Як виховати працьовите і розумне покоління

Дитинство автора пройшло на дніпровських київських кручах із городом, садом, коровою, бджолами, столярним іструментом дідуся, книжками і відрами носити воду. Читання, праця і навчання із усіх сил…

Ще у шкільні роки ремонтував старий мотоцикл брата ─ “трофейний” DKW-250 – і серйозно займався радіоаматорством. У КПІ (зварювальний факультет) отримав диплом інженера-механіка, а також звання лейтенанта автомобільних військ і посвідчення водія авто. Додатково – посвідчення мотоцикліста.

За інститутською програмою мене навчили й такого:

– електрозварник ІІІ розряду;

– газове зварювання;

– праця на верстатах: токарному, свердлильному, стругальному і фрезерному. Потім самостійно освоїв ще й шліфувальні і протяжний;

– початкові навички слюсарної і ковальської справи. Додатково ходив рік до інститутської кузні: коксу і заліза було вдосталь;

─ побіжне ознайомлення із чавунно-ливарним виробництвом.

Із 39 випускників 1954 р.  – 6 – із тих, у кого було житло у Києві, а з ними й мене, – спрямували до ІЕЗ ім. Є.О. Патона АН УРСР й усі нормально “вписалися” в енергійну працю. Пізніш прийшли ще 4 із нашого ж випуску.

Головною рисою тодішнього невеликого інститутського колективу була творча активність ─ “одержимість”. Як кажуть, це був колектив працеголіків. Напружені робочі плани і завзята праця відповідальних виконавців ─ переважно з вищою освітою. Нерідко щоденно по 10-12 і більше годин на добу. Винагорода лише творчими досягненнями і впровадженням їх у виробництвах вважалася престижною і цілком достойною. Невелика зарплата компенсувалася широкими  можливостями впровадженням власних думок у виробництва.

Інститут швидко розростався. Для виконання замовлень від промисловості з’явилися нові напрями і корпуси. Разом з тим активність нових працівників була помітно меншою за первісний “кістяк” установи. Виникла неначе нова проблема кадрів.

Вже на початку 60-х років директор Інституту академік Б.Є. Патон у своїх публічних виступах не раз патетично запитував: “Куди подівалися одержимі працівники?” Тоді їх забрала “оборонка”: заробітна платня кваліфікованих робітників на київських заводах була приблизно вдвічі більшою, ніж у інститутських кандидатів наук.

Разом з тим, мені доводилося рецензувати дипломні роботи і розмовляти з випускниками (КПІ і Київський механіко-металургійний технікум). Помітив, що протягом 60-х – 70-х років якість випускників поволі ставала гіршою. А коли у 1979 р. у нашому відділі виникла вакансія інженера, ми звернулися до кафедри зварювання КПІ надати кандидатуру.

– Нажаль у цьому році жодного, хто зміг би працювати в ІЕЗ нема, - відповіли. - От у випуску 1980 р. один такий буде, його і візьмете.

Багаторазове падіння якості кваліфікованих випускників традиційної галузі металоконструкцій відбулось ще за 10 років до “ринкової революції”.

Сам звільнився з ІЕЗ на пенсію у 2010 р.

У своїй першій статті 1988 р. з питання мозкової працездатності навів прогноз, що приблизно через 30 років фактичний трудовий потенціал суспільства зменшиться майже наполовину, що призведе до велетенських економічних втрат. (Тоді ще не йшлося про фізичне знищення підприємств).

У 1990 р. запропонував концептуальну стадійну модель виховання – формування особистості. Така послідовність:

– емоційна працеготовність і працелюбність на основі гри у працю – до 4 років.  Щоденне самодіяльне усамітнення – сумарно не менше 6 годин “праці”. Адже доросла людина може залюбки працювати стільки часу на день, скільки вона гралася у працю в дитинстві;

– початкова усвідомлена моральність – від 3,5 до 5 років. Саме в цей порівняно короткий період можливо пов’язати емоційні реакції (приємно – огидно) із усвідомленими поняттями і явищами навколишнього світу;

– початковий культурний і науковий інтелект (школа і самонавчання). Найбільш ефективне після 7-8 років – коли вже добре задіяна довгочасна усвідомлена пам’ять;

– духовність як вища форма культурного інтелекту.

На практиці модель виявилася доволі результативною.

Працюючи у комісії Міносвіти із формування програми “Україна – ХХІ століття” (1992 р.) запропонував надати пріоритет дошкільному вихованню працелюбності і моральності. Детально опрацьована пропозиція була категорично відкинута керівником комісії віце-президентом АПН України Л.О. Каніщенком без будь-якого обговорення.  Позиція Національної Академії педагогічних наук України незмінна: вважати, що у освіті мвйже все гаразд.

У 90-х роках було виконане соціологічне дослідження впливу телевізійного перепровадження часу (ТПЧ) київських дошкільників на їх працездатність вже дорослими. Виявлено, що 10 годин ТПЧ на тиждень можуть зменшувати працездатність на чверть, 15 годин – наполовину, а 20 – майже на 90 %.

Нижче наведені витяги із класних журналів київських шкіл (табл. 1 і 2).

 

                                                                                                            Таблиця 1.

       Зміни середньозваженої успішності протягом навчання від початкового

        першого до випускного однадцятого класу. Дані однієї із шкіл м. Києва за

        90-і роки.

 

         Випускні показники              Початкові показники         Зміна середньо-

         відносний    середньо-           відносний    середньо-        зваженого балу     

         рейтинг      зважений бал      рейтинг       зважений бал     за період навчання

 

                                Група “передовиків”   (випускний бал 4,07 – 4,80)

 

              1                   4,80                      1                    4,80                         0

              2                   4,57                      9                    4,00                     + 0,57

              3                   4,50                      2                    4,40                      + 0,10

              4                   4,14                      5                    4,20                      – 0,06

              5                   4,07                      6                    4,20                      – 0,13

      

                                Група “середняків”   (випускний бал 3,57 – 4,00)

 

              6                   4,00                      3                    4,40                     – 0,40

              7                   4,00                      4                    4,40                     – 0,40

              8                    3,93                      7                   4,20                      – 0,27

              9                    3,79                    12                   3,80                      – 0,01

              10                  3,64                    13                   3,80                      – 0,16

              11                  3,57                    10                   4,00                      – 0,43

 

                                Група “відстаючих”   (випускний бал 3,36 – 3,43)

 

              12                  3,43                     8                   4,20                      – 0,77

              13                  3,36                    11                  4,00                      – 0,64

                                                                                                             Таблиця 2.

        Зміни середньозваженої успішності протягом навчання від початкового

        першого до випускного десятого класу. Дані однієї із шкіл м. Києва за

        70-і роки.

         Випускні показники              Початкові показники         Зміна середньо-

         відносний    середньо-           відносний    середньо-        зваженого балу     

         рейтинг      зважений бал       рейтинг     зважений бал     за період навчання

 

                          Група “передовиків”   (випускний бал 4,06 – 4,66)

               1                 4,66                        4                  4,88                     – 0,22

               2                 4,47                         5                 4,88                     – 0,41

               3                 4,47                       15                 4,15                     + 0,32

               4                 4,33                         9                 4,58                     – 0,25

               5                 4,26                         1                  5                         – 0,74

               6                 4,13                         6                 4,88                     – 0,75

               7                 4,13                        18                 4,00                    + 0,13

               8                 4,06                          2                 5                         – 0,94

               9                 4,06                          3                 5                         – 0,94

 

                                Група “середняків”   (випускний бал 3,53 – 3,93)

               10               3,93                         16               4,15                     – 0,22

               11               3,93                         26               3,56                     + 0,37

               12               3,86                         19               4,00                      – 0,14

               13               3,80                         10               4,50                      – 0,70

               14               3,80                         20               4,00                      – 0,20

               15               3,73                           8               4,72                      – 0,99

               16               3,73                         11               4,45                      – 0,72

               17               3,68                         14               4,29                      – 0,61

               18               3,68                         24                3,72                     – 0,04

               19               3,60                         17                4,15                     – 055

               20               3,60                         27                3,56                    + 0,04

               21               3,53                           7                4,88                    – 1,35

 

                                Група “відстаючих”   (випускний бал 3,14 – 3,47)

               22               3,47                         30                3,44                    + 0,03

               23               3,45                         32                3,29                    + 0,16 

               24               3,39                         28                3,56                    – 0,17

               25               3,33                         12                4,45                     – 0,12

               26               3,33                         21                4.00                     – 0,67

               27               3,33                         25                3,62                     – 0,29

               28               3,26                         29                3,56                     – 0,30

               29               3,25                         31                3,44                     – 0,19

               30               3,20                         13                4,45                     – 1,25

               31               3,20                          22                3,86                    – 0,66

               32               3,14                          23                3,86                    – 0,72

Як видно із наведених таблиць, ставлення до навчання, отримане ще до школи, переважно залишається і у випускників!

Про те, що я бачив у сім’ях. Позитив

Коли у нас 1972 р. народився син Сергій, то ми з дружиною поставилися доволі відповідально до його виховання. Конструктори (з 1,5 року), читання книжок і дитячих журналів, обговорення казок при показі фільмоскопом. Мінімум ч/б телебачення – менш 1 години на тиждень. Він закінчив фізико-математичну школу і КПІ. На третьому курсі став абсолютним чемпіоном України із системного програмування. Працює в галузі кібернетики. Від перспективної пропозиції емігрувати відмовився.

У мене є й донька-художниця і трійка працьовитих онуків, які виросли зовсім без телевізора у помешканні. Із своїми поглядами на виховання знайомив колег. Діти й онуки моїх друзів стали успішними людьми. Наприклад, онук колеги закінчив радіофак КНУ ім. Тараса Шевченка, став у Німеччині доктором наук (Dhp), працював у Кембріджі, тепер викладає у лондонському університеті математику й фізику.

Негатив

Коли я поверптався з відряджень, а шеф хворів, то приходив до нього із звітом додому. У нього була маленька донечка – Роксана. Побачив, що теща і дружина шефа, так би мовити, “не злазять” із дитини, докучаючи їй своїми безперервними вказівками. Щось подібне на словесне гвалтування. Це мені не сподобалося і я виказав шефу занепокоєння.

– Я розумію, але нічого на можу вдіяти. – відповів шеф.

Результат: після школи розумна і добре вихована Роксана не змогла ані вчитися, ані працювати. У К.Д. Ушинського це зветься душевними лінощами. – наслідком надмірного зовнішнього впливу у дитинстві. Після смерті батька вона покінчила з життям.

Працюючи в ІЕЗ, я часто бував у відрядженнях у Ленінграді. Там жила сім’я моєї доброї знайомої  – її донька Наташа, чоловік Борис і дошкільна донечка, Наташа-менша. Коли б я не приходив до них у гості, кожен раз бачив одне: мале дитя перед здоровенним телеящиком. Маючи вже відповідні знання і досвід, радив негайно купувати ще одну дитину і виховувати її без телеящика. Не послухали.

Результат – майже як з Роксаною. Після школи Наталочка вчитися надалі або працювати не змогла, зате зустрілася із наркотиками. Серія крадіжок, тюрма, вагітність, народження двійні і невдовзі смерть. Батько пішов у монастир, мати стала виховувавти онуків.

Мною опубліковані наукові праці і публіцистичні статті. Остання – “Чому трудоголіки виховують... нероб. Як, віддаючи дітей у телевізійно-комп’ютерний простір, ми втрачаємо покоління” // День. – 01.11.2011. – № 197. – Рубрика “Суспільство”. ). Волання у пустелі...

Що казали і кажуть авторитети

Чех Ян Амос Коменський, 350 років тому: “Людина на початку формування душі і тіла має бути створена такою, якою вона має бути протягом усього життя”. Тобто, поменш “щасливого” дитинства: поменш зайвого комфорту, наближення до форм трудового життя дорослих.

Ще у ХІХ ст. визначний педагог К.Д. Ушинський (1824-1870) звернув увагу на вельми небезпечний для дошколят надлишок активного впливу, у тому числі – спілкування: “Та сама схильність до лінощів (йдеться про “душевні лінощі” – відсутність мозкової працездатності) розвивається .... коли дитя безперервно потішають, забавляють і розважають, так що майже одна пасивна діяльність сповнює життя його душі... Навіть гамірне товариство дітей, якщо дитина перебуває в ньому з ранку до вечора, має діяти шкідливо”.

“Гра тому й гра, що вона самостійна для дитини; а тому всяке втручання в гру позбавляє її дійсної, будівничої сили. Дорослі можуть мати тільки один вплив на гру, не руйнуючи в ній характеру гри, а саме – наданням матеріалу для будівель, якими вже самостійно займається сама дитина”.

Знаний педагог ХХ ст. А.С. Макаренко: “Не слід побоюватись, що, граючись сама, дитина виросте егоїстом, треба давати їй можливість грати на самоті... що краще дитина грається в молодшому віці наодинці, то кращим товаришем вона буде в подальшому. ... Треба в самих садках давати дітям якомога більше вільного часу, в який дозволяти їм робити, що їм заманеться. ... Усамітнення часом так само необхідне дитині, як і дорослому”.

Нижче – повідомлення із преси:

«Відомий світовий авторитет у галузі впливу телебачення Маршалл Маклюен писав: “Дитя телебачення – це інвалід, якому не встановлені привілеї ” (1964 р.); “Телебачення діє як ЛСД. .... Було б дуже добре, якби в Америці не було б телебачення взагалі” (1967 р.); “Безпечна доза телебачення для дітей щось біля нуля. .... Телевізор демобілізує м’язи ока. Тому дитя телебачення не може читати.  Це не теорія, а факт, який ми змогли виявити і довести”. (1977 р.)».

“Німецькі вчені (2005 р.) встановили, що чим більше учні користуються комп’ютерами в школі і вдома, тим гірше їх результати у вивченні мов і математики.

Такого висновку дійшли вчені, після обстеження 100 тисяч 15-річних підлітків в європейських країнах.

Вдома комп’ютери часто відволікають дітей від домашнього завдання. І в школах, щедро обладнаних комп’ютерами, учні показують гірші результати, оскільки комп’ютери замінюють інші, більш ефективні форми навчання.

Дані, озвучені на засіданні Королівського економічного товариства в Ноттінгемі представниками Мюнхенського університету, ставлять під сумнів обгрунтованість плану уряду Великобританії збільшити фінансування програм по комп’ютеризації шкіл.

Але канцлер Великобританії Гордон Браун оголосив, що школам будуть передані додатково 50 мільйонів фунтів на придбання комп’ютерів, у тому числі з метою передачі їх на основі аренди”.

Сучасний британський психолог  Арік Сігман:

“Візуальне зомбування: біологічний удар від телевізійного перепровадження часу. Політики й уряд повинні терміново розглянути ці питання”. Biologist. – February 2007.

«Ще в серпні 1999, Американська Академія Педіатрії (AAP) опублікувала рекомендації, щоб діти у віці до двох років взагалі не спостерігали телебачення або іншої екранної розваги, тому що телебачення  “може негативно впливати на ранній мозковий розвиток”».

“Є підозри, що ТПЧ, яке заміщує освітню й ігрову активність, своїм візуальним і звуковим впливом завдає шкоди дитині із мозком, що швидко розвивається. Як показало 26-літнє дослідження із спостереженням дітей від народження, ТПЧ у дитинстві і юності призводить до слабких досягненень в освіті до віку 26 років (Hancox at al, 2005). ТПЧ у ранньому віці може мати тривалі несприятливі наслідки для досягнень в освіті й пізніше для соціально-економічного статусу й добробуту”.

Рекомендації д-ра Аріка Сігмана // Санді таймс. – 29.04.2007.

http://women.timesonline.co.uk/tol/life_and_style/women/families/article1719520.ece

“Припустиме препровадження часу у приміщенні з телевізором:

– до 3 років – жодної хвилини;

– від 3 до 7 років – від 30 до 60 хв. на день;

– від 7 до 12 років – до 1 години на день;

– від 12 ло 15 років – 1,5 години на день;

– 16 років і більше – до 2 годин на день”.

На думку автора, надійніше так: 

– до 4 років – жодної хвилини;

– від 4 до 7 років – не більше 15  хв. на день;

“У Франції заборонили дитячі телеканали (2008 р.). Вища рада з телерадіомовлення Франції заборонила роботу телеканалів, призначених для дітей до трьох років. Їх передачі завдають шкоду здоров’ю дітей, повідомляє «МедіаБізнес» із посиланням на akado.com. Телеканали BabyFirst та BabyTV здійснювали цілодобове віщання програм, призначених для малят. Природно, подібні канали користувалися популярністю у батьків, оскільки давали їм довгоочікуваний відпочинок. За словами представника ради Христини Албанель, багато хто з батьків використовував ці канали замість колискової — діти засинали під час перегляду телепрограм”.

Окремі факти:

– ще у 50-х роках ХІХ ст. японці стали надавати малечі майже повну свободу, без будь-яких заборон. Трохи шкоди речам і максимальна працелюбність;

– але за “науковими” рекомендаціями АПН СРСР по усьому циклу дошкільного виховання на самостійну діяльність відводилося аж 15 хв. на день;

– у японських рекомендаціях по дошкільному вихованню (маленька брошура 1964 р., московська б-ка ім. К,Д, Ушинського) наведено 7 рисунків, 5 із них – про особливості розвитку дитячого мозку;

– визрівання кори та деяких інших найважливіших відділів головного мозку людини практично повністю завершується на шостому-сьомому році;

– жоден із 47 відомих “Мауглі”, які провели раннє дитинство серед тварин і були повернуті в людське суспільство, не зміг розвинутись у людину в соціальному значенні – навчитись спілкуватися з людьми, працювати тощо. Всі вони загинули у клітках;

– приблизно 70-80 % випускників наших загальноосвітніх шкіл не здатні вирішувати задачі за 4 клас;

– у сучасних підручниках з дошкільного виховання повністю відсутні відомості про шкідливість для малят екранного перепровадження часу!

Є підозра, що “небачення” суспільствами (наше – не виняток) надто руйнівного для малят впливу електронних екранів є результатом потужної дії  світового ринку таких засобів;

– неначе “дзвіночок” ще з 1996 р. (пізніших даних нема). Результати соціологічного опитування нашої молоді. Відповіді на запитання: “На підприємствах яких форм власності Ви хотіли б працювати?”:

– державних                                          – 13 %;

– колективних акціонерних                     – 7 %;

– приватних                                            – 31 %;

– не визначились                                   – 18 %;

– не хотів би працювати взагалі       – 31 %;

 

Отже, фізична інвалідність є загальновідомою, а про мозкову або екранно-мозкову недостатність (синоніми: втрата ефективності мозку, непенсійна інвалідність) неначе ніхто й не знає, хоча осіб із цією вадою – багато мільйонів.

Істотною особливістю екранно-мозкової недостатності є те, що її жертви майже нічим не відрізняються від звичайних працьовитих людей: вони практично розумні, виховані і комунікабельні. Добре користуються електронікою, автівками, мотоциклами тощо. Різниця полягає у насамперед у нездатності:

– вирішувати за обмежений час задачі з математики і геометрії;

– продуктивно, а коли треба, то й напружено, працювати.

Батьки дітей і підлітків зазвичай не можуть помітити небезпеки аж до тих пір, коли нащадкам настає потреба заробляти “хліб наш щоденний”. 

Бо самим батькам – вже дорослим людям, – екрани практично не шкодять.

Про механізм екранно-мозкової недостатності

Відомі порівняння діяльності мозку з роботою комп’ютера стосуються найперш пам’яті і процесів переробки інформації. Адже комп’ютери були створені для виконання операцій, що раніш виконувалися людьми. Тому можливе й таке порівняння – між вмиканням комп’ютера для праці і розвитком та освітою людини.

Після вмикання комп’ютера відбувається завантаження програми з командами операційної системи (наприклад, Windows ХР) з жорсткого диска в оперативну пам’ять. Призначення програми операційної системи – розпізнавання інформації як робочих програм, так і такої, що буде надаватися користувачем. Завантаження операційної системи завершується відкриттям вікна  “робочого столу”  з переліком найбільш вживаних робочих програм.

Cкориставшись комп’ютерною метафорою, ми можемо помітити певну подібність між етапами початку роботи комп’ютера і вихованням та освітою людини.

Завантаження операційної системи у оперативну пам’ять комп’ютера відповідає завантаженню у ранню неусвідомлювану пам’ять дитини образу ідеального буття – бази даних для розпізнавання і подальшої переробки істотної для неї інформації.

Завантаження робочої програми, що відображана на екрані монітора, відповідає отриманню освіти та/чи відповідної кваліфікації.

Так само, як і при завантаженні операційної системи, так і при завантаженні у дошкіллі образу ідеального буття, зовнішній спостерігач не отримує уявлення про надзвичайно складні і відповідальні процеси, що відбуваються чи то в мозку, чи то в машині.

Проте “робоча програма”  людини – початкова моральність, початкові усвідомлені уявлення – виявляються у віці після 3-5 років, ще до завершення визрівання мозку, тобто до закінчення завантаження людського відповідника операційної системи.

Що робить екранне перепровадження часу з дитячим мозком?

По-перше, воно деформує неусвідомлюваний образ ідеального буття, – псує чужими штучними програмами завантаження природної людської “операційної системи” розпізнавання і перетворення інформації.

По-друге, воно поглинає час самостійної гри у працю та розвиваючих ігор, чим істотно зменшує майбутню працездатність і творчу активність дорослого.

І таким чином формується мозкова недостатність – “безпенсійна інвалідність”.

Адже перезавантажити неусвідомлювану “операційну систему” людини, що втілена у живих постійних зв’язках між нейронами – подібно комп’ютерній – неможливо! 

До чого йде

Суспільна катастрофа, що насувається на Україну, полягає насамперед у прогресуючому збільшенні і аж до переважання осіб з негативним ставленням до будь-якої праці – екранно-мозкових “професійних безробітних”, – безпенсійних інвалідів. Це – з ознаками усталеного курсу внутрішньої політики – веде не тільки до нестачі кваліфікованих кадрів і гальмуванніі теоретично  можливої індустріалізації. У такому випадку під впливом світових політико-економічних реалій на території теперішньої України завдяки родючим землям поволі настане конкурентоспроможне суспільство працьовитих прибульців.

Що необхідно нагально зробити

1. Довести до суспільної свідомості існування і небезпеку екранно-мозкової – розумової і трудової –  недостатності.

2. Сформувати і виконати національну програму: “Всі діти до того, як підуть у школу, повинні практично засвоїти сумлінне, відповідальне ставлення до праці, початкову моральність і спрагу до самостійного активного набуття знань”.

Виконання зазначеної програми потребує:

– доволі надійного захисту дітей від розбещення мозку і запобігання екранної залежності (неначе “нової наркоманії”)  будь-якими відео- та звукозасобами – від мобілок і планшетів до телевізорів і звичайних комп’ютерів для дорослих тощо. Розмістити звернений до батьків інформаційний рядок, що біжить, у кількох популярних програмах телебачення;

– створення зразків і потужних виробництв якісних засобів виховання працьовитості й початкового засвоєння етики (конструктори, спеціальні – пристосовані для виховання – комп’ютери, інші ігри тощо);

– створення проектів квартирного і дитсадкового інтер’єру з кімнатами, кутками і окремими місцями. (“Трудове” самодіяльне усамітнення);

– створення мережі обов’язкових курсів для молодих батьків.

3. Запровадити законом відповідальність батьків:

– пенсійне забезпечення і допомога сім’ям мають істотно залежати від виконання виховних батьківських обов’язків;

– контракти з батьками за етапами “на постачання трудових кадрів” суспільству.

4. Укласти і розповсюдити нові програми і підручники з дошкільного віховання з урахуванням небезпеки екранів.

5. Визнати неефективність ЗНО як засобу зовнішньої мотивації навчання. Переорієнтувати школу на 10-річне переважно самстійне, засвоєння умінь і навичок. Створити і розповсюдити нові підручники для самонавчання. Вчителі не можуть змінити навчальну орієнтацію школярів, отриману ще у дошкіллі (див. табл. 1 і 2). Ніхто нікого не може навчити! Завдання вчителів – контроль засвоєння предметів і допомога в разі потреби.

6. З метою контролю засвоєння і мотивації навчання, повернути обов’язкові “чесні”  випускні іспити з математики і геометрії із вирішенням задач і прикладів.

7. Провести соціологічне дослідження “Праця молоді, що виросла у київських багатоповерхівках”.

8. З метою зменшення безробіття спеціалістів, створити хоча б при національних вишах заклади для навчання робочим професіям.

9. Розробити систему хоча б часткової трудової реалібітації “безпенсійних інвалідів”.

10. Створити діагностичну апаратуру для вимірювання ступеню екранно-мозкової недостатності (втрати мозкової ефективності і працездатності).

Додаток: Колісник В.М. Моделі переробки інформації людиною – ключ до проблеми освіти й виховання