Коли сини постали, як скала,
	Собою заслонити всю країну,
	Небесне воїнство благословило їх:
	«Велика нація, шляхетна Україна!»
	Злітав вогонь – палав могутній дух,
	Коли лилася кров, вмирали сини,
	Небесне воїнство творило Світла щит:
	«Велика нація, могутня Україна!»
	Коли стискалась з відчаю душа,
	Коли лукавий ворог бив у спину…
	Небесне воїнство здіймало слави гімн:
	«Велика нація, преславна Україна!»
	Скорботна мати завмерла в жалю…
	Над нею Богородиця схилилась...
	Їй сльози витерла, і серце обняла,
	Для сина двері в Вічне прочинила…
	І ангели схилялися з небес,
	І шепотіли тонко херувими…
	Небесне воїнство ж сурмило як один:
	«Велика нація, безсмертна Україна!»
Наталка Артанія Кобза
	2 серпня 2014 р.
	
Коментарі
Дякую, Наталко, за прекрасний вірш!
!Прекрасний вірш, продовжуйте творити.
Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.
Щиро дякую, панове, за ваші відгуки!
Sapienti sat.