Сатана і Люцифер.

Вірування устояли і утримались в нашій психічній структурі. В невдачних місіях винуватили Диявола, тобто ту частину людської природи, яка протистояла подавленню. Страх перед Дияволом є вельми ефективним, як засіб підпорядкування Богу Любові, зі страхом попасти на багаття, в підтексті. Для боротьби з вогнем був вибраний вогонь, для того, щоб перемогти страх вибрали страх, брехня повинна породити правду. Чи не диявольська стратегія? Не будемо судити, бо, певно, хтось шукав правильну дорогу, а хтось спотворював і направляв в інший бік, бо віра є сильною енергією.

Ідея принципу зла, яке править світом і яке назване Сатаною, Люцифером, Мефістофолем, Дияволом, укорінена в релігії. Хрестос назвав Сатану " паном цього світу"; апостол Павло "богом цього світу"; відкровення пророка Ісайї (ХІV,7): "Я створив світло і відділив темряву, я створив світ і зло, я повелитель всіх речей". Сатана по-єврейськи означає "противник, ворог, суперник" і початково відносилось до обвинувачення людей (як у книзі Іова) і розуміємо, що сатана виступає обвинуватцем людей від імені Бога. Лише дуже повільно і поступово він підносився в пізньоіудейських і ранньохристиянських писаннях і перетворювався в могутнього Сатану, противника Бога, джерела всього Зла (самосвідомісті). Знаємо з древніх писань, що сатани були послані Богом виконувати якусь роботу на землі.

Слово лат. sottana (соттана) ми читаємо як "сутана" і розуміємо, як одяг, який носять духовні отці. Дослівне значення слова sottana переводиться, як спідниця, підспідничник (те, що  під спідницею, під одягом).  Святі отці наділи спідниці, бо не могли відмовитися від традиції і ритуалів, які колись виконувалися жінками. Найшовся противник церкви - приниження і вилучення значення жінки, створення сатани зла, роль якого самі і виконують. Сатана=Соттана=Сутана=Служитель Бога. Носій світла і любові, носій натхнення на творчість, таким є значення слова Сатана-Служитель Бога. І це була Жінка. Чому жінка колись була священницею? Жінка виношувала дитину і духовні  пісні, священні ритуали, нові знання, творчість  впливали на плід дитини, бо все записують клітини зародку. Так твориться нова раса, діти ще в зародку вчаться. В цей період не бажано мати статеві контакти (мінімально) і жінки займаються священнодійством.

Кн. Єноха ч.8 54-56. " Так як я бачив ангелів, як вони йшли і приготовляли сатані всю зброю. Вони готовлять її для царів, для сильних землі цієї".  Хто такий Люцифер, відомо всім – звичайно ж, це Сатана, він же Диявол, він же Пан пітьми. Так, дійсно, Люцифер – одне з імен Сатани. Люцифер (по-єврейськи Хелел бен-Шахар- денна зірка, син зорі, чарівна рання зірка, яка находиться в Едемі")- латинська назва для планети Венера, означаюча "Носій світла".

Цим ім'ям блаж. Ієронім переклав латинською мовою єврейське « хейлель » (« денниця, ранкова зірка) у книзі св. пророка Ісаї , який говорить про падіння колись світлоносного ангела (лат. lux ( lucis ) світло + ferre нести , носити): «Як упав ти з неба, о Люцифер, син ранку ! розбився об землю, бентежнику народів. А говорив у серці своєму: "Зійду на небо, вище зірок Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних, зійду на висоти хмарні, буду подібний до Всевишнього ". ... Але ти скинений в пекло, в глибини пекла » (14:12-15).

Почнемо здалеку, із Стародавньої Греції.
Не відразу греки дали планетам імена богів – спочатку назви їх були пов’язані з вогнем і світлом: Меркурій іменувався Стібліоном («іскристим»), Марс – піро («полум’яним»), Юпітер – Фаетонтом («променистим») і т.п. А ось з Венерою (правильніше, з майбутньою Венерою) вийшла осічка: через те, що ця планета спостерігається вранці на сході, а ввечері на заході, греки вважали, що це два різних світила, і навіть дали їм різні імена – в даному випадку нас цікавить ранкова зірка, яку вони називали "Еосфор – несуча ранкове світло" .

Пізніше їхні знання «успадкував» Стародавній Рим. На той момент і назви планет були вже іншими – «божественними» – і те, що вечірня і ранкова зірка – одне й те ж небесне тіло, стало очевидним (греки іменували її Афродітою, а римляни назвали Венерою), але все одно її «роздвоєне» сприйняття зберігалося – і поряд з такою назвою римляни успадкували і найменування ранкової зірки. Грецьке слово Еосфор було переведено на латинь як Люцифер – від лат. lux (світло) і ferre (носити).  Саме в такому сенсі вживає це слово Вергілій в «Енеїді»: - "Тим часом Люцифер зійшов над вершинами Іди, День виводячи за собою".

Дослівний переклад : «Люцифер - (лат.) носій світла, освіта, ранкова зірка, Володар повітря і Сходу». Візантійська церковна поезія вподібнює й діву Марію "зірці, що виявляє сонце" ("Акафіст богородиці", 6 або 7 в.)

 Вартує зауважити, що в "Новому Заповіті" з ранковою чи передранковою зорею зрівнювали Ісуса Одкр. 22:16 "Я, Ісус, послав ангела мого засвідчити вам це у Церквах. Я корінь і рід Давидів, зоря ясна і рання".   2-e Петра 1:19 "І ми маємо слово пророче певніше і ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і ранкова зірниця засяє у ваших серцях".

Ієронім Стридонський при перекладі вказаного місця з Книги Ісаї застосував у Вульгаті латинське слово lucifer («світлоносний», «світло несучий»), що використовувалося для позначення «ранкової зірки». А уявлення про те, що, подібно до царя Вавилона, скинутого з висот земної слави, і Сатана колись був скинутий з висот слави небесної (Лк. 10:18; Одкр. 12:9), призвело до того, що ім'я Люцифер було перенесено на Сатану. Це ототожнення підкріплювалося також зауваженням апостола Павла про Сатану, який «приймає вид Ангела світла» (2 Кор 11:14) [3].

«Як упав ти з неба, о Люцифер, син ранку !" Ангели можуть інтригувати, падати чи бути скинутими, (подібно Люциферу, який відмовився поклонитися творенню Бога Адаму) - таку суть вносять святі отці. Пізніше цей уривок використовувався, як це було в книзі Єноха про ангелів-наглядачів, щоби демонізувати Люцифера, як гордого ангела, впавшого на землю, сюди в темноту, щоби протидіяти Богу у вічній боротьбі за людські душі. В дійсності ж, Люцифер зійшов на землю для освітлення людей. Ними повинні бути  служителі церкви; сатан, який служить Богу і несе світло. Світлоносна Венера- символ любові і означає- знання, які  йдуть через любов.

Нема ніяких сумнівів, що 2 тис років тому візуальне злиття Венери і Юпітера було сприйняте, як народження нової і яскравої зірки, добре видимої в вечірній час, Вифліємівська зірка, що показала народження Хреста,- говорить Эдвард Крупп, директор обсерваторії Лос-Анжелеса.

Якимсь чином вирос міф, що Сатана і його ангели були вигнані з небес за відмову почитання Адама. Прирівняти ангелів до Адама, могли тільки "обрані богом" євреї, які, до речі, появились на світ через 37 тис. років після перших неоантропів. Цей міф прив"язали до розповіді про те, як Змій спокушав Єву переконати Адама з"їсти плід-яблуко і таким чином отримати знання добра і зла (самосвідомості). В Бутті не сказано, що Змій- це Диявол. Таке тлумачення появилось пізніше як і догма апостола Павла про те, що першорідний гріх Адама віддав всі слідуючі покоління у владу Дияволу. В наш мозок внесли уявну конструкцію, з неможливості наукового пояснення або свідомо. Сьогодні ми розуміємо, що під злом, темрявою розуміється наше  Я.

Дуже зручно укладена, така виникнута логічна ассоціація Змія, Дракона (першопочаткової природньої енергії, яка запліднила Єву, Богиню Землю або Гею) ретельно очорненим сатанинським чи люциферівським принципом. Книга Одкровення довершує цей зв"язок: " І виходить величезний дракон, той древній Змій, названий Дияволом і Сатаною, який обманює весь світ. І сходить він на Землю, і ангели разом з ним". Ангели можуть бути тільки від Бога, а всі інші- це  внесення страху людині або спотворення правди відносно сатани.  Тим часом на нехристиянському Сході дракон зберігає благотворний образ енергії, яка утворює життя. Таким чином великий сільський Бог Пан, рогатий дідусь з роздвоєними копитцями (Волос) стає Дияволом, місцеві боги демонізувалися чи поглиналися.

Люцифер, захоплюючий, являє собою людське Я, відлучене від Світла людською гордістю  і це Я здатне  піднятися знову.  Люцифер  вкладений в кожного з нас-  це наша самосвідомість.

Книга Єноха ч.5.-61." Це те саме дерево, від якого твої предки вкусили і набули пізнання мудрості і у них відкрились очі, і взнали вони, що були голі". Розуміється, що в людини виникла свідомість і вкусити яблуко-це  набути мудрості, про гріх не згадується; і від вкушеного плоду "у них відкрились очі".  Всі шляхи обстеження  релігії і символи  показують, що коли з"єднані двоє в одне,  йде дія Бога і людина може творити щось надзвичайне. Взаємна рівноцінна дія чоловіка і жінки, уявно якби з"єднати голову і туловище людини. Висновок, що жінка повинна мати голос, шану, вагу в управлінні країною. Дякую Богу за те, що допомагає мені розуміти і дає можливість надати знання іншим.

Механізм дії сатан

Народження русалок

Велетні-ісполини ходили по землі

Золотий гомін-пророцтво П.Тичини

Новий прапор України

Трійця діє вертикальноl

Дракону потрібен білий колір

Якого змія будив Перун?