Народження нації: дайте героям нові тіла!

Ти тільки не запитуй мене, чому, друже, але хтось там, нагорі, добре до тебе ставиться (Курт Воннегут, «Сирени Титана»)

Небесна спецоперація

Ні, це не сценарій Москви, США, Євросоюзу, Ізраїлю чи ще якогось центру влади. Їхні вектори, спрямовані проти України, погасили один одного і тільки допомогли реалізації іншого – «небесного» – сценарію.

Все наче зроблено спеціально: фантастично жадібний «межигірський кабан» у ролі безумного Доктора Зло, мстиві московські карлики, «лінгвіст Азіров», комічні Допа і Гепа, гарбузоголовий банкір, який з «релігійних міркувань» не має ідентифікаційного коду, гламурні комуністичні мультимільйонери, беркути-орки, гопники-тітушки, суперпродажні судді, нардепи-кнопкодави... Покидьки, які вважають себе елітою. І це все у країні, яка з самого початку була центром цивілізації, колискою людства, матір’ю арійських народів, засновником Європи! Кричуща невідповідність, повна несумісність.

Весь цей абсурд тримався не тільки на терплячості народу, а й на його слабкості, пасивності, неорганізованості. Тисячолітнє іудохристиянське рабство і трьохсотлітня московська неволя призвели народ до розтління і деградації. Найстрашніший удар завдано українцям у XX столітті:  комуністичний терор систематично викорінював все здорове і шляхетне. Після здобуття незалежності його посилено труїли алкоголем, тютюном, вакцинаціями, неякісною їжею, інформаційним брудом, нахабною брехнею. Народ здебільшого отупів, перестав відчувати істину і сприймати правду. Здавалось би, вже нема нічого, спроможного привести його в рух і переможно завершити національно-визвольну війну, розпочату Богданом Хмельницьким у 1648 році.

Але там, де вже не працює розум, працюють інстинкти. Базовим інстинктом окремої людини і етнічної спільноти є інстинкт продовження роду. Він навіть сильніший за інстинкт самозбереження: заради захисту дітей люди готові віддати життя. Саме цей інстинкт було задіяно для пробудження народу і підняття його на вищий енергетичний рівень – з простору пасивних страждань у простір активної боротьби.

Ескалація конфлікту

Все почалося вночі 30 листопада 2013 року, коли беркутівці побили прихильників євроінтеграції, переважно студентів, проявивши при цьому немотивовану, безглузду жорстокість. Побиття дітей обурило батьків: наступного дня – 1 грудня – люди пішли на вулицю Банкову до адміністрації Президента з вимогою покарати винних. У відповідь їх жорстоко побили, причому найбільше перепало журналістам. Це викликало ще більше обурення: народ почав споруджувати барикади, на Майдані Незалежності утворили огороджену Київську Січ.

Замість покарати винних, 16 січня 2014 року влада нахабно, з порушенням усіх процедур ухвалила репресивні закони. Це викликало ще більше обурення: 19 січня на вулиці Грушевського розпочалися вуличні бої між протестувальниками і силовиками. 22 січня проти протестувальників застосовано вогнепальну зброю, двоє вбитих. Силовики почали викрадати активістів, катувати і убивати. До Києва завезли бандитів для тероризування населення. Але це викликало зворотний ефект: народ не злякався, а вчинив ще енергійніший опір.

Жертвоприношення: розстріл дітей

18 лютого – нове загострення протистояння, повстанці гинуть від бойових куль. 20 лютого силовики здійснили масовий розстріл протестувальників з автоматичної зброї і снайперських гвинтівок. Кулі наскрізь прошивали саморобні металеві і дерев’яні щити. За три дні загинуло близько сотні протестувальників. Їх назвали «небесною сотнею». Як цього дня повідомив у живому ефірі «Радіо Ера FM» лікар Майдану Олег Мусій, 90 відсотків померло від прицільних вогнепальних поранень в голову, шию і серце.

Загинули переважно молоді люди. За два десятиліття виросло покоління, не знайоме з комуністичним рабством. Вільні діти України. Кращі з них пішли на Майдан. Вони свято вірили, що гідність треба захищати, а зі злом треба боротися. Їх вело вперед гостре відчуття обов’язку.

Кожен по собі знає про те, що молоді люди мало цінують своє життя, і це дає їм силу діяти ризиковано і рішуче. З саморобними щитами і дерев’яними палицями вони пішли під кулі. Своїх поранених і убитих холоднокровно виносили з поля бою. Гинули, але не втікали. Жодної малодушності чи істерики.

За цим розстрілом спостерігав увесь світ. Це нагадувало жертвоприношення: Український національний організм пожертвував кращими своїми дітьми заради порятунку всього народу. Думаю, що так воно й було.

І тут стався злам.

Пробудження бога України

Дитячий героїзм остаточно пробудив егрегор нації. Ми бачили, як людьми керувала якась невидима сила. Вони розуміли один одного без слів, телепатично. Це нагадувало велетенський людський мурашник.

Бог явно допомагав Україні. Коли треба було – послав сніг: його насипали в мішки і робили барикади. Щоб люди не мерзли – у лютому стало тепло як у березні. Коли повстанці палили шини, то дим завжди йшов у сторону ворога. Поширилась чутка, що на Майдані побачили арійського бога війни – Індру-Тора-Перуна-Михаїла.

Енергетику пробудженої нації відчули бандити при владі. Вони зрозуміли, що після цієї бойні завтра їх просто роздеруть на шматки і спалять разом з усім їхнім кодлом. Почалася паніка. Частина відразу ж вилетіла з Києва чартерними рейсами, в тому числі генеральний прокурор Пшонка, віце-спікер Калетник, головний міліціонер Захарченко і головний податківець Клименко. Інші оголосили про свій вихід з Партії регіонів. У Києві відновили роботу метро і зняли транспортну блокаду. 

Наступного дня – 21 лютого – перелякана Верховна Рада з небаченою одностайністю зробила неймовірне – ухвалила закон про повернення до Конституції 2004 року і дострокові вибори. Бандита Захарченка зняли з посади міністра МВС. Внутрішні війська і беркут поспішно вивели з Києва.

З настанням 22 лютого пасіонарна хвиля прокотилася всією Україною. В багатьох містах України почали демонтувати пам’ятники кату Леніну-Бланку. Почала активно формуватися народна самооборона. Інтелектуали почали інтенсивне осмислення ситуації. Українські біатлоністки на зимовій олімпіаді в Сочі вперше за 20 років здобули золоті медалі, присвятивши свою перемогу українському народу та його боротьбі.

Визвольна війна інформаційної епохи

Майдан – це продовження національно-визвольної війни Богдана Хмельницького, але вже в умовах інформаційної епохи. Головним у цій війні є інформаційний компонент. Спочатку мільйони людей наживо спостерігали за палаючою вулицею Грушевського, а 20 лютого – за масовим розстрілом дітей. Це плеснуло бензин у вогонь пасіонарного спалаху. Соціальні мережі та мобільний зв’язок синхронізували дії мільйонів.

Ще 10 років тому це було технологічно неможливо. Так, у 2004 році по-суті єдиним джерелом інформації про події на Майдані були живі трансляції 5-го телеканалу. У 2014 році ми вже маємо кілька десятків джерел: окрім телеканалів, це прямі трансляції кабельними мережами та Yuotube, відеообмін через соціальні мережі, інформаційні сайти, блоги, коментарі, електронна пошта тощо. Кожен учасник подій може стати джерелом масової інформації.   

Реінкарнація героїв Небесної сотні

Українці, що полягли за нову Україну, прагнули нового, світлого, вільного життя, а не відтворення нового кола принижень і рабства. Вони добровільно обрали цей шлях, отже є не мучениками, а героями. Тому не припустимо називати їх «рабами».

Протягом кількох днів їхні душі ще будуть бачити і чути все, що навколо відбувається. Тому їх треба підтримати позитивними, радісними емоціями, а не сумними. Саме так робили наші арійські предки, які вшановували померлих героїв тризною – славленням героїв  військовими іграми і бенкетами. Плакати треба не від жалю до них, а від замилування красою їхнього подвигу і вдячності Богу за те, що нам пощастило жити з такими шляхетними людьми. Тому замість нинішніх стогонів і ридань краще би влаштували для героїв конкурс повстанських пісень або пристойний рок-концерт.  

Через 40 днів після смерті безсмертний людський дух остаточно звільняється від земних оболонок і готовий до нового земного втілення. Отже, цей 40-денний період треба використати для власного психічного і тілесного очищення, після чого зачинати дітей і запрошувати до себе духовні сутності героїв. Це найкраще, що можна для них зробити. Дайте героям нові тіла! Ті, що це зроблять, матимуть прекрасних дітей і стануть щасливими батьками.   

Простір боротьби

Головна перемога в тому, що український народ піднявся з Простору страждань у Простір боротьби. Це відкриває шлях для підняття у Простір пригод, де відкриваються на порядок більші можливості.   

Народження нації

Спільна боротьба об’єднала людей з різних соціальних груп, молодих і старих, україномовних і російськомовних. Кожен робив те, що вмів: одні билися з беркутом, другі підносили шини, каміння і їжу, треті надихали музикою і віршами, четверті поширювали інформацію, п’яті давали гроші, шості молилися, сьомі співчували... Спільно пережиті страждання – це те минуле, що об’єднує націю. Проте його не достатньо.

Спільне майбутнє

Найголовніший чинник формування нації – це ясне бачення спільної мети. Теорія свідчить про те, що для успішного застосування гнучких мережевих підходів треба мати твердий координуючий центр. Цей тип устрою першої держави інформаційної епохи ми називаємо Третім Гетьманатом. Лідерська модель дозволяє розгорнути вибуховий процес – це коли події розгортаються настільки швидко, що навколишня  система не встигає на них реагувати, а тому не чинить опору.

Ротація гадючника

Формування нової більшості у Верховній Раді означає тільки те, що паразитична система продовжила свою роботу в новій конфігурації. Досягнута стабілізація потрібна для того, щоб відновити цілісність України і зняти інформаційну блокаду з південних і східних областей України.

До нової держави  

Після відновлення цілісності держави треба починати системні зміни, інакше паразитична гідра  відновиться. Зародок цієї гідри вмонтований у нинішню Конституцію, засаднича ідея якої – безконтрольність влади. Тому до творення принципово нової держави треба приступати негайно.

Влада кращих

Рівно за три місяці антикримінального повстання – з 22 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року – психологічний стан України докорінно змінився. За цей короткий період українська аристократія показала, що спроможна перемагати. Отже, настав час аристократії, тобто людей, які володіють трьома базовими якостями: 1) честь, 2) націоналізм, 3) інтелектуальність.

Головним сенсом Майдану є перехід від охлократичного до аристократичного суспільно-політичного устрою. Аристократичним устроєм в Україні традиційно є гетьманат. Його мають сформувати тільки ті люди, які засвідчили свої шляхетні якості під час повстання. Натомість ті, що лише спостерігали, хай далі собі спостерігають.

Пропозиція першочергових кроків описана у статті «Проголошуємо Третій Гетьманат, обираємо Гетьмана, прискорюємо події!»

До праці, друзі!

Хай Буде!