Чому влада боїться законопроекту "Про цивільну зброю та боєприпаси"?

Ще на початку березня стало відомо, що до Верховної Ради подано законопроект "Про цивільну зброю та боєприпаси", який підгодовував нардеп-свободівець Юрій Сиротюк, проте його ще й досі не тільки не розглянули в сесійній залі, але й навіть не зареєстрували. За словами Сиротюка, апарат Верховної Ради відверто саботує цей процес. Його підтримує і лідер фракції Олег Тягнибок. 15 квітня він закликав український парламент взятися до рішучих дій, направлених на збереження України і захист її громадян – або хоча б дати їм змогу захищатися самим. Для цього, за словами кандидата в президенти, необхідно негайно законодавчо оформити право володіння і носіння вогнепальною зброєю. "Чому мирний народ не може озброїтися і мати можливість захищати себе, якщо влада не здатна цього зробити?", - ставить слушне запитання Тягнибок.

Наразі в Україні володіти бойовою вогнепальною зброєю мають право лише окремі категорії громадян – наприклад, співробітники судів, правоохоронних органів чи їх близькі родичі у випадку загрози їхньому життю або здоров'ю. Тобто, грубо кажучи, представники каральних органів, які й так знаходяться під цілковитим захистом держави. Всім іншим захищати себе – зась, навіть травматичну зброю придбати можуть лише "обрані" – так й то після виснажливої, а часом і принизливої процедури отримання дозволу.

Аргументи противників легалізації вогнепальної зброї не змінюються роками – мовляв, це призведе до різкого збільшення кількості жертв в побутових конфліктах, не кажучи вже про зростання злочинності. Проте статистика тих країн, де населенню дозволено володіти зброєю, свідчить зовсім про інше. Наприклад, в Естонії, після того як в 2001 році було законодавчо закріплено право цивільного населення на володіння короткоствольною зброєю, вулична злочинність впала майже на 80%. В Швейцарії, де держава не тільки дозволяє, а й навіть заохочує своїх громадян на придбання зброї, на 6 мільйонів населення приходиться понад 2 мільйони одиниць "вогнепалу". Після звільнення з лав збройних сил швейцарцям дозволено забирати додому свою армійську зброю. При цьому рівень злочинів із застосуванням вогнепальної зброї в країні настільки низький, що поліція навіть не веде їх спеціальний облік.

Є й зворотні приклади. Після того як в 1996 році влада Австралії заборонила цивільному населенню озброюватися, за наступні 8 років кількість збройних пограбувань зросла на 59%. В Англії в 1997 році також було заборонено вільне володіння зброєю – і як наслідок кількість злочинів з застосуванням насильства виросло за 7 років на 88%, збройних пограбувань – на 101%, вбивств – на 24%.

За словами голови наглядової ради Української асоціації власників зброї Георгія Учайкіна, зволікати з прийняттям закону про цивільну зброю далі не можна.

"Злочинці вбивають законослухняних українців тисячами тільки тому, що люди не можуть захистити себе за допомогою пістолета. І не треба слухати демагогів, які кажуть, що наше суспільство ще не дозріло – воно давно дозріло, підтвердженням чому служать недавні події на Майдані. Не дивлячись на те, що серед мітингувальників власників зброї було достатньо, ніхто не приніс її і не почав використовувати. Тому що люди розуміють, що несуть відповідальність за незаконне використання легальної зброї", - підкреслює Учайкін.

І не варто боятися, що в разі прийняття закону про цивільну зброю будь-хто, маючи достатньо грошей, зможе купити автомат і гуляти з ним вулицями. По-перше, легалізації автоматичної зброї, за словами Георгія Учайкіна, ні в якому випадку бути не може. А по-друге, все одно залишиться дозвільна система, і кожен, хто хоче придбати, наприклад, пістолет, повинен буде спочатку навчитись ним користуватись.

Так чи інакше, а законопроект про цивільну зброю набуває все більше прихильників – навіть заступник міністра МВС Володимир Євдокимов не проти прийняття закону, на якому так наполягає Олег Тягнибок. Адже, як казав найвідоміший у США інструктор зі стрільби полковник Джеф Купер, "неозброєна людина може лише тікати від зла. Але зло не перемагають, тікаючи від нього". І за нинішньої ситуації в Україні цей вислів більш ніж актуальний.